39. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види

Результат офіційного тлумачення норм права не приводить до появи нормативного акта, не встановлює й не скасовує норм права, тобто діяльність з тлумачення норм не слід ототожнювати з нормотворчою діяльністю. Акти тлумачення мають особливу правову природу, тому і діють у єдності з нормами права, не маючи самостійного значення. Ці акти є обов’язковими в тому розумінні, що містять офіційну державно-владну позицію щодо розуміння змісту правових норм і зобов'язують суб'єктів адекватно сприймати зміст норми. Однаковість у розумінні змісту нормативно-правових актів - передумова однаковості їх застосування, реалізації, ефективності, законності в цілому. Результати тлумачення повинні бути вираженими в певних офіційних актах.

Отже, інтерпретаційний акт — це правовий акт-документ офіційного тлумачення правових норм, який містить формально-обов'язкове роз'яснення їх змісту. Інтерпретаційний акт — це документ, який містить результат ініоііскіуальної діяльності в осмисленні змісту правової норми, що здійснкнтьея м*мпс і ситними органами. Саме тому такі акти завжди мають офіційний характер.

Акти казуального тлумачення, як правило, містять і юридичне рішення, і |»п і'иенення мотивів, що були враховані в нормі суб'єктом нормої ворення, а потім 'іинш в основу рішення, що його прийняв правозастосовний суб'єкт у конкретній < крані.

Ііггерпретаційні акти класифікують і за іншими підставами: за формою прояву (ул ні та письмові); за суб'єктами тлумачення (акти різних державних органів та посадових осіб); за формою (назвою) документа (постанови, рішення, ухвали, роз'яснення, висновки тощо). Наприклад, згідно зі ст. 62 Закону України «Про Коне і итуційний Суд України» Конституційний Суд дає висновки «з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України».

39. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту

Результати тлумачення за обсягом залежать від співвідношення дійсного «місту правової норми і її буквального змісту. За названим критерієм існує гри види і пумачення: адекватне (буквальне), поширювальне (розповсюджувальне) та

оо межу вальне.

Адекватне тлумачення — це такий вид тлумачення, коли зміст правової норми поипіетю збігається з її буквальним змістом (зовнішнім виразом певної норми). Цей іміе г у повному обсязі є зафіксованим у статті нормативно-правового акта й не має чміхось труднощів в розумінні змісту норми: він залишається незмінюваним, тчнажаючи на застосовані способи тлумачення (граматичний, систематичний та ін.).

І Іоширювальне тлумачення — це такий вид тлумачення, відповідно до якого ііііений зміст певної норми права після застосування різних способів тлумачення мішнився ширшим, ніж її текст, зовнішній мовний вираз. Наприклад, Кримінальний кодекс України перелічує обставини, що пом'якшують відповідальність особи, але неп перелік обставин не є вичерпним, оскільки при призначенні покарання суд може нраховувати й інші обставини, що пом'якшують провину. В ньому поширювальне тлумачаться незавершені переліки обставин, умов тощо. Такі переліки звичайно іакінчуються словами «і т. ін.», «та інші», «та в аналогічних випадках», «і в інших нппадках, передбачених законодавством».

Обмежувальне тлумачення — це такий вид тлумачення, який містить висновок щодо змісту правової норми, коли цей зміст є вужчим за текст статті нормативно- правового акта. Підставою обмежувального тлумачення є дія спеціальної або ниияткової норми, яка робить виняток з більш загальної норми.