|
Середовище
існування. Природний
ареал жовни сивої охоплює вузьку смугу
мішаних і широколистяних лісів Євразії
від Франції, Швейцарії та Хорватії на
схід до Сахаліну і Хоккайдо, а також
значну частину східної і південно-східної
Азії на південь до Малайського
півострова і Суматри. На території
України ареал сивої жовни охоплює
лісову і лісостепову смугу, крім
високогір’я Карпат, північ степової
смуги, а також Придунайський регіон.
Ця жовна оселяється в різноманітних
лісах, здебільшого широколистяних та
мішаних. У Європі ареали сивої і зеленої
жовни перетинаються, проте перший з
них більше асоціюється з континентальними,
в цілому більш піднесеними і гірськими
районами, хоча трапляється й на
рівнині. Сива жовна полюбляє не дуже
густі ліси з відкритими ділянками –
невеликі гайки, заплавні ліси, плодові
сади, парки. У суцільному лісі оселяється
біля галявин і просік. Трапляється
жовна сива (Рис
5.4)
і на повністю відкритій місцевості,
але тільки поблизу лісових масивів.
На височинах населяє світлі листяні
і хвойні ліси з переважанням дуба,
вільхи, сосни. У горах гніздиться в
Європі до 1700 м на рівнем моря [1,
3].
Рис.
5.4
Жовна сива
|
Живлення.
Харчується
переважно мурахами й особливо любить
ласувати деякими їх видами там, де
зустрічаються рідко не оселиться
на літо жоден сивоголовий дятел. І
взимку він також намагається добути
собі мурах. Пізньої осені і взимку
він харчується також ягодами горобини
і бузини. На сході
свого величезного ареалу жовна сива
-- частково шукає корм на землі,
частково на деревах, перш за все
взимку, коли мурашники засипані
снігом. Годують
пташенят
обоє
батьків,
приносячи
корм
в передньому відділі шлунка, а не як
великі строкаті дятли в дзьобі.
Пташенята просять корм, видаючи
своєрідні
звуки, які
спочатку здаються дзижчанням шершня
[6].
Розмноження.
До
розмноження беруться
до
кінця першого року життя. Перші
шлюбні вигуки самця в середній
частині Європи в м'які зими можна
почути
вже
починаючи з кінця січня, хоча свого
апогею вони досягають у другій
половині лютого та на початку березня.
Активне токування триває до кінця
квітня,
іноді
до початку травня. До утворення пари
жовна
сива
поводяться
дуже рухливо, перелітаючи
з
одного
району
в
інший. Це пов'язано з відносною
рідкісністю
виду - уподобавши ділянку, самець
нерідко залишає її, якщо на його крик
не відгукується самка. Навпаки, як
тільки пара формується, птахи
припиняють кочувати і тримаються
остаточно обраної території. Співаючий
самець
зазвичай
сидить на
верхніх сухих сучках якогось
великого дерева, найчастіше
його
можна
почути
в проміжку між 8 і 10 годинами ранку.
Крім співу, він іноді видає коротку
барабанну дріб. Під час розмноження
птах з гучним ляскотом крил
приземляється біля партнера або
обраного місця для гнізда. Іноді
самець ритуально годує самку. Гніздо
сивої
жовни
розташоване в
дуплі на
висоті
0,2-24 м (зазвичай 1,5-8) від
поверхні
землі. Зазвичай обирає для цього
листяне дерево з м'якою
деревиною – клен
звичайний,
осику, вільху чорну, березу, іноді
мертве або
зіпсоване
грибком.
На будівництво витрачається
від
9-ї до 20-й доби, а до роботи стає й
самець і самка. Льоток
має
форму
вертикально
витягнутого
овалу.
Додаткова вистилка відсутня, однак
на дні гнізда завжди є шар подрібненої
гнилої деревини. Розмір кладки
змінюється залежно від району
проживання - в Гімалаях гніздо
звичайно містить 4-5 яєць, у центральній
Європі 7-9. Насиджують
обидва
батьки,
причому
вночі
і більшу частину дня сидить самець.
У цей період птахи мовчазні і
поводяться потайливо. Пташенята
з'являються на світ через 14-17 днів
після відкладання останнього яйця.
Обоє батьків
в рівній
мірі
вигодовують
нащадків, відригуючи їм їжу з дзьоба
в дзьоб. Іноді поживу в гніздо
приносить,
ще одна самка. Через 23-27 днів пташенята
стають на крило, проте ще до середини
літа кочують разом з батьками,
після
чого
розсіюються
[10,
13].
Відмінності
від схожих видів: самець
 ad
жовни сивої від
juv
зеленої жовни відрізняється наявністю
лише невеликої червоної плями, яка
охоплює лоб та передню частину тім'я;
самка жовни сивої
 ad
і
самка жовни
зеленої
juv
відрізняється - цілком сірою головою;
крім того, juv
від juv
жовни зеленої - майже однотонним
низом [18]. |
|
