Potentsial_i_rozvitok_pidpriyemstva_kniga

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

10.3. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності

Векономіці знань, що збільшується в ринкових умовах, фахівці звертають увагу до вартісної оцінки майнових прав інтелектуальної власності.

Сучасні методичні підходи до оцінки майнових прав інтелектуальної власності визначені в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національному стандарті №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності».

За умов ринкової економіки зростає пріоритетність майнових прав інтелектуальної власності, що документально підтверджені згідно чинному законодавству. Інтелектуальна власність, вартість якої зафіксована

вбалансі підприємства складає немонетарну позицію активу балансу і визначає напрями вкладання грошових коштів.

Згідно з Національними стандартами обліку нематеріальні активи підприємства оцінюються за витратним підходом, як сума грошових коштів на їх придбання. Нематеріальні активи підприємства поділяються на утворені власнимисиламиіпридбанізагрошовікоштивобміннаіншіактивиувиглядівнескудостатутногофонду,внаслідокоб’єднанняпідприємств,одержаніу вигляді спонсорського внеску, у вигляді засобів цільового фінансування. Нематеріальні активи, що залучені до майнових прав інтелектуальної власності, здатні давати дохід, підвищувати вартість потенціалу підприємства.

У процесі оцінки майнових прав інтелектуальної власності виконується підготовчий етап та здійснюється інвентаризація з виявленням не відображених у звітності бухгалтерського обліку підприємства майнових прав інтелектуальної власності.

За результатами інвентаризації визначаються об´єкти права інтелектуальної власності, стисло ОПІВ. Відображення майнових прав на ОПІВ у бухгалтерському обліку проводиться з урахуванням визначеного суб’єкта права інтелектуальної власності за результатами інвентаризації та оцінки вартості ОПІВ. Оцінка вартості майнових прав на ОПІВ ураховує такі фактори [ 8 ] :

а) нематеріальний, унікальний характер об’єкта оцінки; б) фактичне використання ОПІВ, майнові права на яких оцінюються;

в) сферу використання і найбільш імовірну частку, яку об’єкт оцінки може займати на ринку; витрати собівартості продукції, що виробляється за умовою використанням ОПІВ; об’єм і структуру інвестицій, необхідних для освоєння і використання ОПІВ;

180

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

г) ризики освоєння і використання ОПІВ у різних видах діяльності, зокрема ризики недосягнення технічних, економічних, експлуатаційних і екологічних показників, ризики недобросовісної конкуренції;

д) стадії розробки і освоєння ОПІВ; е) можливість отримання і ступінь правової охорони;

ж) обсяг переданих прав та умови договорів про створення за замовленням і використання ОПІВ та договорів щодо розпорядження майновими правами на ОПІВ;

з) розмір та умови виплати винагороди за використання ОПІВ; і) чинники, що мають суттєвий вплив на вартість ОПІВ.

Методика оцінки вартості ОПІВ використовується до відповідного об’єкту та конкретного замовника. При здійсненні розрахунків вартості ОПІВ оціночна практика напрацювала низку методичних положень, що визначаються доходним, витратним та ринковим методичними підходами. Кожний із підходів виконується на основі методів оцінки вартості ОПІВ.

Дохідний підхід виконується на основі принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість майнових прав на ОПІВ є поточною вартістю очікуваних доходів від найбільш ефективного їх використання зокрема доходів від їх перепродажу. Застосування методів дохідного підходу здійснюється у випадку, коли можливо визначити розмір доходу, що може отримувати підприємство, якому належать майнові права на ОПІВ. У Національному стандарті N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» наведено такі основні етапи дохідного підходу:

1)оцінка величини і структури грошових потоків, що створюються

звикористанням ОПІВ;

2)визначення ставки дисконту чи ставки капіталізації;

3)розрахунок вартості майнових прав на ОПІВ шляхом капіталізації грошових потоків, які виникають у результаті їх використання.

Ставка дисконту та ставка капіталізації визначається за правилами, що установлені в Національному стандарті N1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та в Національному стандарті N4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності».

У доходному методі роялті розмір умовного ліцензійного платежу визначається шляхом множення бази роялті на ставку роялті, визначену відповідно до вимог Національного стандарту N 4 [ 8 ].

Економія на умовних ліцензійних платежах є додатковим прибутком

181

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

підприємства, що розглядається як грошовий потік і створює вартість майнових прав на ОПІВ за умови їх використання відповідно до ліцензійного договору.

Основні форми вигід від використання майнових прав на ОПІВ необхідні для вирішування таких завдань:

1)зниження витрат собівартості продукції;

2)інвестицій в необоротні та оборотні активи;

3)збільшення ціни продукції, що виготовляється чи реалізується;

4)збільшення обсягу реалізації продукції в натуральному виразі;

5)зниження виплат податків і обов’язкових платежів;

6)скорочення платежів, пов’язаних з обслуговуванням боргу;

7)зменшення ризику, що виникає при отриманні грошового потоку;

8)удосконалення структури грошового потоку.

В оцінці ринкової вартості майнових прав на ОПІВ дохідний підхід посідає пріоритетне місце та найбільш достовірно відображає вартість об’єкта оцінки.

Витратний підхід до оцінки майнових прав на ОПІВ, засновується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення або заміщення об’єкта оцінки, з урахуванням величини зносу. Витратний підхід до оцінки майнових прав на ОПІВ містить такі процедури:

-визначення на дату оцінки вартості поточних витрат;

-визначення величини зносу об’єкта оцінки щодо нового об’єкта;

-розрахунок залишкової вартості заміщення (відтворення) об’єкта оцінки.

Поточні витрати на створення ідентичного або подібного об’єкта оцінки визначаються шляхом визначення елементів витрат та калькулювання витрат у цінах, що діють на дату оцінки. Фактичні витрати на дату оцінки визначаються на основі індексів зміни цін за елементами витрат. При відсутності доступної достовірної інформації про індекси зміни цін за елементами витрат необхідно застосовувати індекси зміни цін, що склалися у відповідних видах діяльності.

Витратний підхід застосовується для оцінки тих об’єктів оцінки, які створені власником майнових прав на ОПІВ і для яких на дату оцінки не існує ринкових угод. Залежно від того, яка документація, що підтверджує витрати на створення майнових прав на ОПІВ, може бути надана власником, оцінювач обирає метод оцінки. У випадку, якщо кошторис відсутній, він може бути розроблений самим оцінювачем відповідно до чинного законодавства.

182

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Витратний метод прямого відтворення ґрунтується на використанні документально підтверджених даних щодо витрат, пов’язаних із створенням або придбанням на дату оцінки майнових прав на ОПІВ. В основу методу прямого відтворення покладена фінансова звітність та бухгалтерська облікова документація на підприємстві за період, протягом якого виконувалася робота зі створення майнових прав на ОПІВ.

Під час застосування витратного методу заміщення визначається сума витрат, які необхідні для створення, розробки або придбання нових майнових прав на ОПІВ, що за своїми споживчими, функціональними, економічними показниками є рівноцінною заміною об’єкта. Сума витрат розраховується на основі цін, що діють на дату оцінки у відповідному регіоні, галузі або сфері діяльності. Вартість майнових прав на ОПІВ за умовою використання методу заміщення визначається в послідовності:

По-перше: виявляються фактичні витрати всіх ресурсів, пов’язаних зі створенням майнових прав на ОПІВ у натуральному виразі.

По-друге: на основі фактичних витрат ресурсів і цін, що діють на дату оцінки, розраховується загальна сума витрат.

По-третє: сума фактичних витрат збільшується на розмір середнього прибутку, що отримується;

По-четверте: величина зниження вартості майнових прав на ОПІВ визначається за рахунок зносу, визначеного на дату оцінки;

По-п’яте: визначається залишкова вартість заміщення майнових прав на ОПІВ шляхом зменшення загальної суми витрат на величину зносу.

Вартість заміщення відображає вартість створення майнових прав на ОПІВ, за умовою функціональної подібності об´єкта.

Сутність ринкового підходу полягає у визначенні вартості майнових прав на ОПІВ на основі інформації про ціни продажу об’єктів подібного призначення, ціни пропонування подібних об’єктів, умов подібних договорів щодо розпорядження майновими правами на такі об’єкти. Використання ринкового підходу здійснюється за наявності достовірної та достатньої за обсягом інформації про ціни продажу і пропонування подібних об’єктів та умови договорів.

Оціночні процедури ринкового підходу виконуються таким чином:

1)збір інформації про ціни продажу об´єктів подібного призначення;

2)визначення сукупності елементів порівняння;

183

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

3)проведення порівняльного аналізу і коригування цін продажу подібних об’єктів для врахування відмінностей майнових прав на ОПІВ від подібних об’єктів та договорів;

4)визначення вартості майнових прав на ОПІВ шляхом узгодження отриманих результатів.

Ринковий підхід до оцінки майнових прав на ОПІВ виконується за такими умовами:

- наявності інформації про об’єкти оцінки подібного призначення на ринку;

- доступності інформації про ціни продажу і дійсні умови здійснення ринкових договорів;

- наявністю аналітичної інформації про ступінь впливу відмінних особливостей об’єктів оцінки на вартість.

Ринковий підхід до оцінки майнових прав на ОПІВ містить такі основні процедури [8]:

- визначення елементів порівняння, як характеристик та властивостей, за якими здійснюється порівняння майнових прав на ОПІВ;

- визначення ступеня відмінностей для кожного подібного об’єкта; - визначення величини коригування ціни подібних об’єктів, що відповідають характеру відмінностей такого об’єкта за кожним елементом

порівняння; - коригування ціни подібного об’єкта з метою зменшення їх відмін-

ностей від об’єкта оцінки; - розрахунок вартості майнових прав на ОПІВ на базі ціни подібних

об’єктів.

Оцінка майнових прав на ОПІВ проводиться на підприємстві в умовах сприятливого інформаційного простору і забезпечує виконання стратегій розвитку за метою підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Резюме

Нові знання, що втілені у нематеріальні ресурси, мають бути перетворені в нематеріальні активи суб’єкта господарювання для здобуття конкурентних переваг потенціалу підприємства в сучасному інформаційному суспільстві. Фінансування економіки знань стає інноваційним чинником переробки нематеріальних ресурсів підприємства в позитивний економічний результат.

184

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Нематеріальні ресурси в економіці знань визначені сукупністю знань, що представлені у визначеній формі, складають пріоритетний фактор розвитку потенціалу підприємства. Нові знання на підприємстві стають особливою формою науково-технологічного співробітництва в корпоративних структурах, що здатні притягувати все нове до розвитку економіки знань.

Процес методичного забезпечення підприємства виконує персонал, здатний представляти знання, якими володіє. В процесі методичного забезпечення використовують нові методи управління персоналом, віртуальні офіси для розширення самостійності працівників в умовах прямої роботи з клієнтами, динамічні електронні організації для активної взаємодії підрозділів підприємства через глобальні комп’ютерні мережі незалежних підрядників з метою розв’язання виробничих завдань.

Види процесу методичного забезпечення визначаються в інституцій- но-правовій, освітній і науковій, фінансовій формах.

Нематеріальні активи, підприємства, складають немонетарну позицію активу балансу, напрям вкладання грошових коштів.

При здійсненні розрахунків вартості об’єктів прав інтелектуальної власності практика оцінки напрацювала ряд загальних методичних положень, що визначаються доходним, витратним та ринковим підходом. Кожний з методичних підходів визначає відповідні методи оцінки.

Питання для поглибленого вивчення теми

1.Сутність нематеріальних ресурсів в ринкових умовах.

2.Процес методичного забезпечення підприємства.

3.Інституційна та правова форми процесу методичного забезпечення підприємства.

4.Об’єкти права інтелектуальної власності.

5.Завдання державної системи правової охорони інтелектуальної власності.

6.Освітня і наукова форма процесу методичного забезпечення підприємства.

7.Фінансової форма процесу методичного забезпечення підприємства.

8.Об’єкти права інтелектуальної власності, ОПІВ.

9.Форми вигід від використання майнових прав на ОПІВ.

185

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Рекомендована література для вивчення теми

1.Федулова.Л.І. Економіка знань: підруч. [для студ. навч. закл.]

/Л. І. Федулова - НАН України, інститут економ. та прогнозування НАН України. – К.: 2009. – 600 с.

2 .Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. О.С. Федонін, І.М.Репіна, О.І.Олексюк – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

3.Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл. – кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. – Т. 2: Інноваційно – технологічний розвиток економіки. – К.: Фенікс, 2007. – 564с.

4.Управление инновациями – 2010: материалы международной научно-практической конференции 15-17 ноября 2010 г.// Под ред. Р.М.Нижегородцева. – М.:МНАНД, 2010.– с. 379.

5.Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав. Постанова КМУ» №1440 від 10.09.2003р. //Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2003.- №11 (135), с.43-51.

6.Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна». Постанова КМУ №1442 від 28.10.2004 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004.- №12 (148), с.43-47.

7.Національний стандарт №3 «Оцінка майнових комплексів». Постанова КМУ №1655 від 29.11.2006 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2007.- №2 (174), с.22-27.

8.Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності». Постанова КМУ №1185 від 03.10.2007 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2007.- №11 (183), с.2-6.

186

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Розділ 11. Трудовий потенціал підприємства

11.1. Ринок праці та його відмінні характеристики

Ринок праці відрізняється від інших ринків тим, що об’єктом купів- лі-продажу є право на використання робочої сили.

На «ринку праці» найманий робітник пропонує власнику робочого місця свою здатність до праці.

Праця визначає діяльність людини, реальний процес між людиню і засобами виробництва, має проміжний чи кінцевий результат. Праця характеризує відносини у сфері зайнятості.

Ринок праці є неоднорідним і виступає як система соціальних інститутів, кожний з яких виконує функції використання та стимулювання праці. Відмінною рисою ринку праці від ринків товарів і послуг є те, що діють людські фактори.

На співвідношення попиту та пропозиції робочої сили впливає велика кількість факторів, що формуються поза ринком праці, тобто зовнішньому середовищі. Важливішим фактором формування ринку праці є інформаційне забезпечення працездатного населення щодо кон’юктури на субринках праці.

Ринок праці існує не тільки в зовнішньому середовищі, він поширюється і на виробничу сферу підприємства, тому що відносини ку- півлі-продажу не припиняються з приходом працівника в організацію. Працівник підприємства може шукати роботу як усередині, так і поза організацією, а роботодавець може підбирати кадри як серед зайнятих, так і серед незайнятих працівників.

Структура ринку праці умовно складається з п’яти основних сегментів:

1)стабільного складу професійно-підготовлених керівників;

2)кадрових працівників, що підпадають під дію ринкової конкуренці;

3)працівників переробної промисловості, яких стосуються трансформації виробничих процесів;

4)працівників трудомістких галузей з високою продуктивністю

праці;

5)молодих фахівців, людей похилого віку, людей з фізичними і розумовими недоліками.

187

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Різновидом ринку праці є ринок рабочих місць, оскільки в ринкових умовах найчастіше пропонуються робочі місця. При продажу робочої сили працівник не втрачає право власності на неї, він продає лише право використання цією робочою силою. У процесі використання робоча сила не знищується.

Стан українського ринку праці визначається темпами концентрації виробництва, значною часткою працівників фізичної праці і залежить від особливостей недержавного сектора економіки.

Недержавний сектор економіки змущений використовувати робочу силу, власники якої найчастіше не готові до роботи в умовах конкурентного ринку.

Положення працівників на ринку праці характеризується такими діями:

1)підготовкою до роботи (навчання та інструктаж);

2)пошуком роботи;

3)зайнятістю у трудовому процесі на робочому місці.

Ринок праці характеризується різною стабільністю в часі, різним впливом факторів на попит і пропозицію робочої сили, конкурентоспроможність суб’єктів ринкової економіки.

Правомірно використовувати зазначені поняття, але варто враховувати розбіжності між ними, що за наявності загальних компонентів приводять до формування різних моделей ринку праці. Якщо виходити з критерію географічного та професійного руху робочої сили, то можна виділити два типи ринку праці в різних співвідношеннях.

Перший тип – це ринок праці, щи орієнтується на географічний і професійний рух робочої сили. Підприємства набирають готових працівників потрібних професій і компетенцій, розраховуючи на їхню підготовку поза підприємством.

Другий тип – це ринок, що орієнтується на внутріфірмовий професійний рух працівників. Професійна підготовка кадрів відбувається на підприємстві відповідно до структури робочих місць і перспективи розвитку.

У сучасних умовах відстеження взаємозв’язків ринку праці першого і другого типу набуває в Україні важливе значення. Якщо перший характеризується мобільністю робочої сили, то другий – рухом у середині підприємства, корпорації. Два типи ринку праці розрізняються системою професіональної підготовки кадрів, підвищення кваліфікації працівників, особливостями трудових відносин.

188

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Перший тип ринку праці призводить до безробіття більшою мірою, ніж другий тип, оскільки при скороченні виробництва кадри, як правило, зберігаються, але на визначених умовах. Зокрема, другий тип ринку праці визначається складом працівників на підприємстві, їхнім рухом, рівнем зайнятості, ступенем використання машин та обладнання, наявністю вільних робочих місць.

Основним заданням вивчення ринку праці є аналіз ринку трудових ресурсів, виділення регіональних сегментів. Поняття «ринок трудових ресурсів» розсовує границі соціально-трудових відносин.

Ринок трудових ресурсів, по-перше, визначає сукупність відносин із приводу найму і використанню працівників; по-друге, визначає ринковий механізм, що регуляє коло соціально-трудових відносин і сприяє встановленню балансу інтересів між працюючими, підприємцями і державою. Організаційно ринок трудових ресурсів виступає як система економічних, юридичних, соціальних і психологічних інститутів, що впливають на функціонування ринку. Зазначені фактори залежать від економічних та історичних умов розвитку ринкової економіки. До ринку трудових ресурсів залучається не тільки економічно активне населення, але і трудовий резерв, представлений, випускниками навчальних закладів, а також людьми, зайнятими в домашньому господарстві.

Ринок праці в рамках підприємства є частиною регіонального і загальнодержавного ринку трудових ресурсів. На ринок трудових ресурсів ринок праці впливає на базі встановлення відповідної рівноваги між потребами виробництва і наявним складом працівників на підприємстві. Відтворення робочої сили, ефективне використання виробничих потужностей і інвестицій, спрямованих на створення нових робочих місць, розглядається як результат впливу ринку праці на ринок трудових ресурсів.

Взаємодія ринку праці й ринку трудових ресурсів здійснюється через резерв робочих місць залежно від ділової активності суб’єктів господарювання. Маса безробітних на ринку праці, як резервна армія працівників або поглинається, або виштовхується з нього. Підтримка безробіття на певному рівні потребує резерування виробничих потужностей. Резерв робочих місць повинен включатися у сферу пропозиції на ринку праці, кількісно змінюватися залежно від конюктури ринку.

Підприємства самі вибирають варіант вирішення проблем зайнятості у зв’язку зі станом виробництва, вживаючи заходи щодо короткочас-

189