Potentsial_i_rozvitok_pidpriyemstva_kniga

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Резюме

Для оцінки вартості цілісного майнового комплексу використовуються витратний, дохідний і порівняльний методичні підходи.

Витратний підхід використовується для оцінки вартості цілісного майнового комплексу у випадку його ліквідації за рішенням власника або суду у порядку встановленому чинним законодавством.

Дохідний підхід використовується для урахування позитивних результатів на момент оцінки поточного фінансового стану підприємства та прогнозних показників виробничо-господарської діяльності.

Порівняльний підхід використовується за умовами, коли угоди ку- півлі-продажу об’єктів-аналогів вже були проведені на ринку.

Власний капітал характеризує джерела фінансування підприємства, тобто активи підприємства, що залишаються після відрахування зобов´язань.

Початковий капітал визначається в активах підприємства, що інвестовані засновниками, показує вартість майна організації.

Залучений капітал підприємства складається з фінансових кредитів чи позик, облігаційних позик, кредиторської заборгованості у вигляді відстрочок платежів, інвестицій.

Інвестованийкапіталвизначає суму власного та запозиченого капіталу, довгостроковий борг підприємства.

Оборотний капітал підприємства визначає суму капіталу, яка повністю переноситься на кінцевий продукт протягом одного виробничого циклу і повністю відтворюється продукті.

Оцінкавартостібізнесувиконується на базі методів витратного, дохідного та порівняльного підходів.

Питання для поглибленого вивчення теми

1.Сутність і основні характеристики цілісного майнового комплексу.

2.Основні риси нерухомого майна.

3.Оцінка цілісного майнового комплексу.

4.Витратний методичний підхід.

5.Дохідний методичний підхід.

6.Порівняльний методичний підхід.

7.Власний капітал, як джерело фінансування підприємства.

170

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

8.Початковій капітал, в активах підприємства. Залучений капітал підприємства. Інвестований капітал.

9.Специфічні риси машин і обладнання.

10.Поняття інвентарний об’єкт.

11.Класифікація машин і обладнання.

12.Методи оцінки машин і обладнання.

13.Методи оцінки вартості бізнесу.

Рекомендована література для вивчення теми

1.Гражданский кодекс Украины – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 432с.

2.Методика оцінки майна: Постанова КМУ № 1891 від 10.12.2003// Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004.- №2 (138), с.22-44.

3.Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав. Постанова КМУ» №1440 від 10.09.2003р. //Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2003.- №11 (135), с.43-51.

4.Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна». Постанова КМУ №1442 від 28.10.2004 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004.- №12 (148), с.43-47.

5.Національний стандарт №3 «Оцінка майнових комплексів». Постанова КМУ №1655 від 29.11.2006 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2007.- №2 (174), с. 22-27.

6.Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності». Постанова КМУ №1185 від 03.10.2007 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2007.- №11 (183), с.2-6.

7.Міжнародні стандарти оцінки / пер. з англ. С.О.Пузенка. – 8 – е вид. – К.: АртЕк, 2008.- 432с.

8.Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. О.С. Федонін, І.М.Репіна, О.І.Олексюк – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

171

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Розділ 10. Нематеріальні активи та методи їх оцінки

10.1. Формування нематеріальних активів підприємства

Модернізація економіки країни в сучасному вимірі пов’язана з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, створює основу стратегії соціально-економічних реформ, спрямованих на забезпечення реальної дієвості ринкових механізмів. Динамічна конкуренція вимагає удосконалювати професійну орієнтацію персоналу, широко використовувати винаходи, патенти, авторські права, гудвіл підприємства, а розвиток виробництва за цими умовами набуває дедалі інноваційного характеру.

Виробничі процеси стоять перед фактом інформаційно-комуні- каційних технологій. Історія робить черговий поворот. Економічну концепцію ресурсів удосконалює теорія економіки знань. Інтенсивне поширення нових інформаційних технологій, прискорює розвиток підприємства та підштовхує впровадження в практику економіки знань. Нова роль знань вимагає створення такого світового економічного порядку, коли можна буде забезпечувати оптимальне зростання світової економіки, вирівнювати рівні розвитку різних країн і регіонів, забезпечувати справедливу систему розвитку і перерозподілу світового продукту [1, с.14].

Розвиток підприємства, що характеризується прогресом знань за умов формування нових технологічних укладів базується на широкому використанні нематеріальних ресурсів. Нематеріальна форма ресурсів у економічній теорії характеризуються сукупністю знань, представлених у визначеній формі, якими володіє господарюючий суб’єкт, що надає йому організаційні й правові можливості подальшого стабільного розвитку, формування і підтримки конкурентних переваг високого рангу [1, с.16]. Нематеріальні ресурси в ринкових умовах стають пріоритетним чинником у формуванні конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Створення і використання нових знань та інформації, втілених у нематеріальні ресурси, що

172

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

мають бути перетворені в нематеріальні активи, визначає економіка знань в межах інформаційного суспільства. Кваліфікований персонал, що характеризується конкурентним рівнем кадрового потенціалу в умовах економіки знань, приймає участь в процесі методичного забезпечення підприємства.

Фінансування економіки знань стає чинником переробки нематеріальних ресурсів підприємства в економічний результат.

Нематеріальні ресурси підприємства в умовах економіки знань визначають важливий фактор розвитку потенціалу. Генерація знання, як унікального ресурсу робить внесок в освоєння та експлуатації нової техніки, впровадження науково-дослідницьких розробок на підприємстві, стає формою науково-технологічного співробітництва в корпоративних структурах, що здатні притягувати все нове до розвитку економіки знань.

Знання людини та використання продуктів інтелектуальної праці підвищують нематеріальні активи підприємства за умовами документального їх підтвердження.

Нематеріальні активи - це специфічні активи, яким характерна відсутність реальної форми, довгостроковість використання, здатність приносити дохід [1, с.78]. Відображення вартості нематеріальних активів у балансі збільшує інвестиційну привабливість підприємства для ділового та фінансового співробітництва за рахунок результативного використання нематеріальних ресурсів.

10.2.Процес методичного забезпечення підприємства

Зпозиції процесу оцінки нематеріальних активів підприємства слід відокремити процес методичного забезпечення.

Організація процесу методичного забезпечення за умовами використання сучасних інформаційних технологій та віртуальних офісів розширює самостійність працівників в умовах прямої роботи з клієнтами, динамічної електронної організації підрозділів через глобальні комп’ютерні мережі незалежних підрядників з метою розв’язання виробничих завдань.

Процес методичного забезпечення визначається в інституційно-пра- вовій, освітній і науковій, фінансовій формах.

Нормативно-методичні документи, що використовують у державному, республіканському, регіональному та фірмовому управлінні,

173

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

норми міжнародного характеру, програми розвитку суб’єктів господарювання використовують в інституційно-правовій формі процесу методичного забезпечення підприємства. Зокрема, інституційна форма процесу методичного забезпечення підприємства характеризується використанням відповідних правил та норм економічної поведінки людей з урахуванням пріоритетів та цінностей, що змінюються в трансформаційних умовах ринкової економіки. Компоненти інституційного змісту визначають нормативно-правовий аспект методичного забезпечення підприємства, націлений на законодавче регулювання виробничо-господарської діяльності.

Інституційно-правова форма методичного забезпечення підприємства базується на нормативних і законодавчих актах, що діють в Україні та відображують правове регулювання суспільних відносин у сфері права власності. Так, регулювання оцінки майна підприємства відображено у нормативно-правових актах, затверджених Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, іншими державними установами.

Закони і правові акти по захисту об’єктів інтелектуальної власності та прав їх власників стають універсальною складовою процесу методичного забезпечення підприємства.

Зокрема, термін «інтелектуальна власність» виник у Франції наприкінці XV століття. У законодавчому контексті термін «інтелектуальна власність» уперше згадується в 1474 році у Венеції, де сенат республіки прийняв перший у світі закон, що послужив першоосновою патентного законодавства багатьох країн світу; наступний крок у цьому напрямі був зроблений у XVII столітті в Англії з прийняттям законодавства про монополії, що встановило монопольне право авторів технічних новинок на їх використання. Тоді ж в Англії був уперше законодавчо закріплений важливий компонент інтелектуальної власності, названий об’єктом авторського права. Поняття «інтелектуальної власності» виникло в процесі довготривалої практики юридичного закріплення за певними особами прав на використання результатів їхньої інтелектуальної праці у виробництві, науці, мистецтві та літературі. В економічній науці цим терміном користуються з кінця ХХ століття. Розуміння суті інтелектуальної власності, умов її виникнення та перетворення в нематеріальні активи підприємства відкриває нові можливості для реалізації творчого потенціалу працівників [2, с. 169].

Наприкінці ХХ століття Україна прийняла пакет законів про охорону інтелектуальноїіпромисловоївласності.Поняття«інтелектуальнавлас-

174

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

ність» було вжито в Стокгольмській конвенції про застосування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, стало терміном міжнародного права. Відповідно до цієї конвенції під інтелектуальною власністю розуміються всі права, пов’язані з інтелектуальною діяльністю людини у виробничій, науковій та інших галузях діяльності. При цьому право не регулює безпосередньо сам процес творчої діяльності, тому що творчість залишається за межами дії норм права. Результатом інтелектуальної діяльності є втілений в об’єктивній формі продукт творчості.

До об’єктів права інтелектуальної власності належать такі об’єкти: а) об’єкти промислової власності: наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, комерційні найменування, торгові марки, географічні позначення, комерційні

програми, бази даних; б) об’єкти суміжного права: виконання, фонограми, відеограми;

в) комп’ютерні програми, організація віщання, сорти рослин, породи тварин тощо.

Об’єкти права інтелектуальної власності є результатом творчої діяльності людей, мають вартісну оцінку, можуть бути предметом купівлі, продажу, передачі прав для використання та включення в товарообіг підприємства. На комерційних умовах ці об’єкти можуть одночасно використовуватися власником і не власником після купівлі або придбання відповідної ліцензії. Між ними існує тісний взаємозв’язок, оскільки на кожному подальшому етапі науково-технічного прогресу інтелектуальні продукти певною мірою розробляються на основі попередніх розробок. Результати інтелектуальної діяльності відрізняються від інших об’єктів цивільного права за наявністю в них ознаки нематеріальності.

Інтелектуальна власність є інститутом власності на нематеріальні ресурси, у якому не повністю застосовна класична тріада повноважень власника, що здійснює майнові права. Відчужуючи, права своєї інтелектуальної власності, її творець не втрачає тим самим майнових прав, а набувач не одержує можливості за своїм розсудом змінювати цю власність і взагалі вважати винятково своєю. У власність інших власників переходять, як правило, не об’єкти права інтелектуальної власності, а матеріальні носії творчих ідей. Не можна прямо застосовувати до нематеріальних ресурсів майнову правомочність користування, вони можуть бути водночас у користуванні необмеженого кола суб’єктів.

Виходячи з наведених посилань інтелектуальна власність визначається результатом інтелектуальної творчої діяльності, особистого

175

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

творчого пошуку людини, що повинен бути втілений в інтелектуальні досягнення. Точне й універсальне визначення інтелектуальної власності дати вкрай складно, якщо взагалі можливо, оскільки зміст поняття інтелектуальної власності змінюється в міру розвитку техніки, ринкових відносин і законодавства, а поєднувані даним поняттям права дуже різноманітні.

Державна система правової охорони інтелектуальної власності регулює правовідносини і здійснюється за основними Законами України «Про власність», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про авторське право і суміжне право», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», що сприяють ефективному захисту унікальних українських виробників, репутація яких зумовлена традиціями виготовлення та природними ресурсами країни.

Відповідно до Національного стандарту №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого Постановою КМУ № 1185 від 3 жовтня 2007 р., оцінюються майнові права на літературні та художні твори, комп’ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми, програми організації мовлення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, фірмові найменування, комерційні таємниці тощо.

Використання інтелектуальної власності, зокрема промислової, як потужного важеля економічного зростання та внеску в досягнення цілей технологічного розвитку надійно забезпечує конкурентоспроможність підприємства, постає необхідним інструментом економічної політики як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Правове регулювання прав інтелектуальної власності належить до правової форми процесу методичного забезпечення підприємства, захищає корпоративні інтереси за умовами економічної безпеки.

Тенденції розвитку світової економіки, що впливають на формування вітчизняної правової бази, ураховують міжнародні законодавчі вимоги. Так, міжнародні стандарти оцінки періодично оновлюються та удосконалюються, а метою їх використання є уніфікація національних стандартів оцінки, прийнятих у різних країнах світу. Міжнародні стандарти оцінки містять лише загальні принципи та підходи до оцінки ак-

176

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

тивів підприємства. Урахування національних норм оціночної практики та особливості законодавства країни є функцією національних стандартів оцінки для кожного оцінювача практика.

Актуальними є питання підвищення професійної орієнтації фахівців, що виконують оціночну діяльність в Україні, володіють знаннями в галузі правового забезпечення системи оцінки майна та майнових прав. Інституційно-правова форма процесу методичного забезпечення вітчизняного підприємства постійно удосконалюється і доповнюється важливими законодавчими документами України.

Освітня і наукова форма методичного забезпечення підприємства реалізується в знаннях персоналу. Так, рівень освіти працівників є важливішим фактором економічного зростання на шляху технологічного прогресу. Попит на спеціалістів з вищою освітою існує як з боку корпоративних структур, так і малого підприємництва. Підприємства, що наразі відносно успішні, удосконалюють організаційну структуру, створюють відділи розвитку та освіти персоналу. Передова система освіти робить можливим технологічний прорив в усіх сферах життя і перехід суспільства на новий економічний, соціальний, політичний та культурний рівень [1, с.194].

Продукти наукової праці персоналу знаходять реалізацію в науковому знанні, що є визначальним фактором розвитку економіки знань та особливою формою існування інформації на підприємстві. Розвиток науки, як процес створення нового знання в системі економіки знань, відбувається за умов наукомістких технологій та їх упровадження в практику підприємства.

Можливостями результативного розгортання економіки знань є освоєння нових технологій підготовки спеціалістів на тих підприємствах, що залучені до інноваційних процесів у складі великих корпоративних структур, без яких процеси адаптації виробництва до ринків інших країн практично нереальні.

Корпоративні організаційні ресурси вкрай необхідні в умовах зростаючих темпів глобалізації господарської діяльності [3, с.382]. На промисловому підприємстві необхідною є робота персоналу за новими технологіями продажу товарів та послуг щодо формування власного гудвілу організації.

Доподальшогопросуванняновихтехнологійнапідприємствіпрацівники повинні використовувати принципово нові інфраструктури національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі з метою

177

ПОТЕНЦІАЛ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

заміни застарілих ланок освітньої і наукової форми методичного забезпечення. Ефективним засобом навчання на основі інформаційних технологій визнається дистанційне навчання, що спрямовано на інтеграцію інформаційних ресурсів освіти і науки. Технологічні засоби освітнього і наукового процесу достатньо різноманітні та швидкозмінні. Застарілі технології в освітній і науковій формі процесу методичного забезпечення підприємства змінюються завдяки електронному зв’язку та Інтернет. У віртуальному просторі відбувається освоєння такої системи освіти, яка характеризується відкритим, гнучким, індивідуально спрямованим знанням людини, що безперервно розвивається протягом життя.

Фінансова форма методичного забезпечення підприємства більшою мірою залежить від активного обміну інвестиційними ресурсами, що підкоряється тенденціям, які існують у великомасштабному виробництві.

Для вдосконалення методичного забезпечення підприємства необхідно фінансування власних науково-дослідницьких підрозділів, технопарків, лабораторій та системи освіти персоналу, здатного до розв’язання проблем конкурентного ринка.

Фінансова форма методичного забезпечення підприємства необхідна для вирішування таких завдань:

а) інвестування розробок інноваційного спрямування; в) обґрунтування ризикових форм фінансування науково-техніч-

них розробок за умов участі малого бізнесу; г) створення інвестиційних проектів на основі інноваційно-спря-

мованих об’єднань інвесторів і корпорацій; д) організація системи контролю та звітності підприємства на

основі використання національних стандартів.

Фінансування науково-технічних розробок їх впровадження у практику підприємства виконується на базі наукомістких підрозділів корпоративних структур для обслуговування інформаційних і фінансових сегментів ринку за умов стимулювання інвестицій в інтелектуальний, людський і соціальний капітал. Суттєві зміни, що виникають за умов науково-технічного прогресу, визначають відновлення економічного зростання підприємства завдяки нової ролі інтелектуального, людського і соціального капіталу.

Внесок науки в людський капітал досліджено Національним науковим фондом США. Фонд розробив систему показників науково-

178

САБАДИРЬОВА А.Л., БАБІЙ О.М., КУКЛІНОВА Т.В., САЛАВЕЛІС Д.Є.

технічного прогресу, у тому числі витрат на науково-дослідницькі розробки. Розроблений Фондом «Посібник Фраскаті» став міжнародним стандартом для порівняльного аналізу результатів наукових досліджень, у якому викладена методологія оцінки поточних витрат на науково-дослідницькі розробки та їх накопичення як нематеріального капіталу і фактора економічного росту. Економічна і соціальна Рада ООН в 1970 р. запропонувала методику розрахунків де - яких складових людського капіталу: середнього віку життя одного покоління, тривалості активного трудового періоду, чистого балансу робочої сили, циклу сімейного життя. Аналітики Всесвітнього банку узагальнили результати і методи оцінки людського капіталу різних шкіл та напрямів і запропонували дисконтний метод оцінки його вартості. Результати розрахунків людського капіталу Росії і країн СНД на базі витратного методу з використанням алгоритму спеціалістів Всесвітнього банку наведені в роботах російських вче-

них [4, с. 367].

Інтелектуальний, людський і соціальний капітал використовується в економічних і соціальних дослідженнях сучасної науки і визна - чається, як об’єкт економіки знань.

Інтелектуальний капітал – це, перш за все, люди та знання, якими вони володіють.

Людський капітал – це здатність пропонувати неймовірні рішення, джерело оновлення та прогресу [1, с. 97].

Соціальний капітал – це потенціал взаємної довіри і взаємодопомоги, раціонально сформований у міжособистісному просторі, обсяг якого можна виміряти за допомогою індексу довіри в суспільстві і членства громадян у суспільних об’єднаннях [1, с. 140].

Головний внесок концепції інтелектуального, людського і соціального капіталу в теорії економіки знань міститься в обґрунтуванні економічної корисності та соціальної цінності інтелектуальних ресурсів людини, які потребують фінансування.

Використання фінансової форми процесу методичного забезпечення на підприємстві з розвиненим потенціалом у складі корпоративної структури дозволяє не тільки збільшувати виробництво відомих, але й нових видів продукції, що володіють унікальними властивостями і користується попитом на конкурентному ринку. Розвиток фінансової форми процесу методичного забезпечення підприємства є важливою умовою ринкової економіки.

179