Стаття 121 Транскордонне надання електронних комунікаційних послуг

Сторони зобов’язуються не застосовувати та не підтримувати будь-яких заходів, які обмежують транскордонне надання електронних комунікаційних послуг.

Стаття 122 Конфіденційність інформації

Кожна Сторона зобов’язується забезпечити конфіденційність електронних комунікацій та циркулюючих через електронні комунікаційні мережі загального доступу та доступні населенню електронні комунікаційні послуги даних без обмеження торгівлі послугами.

Стаття 123 Спори між надавачами послуг

1. Сторони зобов’язуються забезпечити, щоб у випадку виникнення спорів між надавачами послуг, що надають електронні комунікаційні мережі або послуги у зв’язку

із правами та обов’язками, визначеними в цій Главі, відповідне регулююче відомство було зобов’язане, на прохання будь-якої із Сторін, ухвалити обов’язкове для виконання рішення щодо вирішення відповідного спору у найкоротші терміни та у будь-якому випадку зробити це не пізніше чотирьох місяців.

2. Рішення регулюючого органу мають бути доступними для громадськості, з урахуванням вимог забезпечення комерційної конфіденційності. Заінтересовані сторони повинні отримати повну інформацію щодо підстав для прийняття відповідного рішення.

3. У разі якщо спір стосується транскордонного надання послуг, відповідні регулюючі органи зобов’язані координувати свої дії з метою розв’язання такого спору.

Стаття 124 Нормативно-правове наближення

1. Сторони усвідомлюють важливість наближення чинного законодавства У країни до права Європейського Союзу. Україна зобов’язується забезпечити поступове приведення своїх чинних законів та майбутнього законодавства у відповідність до acquis ЄС.

2. Таке наближення розпочинається з дати підписання цієї Угоди, та поступово поширюватиметься на всі елементи acquis ЄС, зазначені у Додатку XVII до цієї Угоди.

Підрозділ 6 фінансові послуги Стаття 125 Сфера застосування та визначення термінів

1. У цьому Підрозділі встановлюються принципи нормативно-правової бази для всіх фінансових послуг, які підлягають лібералізації відповідно до Частин 2, 3 та 4 цієї Глави.

2. Для цілей цього Підрозділу та Частин 2, 3 та 4 цієї Глави:

(а) «фінансова послуга» означає будь-яку послугу фінансового характеру, яка пропонується постачальником фінансових послуг відповідної Сторони. До фінансових послуг належать такі види діяльності:

(i) Страхові і пов’язані зі страхуванням послуги

1. пряме страхування (зокрема спільне страхування):

(a) страхування життя;

(b) страхування інше, ніж страхування життя.

2. перестрахування та ретроцесія;

3. страхове посередництво, таке як брокерські операції та агентські

послуги; та

4. послуги, що є допоміжними по відношенню до страхування, такі як консультаційна діяльність, актуарні послуги, послуги з оцінки ризику та послуги з врегулювання претензій.

(ii) Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування):

1. послуги з прийняття вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, від населення;

2. послуги з кредитування всіх видів, у тому числі споживчий кредит, кредит під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій;

3. фінансовий лізинг;

4. усі платежі і послуги з переказу грошей, зокрема кредитні, розрахункові та дебетові картки, дорожні чеки та банківські тратти;

5. послуги з надання гарантій і поручительств;

6. укладання угод від власного імені або від імені клієнтів на біржі, поза нею або будь-яким іншим чином стосовно:

(a) інструментів грошового ринку (зокрема чеки, векселі, депозитні

сертифікати);

(b) валюти;

(c) похідних продуктів, зокрема, але не обмежуючись ф’ючерсами та

опціонами;

^) курсових та відсоткових інструментів, зокрема такі продукти, як свопи та угоди щодо форвардної відсоткової ставки;

(е) переказних цінних паперів;

(^ інших оборотних інструментів та фінансових активів, зокрема дорогоцінні метали в злитках;

7. участь у якості агента в емісії усіх типів цінних паперів, зокрема андерайтинг та розміщення (як у відкритому, так і у закритому порядку) та надання послуг, пов’язаних із такою емісією;

8. посередницькі послуги на грошовому ринку;

9. послуги з управління майном, такі як готівкове або безготівкове управління, всі форми колективного управління інвестиціями, управління пенсійним фондом, послуги з довірчого зберігання, депозитарного та трастового обслуговування;

10. послуги з клірингу та фінансового управління майном, в тому числі цінні папери, похідні інструменти та інші обігові інструменти;

11. надання та передавання фінансової інформації, обробка фінансових даних і пов’язаного з цим програмного забезпечення;

12. консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у підпунктах 1-11, зокрема довідки про кредитоспроможність і аналіз кредиту, дослідження та поради з питань інвестицій та портфеля цінних паперів, поради з питань придбання та корпоративної реструктуризації і стратегії.

(b) «постачальник фінансових послуг» означає будь-яку фізичну або юридичну особу Сторони, яка прагне надавати або надає фінансові послуги. Термін «постачальник фінансових послуг» не поширюється на державні установи.

(c) «державна установа» означає:

1. уряд, центральний банк або грошово-кредитну установу відповідної Сторони, або юридичну особу, що належить або контролюється Стороною, яка переважно виконує урядові функції чи здійснює діяльність для урядових цілей, не зокрема юридичну особу, основним видом діяльності якої є надання фінансових послуг на комерційних умовах; або

2. приватну юридичну особу, яка виконує функції, які зазвичай виконуються центральним банком або фінансовим відомством, під час виконання таких функцій.

^) «нова фінансова послуга» означає послугу фінансового характеру, зокрема послуги, які пов’язані з існуючими та новими продуктами, або із способом постачання таких продуктів, яка не надається будь-яким постачальником фінансових послуг на території однієї із Сторін, але яка надається на території іншої Сторони.