3. Поняття та елементи політичної системи суспільства

Політичну систему юридична література визначає по-різному. Усі полярні точки зору можна звести до двох основних напрямів: широке і вузьке розуміння цього суспільного явища. Вузьке розуміння політичної системи зводиться до визначення політичної системи як сукупності державних організацій, громадських об'єднань, трудових колективів, що здійснюють функції щодо реалізації політичної влади. Широка точка зору вбирає у себе усю сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів,, пов'язаних відносинами з приводу здійснення політичної влади. Так, П. Рабінович, визначаючи політичну систему суспільства, вважає, що це система ”усіх політичних явищ, які існують у соціальне неоднорідному, зокрема, класовому суспільстві.

Елементами політичної системи суспільства визнають:

а) суб'єктів (носіїв) політики;

б) політичні норми та принципи;

в) політичні відносини (стосунки);

г) політичні погляди, політичну свідомість та культуру;

д) зв'язки, що об'єднують названі компоненти.

Вивчаючи ці складові, можна дійти висновку, що вони передбачають існування і функціонування чотирьох основних аспектів політичної системи:

а) інституціонального (організації, установи);

б) регулятивного (норми і принципи);

в) функціонального (політичні функції, процес та режими, погляди, політична свідомість та культура);

д) комунікативного (зв'язки, що об'єднують зазначені складові політичної системи).

Розглянемо наведені складові більш детально. Систему суб'єктів політичної системи іноді називають політичною організацією суспільства. Це система всіх інститутів, організацій, установ, включаючи людей (особистостей), а також механізми керівництва і управління, за допомогою яких здійснюється політична влада. Поняття "панування", "керівництво", "управління" взаємопов'язані. Панування — це широке соціальне явище, що відображає соціально-політичний гегемонізм у суспільстві. Керівництво входить у систему управління суспільством і є її ядром. В управлінні обов'язковими елементами є наявність влади і керівництва.

Суб'єкти політики — це класи, нації, соціальні прошарки, різноманітні об'єднання громадян: політичні партії; громадські організації, рухи та інші об'єднання; трудові колективи; кожна людина зокрема; держава.

Політичні партії — це добровільні об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, прагнуть здобути або утримати державну владу чи чинити вплив на політику держави відповідно до своєї програми.

Громадські організації — добровільні об'єднання людей, утворені ними задля досягнення їх особистих і громадських цілей, що діють на засадах самофінансування, самоуправління, самооплатності.

Порядок утворення і функціонування об'єднань громадян регулюється Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. Згідно з цим законом, гро­мадські об'єднання визначаються як добровільні формування людей, які виникли на основі спільності інтересів щодо реалізації прав і свобод у результаті свідомого волевиявлення.

Громадські організації розрізняють,:

а) за порядком утворення та формами діяльності: громадські організації, органи громадської самодіяльності, політичні партії, громадські рухи;

б) за критеріями членства: з формально фіксованим членством, з нефіксованим членством;

в) за внутрішньою структурою: централізовані і нецентралізовані;

г) за соціальною сферою діяльності: політичні, економічні, наукові, екологічні, творчі, національно-культурні, вікові і т. ін.;

д) за територією діяльності: місцеві, загальнодержавні, міждержавні,

міжнародні;

ж) за соціально-правовим статусом: легальні, нелегальні;

е) за соціальною значущістю для існування і розвитку суспільства: прогресивні, консервативні, реакційні.

Трудові колективи — це політико-економічні об'єднання всіх працівників для спільної праці на державних, громадських, приватних підприємствах, в установах, організаціях та кооперативних об'єднаннях. Згідно з чинним законодавством трудові колективи беруть участь:

а) в обговоренні і вирішенні державних і громадських справ;

б) у виборах депутатів Верховної Ради і місцевих Рад;

в) у плануванні виробництва і соціального розвитку;

г) в обговоренні і вирішенні питань управління підприємствами і установами.

"Політична людина" — це особа (індивід), що бере активну участь у

політичному житті суспільства.

Наступним елементом політичної системи є політичні норми, тобто основні правила політичних відносин між народами, націями, соціальними групами, партіями, політичними особистостями. З одного боку, політичні норми є засобом оцінки тих чи інших соціальних явищ і процесів, а з другого — закріплюють необхідну поведінку суб'єктів у тих чи інших межах відповідно до конкретної політичної ситуації. Складовими політичних норм є норми права, норми політичних партій і громадських організацій, політичні звичаї і традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя.

Політичні норми передбачають політичну відповідальність суб'єктів політики за їх порушення. Специфіка політичної відповідальності полягає у тому, що вона настає не тільки за протиправні дії, але й за політичний недогляд, необачність, нерішучість і таке інше. Така відповідальність може постати у вигляді осуду, позбавлення довіри, відклику депутата. Політичними санкціями є: припинення діяльності, розпуск, відставка, ліквідація громадського об'єднання та заборона діяльності політичної партії, відмова у реєстрації, попередження.

Складовою структури політичної системи є також політичні відносини, тобто врегульовані політичними нормами стосунки між політичними суб'єктами, у процесі яких суб'єкти набувають і реалізують права і обов'язки. Політичні відносини включають реалізацію політичних функцій, а також існування політичного процесу і політичного режиму. Політичні функції — це основні напрями діяльності суб'єктів політики. До них належать:

а) політичне цілевизначення;

б) владнополітична інтеграція суспільства;

в) регулювання соціально-політичної діяльності;

г) забезпечення цілісного впливу управління на суспільні процеси.

Політичний процес — це сукупна діяльність всіх суб'єктів політичних відносин,

що спрямована на формування, зміну чи перетворення, а також функціонування політичної системи суспільства. Політичний процес характеризується такими ознаками:

а) вся сума політично значущої діяльності;

б) діяльність реалізується суб'єктами політичної системи, спрямованої на утворення, зміну чи функціонування політичної системи, прийняття і виконання політичних рішень, організацію контролю за діяльністю та розвитком політичної системи.

Політичний режим — політична обстановка у суспільстві, що реально складається і характеризується якісною та кількісною мірою участі народу, націй, соціальних прошарків і груп, а також громадян, методами здійснення політичної влади. Від політичного режиму слід відрізняти державно-правовий режим, що є складовою частиною форми держави.

Важливою складовою політичної системи суспільства є політичні погляди, політична свідомість і культура. Політична свідомість — це система ідеологічних і психологічних елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття і вибір варіанта поведінки відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Ідеологічними складовими політичної свідомості є: ідеї, теорії, концепції, доктрини та інше. А під політичною ідеологією розуміють систематизований вираз поглядів соціальних прошарків і груп, окремих громадян, всього населення країни на політичну організацію суспільства, форму держави, відносини між різними політичними суб'єктами, їх роль у житті суспільства, відносини з іншими державами і націями.