Evropeysky_slovar_filosofii

Європейський словник філософій

101

ПРИНЦИП / НАЧАЛО

I. БУТТЯ І ОНТОЛОГІЯ

ПРИНЦИП/Начало

гр.	ἀρχή [архé], αἰτία [айтíа]
лат.	principium
англ.	source, foundation, principle
нім.	Satz, Grundsatz, Prinzip, Principium,
	Anfangsgrund, Grund
фр.	principe

CHOSE, LOI, MACHT, MONDE, NATURE, PROPOSITION, RAISON, SACHVERHALT, SENS, SOLLEN

Принцип/начало, ἀρχή, principium – це те, що починає, і те, що керує, причому обидва ці сенси поєднані в одному слові як у грецькій мові, так і в латинській. Це породжувальний елемент буття чи/і відправний пункт пізнання. Визначальними тут є Аристотелеві розрізнення: начала1 і причини (ἀρχαὶ καὶ αἰτίαι), начала й аксіоми чи гіпотези (ἀξιώματα, ὐποθέσεις);

але жодне з цих слів не становить проблеми для перекладу. Однак у німецькій мові парадигма початку (Prinzip) супроводжується парадигмою основи (Grund). Кантові розрізнення перевертають Аристотелеву номенклатуру, запроваджуючи чітке розокремлення царин: логічної й аналітичної, з одного боку, і, з другого

– трансцендентальної. Логічний сенс, що бере початок у «Другій аналітиці», дістав утілення в різних аксіоматиках, що з’явились наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: Grundsatz тоді вживали у сенсі первинних законів (lois primitives) формальної системи, виходячи з яких можна вивести певну кількість теорем, пропозицій, Sätze.

І. «ΑΡΧΑΙ» ТА «ΑΡΧΗ»

А. Двозначність «ἀρχή» та «τέλος», «principium» та «finis»

Ἀρχή походить від дієслова ἄρχω, яке означає з часів Гомера одночасно «починати» (йти на чолі, брати ініціативу: ἦρχε ὁδόν «вивів на стежку»,

Одіссея VIII, 107; ἄρχειν πολέμοιο «почати битву», Іліада IV, 335), та «керувати» (ibid., XVI, 65; потім переважно у медіальному стані, ἄρχεσθαι). Цілком зрозуміло, як другий сенс виходить з першого: або чільник робить перший жест (пор. релігійне, музичне і танцювальне застосування), або йде на чолі (Шантрен). Отож, ἀρχή позначає і початок (начало, вихідний пункт, напр., εὐθὺς ἐξ ἀρχῆς «від початку»), і керування (посада, авторитет, влада, магістратура, напр., ἀρχὴν ἄρχειν «виконувати обов’язки»); від «архаїзму» до «архетипу» та «архітектури» – у таких численних складних словах можна почути один або/та інший із двох сенсів. Таким чином, філософія, що має предметом зачинання (origine), може опертись на спосіб, в який у грецькій мові розв’язано питання початку (commencement).

Латинське principium, від princeps (утворене із primum та capio, букв. «хто бере першим», «хто посідає перше місце»), має точно таку саму двозначність (так, principium, як і ἀρχή промови, є її початком; пор. Lausberg, 262–263); у множині, principia, це слово, що позначає перші лави армії, має, як і грецьке ἀρχαί, значення елементів, із яких усе сформоване (principia rerum), а також природних імпульсів (principia naturae, Цицерон, De officiis 1, 50) чи основин права (Цицерон, De legibus 1, 18; пор. Gaffiot, s.v.).

Їхні антоніми не менш багаті на двозначності. Грецьке слово τέλος вказує на завершення у сенсі цілі (мета [fin], до якої змагають, кінцева мета [finalité]) й досконалості (досягнута мета, виповнення); щоб говорити про мету/кінець (fin) у сенсі припинення, краю (terme) (зокрема, смерті), замість цього слова вживають τελευτή того ж кореня. Латинське finis охоплює сукупність царин, які ми ще відчуваємо у французькому fin: воно означає насамперед межу, грань, кордон, як грецьке ὅρος (зближуване Шантреном із гомерівським οὖρον «борозна»), яке у його абстрактному або логічному сенсі можна точно передати через «де-фініція» [в укр. також «визначення», в рос. «о-пределение»] й також через відповідники «припинення», «край» (res finem invenit «справу зроблено») і, не меншою мірою, – «ціль» (domus finis est usus «мета дому – це його

ПРИНЦИП / НАЧАЛО

використання»,Цицерон,Deofficiis1,138,щоточно передає цільову причину, οὗ ἕνεκα, Аристотелеве «те, заради чого») і граничне сповнення (fines bonorum et malorum «найвищий рівень добра і зла», Цицерон, De finibus 1, 55). У тому ж трактаті «De finibus» Цицерон так коментує багатство латини:

Sentis me, quod τέλος Graeci dicunt, id dicere tum extremum, tum ultimum, tum summum; licebit etiam finem pro extremo aut ultimo dicere.

Яктипомітив,те,щогрекипозначаютьсловомτέλος, я називаю граничним, або найвіддаленішим, або найвищим; дозволено також замість граничного або найвіддаленішого казати мета.

(Ibid., 3, 26).

В. «Ἀρχαί» (начала) та «αἰτίαι» (причини) /

«ἀρχή» (начало) та «πρότασις» (засновок), «θέσις» (теза), «ὑπόθεσις» (гіпотеза), «ἀξίωμα» (аксіома), «αἴτημα» (вимога, постулат), «ὁρισμός» (визначення)

Спільне для всіх начал – це бути чимось першим, виходячи з чого [щось] існує або стає, або пізнається (πασῶν μὲν οὖν κοινὸν τῶν ἀρχῶν τὸ πρῶτον εἶναι ὅθεν ἢ ἔστιν ἢ γίγνεται ἢ γιγνώσκεται).

Аристотель, Метафізика Δ, 1, 1013a 17–19.

Традиція розрізняє принципи буття (principia essendi, principia realia) і принципи пізнання (principia cognoscendi). Наприклад, Боніц (див.

«Arkhe») розподіляє випадки вживання ἀρχή у Аристотеля між цими двома рубриками, якщо не враховувати технічних вжитків initium (переважно у корпусі метеорологічному і біологічному) та imperium (переважно – у риторичному і політичному).

Principia realia – це ἀρχαί «начала» досократиків, що їх Аристотель класифікує у книзі Α «Метафізики», започатковуючи таким чином матрицю подальших доксографій, навіть першої історії філософії. Ἀρχηγός «засновник» цього виду теорії – це Фалес, для якого вода є єдиною ἀρχή всіх речей (A 3, 983b 19–22): цей тип ἀρχή, одиничне і множинне, належить до порядку στοιχεῖον «елемента» (b 11), тобто матеріальної причини. Аристотель дає нову інтерпретацію цих начал, аби показати, як вони проображують і зміцнюють його власну систематику причин: Анаксагорів Νοῦς, Емпедоклові Любов і Ненависть як рушійні причини (ἀρχὴ κινήσεως, 7, 988a 33), Платонові Ідеї як зародки формальних причин, Єдине і Благо як цільові причини. Ці ἀρχαί (начала) є αἰτίαι (причини); наразі між началами і причинами різниці немає (988b 16–21), або точніше, як сказано у книзі Δ, «всі причини є началами» (1, 1013а 17).

Principia cognoscendi «принципи пізнання» є одним із трьох засадових елементів будь-якої

102	Європейський словник філософій

довідноїнауки,асаме:περὶὅτεδείκνυσι«те,стосовно чого є докази» (той рід, напр., число, на який спирається наука), ἃ δεἰκνυσι «те, що доводиться» (πάθη καθ’ αὑτά «суттєві властивості», як-от парне і непарне) та τὸ ἐξ ὧν «те, виходячи з чого» доводять (а саме начала/принципи як такі: «коли від двох рівних кількостей відняти рівні кількості – залишком будуть рівні кількості», Друга аналітика I, 10, 76b 22). Начало і причина вочевидь поєднані у науковому пізнанні, оскільки пізнати щось – це пізнати його причину:

Ἐπίστασθαι δὲ οἰόμεθ΄ ἕκαστον ἁπλῶς (…) ὅταν τήν τ΄ αἰτίαν οἰώμεθα γινώσκειν δι΄ ἣν τὸ πρᾶγμά ἐστιν͵ ὅτι ἐκείνου αἰτία ἐστί͵ καὶ μὴ ἐνδέχεσθαι τοῦτ΄ ἄλλως ἔχειν.

Ми думаємо, що пізнали кожну річ безумовно (…), коли вважаємо, що знаємо причину, завдяки якій вона є, що вона дійсно є її причиною і не може бути інакше.

Друга аналітика I, 2, 71b 9–12.

Отож, причини об’єкта є засновками (προτάσεις «засновки», від προ-τείνω «тягнутись до») доведення, тобто причинами висновків. Вони становлять «власні начала» (αἱ ἀρχαὶ οἰκεῖαι, 71b 23) науки про об’єкт: «ἀρχή доведення – це безпосередній засновок (πρότασις ἄμεσος)» (72a 7–8), тобто висловлювання ствердне, κατάφασις, чи заперечне, ἀπόφασις (див. PROPOSITION), якому не передує жодне інше.

Проте «Друга аналітика» дуже точно розрізняє відмінні одне від одного види начал (кн. І, розд. 2 і 10): засновок є «тезою» (θέσις, від τίθημι «класти»), коли він не необхідний, аби дізнатись про якусь річ; у протилежному випадку це «аксіома» (ἀξίωμα, від ἀξιόω «оцінювати, вважати справедливим чи істинним»). Відтак теза має обмежену валідність, аксіома ж – універсальну. Коли теза постановляє щодо існування свого об’єкта, вона є «гіпотезою» (ὑπόθεσις, від ὑποτίθημι, «під-кладати, покладати»; див. SUJET), а якщо гіпотеза суперечить тому, що думає учень (або якщо учень нічого про неї не думає), тоді це «постулат» (αἴτημα, від αἰτέω «вимагати, наполягати») (10, 77a 30–31); інакше це просте «визначення» (ὁρισμός, від ὁρίζω «обмежувати») (2, 72a 15–24).

Однак є дещо спільне для всіх видів начал: «не може бути науки про начала (ἀρχῶν)» (Друга аналітика II, 19, 100b 10-11); начала – це первинні істини, що не доводяться: «Тоді як усе інше доводиться за допомогою начал, начала не можна довести через інші речі» (Топіка VIII, 3, 158b 2–4). У цьому сенсі існує два типи істин: вторинні, встановлені шляхом силогізмів, тобто висновки через наявність середнього терміна (τὸ μέσον) між двома засновками (середній термін утворює разом з ними пропорцію і уможливлює третє висловлювання), й первинні, які власне й іменують началами.

Європейський словник філософій

С. Питання про перше начало

Аби зрозуміти, чим власне є ἀρχή в однині, слід точно визначити те, що чинить опір зручній класифікації, яка з одного боку розташовує фізику (начала буття), а з іншого – органон (начала пізнання), залишаючи поміж ними метафізику в її зв’язку з науковістю науки (la scientificité de la science) (P. Aubenque, Le Problème de l’Être chez Aristote, p. 214–222). Уся складність і засадова хиткість Аристотелевої онто-теології може бути висловлена терміном ἀρχή. Чи ця шукана наука, наука про πρώτη ἀρχή «перше начало» – це теологія книги Λ, згідно з якою «саме від цього начала [тобто бога] залежать небо і природа (ἐκ τοιαύτης ἄρα ἀρχῆς ἤρτηται ὁ οὐρανὸς καὶ ἡ φύσις)» (Метафізика Λ, 7, 1072b 14)? Чи радше це наука про суще як суще із книги Г, згідно з якою начало, «найдостовірніше з усіх» (βεβαιοτάτη […] πασῶν; також γνωριμωτάτη «найвідоміше» та ἀνυπόθετον «негіпотетичне», незалежне від будь-якого попереднього положення), є тим, що залишилось

успадок нащадкам як принцип несуперечливості, про який можна сказати: «неможливо, щоб те саме одночасно належало і не належало тому самому й

утой самий спосіб» (Γ, 3, 1005b 19–20)? То яка це наука: універсальна, адже перша, що потрактовує οὐσία πρώτη «першу сутність» як перше начало, – чи перша, адже загальна, що потрактовує буття в цілому і перші начала?

Хай там як, Бог і несуперечливість є онто­ логічними, одночасно і началом буття, і прин­ ципом інтелігібельності. Очевидно, що несу­ перечливість – це логічний закон, адже вона визначає умову істинності доказової (раціональні розмірковування, силогізми) і термінологічної

103	ПРИНЦИП / НАЧАЛО

(пропозиції) конструкцій і, що важливіше, вимагає, аби сказане нами щось означало (однозначність і визначення;див.ОМОНІМ).Неменшоюмірою,як підкреслює Гайдеґґер, несуперечливість є законом буття,якийстверджує«ажніякнеменше,аніжтаке:

сутність сущого полягає у постійній відсутності суперечності» (Nietzsche, t. 1, фр. пер. P. Klossowski, p. 468). Ляйбніц прямо стверджуватиме те саме своїм принципом достатньої підстави;

у«Монадології», наприклад, він є як принципом буття, так і принципом мовлення (discours) («жоден факт не може виявитися істинним чи таким, що існує, і жодне висловлювання – істинним, без наявності достатньої підстави для того, аби було так, а не інакше», § 32).

Принцип є одночасно причиною та підставою перших істин, як середній термін є одночасно і причиною (principium essendi схоластів, Realgrund Канта), і підставою (principium cognoscendi

схоластів, Idealgrund Канта) силогізму («а причина

уречах відповідає підставі в істинах», Ляйбніц,

Нові проби [Nouveaux Essais], l. IV, 17).

♦Див. вставку 1.

ІІ.«PRINCIPIA», ЗАКОНИ, СПІЛЬНІ

ПОНЯТТЯ2

Цілком визнаючи, що поняття принципу має багато значень, Декарт відмовляється надати винятковий привілей принципові несуперечності; він хоче виправдати ужиток форми множини,

Principia:

одна річ – шукати спільне поняття, що було б досить ясним і загальним, аби слугувати принципом доведення існування всіх сущих (Êtres), всіх Entia, які ми пізнаємо згодом, а

1 «Вимога принципу»

[фр. la pétition de principe, пор. лат. petitio principii]

«Вимагати принципу» грецькою звучить як αἰτεῖσθαι τὸ ἐν ἀρχῇ «вимагати того, що є у началі» (Аристотель, Метафізика Γ, 4, 1006a 15–16). Будь-яке першоначало у власному сенсі є із необхідності недовідним. Вимагати (αἰτεῖν) його доведення – ознака поганої освіти, ἀπαιδευσία, характерної для софістів – «адже це неуцтво (ἔστι γὰρ ἀπαιδευσία) – не знати, для чого варто шукати доказу й для чого не слід»(4,1006a6–8).Також Аристотельпропонуєне«доведення»(ἀπόδειξις)принципунесуперечливості, а «спростування» (ἔλεγχος, 1006a 18), всю відповідальність за вимогу якого несе супротивник цього принципу: саме йому надано перше слово. Адже, стверджуючи свою відмову, він позначає щось для себе та для іншого і таким чином завжди підкоряється принципові, який намагається заперечувати (a 18–27) (пор. Cassin et Narcy, p. 16–27; див. ОМОНІМ).

Принцип та «вимога принципу» відсилають до проблеми останньої основи. Необхідність зупинитися (ἀνάγκη στῆναι) має силу позиції. Ось чому Гайдеґґер спромогається вичитати у «вимозі принципу» не логічну помилку, а установчий акт:

Petere principium, інакше кажучи, прагнути засади та її обґрунтування – саме в цьому полягає єдиний і унікальний крок філософії, крок, що просувається далі, вперед, і відкриває царину, всередині якої сумірно встановитись лише науці.

М. Гайдеґґер, «Що таке phusis і як її визначати»,

фр. пер. F. Fédier у: M. Heidegger, Questions II, Gallimard, 1968, с. 187.

БІБЛІОГРАФІЯ

CASSIN Barbara et NARCY Michel, La Décision du sens, Vrin, 1989.

ПРИНЦИП / НАЧАЛО

інша – шукати суще, існування якого нам відоме краще, ніж існування будь-яких інших речей, так що воно могло би слугувати принципом для їх пізнання.

Лист до Клерсельє (Clerselier), червень або липень 1646.

«У першому сенсі» Декарт подає приклад принципу несуперечності в такому формулюванні: «impossibile est idem simul esse et non esse (неможливо, щоб одне й те саме одночасно було і не було)». Проте він відмовляється редукувати до цього усі без винятку форми принципів, адже цей принцип не породжує істинного пізнання, він є лише простим підтвердженням істин, нам вже відомих: «Бо може статися, що жодного принципу, до якого одного могли би бути редуковані всі речі, взагалі не існує;аспосіб,уякийредукуютьвсііншіпропозиції до такої: impossibile est idem simul esse et non esse, – є надлишковим і незастосовним» (loc. cit.). Ось чому слід вдаватись до інших принципів заради пізнання: «в іншому сенсі першим принципом є те, що наша душа існує, адже немає речі, існування якої було б для нас більш явним».

«Principia philosophiae» датовані 1644 роком. У них викладено практичні, не надлишкові принципи; це «перші причини», що одночасно охоплюють «принципи людського пізнання» (перша частина) та «принципи матеріальних речей» (три інші частини); обидва ці види принципів є очевидними і ясними, але перші належать до метафізики, чи першої філософії, і можуть називатись власне «принципами», другі ж

– до «того, що є найзагальнішим у фізиці» (Œuvres, Ch. Adam et P. Tannery, t. ІХ.ІІ, p. 16), і називаються «законами природи» чи «правилами», згідно з якими відбуваються зміни у природі; серед таких маємо «принцип інерції» та інші закони природи, які сформульовано у параграфах 37–40 другої частини «Principia». Закони, «що діють

уприроді», є «викарбуваними у наших душах»

уформі «спільних понять» (Декарт, Дискурсія V, ibid., t. VI, p. 43).

Принцип не повинен сприяти редукції істин до першого поняття. Насправді існує багато вроджених спільних понять (κοιναὶ ἔννοιαι Евкліда), застосування яких настільки постійне, що не підлягає систематичному розрізненню з нашого боку. Принципи у сенсі спільних понятьаксіом ніби віртуально або імпліцитно присутні

унашому умі, на зразок «замовчуваних пропозицій

вентимемах, які ми залишаємо осторонь не лише [у] зовнішній [формі пропозиції], а й подумки»(Ляйбніц, Нові проби, книга I, § 4, p. 61). Принцип виконує свою функцію, коли, з одного боку, він є самоочевидним, а з другого – дозволяє розпізнати зумовлені ним дедуктивні висновки, інакше кажучи – закони. Підкреслимо, що такий слововжиток не є чітко фіксованим: Декарт, наприклад,якосьназвав«принципами»тризакони руху (Principia II, § 36). Пізніше так само Ляйбніц

104	Європейський словник філософій

назве «законом» принцип збереження сили (Дискурсія про метафізику, § 17). У «Principia» Ньютона ми бачимо спробу систематизувати природничу філософію. У цьому творі терміном «принципи» позначено все, що дає змогу скласти звіт про «перші й останні підстави величин, які з’являються і зникають» (Математичні принципи натуральної філософії, фр. пер. маркізи дю Шатле); йдеться не лише про «визначення» й «аксіоми чи закони руху», які Ньютон виклав перед першою книгою, але також про леми і теореми трьох книг «Principia».

ІІІ. «Principle», «FOUNDATION», «SOURCE», «ORIGINAL»: ПРИНЦИПИ ТА ЗВ’ЯЗНІСТЬ ІДЕЙ

Із полемічною метою Лок пристосовує поняття principle супроти доктрини вродженого знання (innéisme). На початку «Проби щодо людської здатності розуміти» він зауважує: «Дехто вважає незаперечноюістиною,щоначебтоєпевнівроджені принципи (innate principles), певні первинні поняття (primary notions), які ще називають спільними поняттями (common notions)» (І, розд. 2, § 1). Це заперечення спрямоване як проти спекулятивних, так і проти практичних принципів, постаючи як іронічна форма критики аргументу від авторитету: маґістри і доктори, дотримуючись тези про вроджені ідеї, постулюють «принципом усіх принципів те, що принципи не слід брати під сумнів» (ibid. І, розд 4, § 24). Очевидність певних загальних пропозицій і всесвітня щодо них згода ще не роблять ці пропозиції вродженими. Більше того, найзагальніші пропозиції, як-от: «те, що є, – є» або «неможливо, щоб та сама річ була і не була одночасно», не сприяють самі по собі поступові знання. З одного боку, ідеї, на які спираються ці пропозиції – ідеї тотожності й неможливості – зовсім не очевидні для всіх; а з другого – вони,

укращому випадку, придатні тільки для суперечки, аби закрити рота сварливій людині. Лок вбачає

уперетворенні загальних максим на принцип пережиток діалектичного методу, який починає із загальноприйнятих пропозицій (ἔνδοξα) і полягає

уdisputatio. Але з прийняття таких максим ще не випливає, що їх слід визнати за принципи пізнання:

And then these Maxims, getting the name of Principles, beyond which men in dispute could not retreat, were by mistake taken to be the Originals and the Sources, from whence all knowledge began, and the Foundations whereon the sciences were built.

Таким чином, ці Максими, отримавши назву Принципів, далі яких не можна йти у диспутах, потім помилково були визнані Зачинами і Джерелами, з яких починається будь-яке знання, Засадами, на яких побудовані науки.

Проба щодо людської здатності розуміти

IV, розд. 7, § 11.

Європейський словник філософій

Лок надає перевагу словам source чи fondations, коли описує те, що вважає вихідними пунктами людського пізнання: «ми могли б далі просунутись у відкритті раціонального і споглядального знання, коли б намагались знайти його у джерелі (in the Fountain), у розгляді самих речей» (ibid., I, розд. 3, § 24). Таке джерело складають прості ідеї: відчуття та рефлексія. Просування у пізнанні, таким чином, вимірюється відповідністю чи невідповідністю наших ідей, а не спиранням на принципи, пов’язувані нами із загальними пропозиціями типу «те, що є, – є».

Юм, визнавши труднощі пошуку принципів, підкреслює, що слід замінити довільні здогадки щодо природи чи ума пізнанням принципів, які дадуть змогу впорядковано взаємозв’язувати феномени: цей проект здійснюється через аналіз

зачинання наших ідей (Розвідка щодо людської здатності розуміти, част. 2) і пізнання їхнього походження. Юмів аналіз не задовольняється морфологією наших ідей з її поділом на ідеї рефлексії та ідеї відчуттів. Він радикальніший за Лока у питанні принципів, бо запитує не тільки про джерело (source) знань, а й про їхнє зачинання (origine). Отож, його аналіз є більш генетичним і надає поняттю зачинання і його необхідному вислідові (corollaire), поняттю походження, такої вагомості, що стає можливим проголосити таку загальну максиму (general maxim):

That all our simple ideas, in their first appearance, are derived from simple impressions, which are correspondant to them, and which they exactly represent.

Усі наші прості ідеї, коли уперше з’являються, походять від відповідних їм простих вражень, які вони точно репрезентують.

Трактат про людську природу, част. 1.

IV. «PRINCIPIUM», «GRUNDSATZ», «PRINZIP», «SATZ», «GRUNDGESETZ»

А. Довкола кантіанства та посткантіанства

«Принцип» (Principe) у французькому перекладі Канта може відсилати до шістьох німецьких слів, часто вживаних і точно розрізнюваних самим філософом: Satz, Grundsatz,

Prinzip, Principium, Anfangsgrund, Grund. Цей переклад у певних випадках цілком законний, адже було б марним, занадто педантичним

іхибним дослівно перекладати Satz des Widerspruchs як «пропозиція суперечності» (proposition de contradiction). Але збіднення Кантового словника у французькому перекладі часто вказувало на відсутність концептуальних розрізнень, корелятами якої були істотні лакуни

інавіть інтерпретативна плутанина.

Терміни з щойно наведеного переліку вживаються в кантіанстві у таких контекстах:

1. «Principium» має значення принципу як початку і наказу. Кант заперечує у ньому будь-яку

105	ПРИНЦИП / НАЧАЛО

основну цінність для пізнання: «вираз “принцип” (Prinzips) є двотлумачним і зазвичай означає лише таке знання, яке можна застосувати як принцип (als Prinzip), хоча саме собою й за своїм витоком (Ursprunge) це зовсім не принцип (Principium)» (Kritik der reinen Vernunft, «Трансцендентальна діалектика», Вступ, ІІ, B 356). Натомість термін principiumєцілкомдоречнимуцаринізаконодавства (Gesetzgebung),аджеуцьомуразімисамієавторами, самою причиною (die Ursache) законів, які «цілком

єнашим витвором» (ibid., B 358).

2.Принципи як Grundsätze (одн. Grundsatz) мають у Канта подвійний ужиток.

а)Це,по-перше,«формальніосновоположення (Grundsätze) чуттєвого світу» (Інаугураційна дисертація 1770 р., § 14 та 15), тобто простору і часу: вони вказують на неможливість Ляйбніцевої

редукції принципів до принципу тотожності та «великого принципу» (протилежного до першого), згідно з яким предикат знаходиться у суб’єкті (praedicatum inest subjecto, лист Ляйбніца до Арно від 14 липня 1686 р.).

б) По-друге, це – основоположення (Grundsätze) a priori здатності судження, що уможливлюють пізнання і є у цьому значенні «правилами об’єктивного вживання категорій» (Kritik der reinen Vernunft, «Аналітика основоположень» [Analytik der Grundsatze], A 161, B 200). Вони є основоположними і набувають вигляду «аксіом споглядання», «антиципацій сприйняття», «аналогій досвіду» та «постулатів емпіричної думки загалом» (loc. cit.). Вони доказовні й їхнє означення супроводжується доведенням. Їхня теоретична роль полягає в тому, аби обґрунтовувати можливість пізнання, їхня критична роль – поривати із уподібненням «перших принципів» до «перших причин»: не можна дійти до поняття причини через простий концепт, «також, якщо ми звернемося до нашого доведення принципу причиновості, то помітимо, що змогли довести його тільки стосовно об’єктів можливого досвіду» (ibid., B 213).

І посткантівська, і антикантівська традиції радикалізували цю точку погляду, зокрема у логіці. Перші принципи не тільки вже не є першими причинами, але, щоби обґрунтовувати пізнання, вони вже не обов’язково мають бути артикульовані інтуїцією. Справді, виникає запитання: як такий суб’єктивний принцип, як інтуїція, може бути основою об’єктивності, як він може реалізувати необхідність, що міститься тільки у судженні? Б. Больцано вказує, що необхідність насамперед стосується судження, в якому реалізовано зв’язок між поняттями і, вже похідним чином, – наших інтуїцій та уявлень. У «Beiträge zur einer begründeteren Darstellung der Mathematik» (частковий франц. переклад у J. Laz, Bolzano critique deKant,p.173)Больцановисловлюєсвоїзауваження стосовно Кантового обґрунтування синтетичних суджень інтуїціями, хай навіть a priori:

ПРИНЦИП / НАЧАЛО

106

Європейський словник філософій

Добре відомо, що багато хто обурений цими апріорними інтуїціями критичної філософії. Що ж до мене, я б охоче погодився, що має бути певна основа (raison/Grund), абсолютно відмінна від принципу суперечності, спираючись на який здатність розуміти (entendement/Verstand) поєднує у синтетичному судженні предикат із концептом суб’єкта. Але я не вважаю ясним, що ця основа може існувати і називатися інтуїцією та ще й чистою інтуїцією у випадку апріорних суджень.

3. Принципи (Prinzipien) раціо мають регулятивну цінність, через яку останнє «зацікавлене» у конститутивному використанні основоположень (Grundsätze) здатності розуміти. Ця зацікавленість надає їм суб’єктивного характеру, що схиляє Канта розглядати їх радше як «максими (Maximen)». Їхня роль – надавати «раціональної чисистематичноїєдності»пізнанню,івцьомусенсі вони мають «логічний» характер. Серед них Кант розрізняє три: «принцип (Prinzip) однорідності різного у родах вищого рівня»; «принцип (Grundsatz) різноманіття однорідного у родах нижчого рівня»; «закон (Gesetz) спорідненості всіх понять, тобто закон, який змушує до поступового переходу від одного виду до іншого через поступове зростання різноманіття» (Kritik derreinenVernunft,«Додатокдотрансцендентальної діалектики», A 657/B 685).

З цього прикладу видно, що Кантова номен­ клатура термінів, яка резюмується у термінах «принципів (Prinzipien)» однорідності, спе­ цифікації та тяглості, потьмарює для франко­ мовного перекладача й інтерпретатора вихідну відмінність між Grundsatz та Prinzip (Principium).

Втім, концепти «основоположення (Grundsatz)» і «принципу (Prinzip)» набувають різного сен­ су, залежно від того, яка логіка є їхнім полем референції: формальна чи трансцендентальна. У формальній логіці Grundsatz означає пропозицію, до якої ми сходимо як до початку і яка, a parte ante, не базується на жодній попередній пропозиції, тоді як Prinzip означає здатність походити, a parte post, від інших пропозицій. У зв’язку з традиційними логічними принципами, як-от принцип тотожності чи принцип суперечності, Кант може говорити про Sätze (Satz, «пропозиція»), вказуючи, що ці принципи не мають засадової цінності, а є тільки «критеріями» істини: «Отож, ми повинні визнати за принципом суперечності (Satz des Widerspruchs) цінність універсального і цілком достатнього принципу (Principium) усякого аналітичного пізнання; але його вплив і корисність не перевершують меж царини достатнього критерію істини» (Kritik der reinen Vernunft, «Аналітика основоположень», A 151/B 191). Філософи математики ХІХ століття, такі як Больцано, говорячи про принципи тотожності та суперечності – Satz der Einerleiheit та Satz des Widerspruches, – послуговуються тією ж самою

термінологією. Але, будучи не просто критеріями істини, ці принципи-пропозиції розглядатимуться як універсальне джерело усіх аналітичних суджень. Натомість принцип підстави (Satz vom Grunde) для Канта є синтетичною пропозицією, яка складає звіт про судження. Цей принцип передбачає інтуїцію часу, а проте, як зазначає Больцано, «є чинним і там, де часу немає» (частковий фр. переклад у J. Laz, Bolzano critique de Kant, § 8, p. 179), тобто коли треба виправдати існування ноуменів.

Отож, відмінність між Satz, Grunsatz та Prinzip не стосується лише підстави, бо якщо пропозиція може відігравати роль принципу, то принцип, оскільки він може спиратись на пропозицію вищого рівня, не обов’язково є основною пропозицією. У трансцендентальній логіці основні пропозиції мають джерело у здатності розуміти (entendement/Verstand), а принципи – у раціо (raison/Vernunft). Таким чином, ми вказали на корінь можливої плутанини. У логічному сенсі здатність розуміти має принципи, а раціо – основні пропозиції, що у трансцендентальному сенсі було

бсуперечністю. Звідси, приймаючи логічний сенс за трансцендентальний, ми дезорганізовуємо критичну номенклатуру і архітектоніку, яка її підтримує. В «Аналітиці здатності розуміти» вже могло би йтися про раціо, але це зруйнувало

бзадум «Критики», коли вважати що, згідно із Кантовим лейтмотивом, систематичність є засадою науковості.

Щодо царини суто практичної (моральної), то словник, застосовуваний у «Kritik der praktische Vernunft»євідвертоматематичним:«визначення», «теорема», «аксіома», «постулат», «закон (Gesetz)», і це не дивує, адже він спирається на суворістьматематичногометодууфілософії.Понад те, цього математичного слововжитку вимагає істотний термін кантівського словника – «формула (Formel)», що заступає термін «принцип», коли йдеться про моральність:

Одинкритик,якийхотівсказатидещонесхвальне про цей твір [«Основи метафізики нравів»], поцілив точніше, ніж сам міг припустити, сказавши, що в цьому творі не встановлено жодного нового принципу моральності, а лише подано нову формулу (kein neues Prinzip der Moralitat, sondern nur eine neue Formel) (…). Але той, хто знає, що для математика означає формула, яка цілком точно і не лишаючи місця заблудові, приписує, що слід зробити, аби розв’язати проблему, – не буде вважати за щось незначуще і безкористовне формулу, що робить те саме стосовно будь-якого обов’язку взагалі.

Kritik der praktische Vernunft, AK, t. 5, p. 8n.

Цілком зрозумілими є підстави цієї зміни: з одного боку, йдеться лише про виклад вчення, виклад, що має бути догматичним; отож, формули, що виражають об’єктивні принципи пізнання, постають фундаментальними пропозиціями

Європейський словник філософій		107	ПРИНЦИП / НАЧАЛО
трансцендентальної	філософії.	Остання, таким	Отож, Кант, прагнучи осмислити власне філо­
чином, виробляє	формульну	репрезентацію	софську­ революцію, схожу на фізичну тільки за
принципів пізнання: систему означуваних, яка,			аналогією, виявляється, таким чином, небезпечно
через послідовне перетворення, повинна віднайти			близько до математики. У цьому зворотному
вихідні означувані, означувані емпіричних доктри­			русі, про який свідчать терміни «принцип» і
нальних позицій (лист до Маркуса Гертца від 26			«формула», можна зауважити ознаку труднощів,
травня 1789 р. у AK, t. 11 (2), p. 54). З другого			пов’язаних із осягненням власне філософського
боку, навіть на рівні цієї лексики Кант підтримує			доведення як типу. Ці труднощі є засадовим вузлом,
розмежування між математикою і філософією,			який намагається розв’язати сучасна філософська
приписуючи першій Definitionen, а другій –			рефлексія, коли вона запитує про свій істиннісний
Erklärungen.			статус.
			♦Див. вставку 2.
2	Принцип підстави, «Satz vom Grund»

У 1955–1956 рр. Гайдеґґер читає в Фрайбурзькому університеті курс під назвою «Der Satz vom Grund» і бере за дороговказ «великий» принцип Ляйбніца, principium magnum, grande et nobilissimum: principium (sufficientis) rationis, який відповідає на фундаментальне питання (Grundfrage), сформульоване зокрема у «Принципах природи й благодаті, заснованих на раціо» (§ 7): «чому радше є щось, а не ніщо (...) припустивши, що речі повинні існувати, мусимо спромогтися навести підставу того, чому вони повинні існувати саме так, а не інакше».

Виходячи зі стандартного формулювання принципу nihil est sine ratione, Гайдеґґер урельєфнює висловлювання principium rationis як principium reddendae rationis: що вимагає, щоб підставу було подано? подано кому? ким? (S. 57).

Таким чином, увесь курс є довжезною варіацією на одну тему: тему перекладу principium rationis – Satz vom Grund; варіацією із повтореннями, транспозиціями, зміною акцентів, «зміною тональності» (с. 102), аби почути (с. 75) всі акорди відгомонів та резонансів (Anklänge) того, про що говорить «принцип»: Grundsatz, оснÓвна пропозиція (proposition fondamentale) або, радше, від-основна-пропозиція (proposition-de-fond) є останьою передумовою пропозиційної інтерпретації мови й істини, осягнутої як властивість судження. Principium rationis – Satz vom Grund, що тлумачиться як Grundsatz, є також тим, що становить основу будь-якого висловлювання: der Satz vom Grund als Grund des Satzes «Положення про основу [= принцип підстави] як основа положення». Отож, увесь хід курсу в тому, аби, граючи наголосами (Tonart), перекласти наново чи перетлумачити (S. 163 sq.), відповідно до нових можливостей мови, Satz як «стрибок» (Sprung, S. 96) та як «рух» у музичному розумінні терміна (S. 102–103), а ratio, підставу (Grund), – як Grund, основу, глибинну основу (Grund – Abgrund [безодня]). Потужний мотив гри (Spiel) червоною ниткою пронизує весь курс; цього досягнено шляхом дивовижної транспозиції 52-го фрагмента Геракліта (див. також AIÔN, I, A):

αἰὼν παῖς ἐστι παίζων (…)

Seinsgeschick, ein Kind ist es, spielend (…)

Буттєве посилання долі – дитина це, яка бавиться (…) (S. 188).

Тому текст може виявлятися як старанно сплетена гра слів (Wortspielerei), аби переформулювати принцип підстави у паратаксичний спосіб (с. 94, 184–185):

Sein und Grund: das Selbe. / Sein: der Ab-grund

Буття та основа: Те Саме/ Буття: безодня

Грати в гру або підладжуватися під рухи цієї гри (Sätze dieses Spiels) – це, повертаючись від німецької мови до грецької, також розуміти буття/основу (Sein/Grund) як λόγος чи підкреслювати прірву між rationem reddere, властивим principium, та λόγον διδόναι, що «для грецького вуха» звучить таким чином:

etwas Anwesendes in seinem so und so Anwesen und Vorliegen darbieten, nämlich dem versammelnden Vernehmen

пропонувати саме здатності, що збирає, чути дещо присутнє в його такій і таким чином присутності й у його наявності.

Жан-Франсуа КУРТИН

БІБЛІОГРАФІЯ

HEIDEGGER Martin, Der Satz vom Grund, Pfullingen, Neske, 1957.

ПРИНЦИП / НАЧАЛО

Б. Фреґе: «Grundgesetz», «Grundsatz», «Axiom», «Definition»

Термін Grundgesetz, який зазвичай вживає Фреґе, можна перекласти як «основний закон» (loi fondamentale). На жаль, такий переклад передає тільки один аспект німецького терміна Grund, який одночасно означає «основу» і «підставу». У передмові до своєї «Begriffsschrift» («Ідеографії», чи буквально «Поняттєвого письма» [Écriture conceptuelle], 1879) Фреґе поділяє всі істини, які потребують обґрунтування (Begründung), на два види: ті, доказування яких цілковито залежить від логіки, і ті, які спираються на факти досвіду. Отож, поняття обґрунтування унімецькіймовівнутрішньопов’язанеізпоняттями підстави та виправдання: основні закони є «останніми підставами (die tiefsten Gründen), які становлять підтвердження (Berechtigung) нашої згоди» (Die Grundlagen der Arithmetik, § 3). У логічній царині основні закони є загальними (allgemein) і «не улягають доведенню (Beweis) та не потребують його» (loc. cit.). Тут Фреґе прямо повторює формулу Ляйбніца, не цитуючи її (Ляйбніц, Нові проби, кн. IV, розд. 9, § 3). Той факт, що Grundgesetze не можна довести, пов’язаний із їхнім «самозрозумілим (selbstverständlich)» характером (Grundgesetze der Arithmetik, t. 2, § 60; вочевидь, у тому самому сенсі Фреґе використовує прикметник einleuchtend: пор. Основи арифметики,

§ 90). Зрештою, основні закони часто описуються як Urwahrheiten (перші істини): пор. ibid., § 3.

Поняття основного закону у Фреґе протистоїть поняттювизначення(Definition),аксіоми(Axiom)та теореми (Lehrsatz). У праці «Логіка в математиці» (1914 р., фр. пер. у «Посмертно виданих творах» [Écritspostumes])Фреґестверджує,щовизначення, хоч вони й важливі з психологічного погляду, не суттєві для логіки: це просто скорочення. Отож, основний закон не є визначенням, яке стосується використовуваних знаків. Попри те, що Фреґе уподібнює основні закони до пропозицій (Sätze), аксіоми та теореми не мають лінгвістичної природи. У своїх пізніших працях Фреґе чітко вказує на те, що це думки (Gedanken), незалежні від ума і мови. Поняття основного закону також відрізняється від поняття аксіоми, але більш тонко. Будь-яка аксіома – це основний закон, отже – перша істина, але зворотне не є істинним. Закон є аксіомою, коли його взято за вихідний пункт для системи висновувань. Виходячи з аксіом і правил висновування можна вивести множину теорем (Lehrsätze). Перша істина, що розглядається як аксіома в одній системі, може вважатись теоремою в іншій і навпаки (Логіка в математиці, р. 244).

Порівняно з кантівською традицією, поняття основногозакону,заФреґе,єподвійноориґінальним. По-перше, Фреґе вважає, що осягнення аксіом базується не на інтуїції, а на висновуванні, тобто на здатності виводити теореми, виходячи із аксіом, згідно із порядком підтвердження, та

108 Європейський словник філософій

на корелятивній здатності зводити теореми до аксіом. Жодне джерело інтуїтивного пізнання, часопросторове чи будь-яке інше, не є доконечним для осягнення очевидного характеру аксіом. Подруге, коли Фреґе і вважає, що логічні закони є суто загальними, він також вірить, що можна з них вивести існування чисел, розглядуваних як «об’єкти», натомість Кант вважав, що тільки чуттєва інтуїція може надавати об’єкти для Verstand

(Kritik der reinen Vernunft, A 51/B 75).

У своєму вступі до «Основ арифметики» (Die Grundlagen der Arithmetik, 1884) Фреґе проголошує три принципи, що лежать в основі його дослідження. Перший принцип – заклик «відокремити психологію від логіки, суб’єктивне від об’єктивного». Другий принцип: «Досліджувати, що саме означають (bedeuten) слова, слід не ізольовано, а в контексті». Це те, що сьогодні називають Фреґевим принципом контекстуальності. Нарешті, третій принцип приписує «ніколи не втрачати з поля зору відмін­ ність між концептом і об’єктом». Ці методологічні­ принципи не слід плутати із фреґівськими законами ідеографії. Наприклад, відмінність між об’єктом і концептом неможливо сформулювати всередині логічної системи; її можна тільки «показати» у коректному вживанні символіки, яка не допускає денотування концепту через вираз, притаманний об’єктові.

В есе під назвою «Der Gedanke» («Думка», 1918; фр. пер. у збірці 1971) Фреґе стверджує, що логікаповиннапрагнутивідкритизакониістинного буття (Gesetze des Wahrseins). Втім, він уточнює, що слово «закон» є неоднозначним. Говорять про закони моральні та політичні у нормативному чи прескриптивному сенсі, тоді як закони природи є дескриптивними. Згідно із Фреґе, закони істинного буття є насамперед дескриптивними; вони відси­ лають до онтологічної царини, незалежної від природних процесів і психологічних уявлень. Проте із них можна виснувати «прескрипції (Vorschriften) для опінії, думки, судження, раціо­ нального розмірковування» (ibid., фр. пер., с. 170). У цьому значенні закони логіки чи істинного буття є також і законами думки (Denkgesetze).

Алі БАНМАКЛУФ, Фаб’єн КАПЕЄР, Барбара КАССЕН, Жером ДОКІК

Переклад Володимира Артюха За редакцією Ігоря Мялковського і Олега Хоми

ПРИМІТКИ

1 Попри те, що ἀρχή і principium, як випливає з тексту статті, є синонімами, на нашу думку, для них слід обрати різні українські відповідники, адже це підкреслило б різницю між грецькомовною і латиномовною термінологіями як такими. Тому надалі ми скрізь перекладаємо гр. ἀρχή як «начало», а лат principium – як «принцип» (або «почин», коли йдеться про початок у часі). Фр. principe ми, за контекстом, перекладаємо як

Європейський словник філософій

109

«начало», «принцип», «начало/принцип», «принцип/начало», адже в статті воно постає як головний відповідник і гр., і лат. термінів (О.Х.).

2 Декартові notions communes «спільні поняття», не варто плутати із «загальними поняттями», хоча перші завжди є загальними. Прикметник commune вказує тут на «спільність для усіх людей», «спільноподілю­­ ваність»; ці поняття становлять елементарний рівень функціонуванняmens(animarationalis),вониєвродженими усім людям, найпересічнішими, найпримітивнішими (подібний ужиток цього прикметника знаходимо у терміні sens commun, коли він вказує не на Аристотелеве «спільне почуття», а на«ґлузд, спільний усім»). Саме вони лежать в основі всіх інших понять, присутніх у діяльності mens (О.Х.).

БІБЛІОГРАФІЯ

AK: KANT Emmanuel, Gesammelte Schriften, éd. Akademia Verlag des Kant’s Schriften, Berlin, Reimer, 1902–1913.

AUBENQUE Pierre, Le Problème de l’Être chez Aristote, 2e éd. revue, PUF, 1966.

BOLZANO Bernard, Beiträge zur einer begründeteren Darstellung der Mathematik, Prague, Caspar Widtmann, 1810; trad. partielle in Jacques LAZ, Bolzano critique de Kant, Vrin, 1993.

DESCARTESRené,Principiaphilosophiae,Amsterdam, L. Elzevier, 1644; Œuvres de Descartes, éd. Ch. Adam et P. Tannery, t. VIII, 1, Vrin, 1964.

FREGE Gottlob, Begriffsschrift, eine des arithmetischen nachgebildete Formelsprache des reinen Denkens, Halle, Nébert, 1879; Idéographie, trad. fr. C. Besson, Vrin, 1999;

—Die Grundlagen der Arithmetik [1884], Stuttgart, Reclam, 1987; Les Fondements de l’arithmétique, trad. fr. C. Imbert, Seuil, 1969;

—Écrits logiques et philosophiques, trad. fr. C. Imbert, Seuil, 1971;

—Grundgesetze der Arithmetik [t. 1, 1893; t. 2, 1903], repr. Hildesheim, Olms, 1962;

—Nachgelassene Schriften, éd. H. Hermes, F. Kambartel et F. Kaulbach, Hambourg, Felix Meiner, 1969; Écrits posthumes, trad. fr. P. de Rouilhan et C. Tiercelin (dir.), Nîmes, Jacqueline Chambon, 1994.

ПРИНЦИП / НАЧАЛО

HEIDEGGER Martin, Nietzsche, Pfullingen, Neske, 1961; trad. fr. P. Klossowski, 2 vol., Gallimard, 1971.

HUME David, An Enquiry Concerning Human Under­ standing, Londres, 2e éd., 1777; éd. L.A. Selby-Bigge et P.H. Nidditch, Oxford UP, 3e éd., 1975; Enquête sur l’entendement humain, trad. fr. A. Leroy, Aubier, 1947;

— A Treatise of Human Nature, éd. D.F. Norton et M.J. Norton, Oxford UP, 2000; L’Entendement. Traité de la nature humaine, trad. fr. P. Baranger et P. Saltel, Flammarion, «GF», 1995.

KANT Emmanuel, Critique de la raison pure, trad. fr. et prés. A. Renaut, Aubier, 1997.

LEIBNIZ Gottfried Wilhelm, La Monadologie, éd. précédée d’une Exposition du système de Leibniz, an­ notée par É. Boutroux, Librairie Delagrave, 1966;

—Nouveaux Essais sur l’entendement humain, éd. J. Brunschwig, Flammarion, «GF», 1990;

—Discours de métaphysique et correspondance avec Arnauld, intr., texte et comm. G. Le Roy, Vrin, 1957.

LOCKE John, An Essay Concerning Human Under­ standing, Londres, Eliz. Holt, 1690; Essai philosophique concernant l’entendement humain, trad. fr. P. Coste, éd. É. Naert, Vrin, 1989; Essai sur l’entendement humain, trad. fr. (livres I et II) J.-M. Vienne, Librairie philosophique J. Vrin, 2001.

NEWTON Isaac, Philosophiae Naturalis principia mathematica, Londres, 1687; Principes mathématiques de la philosophie naturelle, trad. fr. de la marquise du Châtelet, Desaint et Saillant, 1759.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

BONITZ Hermann, Index aristotelicus, Berlin, Reimer, 1870; rééd., Berlin, Akademie-Verlag, 1955.

CHANTRAINE Pierre, Dictionnaire étymologique de la langue grecque, nouv. éd. mise à jour avec un «Supplément au dictionnaire», Klincksieck, 1999.

GAFFIOT Félix, Dictionnaire latin-français, nouv. éd. rev. et augm. P. Flobert (dir.), Hachette, 2000.

LAUSBERG Heinrich, Handbuch der literarischen Rhe­ torik, Munich, Max Hueber, 2e éd., 1973.

СУТНІСТЬ		110	Європейський словник філософій
СУТНІСТЬ, субстанція, субсистенція, самостійне існування, існування
	гр.	οὐσία [усíя],
		ὑπόστασις [гюпóстасіс/іпóстасіс],
		οὐσίωσις [усíосіс],
		ὕπαρξις [гю=парксіс]
	лат.	essentia, substantia,
		subsistentia, existentia;
		esse essentiae, esse existentiae
	фр.	essence, subsistence, existence

ACTE, CATÉGORIE, DE SUYO, ÊTRE, ESTI, IL Y A, JE, PERSONNE, RES, SPECIES, SUBSISTANT, SUJET (вст. 5), TO TI ÊN EINAI

Словник понять існування, найскладніший і найтехнічніший, зазвичай не викликав і досі не викликає справжніх проблем з перекладом, оскільки штучні утворення, з яких він складається, однаково легко переносяться у будь-яку мову. Так грецьке ὀντότης було переданебезпосередньоякessentitas(МарійВікторин),зчогобезтруднощівнародилася низка понять entité, entity, Seiendheit, і навіть étantité. Але не все так добре, адже наш фундаментальний онтологічний словник насправді походить з численних осадів, перетворень і перетлумачень слів повсякденної мови. Платон не «вигадував» усію (οὐσία), як і Сенека чи Квінтиліан – субстанцію. На глибинному рівні певних ключових термінів онтології залягає їхня дофілософська історія, яка і виправдовує перетворення, перекручення,встановленняновихієрархій.Інколиновафілософськамовазагарбуєслова із інших царин: приміром, переклади Біблії – Септуагінта чи Єронімова Вульгата – наново запроваджують терміни, що вже мали філософське навантаження (наприклад, використання ὑπόστασις у Святому Письмі зрештою відобразилось в особливій екзегезі або в догматичних формулах соборів). Модель дослівного запозичення (verbum e verbo) або калькування, хоча і видається спершу простою і очевидною (ὑπό-στασις – substantia), одразу виявляє свою недостатність.

Скористаємося ще раз геологічною метафорою: якщо ми розглянемо формацію осадових пластів стратиграфічно (над дофілософським пластом залягають слововжитки Платона, Аристотеля, стоїків, Філона, Плотина, неоплатоніків…), то переконаємось, що вона сама зазнає глибоких змін під впливом низки тектонічних зсувів або сильних геологічних напруг, як це трапилось, приміром, з Аристотелевою чи стоїчною онтологією в теології неоплатоніків чи отців Церкви, коли на філософські розрізнення напластовуються громіздкі формулювання тріадологічних догм.

Подвійна гіпотеза, яку ми маємо намір тут висвітлити, стосується: 1) укоріненості фундаментальних онтологічних концептів в ідіоматиці, що змушує перекладачів покладатися на будову дофілософської мови з її багатою семантикою (як-от латинське substantiam habere, substantiam capere); 2) нових доктринальних рамок, які дозволяють або вигадувати небувалі терміни (найбільш красномовним прикладом, безумовно, є essentia), або запроваджувати нове застосування й відкривати нові можливості давніших слів (наприклад, existentia).

В царині «фундаментальних онтологічних концептів» цікавим є не стільки вельми обмежений, так би мовити, набір карт, скільки захопливі партії, що розігруються з ними,диктуючищоразновіправилайновівимоги.Черезцестаєзрозумілим,щосамаідея повернення може мати лише дуже обмежене застосування і що не можна повернутися, не ламаючи концептуального й проблематичного контексту, від existentia до ὕπαρξις або до Аристотелевого питання «εἰ ἐστι;».

І.ЧИСЛЕННІ ЗНАЧЕННЯ «Є»

ВБАГАТЬОХ МОВАХ

А.Предикація чи існування

Джон Стюарт Міль у своїй «Системі логіки» (1843) висловив засторогу щодо «подвійного значення» дієслова бути (є), яке слугує інколи «знаком предикації» (див. PRÉDICATION, V), а інколи «знаком існування»:

Можна заповнити чимало томів легковажними здогадками стосовно природи буття (τò όν, οὐσία, Ens, Entitas, Essentia тощо), які виникають через неувагу до цього подвійного значення слова «бути»; через припущення, що коли воно означає існувати і коли означає бути чимось конкретним, як-от бути людиною, бути Сократом, бути предметом розгляду, бути