- •Поняття юридичної науки
- •Система юридичної науки
- •Функції юридичної науки
- •Предмет загальної теорії держави і права
- •Теорія права і держави в системі юридичних наук.
- •Місце загальної теорії держави і права в системі суспільних наук
- •Методологія дослідження теорії держави і права
- •Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її ознаки, структура, функції
- •Основні закономірності виникнення держави.
- •Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування первіснообщинного ладу
- •Держава має свою територію, окреслену кордонами.
- •Держава характеризується наявністю публічної політичної влади, яка не співпадає з суспільством.
- •Для утримання державних чиновників, армії, поліції, фінансування загальносоцгальних функцій держави необхідні матеріальні засоби.
- •Поняття держави, основні ознаки.
- •Поняття та види функцій держави.
- •Порівняльна характеристика внутрішніх і зовнішніх функцій держави.
- •Поняття та ознаки політичної влади
- •Поняття та елементи політичної системи суспільства
- •Місце і роль держави у політичній системі та здійсненні державної влади
- •Форми держави і її структурні частини.
- •Форми правління: поняття, види.
- •Форми державного устрою: поняття, види.
- •Поняття і класифікація політичних режимів.
- •Механізм держави і його структура.
- •Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх види.
- •Характеристика органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
- •Поняття історичного типу держави.
- •Порівняльна характеристика форми держави й історичного типу держави.
- •Сучасний тип держави
- •Поняття та основні принципи правової держави.
- •Економічна, соціальна і моральна основи правової держави.
- •Поняття і соціальна цінність демократії
- •Форми демократії
- •Інститути і суб’єкти демократії
- •Принципи демократії
- •Функції демократії
- •Конституційні права і свободи громадян України і їх класифікація.
- •Обов’язки людини і громадянина.
- •Правовий статус людини і громадянина.
- •Теорії походження права
- •Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •Нормативний підхід до розуміння права
- •Соціологічний підхід до розуміння права
- •Ознаки права
- •Функції права і його соціальна цінність
- •Поняття і види систематизації нормативних актів.
- •Система права і система законодавства. Поняття системи права і її галузеве ділення.
- •Правова система України.
- •Співвідношення норми права і моралі.
- •Поняття й ознаки правової норми.
- •Структура правових норм.
- •Види правових норм.
- •Правотворчість: поняття, види.
- •Стадії правотворчого процесу.
- •Поняття джерел права.
- •Поняття правового акту
- •Поняття і види нормативно-правових актів
- •Дія нормативно-правових актів у часі
- •Дія закону (нормативного акта) у просторі
- •Дія закону (нормативного акта) за колом (щодо) осіб
- •Поняття, ознаки, склад правовідносин.
- •Суб’єкти правовідносин.
- •Юридичний зміст правовідносин.
- •Об’єкти правовідносин.
- •Юридичні факти.
- •Правовий статус особи та правовий статус громадянина
- •Правовий статус народу
- •Правовий статус держави
- •Поняття реалізації норм права, її форми і види.
- •Правозастосування як особливий вид реалізації норм права.
- •Акти застосування норм права.
- •Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •Поняття і види правопорушень. Його ознаки
- •Юридична відповідальність та її види.
- •Юридичний процес: поняття, етапи, види.
- •Поняття законності і її значення.
- •Основні принципи і гарантії законності.
- •Правопорядок і суспільний порядок.
- •Основні шляхи посилення законності і правопорядку в Україні.
- •Правова культура, її види і функції.
- •Поняття, структура, види правосвідомості. Функції правосвідомості.
- •Правове виховання: поняття, способи, методи, ефективність.
- •Поняття правового регулювання
- •Способи, методи та типи правового регулювання.
- •Правовий режим
- •Види правового регулювання
- •Механізм правового регулювання
-
Акти застосування норм права.
Підсумком правозастосовчій діяльності виступають акти застосування права.
І Іони фіксують основні висновки, отримані на інших стадіях правозастосування.
Кожен акт застосування права є актом - документом. У ньому є текст, що складається відповідно до вимог використання юридичної термінології, чітких юридичних конструкцій. Згодом виробляються й одержують закріплення в нормативних актах і в звичаях практики типізовані, стандартні формуляри актів - документів, що упорядковують юридичну роботу, вносять у неї необхідну визначеність, юридичну і документальну строгість. Особливості правозастосовчіх актів, вимоги до них вивчаються в спеціальних юридичних науках, раніше науках процесуального права - кримінального, цивільного, адміністративного.
Акт правозастосування є різновидом поняття "акт керування" і використовується як для характеристики дії відповідного органа, так і форми вираження цієї дії. Причому в сфері керування такою формою можуть бути і відповідні документи й усні індивідуально-конкретні веління - результат правозастосовчій діяльності.
В основу поділу актів на види можуть бути покладені всілякі ознаки. До числа таких ознак можна віднести: а) ціль правозастосовчого акта; б) сферу використання;
в) характер регульованих відносин; г) характер відображення змісту норми права в змісті правозастосовчого акта; д) ступінь відображення нормативного веління в змісті правозастосовчого акта; е) орган, що видає правозастосовчій акт; ж) спосіб прийняття акта; з) особливості змісту акта; і) форма вираження.
Акти застосування права можуть бути всілякими. У зв'язку з цим їх можна класифікувати (об'єднати в групи) по різних підставах: за формою можна виділити: укази, вироки, рішення, постанови, накази і т.д.; по суб'єктах їхній що видає розрізняються: акти державних органів і громадських організацій; акти органів влади і виконавчо-розпорядницьких органів; акти вищих органів влади і керування і місцеві органи; акти органів правосуддя, прокуратури, нагляду і контролю; одноособові і колегіальні; у залежності від змісту суспільних відносин і застосовуваних до них норм права правозастосовчі акти варто підрозділяти на регулятивні і правоохоронні.
-
Поняття тлумачення норм права
Процес регулювання суспільних відносин завершує реалізація права. Проектувати норми права на рівень конкретних суспільних відносин, конкретної життєвої ситуації неможливо без розуміння змісту норм, а це означає, що їх осмислення є обов'язковим етапом в механізмі реалізації права. Саме тому юридична герменевтика як вчення про принципи інтерпретації юридичних текстів посідає важливе місце в різних видах юридичної практики.
Під тлумаченням норм права розуміють діяльність, спрямовану на осмислення норм права, яка здійснюється за допомогою сукупності прийомів та способів. Наслідком тлумачення може бути) роз'яснення змісту правових норм. Роз'яснення норм викликане потребами інтерпретатора і потребами юридичної практики. Таким чином, поняття «тлумачення» охоплює тільки інтелектуальну діяльність, що спрямована на осмислення змісту правових норм.
-
Способи тлумачення норм права
Спосіб тлумачення — це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно- правових актів. У юридичній науці і практиці використовуються різні способи тлумачення норм права.
Граматичний спосіб тлумачення норм права — це сукупність прийомів, спрямованих на з'ясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення сполучників, розділових знаків, прийменників у тексті. Загальномовні норми потребують:
-
розмежування сполучників єднальних і розділових, якими користувався законодавець у текстах статей із простими,
складними і альтернативними гіпотезами, диспозиціями та санкціями;
-
урахування доконаних і недоконаних форм дієслів і дієприкметників. Наприклад, текст «виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо... вчинила злочин...» (ст. 27 Кримінального кодексу України) тлумач розуміє так: суб’єкт злочину не може відповідати за дії, що
х скоєні іншими учасниками злочину. Використовуються також спеціалізовані терміни як певний засіб законодавчої техніки.
Логічний спосіб тлумачення правових приписів є таким тлумаченням, яке базується на використанні законів і правил логіки для осмислення їх змісту. При цьому інтерпретатор не виходить за межі тексту закону. Зміст логічного способу тлумачення розкривають і конкретизують певні прийоми, а саме:
а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів речення, що їх бракує, для того, щоб уникнути двозначності чи невизначеності тексту. Наприклад, текст «напад з метою заволодіння майном громадян ... карається позбавленням волі...» слід змінити на такий: «особа, що скоїла напад з метою заволодіння майном громадян... карається...». Завдяки застосованому логічному прийому перетворення в тексті тепер йдеться не тільки про об'єктивну сторону, а й про суб'єкта злочину;
б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Цей прийом зводиться до індукції, що використовується для виведення приватних положень (висновків) з
іиі альних норм
в) аналогія; цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає иичерпаного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші», «в аналогічних випадках». Наприклад, у Загальній частині Кримінального кодексу V країни вказується, що при призначенні покарання суд має право враховувати і інші обставини, які пом'якшують вину;
г) висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у нпсновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі застосування поняття до певного класу правових явищ).
Систематичний спосіб тлумачення правих приписів застосовується для того, щоб краще зрозуміти їх зміст, що пов'язано з особливостями їх розташування в різних частинах і підрозділах системи права, а також необхідністю врахування різних за характером логічних зв'язків між нормами права. Такий спосіб використовується з урахуванням місця нормативно-правового припису в ^нормативно-правовому акті, інституті, галузі законодавства.
Історичний спосіб тлумачення правових приписів допомагає встановити зміст норми ірава, виходячи з умов їх виникнення, з фактів, пов'язаних з істррією створення норми, що тлумачиться. Особливість даного способу полягає в тому, що інтерпретатор використовує джерела, які перебувають за межами системи права (конкретно-історичні умови, обставини, причини, чинники, що викликали прийнятті відповідних норм права, встановлюються за документами з архівів, стенограм обговорення проектів відповідних нормативно-правових актів, матеріалів, що надруковані в пресі та інших засобах інформації тоді, коли проекти обговорювалися, робилися до них зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення нормативно-правових актів полягає в аналізі змісту правової норми шляхом виявлення й розкриття її цілей у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.