39. Поняття джерел права.

Термін “джерела права” має неоднозначне значення. Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов’язкових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством. Це, по суті, різні види права, зовнішня форма існування змісту норм права.

Історія правознавства знає 4 джерела права: І) правовий звичай; 2) правовий прецедент; 3) нормативно-правовий договір; 4) нормативно-правовий акт.

Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою. Сьогодні така форма права у нас майже не збереглась.

Правовий прецедент — це рішення суду чи адміністрації по конкретній справі, яка розглядалась вперше, і яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ. Він поділяється на судовий чи адміністративний, в залежності від того, хто приймав це рішення.

Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин домовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціальних проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі. Вони можуть мати міжнародний і національний харак­тер.

Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами, має формально-визначений, загальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень.

39. Поняття правового акту

Правовий акт — акт-волевиявлення уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Оформляється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа.

Також вживається термін юридичний акт— акт, що встановлює певні права або обов’язки для громадян, організацій, установ, підприємств. А. ю. поділяються на нормативні акти (що встановлюють заг. правила поведінки — норми права) та індивідуальні (що стосуються конкретного випадку).

До нормативних юридичних актів відносяться закони, постанови уряду тощо; до індивідуальних— акти про призначення на посаду, нагородження, судові рішення та ін.

39. Поняття і види нормативно-правових актів

Нормативно-правовий акт— офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Іншими словами, нормативно-правовий акт— це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

У нашій правовій системі нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно- правові акти. ^ _х —

Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі— Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини.

Закони зазвичай поділяються на конституційні та звичайні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка полягає у тому, що:

• ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх

• лише Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним

• усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів

• у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону.

Підзаконні нормативно-правові акти— результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те

52

державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали: нормативні акти Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом, нормативні акти місцевих державних адміністрацій, нормативні акти органів місцевого самоврядування, нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях, нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях, інші підзаконні нормативні акти.