4.5. Хірургічне лікування.

Булектомія при наявності емфізематозних бул призводить до зменшення задишки і покращення ФЗД. Перед хірургічним втручанням необхідно дослідити ФЗД, газо обмін та визначитися щодо показів та безпечності проведення.

5. Загострення хозл

Загострення ХОЗЛ поділяють на інфекційні та неінфекційні. Більшість загострень викликаються інфекційми агентами, підсиленням забрудненості оточуючого середовища, неадекватним проведенням базисної терапії, оксигенотерапії.

5.1. Ведення хворих у домашніх умовах в разі загострення хозл.

5.1.1. Збільшити дозу та/або частоту прийому бронхолітиків, насамперед β₂-агоністів короткої дії, додати холінолітики, якщо вони раніше не призначались, для покращення стану при ОФВ₁ < 50 % від належних величин додати 40 мг преднізолону/день протягом 10 днів (альтернативою можуть бути інгаляційні ГКС у високих дозах із застосуванням спейсера великого об'єму або небулайзера).

5.1.2.У випадку бактеріального загострення ХОЗЛ призначаються антибіотики.

За відсутності відповіді на лікування в амбулаторних умовах необхідна госпіталізація хворого.

5.2. Покази до госпіталізації хворих при загостренні хозл:

• значне погіршення симптоматики;

• виявлення нових фізикальних ознак (ціаноз, периферійні набряки);

• низька відповідь на початкове лікування загострення;

• тяжка супутня патологія;

• виникнення аритмії;

• неможливість достовірно верифікувати діагноз;

• незадовільне лікування в домашніх умовах.

Додаток 3

СТАНДАРТИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА НЕГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНИЮ

(на підставі ІНСТРУКЦІЇ про негоспітальну пневмонію у дорослих: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія, затвердженой наказом МОЗ України від 28.10.03 р. № 499)

1. Визначення та класифікація пневмонії

1.1.Пневмонія — гостре інфекційне захворювання, переважно бактеріальної етіології, яке характеризується вогнищевим ураженням респіраторних відділів легень та на явністю внутрішньоальвеолярної ексудації.

1.2.Класифікацією пневмонії:

• негоспітальна (позалікарняна, розповсюджена, амбулаторна) — пневмонія, що виникла поза лікувальним закладом;

• нозокоміальна (госпітальна) — пневмонія, що виникла через 48 год і пізніше після госпіталізації хворого до стаціонару за відсутності будьякого інфекційного захворю вання в інкубаційний період на час госпіталізації хворого;

• аспіраційна;

• пневмонія в осіб з тяжкими порушеннями імунітету (природжений імунодефіцит, ВІЛінфекція, ятрогенна імуносупресія).

1.3.Групи хворих нанп. Враховуючи відомі певні обмеження традиційної етіологічної діагностики НП є доцільним поділ пацієнтів на окремі групи, у відношенні до кожної із яких можливо передбачити найбільш ймовірних збудників та їх чутливість до антибактеріальних репаратів. Крім того, перебіг пневмонії залежитьвіднаявності у пацієнтів «модифікуючих факторів»

• вік старше 65 років

• терапія β-лактамами, яку проводили протягом останніх 3-х місяців

• хронічний алкоголізм

• імнодефіцитні захворювання/стани,в т.ч. лікування системними ГСК

• множинні супутні захворювання внутрішніх

• антибактеріальна терапія з приводу інших захворювань

• соціальні фактори

З урахуванням вище наведених даних пропонується розподіляти всіх дорослих пацієнтів з НП на чотири групи.

1.3.1. I групи - хворі на НП з нетяжким перебігом захворювання, які не потребують госпіталізації, без „модифікуючи факторів” та супутньої патології факторів. Найбільш частими збудниками НП у таких пацієнтів є

• Streptococcus pneumoniae,

• Mycoplasma pneumoniae,

• Clamydophyla pneumoniae,

• Haemophilus influenzae (як правило у курців),

• респіраторні віруси. У 30–50% пацієнтів збудника не визначають

1.3.2. II групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом захворювання, які не потребують госпіталізації, з наявністю супутньої патології (хронічні обструктивні захворювання легень, ниркова та серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, пухлини, цукровий діабет, захворювання печінки різної етіології, психічні розлади, ронічний алкоголізм) та/або інших “модифікуючих” факторів. Збудниками НП у цих хворих є

• Streptococcus pneumoniae (в тому числі антибіотикорезистентні штами),

• Haemophilus Influenzae,

• Staphylococcus aureus,

• Moraxella catarrhalis.

• Слід враховувати і можливість грамнегативної інфекції: родини Enterobacteriaceae (Escherichia coli, Klebsiella spp.) — у мешканців будинків для людей похилого віку і

• Pseudomonas aeruginosa — при бронхоектазах.

1.3.3. III групи відносять хворих на НП з нетяжким перебігом захворювання, які потребують госпіталізації у терапевтичне відділення: У пацієнтів III групи характерний розвиток НП, яка зумовлена

• Streptococcus pneumoniae,

• Haemophilus influenzae, атиповими збудниками, грамнегативними ентеробактеріями.

• У 10–40% хворих III групи нерідко виявляють «змішану» інфекцію (тобто поєднання типових бактеріальних та «атипових» збудників).

1.3.4. IV групи відносять хворих на НП з тяжким перебігом захворювання, які потребують госпіталізації у ВРІТ. Спектр мікробної флори у таких пацієнтів включає

• Streptococcu pneumoniae,

• Legionella spp.,

• Haemophilus influenzae,

• грамнегативні ентеробактерії,

• Staphylococcus aureus

• рідко Mycoplasma pneumoniae.

• За наявності «модифікуючих» факторів збудником НП може бути Pseudomonas aeruginosa.