Тема 4 пізнавальні процеси та психологічні особливості суб'єктів навчально-виховного процесу

Мета заняття: відновити та систематизувати знання слухачів про пізнавальні процеси особистості її емоційно-вольові характеристики та психологічні особливості.

ПЛАН

1.Відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага.

2. Емоції, почуття, воля.

3. Темперамент, характер.

Важливість пізнавальних процесів особистості полягає в тому, що за­вдяки їм людина пізнає навколишній світ, його закони та закономірності, здійснює навчальну діяльність. Розвиток пізнавальних процесів особистості безпосередньо залежить від сформованості (в т.ч., по-перше, завдяки педагогічному впливу) та її мотивації, зацікавленості у навчанні. Віддзеркалювання дійсності починається з відчуття. Завдяки відчуттям інформація про зовнішній світ потрапляє до свідомості людини, віддзеркалюючи окремі властивості предметів, які безпосередньо впливають на органи відчуттів людини. Відчуття мають загальні властивості: якість, інтенсивність, тривалість, простір, у якому відбувається локалізація подразників, а також поділяються за видами та класифікуються як канали інтероцептивних, пропріоцептивних і екстероцептивних відчуттів.

Сприйняття - психічний процес, пов'язаний з відображенням предметів та явищ у цілому, у сукупності усіх якостей та властивостей при безпосередньому їх впливі на органи відчуттів. Види сприйняття: предметів; часу; стосунків; руху; простору; людини. Виокремлюють властивості сприйняття: предметність; цілісність; константність; структурність; осмисленість; вибірковість.

Пам'ять - форма психічного віддзеркалювання, що полягає у закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що надає можливість його повторного використання у діяльності та повернення у свідомість. Головними процесами пам'яті є: запам'ятовування, збереження, відтворення, забування. Відповідно характеру руху процесу, його тривалості, того, що запам’ятовується та відтворюється, пам'ять поділяється за видами на: недовільну; довільну; короткострокову; довгострокову; оперативну; проміжну; образну; словесно-логічну; рухову; емоційну.

Мислення - найбільш узагальнена та опосередкована форма психіч­ного віддзеркалювання, що установлює зв'язки та відносини між пізнавальними об'єктами. Результатами мислення є: судження; міркування; умовиводи; поняття. Види мислення: наочно - дійове; наочно-образне; слове­сно-логічне; абстрактне. Мислення складається з операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення:, абстрагування.

Уява - психічний процес, який полягає у створенні нових образів шляхом переробки матеріалу сприйняття. Сам матеріал уяви, отриманий у попередньому досвіді, який сформувався у процесі діяльності. Уяву поділяють на: недовільну та довільну за критерієм наявності цілі діяльності, а залежно від змісту — технічну, наукову, художню тощо. Види уяви: пасивна, активна (відтворююча та творча), продуктивна, репродуктивна.

Увага-спрямованість психічної діяльності та зосередженість її на об'єкті, що є важливим (стійким, чи ситуативним) для особистості. У відповідності до змісту діяльності увагу поділяють на зовнішню та внутрішню, а за видами на: довільну; недовільну; післядовільну. Якості уваги: активність; спрямованість; широта; перенесення; інтенсивність; стійкість.

Емоції (почуття) - переживання людиною свого ставлення до того, що він пізнає або робить, до інших людей та самого себе. Емоції збуджують людину до діяльності, допомагають подолати труднощі у навчанні, роботі, творчості. Інтелектуальні почуття пов'язані з розумовою, пізнавальною діяльністю людини та супроводжують її, що конче важно ураховувати у педагогічній діяльності.

Воля - психічна діяльність людини, що визначає її цілеспрямовані дії та вчинки, пов'язані з подоланням зовнішніх чи внутрішніх труднощів та перешкод. До вольових якостей відносять: цілеспрямованість; самостійність; навіюваність (сугестивність); рішучість; наполегливість; витримку; мужність та сміливість; дисциплінованість - тобто ті риси, від яких зале­жить ефективність діяльності, в т.ч. навчання, та розвитку яких повинна приділятися увага з боку педагога.

Для педагогічного процесу важливим є урахування психологічних особливостей (темперамент, характер, здібності) особистості. Будь-який, тип нервової системи дозволяє виховувати позитивні риси особистості. За­вдання полягає у тому, щоб знайти оптимальні шляхи, форми та методи . основою яких повинен стати гуманістичний підхід до вихованця як рівно­правного суб'єкта педагогічної діяльності.

Темперамент визначає динаміку психічної діяльності та поведінки особистості та залежить від сили чи слабкості нервової системи. Класична виокремлюють сангвінічний, флегматичний, холеричний та меланхолічний типи темпераменту.

Характер - індивідуальний збіг значних властивостей особистості, що виявляє ставлення людини до оточуючого світу у поведінці та вчинках.