Розділ 3 жовна зелена
Загальна характеристика. Поширена в лісах Південної і Середньої Європи; в Україні нечисленний гніздовий, осілий й кочовий птах мішаних лісів Полісся та деяких районів Лісостепу. Переважно обирає ділянки високостовбурного старого листяного лісу з густим підліском, поблизу водойм. В Україні гніздиться на Поліссі, у західних районах та у пониззях р. Дунай та Дністер. Чисельність становить біля 500—800 пар, спостерігається її скорочення [1].
Жовна зелена ─ птах середніх розмірів. Маса до 200 г. Дорослі птахи зверху зелені, надхвістя жовте, на голові червона «шапочка». Низ тіла зеленуватий, з темними плямами і поперечними стрічками з боків і на підхвісті. Від кутів рота – чорні смуги з червоними плямами – «вуса». Самки схожі на самців, але на нижній частині тіла більше темних плямок. На «вусах» немає червоних плямок. У молодих птахів верх тіла зелений, зі світлими плямами. Червоний колір на голові світліший. Низ тіла вохристо-жовтий з поперечними смугами [4].
Живлення. Жовна зелена (Рис 3.2) надзвичайно ненаситний птах. Улюблені його ласощі ─ комахи, яких він поїдає у великій кількості. Дятел літає серед дерев у пошуках мурашників. Він знаходить мурашник, підлітає до нього, розкопує ямку глибиною біля восьми сантиметрів і чекає мурашок, які виходять із отвору назовні, він попросту злизує своїм довгим липким язиком. Якщо знайде великий мурашник, часто проводить поруч довгий час, ласуючи мурашками, і повертається сюди ще й ще. І хоча комахи улюблена їжа дятлів, вони живляться й іншими видами їжі. Незважаючи на деяку шкоду, яку жовни наносять мурашникам, вони потребують повної охорони [6].
Рис 3.2. Жовна зелена
Розмноження. Зиму самець і самка проводять окремо один від одного, а в інший час тримаються разом на тій території, де перебуває їхнє дупло. Навесні птахи спочатку здалеку перекликаються один з одним, а потім все частіше починають зустрічатися разом. Після цього вони сходяться все ближче та доторкаються один до одного дзьобами. Ці пестощі завершуються паруванням.
Для гнізда дятли відшукують дупло, а якщо не знаходять придатного, то їм потрібно від десяти до тридцяти днів на облаштування нового. Коли гніздо готове, самка відкладає в ньому від п'яти до семи яєць. Батьки перемінно насиджують їх, а після появи пташенят разом здобувають для них їжу. Коли молоді дятли підростають, батьки інколи ділять їх поміж собою, і тоді кожний з них піклується про «своїх» пташенят. Статеве дозрівання у віці 1 рік. Період гніздування: квітень-серпень. Висиджування:17-19 днів [4].
Відмінності від схожих видів: Від сивої жовни відрізняється великою червоною «шапкою», а дорослий птах від дорослої сивої жовни – також темною строкатістю не задній частині черева та підхвісті , молодий птах від молодої сивої жовни – також поперечною смугастістю нижньої частини тулуба [18].
Розділ 4 жовна чорна
Загальна характеристика. Маса до 400 г. Дорослі птахи чорні. З блискучим відтінком. На верхній частині голови велика червона пляма –
«шапочка». У самки жовни чорної (Рис 4.3) вона менша ніж у самця, і закриває задню потиличну частину голови. У молодих птахів оперення бурувате, не блискуче. Пляма на голові блідо-червона [3].
Рис. 4.3.Жовна чорна
Поширені в зоні хвойних лісів Європи і Азії, втому числі в гірських лісах Південної Європи і Кавказу. На Україні не численні і осілі, кочові птахи Полісся, Карпат, деяких районів Північного лісостепу. Характерні місця перебування – ділянки старих високостовбурних хвойних і мішаних лісів [1,3].
Живлення. Жовна чорна харчується в основному мурашками короїда, усача (личинки й дорослі форми). Птах віддає перевагу великим червоногрудим мурашкам, проте не проти поласувати й іншими видами, для чого часто спускається на землю. Окрім мурашок, до раціону чорного дятла входять різні комахи, їхні личинки і лялечки. На живих і мертвих деревах жовна шукає жуків, яких дістає з-під кори довгим дзьобом. У пошуках їжі жовна чорна розгрібає дерен і зриває кору з відмерлих дерев. Птах навідується до мурашників і ловить комах своїм клейким язиком. Жовна настільки любить крупних мурашок, що годинами може копатися в мурашнику, витягуючи з нього не тільки мурашок, але і їхні личинки. Знайшовши дерево, дуже пошкоджене якими-небудь шкідниками, ударами дзьоба дятел збиває з нього кору і витягує комах [13].
Розмноження. Період гніздування: зазвичай березень-червень. Кількість яєць: 2-6. Висиджування: 12-14 діб. Вигодовування пташенят: 27-28 днів. Дорослі жовни тримаються поодинці. У березні, коли починається шлюбний період жовни чорної, самець привертає увагу самки, стукаючи дзьобом по сухих сучках, що добре вібрують. Крик самців - гучне «фрю-фрю-фрю» - лунає по лісу на великій відстані. Рідше самці видають звук «кете», що нагадує муркотіння. Після утворення пар можна спостерігати, як жовни перелітають з дерева на дерево і переслідують одна одну на стовбурі дерева, рухаючись по спіралі. Птахи літають один за одним і барабанять по дереву, потім «розкланюються». Самці при зустрічі з роздратуванням кивають головами і погрожують один одному дзьобами. Самець жовни запрошує самку у свій «маєток». Тут самка оглядає дупла і вибирає найзручніше. Якщо дупло недобудоване, птахи дружно беруться до роботи [19].
Жовни зазвичай видовбують декілька дупел, в яких поперемінно сплять. За 3-4 тижні жовна видовбує дупло завглибшки 40 см і завширшки до 22 см. Після завершення будівництва гнізда дятли злучаються, і незабаром самка відкладає 2-6 яєць. Батьки насиджують кладку поперемінно, міняючись приблизно через кожні 2 години. Оскільки насиджування триває недовго, пташенята народжуються досить слабкими: маса кожного з них - усього 9 г. Спочатку годування безпорадних пташенят дається батькам непросто, та вже через 10 днів пташенята енергійно вимагають їжі. У шлюбний період, як і інші дятли, подають дуже гучні «трелі», швидко стукаючи дзьобом по розколотому сучку, який при цьому деренчить [3].
Відмінності від схожих видів: Відрізняється за забарвленням [18].