3. Розділи ентомології.

Сучасна ентомологія - комплексна наука, що вивчає будову та життєдіяльність комах, їх індивідуальний та історичний розвиток, різноманіття форм, розподіл на Землі в часі та просторі, взаємини із середовищем і т.п. По своїх завданнях підрозділяється на загальну та прикладну. Загальна, або теоретична, ентомологія включає морфологію комах (зовнішню, а також анатомію, гістологію та цитологію), ембріологію (і вивчення метаморфоза), фізіологію, етологію, екологію, ентомогеографію, палеоентомологію та систематику. Об'єкти прикладної ентомології - комахи - шкідники с.-г. рослин і продуктів, паразити та переносники хвороб людини, тварин і рослин, а також корисні (комахи, що дають використовувані людиною продукти: медоносна бджола - об'єкт бджільництва, шовковичний та дубовий шовкопряди - об'єкт шовківництва; природні вороги шкідників, запильники рослин, грунтоутворювачі). У зв’язку з цим виділяють сільськогосподарську, лісову, медичну та ветеринарну ентомології.

4. План будови комах.

Комахи (Insecta), самий великий клас тварин, що поєднує більше видів, чим всі інші групи разом узяті. Відноситься до членистоногих безхребетних. Як і у всіх цих тварин, у комах сегментоване тіло зі членистими придатками, покрите більш-менш твердим зовнішнім кістяком, до складу якого входить складний полісахарид хітин. Характерні ознаки комах – порівняно дрібні розміри, три пари ніг (звідси їхня друга назва - Hexapoda, тобто шестиногі) і дві пари крил (у ряду форм одна або обидві відсутні).

Тіло комахи складається із трьох чітко помітних відділів – голови, грудей і черевця.

5. Голова та її придатки.

Голова утворена декількома сегментами, що злилися, і несе ротові придатки й сенсорні органи - очі й антени (вусики, або сяжки). Виділяють кілька областей голови. Між очами й нижче антен знаходиться чоло, вище - тім'я, позаду - потилиця; між нижнім краєм очей і ротовим апаратом розташовані щоки. Ці області можуть розділятися на різні ділянки, обриси яких украй важливі для класифікації комах.

Очі в дорослих комах звичайно добре помітні й у багатьох видів займають більшу частину голови. Вони бувають двох типів. Складні, або фасеточні, очі складаються з окремих зорових елементів, число яких досягає декількох сотень. Простих очей (вічок) звичайно три, вони розташовані трикутником на чолі; іноді їхнє число скорочене до двох або вони взагалі відсутні. Вічка розрізняють світло й темряву, допомагають комахам регулювати добову активність, а також, у літаючих форм, стежити за лінією обрію. Складні очі дають мозаїчне зображення, оскільки кожна їхня фасетка сприймає тільки частина зору, що потрапило в поле, об'єкта. Дорослі комахи із сильно скороченими очами або взагалі без них відомі серед ґрунтових, печерних або паразитичних видів, що живуть у середовищі, де зір не полегшує орієнтації.

Антени – це парні структури, які можуть містити в собі від двох до більше 60 члеників. За формою вони досить різноманітні. У більшості рядів комах антени довгі, тобто складаються із чотирьох і більше члеників, однак у рівнокрилих і мух їх усього три. В останньому випадку на третьому членику може бути щетинкоподібний виріст, що складається з декількох сегментів, що злилися. Антени не просто чутливі «щупики»: вони несуть сенсорні волоски і ямки, здатні залежно від виду сприймати запах, звук, земне тяжіння, вологість і температуру.

У денних метеликів антени бувають булавоподібними (з розширеними останніми члениками) або булавоподібно-гачкуватими; у нічних метеликів - щетинкоподібними, що звужуються до кінця, і покритими волосками й лусочками, пір'ястими із двома супротивними рядами довгих бічних відростків, пильчастими або двосторонньо-пильчастими з короткими бічними виростами; у бджіл та ос - нитковидними (з однаковою по всій довжині товщиною), пильчастими, двосторонньо-пильчастими або з одним-двома довгими виростами на кожному членику; у жуків - ниткоподібними, булавоподібними або пластинчастими, коли останні сегменти являють собою довгі з'єднані основами пластинки, які можуть розкриватися віялом; у деяких форм антени гіллясті з довгими відростками.

Ротовий апарат буває двох основних типів – примітивний гризучий, наприклад, у коників, і похідний від нього сисний, наприклад, у метеликів. Ці типи розділяють на більш спеціалізовані варіанти, зокрема колюче-сисний у ґедзів і комарів, мускоїдний у кімнатної мухи або лижуче-гризучий у бджіл та ос.

Ротовий апарат складається з верхньої губи, пари верхніх щелеп, або мандибулами, пари нижніх щелеп, або максил, нижньої губи і язикоподібного підглоточника (гіпофаринкса), розташованого між іншими придатками. Оскільки рот більшості комах спрямований донизу, «верхні» і «нижні» частини можна вважати відповідно передніми й задніми. На нижніх щелепах і нижній губі примітивних комах знаходяться сенсорні щупики (пальпи), що допомагають спрямовувати в рот їжу. У еволюційно розвинених форм вони можуть бути сильно скорочені або взагалі відсутні. Хоботок, пристосований для всмоктування або злизування рідкої їжі й введення в чужі тканини слини, утворений різними ротовими придатками залежно від групи комах. У двокрилих, наприклад, він буває двох типів - колючий і лижучий. В першого (комари) у колючі стилети перетворені всі перераховані вище частини, крім нижньої губи, що утворює навколо них футляр. У кімнатної мухи основна маса хоботка - похідне нижньої губи, що кінчається широким диском з м'яких смоктальних лопат, або лабел. Численні борозни на нижній стороні кожної лабели, як губка, усмоктують рідку їжу. У клопів хоботок членистий, а у метеликів являє собою м'яку трубку, що у спокої згорнута плоскою спіраллю в ротовій порожнині, причому у деяких бражників її довжина в кілька разів більше, ніж всього іншого тіла.