- •1. Господарський розвиток за первісної доби
- •3. Економічна думка стародавнього сходу
- •4. Характеристика господарського розвитку Стародавньої Греції
- •5. Особливості та фактори розвитку господарства Риму
- •6. Розвиток економічної думки античного світу
- •7. Розвиток ремесл та міст в середні віки
- •8. Стан та напрямки розвитку торгівлі у середні віки
- •9. Основні аспекти господарського розвитку країн зах європи і сша
- •10. Еволюція аграрних відносин в україні
- •11. Економічне вчення меркантилізму
- •12. Історичні та теоретичні передумови виникнення класичної політекономії
- •13. Економічні погляди засновників класичної поличної економії
- •14. Економічне вчення фізіократів
- •15. Економічна система Адама Сміта
- •16. Передумови та суть промислового перевороту. Промисловий переворот в провідних країнах Заходу
- •17. Економічне вчення Рікардо
- •18. Економічне вчення Маркса
- •19. Процес індустріалізації, його суть та фактори.
- •20. Аграрні реформи в Україні
- •21. Виникнення та методологічні особливості маржиналізму
- •22. Австрійська школа граничної корисності
- •24. А. Маршалл та його вклад в економічну теорію
- •26. Світове господарство в період Світової війни та подолання її наслідків
- •27.Світова економічна криза 1929 – 1933
- •28. Економічне вчення Кейнса та кейнсіанська революція.
- •29. Індустріалізація та колективізація в Україні та їх наслідки
- •30. Економіка країн світу в роки Другої Світової війни
- •31. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині 20 ст.
- •32. Неокейнсіанство
- •33. Економічна концепція монетаризму . М. Фрідман.
- •34. Розвиток економічних теорій неолібералізму
5. Особливості та фактори розвитку господарства Риму
В історії Античного Риму прийнято виділяти три етапи:
VIІI – VI ст. до н.е.) – царський
509 – 31 рр. до н.е.) – республіканський
31 р. до н.е. – 476 р. н.е.) – імператорський.
В першому періоді (VIIІ – VI ст. до н.е.) проходять руйнування родового ладу, перехід до селянської общини і до рабовласництва. Раніше усіх цей перехід здійснюють етруски. В VII ст. до н.е. було засновано Рим, який за правління царів етруської династії Тарквініїв став самим могутнім містом регіону, а згодом і усієї Італії.
Визначну роль в господарстві Риму відігравало землеробство. Серед ремесел значного поширення набули металообробне, керамічне, будівництво. Розвивалась торгівля з грецькими містами, Карфагеном, Сицилією. З середини V ст. до н.е. з’явились монети.
Розпад родового ладу зумовив необхідність соціального переустрою суспільства. У середині VI ст. до н.е. римський цар «етруської династії» Сервій Тулій провів реформу, яка знищила пережитки общинного ладу поділивши суспільство на 5 категорій за майновою ознакою і створила умови для розвитку приватної власності. Ця реформа викликала невдоволення родової знаті. Сервія Тулія було убито, його наступника – Тарквілія Гордого вигнано з Риму і у 510 р. до н.е. відмінено царську владу назавжди. Замість царів почали вибирати двох виборних посадових осіб — консулів.
З V по сер. III ст. до н.е. римська община складаються з двох верств населення - патриціїв, які звали себе римським народом і плебеїв. Плебеї були вільними, володіли землею на правах приватної власності. Проте їх безправ’я приводило до того, що їх часто за борги продавали у рабство. VI - III ст. до н.е. в Римі склалось патріархальне рабство.
Одночасно з розвитком господарства Рим здійснює територіальну експансію. У середині III ст. до н.е. він захоплює усю територію сучасної Італії. У II ст. до н.е. Рим стає світовою імперією.
На II – І ст. до н.е. припадає розцвіт рабовласницького ладу. Рабство набуває класичних форм. Джерелом поповнення рабів стають війни. Раби перетворюються в основну продуктивну силу. Громадяни Риму є вільними і власниками усіх захоплених Римом територій. Громадян Риму заборонено продавити у рабство.
У цей період у Римі формується крупне землеволодіння. Головна організаційна форма сільськогосподарського виробництва – рабовласницька вілла . Згодом концентрація земельної власності приводить до виникнення латифундій. Перемоги в загарбницьких війнах, багатства і слава штовхали знатних полководців до захоплення влади. Це призвело до громадянських війн у І ст. до н.е., які поклали кінець республіці, призвели до занепаду сільське господарство.
Імператорський період характеризується відсутністю крупних війн, що призвело до злету господарства. І - II ст. до н.е. – епоха найбільшого розквіту Римської імперії. Припинення війн скоротило потік рабів і збільшило їх ціну. Використання рабів стало неефективним. Уже з ІІ ст. н.е. рабська праця у Римі практично не використовується.
У III - V ст. н.е. спостерігається занепад господарства Римської імперії. Скорочуються сільськогосподарські угіддя, в занепад приходять латифундії і середня оренда. Зростає значення колонату. Вілли перетворюються в замкненні господарства, скорочується торгівля.
В 330 р імператор Костянтин І на місці грецького міста Візантії заснував другу столицю імперії – Константинополь. В 385 р. Римська імперія розпалась на дві частини: Західну з центром у Римі і Східну (пізніше її почали називати Візантією) зі столицею у Константинополі. У 410 р. племена вестготів захопили Рим. Менш ніж через 100 років після розподілу Західна імперія була зруйнована.