2. Діагностика хозл

2.1. Фактори ризику розвитку хозл.

2.1.1. Зовнішні фактори ризику:

• довготривале тютюнопаління (індекс паління – 10 – 20 пачка/років);

• промислові та побутові шкідливі повітряні полютанти, гази та пари хімічних сполук, продукти згоряння біоорганічного палива;

• вірусні інфекції дихальних шляхів;

• низький соціально-економічний стан (обмеження харчування, скупченість, переохолодження, шкідливі звички).

2.1.2. Внутрішні фактори ризику:

• генетично зумовлені (спадковий дефіцит α₁-антитрипсину);

• гіперреактивність бронхів;

• незавершений розвиток легень.

2.2. Основні скарги.

2.2.1. Хронічний кашель: 1) звичайно є першим симптомом у розвитку ХОЗЛ, що упереджує задишку; 2) спочатку може виникати інколи, з часом турбує щоденно; 3) частіше турбує вдень, рідше – вночі; може бути непродуктивним.

2.2.2. Виділення харкотиння – зазвичайуневеликій кількості, слизового характеру.

2.2.3. Задишка – прогресуюча (посилюється поступово впродовж років),персистуюча (турбує хворого щоденно),виникає чи посилюється при фізичному навантаженні,вподальшому виникаєуспокоюі значно обмежує життєдіяльність,посилюється під час респіраторних інфекцій.

2.3. Фізикальні ознаки.

Обумовлені наявністю: 1) емфіземи (діжкоподібна грудна клітка, послаблення дихальних шумів); 2) бронхообструкції (БО) (участь у диханні допоміжної мускулатури, подовжений видих, сухі хрипи).

2.4. Рентгенологічні ознаки.

Обумовлені наявністю: 1) емфіземи (легені великого об'єму, низьке стояння діафрагми, вузька тінь серця, збільшений ретростернальний повітряний простір, іноді – емфізематозні були); 2) пневсклерозу (розширення коренів легень, посилення легеневого рисунку).

2.5. Дослідження функції зовнішнього дихання (фзд).

2.5.1. Основним методом є спірометрія, яка проводиться з метою визначення наявності та вираженості БО. Проведення фармакологічних проб з бронхолітиками (β₂-агоніст короткої дії, холінолітик) дозволяє встановити ступінь зворотності БО. Основними спірометричними показниками, що характеризують БО, є ОФВ₁ та індекс Тіфно (ОФВ_1,/ФЖЄЛ).

2.5.2. Допоміжним методом є пікфлоуметрія (моніторинг пікової об’ємної швидкості видиху – ПОШ_вид), яка проводиться для диференціальної діагностики з бронхіальною астмою.

2.5.3. Бодіплетизмографія виконується на пізніх стадіях захворювання для визначення співвідношення вентиляція/перфузія та наступних порушень газообміну. Вимірюється залишковий об'єм легень (ЗОЛ) в структурі загальної ємкості легень (ЗЄЛ) і співвідношення ЗОЛ/ЗЄЛ.

Таблиця 4

Рівні досліджень хворих на хозл

Рівень дослід-ження	Покази	Методи дослідження
Перший	первинне обстеження	анамнез та фізикальне обстеження спірометрія проби з бронхолітиками рентгенографія органів грудної клітки при тяжкому стані – визначеннягазовогоскладукрові
Другий	застосовується у зв'язку із труднощами в диференціальній діагностиці (астма, емфізема легень)	моніторинг пікфлоуметрії та спірометрії бодіплетизмографія визначення рівнів гемоглобіну та гематокріту електрокардіографія
Третій	спрямований на специфічну для кожного хворого ідентифікацію симптомів та ознак, що дозволяють правильно оцінити та за можливості корегувати порушення, якібуло виявлено	визначення оксигенації артеріальної крові полісомнографія (виявлення обструктивного сонного апное) дослідження функції дихальних м'язів (визначення ступеня їх втомлення) тести із навантаженням (особливо у випадку диспропорційної недостатності дихання) комп'ютерна томографія(виявлення емфіземотозних бул та бронхоектазів) мікробіологічне дослідження гнійного харкотиння (виявлення етіопатогенів інфекційних загострень) визначеннярівняα1-антитрипсину у молодих людей