Potentsial_i_rozvitok_pidpriyemstva_kniga

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Методика оцінки майна;

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»;

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна»;

Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»;

Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»;

Міжнародні стандарти оцінки.

Оцінку цілісного майнового комплексу виконують на засадах Національного стандарту №3 за таким алгоритмом:

1.Аналіз організаційно-правової форми підприємства.

2.Аналіз ринку продукції та поточної частки ринку продукції цілісного майнового комплексу, перспектив діяльності підприємства.

3.Аналізується ринок сировини і матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства.

4.Аналізуються правові засади господарської діяльності підприємства, ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення, наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування.

5.Аналізуються результати діяльності підприємств, а також майновий та фінансовий стан на дату оцінки та за період, що передує даті.

6.Прогнозуються результати діяльності підприємства і потреба в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Отримані висновки за правилами Національного стандарту №3 покладають в основу припущень, що використовуються під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу.

Для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються витратний дохідний і порівняльний методичні підходи, методи оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або

єрезультатом комбінування кількох методичних підходів, а також оцінних процедур.

Витратний підхід використовується для визначення вартості

цілісного майнового комплексу у випадку ліквідації за рішенням власника або суду в порядку встановленому чинним законодавством. Основним методом витратного підходу є метод накопичення активів.

160

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Метод накопичення активів передбачає, що ринкова вартість активів підприємства визначається за відрахуванням зобов’язань.

Дохідний підхід використовується для урахування результатів на момент оцінки поточного фінансового стану підприємства та прогнозних показників виробничо-господарської діяльності. Основними методами дохідного підходу є метод дисконтування грошового потоку (непряма капіталізація) и пряма капіталізація.

Метод дисконтування грошового потоку дає точний прогноз май-

бутніх доходів за кожний рік обґрунтованого прогнозного періоду, який є обмеженим у часі.

Пряма капіталізація забезпечує вибір моделі доходу або чистого грошового потоку за період часу та визначення ставки капіталізації.

Порівняльний підхід використовується за умовами, коли угоди купівлі-продажу об’єктів-аналогів вже були проведені на ринку. Методами порівняльного підходу є метод ринку капіталу та метод ринкових угод.

Метод ринку капіталу грунтується на припущенні рівноцінності ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринкової капіталізації.

Метод ринкових угод ґрунтується на припущенні, про еквівалент ринкової вартості об´єкта оцінки цінам продажу подібних цілісних майнових комплексів. Величина мультиплікатора за методом ринкових угод визначається як середня арифметична величина відношення продажної ціни аналога оцінки до кількісного значення обраного показника.

9.2. Оцінка активів цілісного майнового комплексу

Вартість активів підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, відображується в активі бухгалтерського балансу. Розміщення коштів у активі бухгалтерського балансу визначаються за напрямами:

а) необоротні активи, що забезпечують обґрунтування основного капіталу підприємства (у бухгалтерській звітності складають підсумок першого розділу активу балансу);

б) оборотні активи, що вступають у кругообіг і завершують його в повному обсязі (у бухгалтерській звітності складають підсумок другого розділу активу балансу);

161

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

в) витрати майбутніх періодів.

Характеристика джерел розміщення коштів надається в пасиві бухгалтерського балансу підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється.

Власний капітал характеризує джерела фінансування, тобто активи підприємства, що залишаються після відрахування зобов´язань. На момент утворення підприємства початковий капітал втілений в активах, що інвестовані засновниками визначає вартість майна організації.

У процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства виникають зобов´язання. Власний капітал підприємства є часткою в активах підприємства, яка залишається після відрахування зобов’язань.

Залучений капітал підприємства складається з фінансових кредитів, позик, облігаційних позик, кредиторської заборгованості у вигляді відстрочок платежів, інвестицій.

Інвестованийкапіталвизначає суму власного та запозиченого капіталу, або довгостроковий борг підприємства.

Оборотний капітал підприємства визначає суму капіталу, яка повністю переноситься на кінцевий продукт протягом одного виробничого циклу, у кінці якого повністю відтворюється продукті. До оборотного капіталу відноситься капітал, який авансується на купівлю предметів праці та робочої сили.

Від моменту вкладення коштів у придбання основних активів до їх відтворення, оборотний капітал здійснює безліч оборотів (у бухгалтерській звітності оборотний капітал дорівнює: II розділ активу балансу + III розділ активу балансу - IV розділ пасиву балансу).

Нематеріальні активи, що зафіксовані в балансі підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, складають немонетарні статті активу балансу, напрям вкладання грошових коштів. Згідно з національними стандартами обліку нематеріальні активи підприємства оцінюються за витратним підходом сумами грошових коштів на їх придбання. Підтвердження нематеріальних активів підприємства виконується в немонетарних статтях активу балансу в часі.

Нематеріальні активи підприємства відображаються у грошових коштах в обмін на інші активи, у вигляді внеску до статутного фонду внаслідок об´єднання підприємств, у вигляді спонсорського

162

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

внеску, у вигляді засобів цільового фінансування тощо. До нематеріальних активів підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, можливо віднести право користування природними ресурсами тобто земельною ділянкою; право на оренду; право на користування надрами; право на користування інформацією про навколишнє середовище; право на користування водними і біологічними ресурсами, яке певним чином впливає на рівень екологічної безпеки.

Нормативно-методичне регулювання оцінки активів здійснюється на підставі методичних підходів до оцінки вартості майна та майнових прав підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється. У процесі оцінки цілісного майнового комплексу використовують поняття, що наведені в Національних стандартів України та Міжнародних стандартах оцінки.

Методичні підходи та основні методи, які використовуються при оцінці активів цілісного майнового комплексу удосконалюють систему вартісної оцінки потенціалу підприємства.

9.3. Оцінка вартості машин і обладнання

Оцінки вартості машин і обладнання, що являють собою рухоме майно, виконується за такими умовами:

-кількість об’єктів оцінки на підприємстві може досягати безліч видів машин і обладнання, що відрізняються за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками;

-у сфері оцінки вартості машин і обладнання немає узагальнюючих показників, що використовуються та полегшують процес оцінювання;

-в сфері оцінки вартості машин і обладнання актуальною є проблема фізичного зносу, функціонального, технологічного та економічного старіння засобів праці і пов’язаного з цим їх знецінення;

-оцінку вартості машин і обладнання ускладнює наявність на підприємстві імпортного обладнання у складі машинного парку, що необхідно порівнювати з вітчизняними зразками.

Машини і обладнання є рухомим майном, а їх специфічні риси визначаються характеристиками, що наведені на рис. 9.1.

163

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Машини та обладнання визначають технічну та технологічну базу потенціалу підприємства в умовах ринкової економіки

Термін «машини та обладнання» має широке значення і не обмежується типовою класифікацією основних фондів, яка використовується системами бухгалтерського обліку та статистики

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання є рухомим майном, можуть бути пересунуті без завдання фізичної шкоди об’єктам нерухомості та об’єктам рухомості на підприємстві

Специфічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність за типами, марками, моделями, технічними характеристиками, конструкторськими рішеннями та функціональним призначенням

Машини та обладнання є об’єктами оцінки вартості майна на підприємстві, представлені комплексами технологічних машин та допоміжних пристроїв, об’єднаних в систему виробництва продукції

Рис. 9.1. Характеристика специфічних рис машин і обладнання

164

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Специфічною рисою машин і обладнання є різноманітність за функціональним призначенням, типами, марками, моделями, технічними характеристиками та конструкторськими рішеннями. Тому, приступаючи до оцінки, слід визначитися з інвентарним об’єктом оцінки

[8, c.141].

Інвентарний об’єкт – це закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями, що належать до нього.

Інвентарні об’єкти класифікуються за такими видами:

-передавальні пристрої – це самостійні пристрої, які не є складовою будинку чи споруди;

-силові машини та обладнання – це силові машини з фундаментом та всіма пристосуваннями, приборами та обмежувальними загорожами;

-робочі машини та виробниче обладнання – це верстати чи апарати, включаючи всі пристосування, приладдя, прибори та обмежувальні загорожі до них, а також фундамент, на якому змонтовані об’єкти;

-транспортні засоби – це об’єкти транспортних засобів з усіма пристосуваннями;

-інструменти та інвентар – це предмети, які мають самостійне значення і не є частиною інвентарного об’єкта.

Оцінка вартості машин та обладнання на базі Національних стандартів виконується за такими цілями:

1. Оцінка потенціалу підприємства.

2. Оформлення застави під частину рухомого майна.

3. Страхування машин і обладнання як майна підприємства. 4. Передача машин та обладнання в оренду, лізинг.

5. Визначення бази оподаткування.

6. Визначення інвестиційної вартості машин та обладнання. 7. Оцінка вартості машин та обладнання, що імпортується.

8. Оформлення рухомого майна, як внеску до статутного фонду. 9. Банкрутство підприємства.

10. Ліквідація та утилізація машин та обладнання.

11. Примусова конфіскація.

12. Оцінка для цілей розподілу рухомого майна.

13. Продаж зайвих для виробництва машин і обладнання. Ідентифікація, технічна характеристика машин та обладнання вико-

нується в послідовності:

1. Розробляється техніко-економічна характеристика і зовнішній огляд машин і обладнання, що дають змогу визначити їх загальний

165

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

фізичний стан, експлуатаційну готовність, надійність, безпечність роботи.

2.Визначається якість ідентифікації і технічної експертизи машин

іобладнання, що оцінюються, залежать від повноти необхідної інформації.

3.Визначаються джерела інформації:

-зовнішні: номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, що необхідні для ідентифікації та технічної характеристики машин і обладнання;

-внутрішні: інвентарні картки, технічні паспорти, стандарти і технічні умови, документи бухгалтерського обліку.

Методи оцінки машин та обладнання, що використовуються в оціночній діяльності представлені в таблиці 9.1.

		Таблиця 9.1.
Методи оцінки машин та обладнання
Витратний підхід	Порівняльний підхід	Дохідний підхід
Метод розрахунку за	Метод прямого	Метод дисконтування
ціною однорідного об’єкта	порівняння	чистих доходів і прямої
Метод індексів та аналізу	Метод статистичного	капіталізації доходів
	моделювання	Метод рівновеликого
Метод поелементного		аналога
розрахунку витрат	Метод розрахунку за
	питомими ціновими
Метод визначення	показниками
собівартості за
нормативами	Метод проценту
Метод угруповань	відновленої вартості

Якщо вартість машин і обладнання знизилася внаслідок, падіння ринкового попиту порівняно з аналогами, то це визначає їх техніко-еко- номічне старіння.

Втрату корисних якостей машин та обладнання, що спричинені природними явищами, або знос конструктивних елементів під час експлуатації під впливом зовнішніх негативних факторів визначає матеріальне зношення машин і обладнання.

166

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

Види старіння машин і обладнання визначаються за такими напрямами:

-технологічне старіння, що є наслідком науково-технічного прогресу, знецінення машин і обладнання порівняно з аналогами;

-функціональне старіння, що є знеціненням машин і обладнання

врезультаті невідповідності параметрів і характеристик техніко-еконо- мічного рівня, що забезпечує їх потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність;

-економічне старіння, що є знеціненням машин і обладнання та зумовлене впливом зовнішніх факторів;

-техніко-економічне старіння, що визначає сукупне зношення, суму втрати вартості під впливом усіх видів старіння.

9.4.Оцінка вартості бізнесу

Оцінка вартості бізнесу передбачає розрахунки ринкової вартості матеріальних і нематеріальних активів, ефективності використання ресурсів, якості виробничо-господарських процесів та конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Показники вартості бізнесу визначаються за умовами інтеграції зовнішньої та внутрішню оцінки.

Зовнішня оцінка пвартості бізнесу враховує вплив ринкових чинників, виходячи з зовнішньої інформації формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства за мінімальною кількістю внутрішньої інформації.

Внутрішня оцінка вартості бізнесу показує підприємницький потенціал підприємства через облік вартості внутрішніх елементів. Вартість елементів бізнесу ґрунтується на внутрішніх складових підприємницького потенціалу. Елементи загальної внутрішньої моделі оцінки вартості бізнесу, знаходять своє вираження у конкретних вартісних показниках інтегративного характеру [8, c.223]:

1)вартість земельних ділянок, будівель та споруд на ній;

2)вартість машин та обладнання;

3)вартість сировинно-матеріальних запасів;

4)вартість трудового потенціалу;

5)вартість нематеріальних складових потенціалу;

6)вартісна оцінка якості бізнес-процесів.

У моделі оцінки вартості бізнесу враховуються, по-перше, важливіший природний чинник, яким є земельні ділянки, а, по-друге, чинники,

167

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

що визначають об’єкти нерухомості. Нормативне регулювання оцінки вартісних показників земельних ділянок, будівель і споруд виконується на основі дії Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики оцінки майна і Національних стандартів оцінки.

Машини і обладнання забезпечують частину матеріально-техніч- ної бази підприємства. Як об’єкти оцінки, машини і обладнання яв - ляють собою рухоме майно. На відміну від об’єктів нерухомості , вони не пов’язані жорстко з земельними ділянками і можуть бути пересунуті без завдання непоправної фізичної шкоди [8, с.141].

Оцінка вартості машин та обладнання виконується по таким видам: машинному, верстатному парку підприємства; технологічним комплексам, автоматичним лініям, гнучким виробничим модулям; функціонально-самостійним машинам, агрегатам та установкам.

Матеріальні цінності є частиною виробничих фондів підприємства. У моделі оцінки вартості бізнесу матеріальні цінності, ще не вступили в процес обробки і знаходяться на складах підприємства. Сировинні і матеріальні запаси, що входять продукції, визначаються в грошовому виразі, наприклад: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара і тарні запаси, запасні частини для ремонту, малоцінні й швидкозношувані предмети.

Вартість трудового потенціалу в моделі оцінки вартості бізнесу безупинно змінюється. Працездатність людини та творчі здібності змінюються в міру розвитку й удосконалення знань, зміцнення здоров’я, поліпшення умов праці і життєдіяльності. Трудовий потенціал характеризується передбачуваними трудовими можливостями, що визначаються чисельністю, віковою структурою, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства. Оцінювання трудового потенціалу підприємства має будуватися на основі економічних оцінок здібностей людей створювати певний до-

хід [8, с.207].

У нематеріальній складовій вартості бізнесу відсутня матеріальна основа для отримання вигід. Нематеріальні активи мають тривалий термін використання, підвищений рівень ризику.

Методичні підходи до оцінки вартості бізнесу використовуються з урахуванням вимог конкретного замовника, оскільки потреба у такій оцінці виникає у зв’язку з відчуженням майнових прав. При

168

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

здійсненні розрахунків вартості бізнесу міжнародна практика напрацювала низу загальних методичних положень, що визначаються доходним, витратним та ринковим підходом рис. 9.4. Кожний з ме - тодичних підходів має свою методологію та методи оцінки. Оцінка вартості пакетів акцій на підприємствах України виконується за умовами використання Національних стандартів оцінки.

Витратний підхід

Простий балансований метод Метод регулювання балансу Метод ліквідаційної вартості Метод вартості заміщення Метод чистих активів Метод нагромадження активів

Результатний підхід

Метод прямої капіталізації доходів Метод дисконтування грошового потоку Метод економічного прибутку

Метод додаткових доходів

Порівняльний підхід

Метод мультиплікаторів Метод галузевих співвідношень Метод аналогових продаж

Рис. 9.4. Методи оцінки вартості бізнесу.

169