2.2. Облік, аналіз і аудит основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби, інакше кажучи засоби праці. Засоби праці беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму. Засоби праці зношуються поступово, а отже переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Згідно Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, або здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше 1 року.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та обладнання, багаторічні насадження, інші основні засоби. Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

• достовірне визначення вартості основних засобів;

• правильне і своєчасне нарахування зносу;

• визначення економічних вигод від використання основних засобів;

• контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

• контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства.

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу, передбачені рахунки:

1. 10 «Основні засоби»;

2. 11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

3. 13 «Знос(амортизація) необоротних активів»;

4. 18 «Інші необоротні активи».

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – за первісною , залишковою, переоціненою і ліквідаційною вартістю.

Первісною оцінкою – є собівартість їх придбання або створення. Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації(інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на момент їх придбання або створення.

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь термін експлуатації об’єкта.

Для оприбуткування основних засобів використовують такі документи: Акт приймання – передачі основних засобів (ф.ОЗ -1); Акт приймання – здачі відремонтованих і реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф.ОЗ-2); Акт приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію (ф №54).

Метою аудиту основних засобів є формулювання думки з приводу правильності їх класифікації, реальності оцінки та достовірності відображення в обліку і звітності.

Завданнями аудиту операцій з основними засобами є:

• встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання і списання основних засобів;

• перевірка ефективного використання і збереження основних засобів;

• перевірка правильності нарахування амортизації основних засобів;

• підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами.

Проведення аудиту основних засобів розпочинається з перевірки збереження основних засобів, їх технічного стану та ефективності використання. Вона здійснюється шляхом проведення контрольної інвентаризації основних засобів. Аудитор повинен перевірити технічний стан та ефективність використання основних засобів.

У ході перевірки виявляють причини нераціонального використання та незадовільного стану основних засобів. Також проводиться перевірка своєчасності здійснення, повноти і правильності відображення результатів інвентаризації основних засобів в обліку. Вона передбачає вивчення результатів та якості обов’язкових щорічних інвентаризацій основних засобів.