2.7. Облік, аналіз і аудит власного капіталу

Гарантією захищеності прав власників підприємств виступає власний капітал, зокрема його зареєстрована частина – статутний капітал. В Положенні (стандартів) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов?язань. Можна стверджувати, що в момент створення підприємства його власний капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками і оцінюється за вартістю майна підприємства. Тому на стартовому етапі основна облікова модель набуває такого вигляду: А=К. Саме так трактується початковий статутний капітал П(С)БО 2 «Баланс», в статті 37 якого написано, що статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства. Зобов?язання мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників стосовно всіх активів, а тому в реформованих сільськогосподарських підприємствах навіть в стартовий період їх роботи власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і зобов’язаннями: К = А – З.

Водночас власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь – якого підприємства, один із найістотніших

і найважливіших показників, оскільки виконує функції визначення:

1. частки приватного підприємця або кожного партнера товариства в активах підприємства;

2. ступеня впливу на діяльність підприємства;

3. ступеня впливу на розподіл прибутку або збитків;

4. ступеня фінансування ризикових інвестицій;

5. частки при розподілі майна в результаті ліквідації підприємства.

Джерелами утворення власного капіталу є :

• внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

• накопичення сум нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві;

• конвертування підприємств;

• дооцінка необоротних активів;

• одержання активів у формі дарчого капіталу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності і закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстра. Облік коштів статутного капіталу ведеться на рахунку 40 «Статутний капітал».

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько – фінансової діяльності.

Резервний капітал призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Облік неоплаченого капіталу ведеться на рахунку 46 «Неоплачений капітал». Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Його складають підприємства усіх форм власності. Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Метою аудиту операцій з власним капіталом є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання власного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації інформації в зведених документах та облікових реєстрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення стану власного капіталу у звітності підприємства.

Предметом аудиту операцій з власним капіталом є господарські процеси, які пов’язані із формуванням складових власного капіталу, обліком прибутків та збитків, створенням резервів, а також операції, що призводять до зміни їх розміру.

Аудит на підприємстві розпочинається із перевірки законності створення підприємства, правильності визначення розміру статутного капіталу, правильності розподілу капіталу на акції, номіналу акції.

За підсумками звітних періодів аудитор повинен перевірити правильність розрахунку дивідендів, платіжні відомості, на їх виплату та поштові перекази. При цьому він повинен переконатися у правильності розрахунку та своєчасності сплати податків на прибуток при виплаті дивідендів.

При перевірці формування пайового капіталу аудитор має перевірити повноту оприбуткування внесків у спеціальній відомості і своєчасність оформлення прибуткових документів. Необхідно також перевірити правильність розрахунку відрахувань від прибутку і законність їх виплат пайовикам.

Вивчаючи формування резервного капіталу, аудитор має перевірити дотримання вимог законодавства щодо його розміру та щорічне наповнення, правильність його наповнення.

При аудиті нерозподілених прибутків (непокритих збитків) необхідно перевірити правильність їх визначення, використання та відображення у фінансовій звітності.

Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку власного капіталу порівняно з чинними нормативними положеннями і обгрунтування пропозицій щодо їх усунення.