В+залі+очікування_PDF

Замість епілогу

Стоп. От і, здається, все скінчилось. Не треба буде більше косити під сумлінного студента, який встигає все: вийти до кафедри та відповісти на раніше задані запитання (інколи з чужим зошитом), приготувати попоїсти (розігріти передачу, якій два тижні, або ж піти до сусідів позичити хліба і там втамувати свій голод), рівномірно та «правильно» витрачати гроші (стипендію, яка перевищує зарплату батьків), культурно гуляти містом (з пляшкою акційного пива «Чернігівське», або «Оболонь» біля пам’ятника Коцюбинському), а головне, подзвонити мамі і сказати, що ти здав сесію, чи на «добре» здав екзамен.

Хоча, одразу здавали її не всі. В декого вона закінчувалась під 8 березня. В результаті святкувалось в один день два свята, які могли затягнутись на довго, особливо після щедрих передач з дому. Деякі студенти були боржниками не лише в університеті, а й по життю. Наприклад: «ну не хватає…» або «я ж віддам, даю слово пацана» і найулюбленіша фраза «мужик сказав, мужик зробить». Такими фразами розкидались більшість хлопців саме з тих, що здають сесії під 8 березня. Нічого проти них не маємо, це реалії студентства. Тут, в гуртожитку, можна було стати свідком непересічних ситуацій таких як побиття плитки на кухні, дверей непрацюючого ліфта (або просто дверей в кімнаті), ну або чийогось обличчя, що бувало найчастіше по закінченні кількох 0,5 чи 0,7-ок. Але паралельно з тим, в той же самий час коли розбивались чужі обличчя, в чиїсь кімнаті в гуртожитку зізнавалось одне одному в коханні двоє людей, а хтось ставав комусь найвірнішим другом, а хтось дякував Богу за те, що він вступив саме в цей університет, тому що зустрів в ньому людину яку чекав все своє життя. Але все це скоро буде називатися лише спогадом, до якого кожен має своє, непересічне, відношення.

Мабуть, в кожного студента студентське життя було унікальним. Автори цієї брошури теж не виняток. Незвичайне оточення, незвичайні умови, незвичайні події спонукали і нас робити, якимось чином, неповторні речі. З погляду сьогодення – ті роки були всі унікальними. І саме ті п’ять років, що вже промайнули, нам ніби з року в рік нагадували, що вони скоро закінчаться, що їх більше ніколи не буде, що від них треба брати все, що вони нам дають. І радіти ними, і жити ними, і творити їх. І

ми будемо ще не раз за ними сумувати. Ми уже сумуємо. Ось лишеньлишень закінчили університет, проте вже сумуємо. Нам залишилось до випуску якихось кілька днів… Кілька днів - ці слова викликають вже певний біль, біль прощання та полишення. Здається, не буде вже більш нічого подібного, нічого неповторного, як те все було в студентському житті.

Останнє наше домашнє завдання – на все життя зберегти в серцях те, чим ми жили ці п’ять років. Не забути нічого. Ні безглуздих вчинків, які робили свого часу, ні смішних та подекуди дурнуватих ситуацій, які теж нас переслідували, ні тих всіх зібрань та пиятик, які ми так часто організовували. Та і лекцій з семінарами не забути, які стали цікавими для нас лише зараз, коли ми з ними вже попрощалися. Пам’ять про ці чудові роки повинна жити в наших серцях незважаючи на уже інше, не студентське, життя, в яке ми ось-ось поринемо. Наш потяг прийшов і вже чекає на пероні…

R_Fullbright, J.T_Kill, Malvina,V_Shultz, P_Weissman

Вінниця, 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА, одна з можливих…………………………………………………………..……….4-9

Victor_Shultz

Два оповідання про кисневий голод

Кисневий голод в білизні̀…………………………………………………….…..….11-14 Dead air. Замітки гуртожера…………………………………………………..…..14-16

Бібліотека ім. Тімірязєва хоче більше грошей: Доколє?....................................................

17-21

Коротка історія студентсько-викладацького плагіату по-українськи……….……..22-26 «Обхідні листи» як вияв тотальної підозри у злодіяннях……………………………..…..27-28

Сільські Проводи………………………………………………………………………….…………………….29-32

Гуртожиток: репортаж з місця події………………………………………………….………………33-35

Віртуальні російськомовні «дєвачкі і мальчікі»…………………………………………..…………36

Герой-снобіст…………………………………………………………………………………………………………..37

П’ять років небажання вчитися……………………………………………………………..……………….38

Читальний зал ВДПУ (уривок з нічого)……………………………………........…………………..39-40

Raimon_Fullbright

Глобалізм як рух цивілізації до загибелі………………………………...…………………………42-43

Трактат про канібалів. Невідомий шлях до могутності……………………………...……..44-45

Хостел: історія одних студентів з Вінниці (з деякими доповненнями

та зауваженнями від V_Shultze та P_Weissman)…………………………………………………46-52

Хто є найважливішою персоною у ВДПУ? Риторично-сатиричне запитання-відповідь………………………………………………………………………………………….53-54

Вкрадений зефір (трагедія)………………………………….……………………………………………55-56 Jedem das Seine або ةدﺎﮭ ﺷﻟا……………………………………………………………..……………………57-58

Гуртожитки як місця діяльності чаклунів, ворожок та іншої нечисті……...………59-60

Shultz vs. Fullbright

Поляки у ВДПУ. Погляд двох студентів з середини…………………….…………………….62-64

Постклімактеричний синдром…………………………………….…………………………………….65-67

Paul_Weissman

Цей дикий світ викладачів.................................................................................................................

69-72

J.T_Kill

Studio-«Z». Сатирически – эротический очерк........................................................................

74-76

Поезія
Raimon_Fullbright: Цикл віршів «Про…»
Про мертву воду (пісня)………………………………………………......................……………78
Про дєда Гєну……………………………………………………………………………………………79
Про місце під сонцем……………………………………………………………………….…..79-80
Балада про кафе «Мертва вода»………………..........................…………………………….80
Victor_Shultz
Арабо-ізраїльські відносини.................................................................................................	81
Екзамен, димломна і капкан на шиї……………………………………………….…………81
Аннотація до екзамену з міжнародних відносин. Експромти……………………………82-83

Додаток

Переписка Віктора Павліка із США з R_Fullbright із України……………........................85-90

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ…………………..………………………………………………………………………….91-92

Літературно-публіцистичне видання

Raimon_Fullbright

Jevgenij T_Kill

Victor_Shultz

Paul_Weissman

В залі очікування

Збірник блоґерських літературно-публіцистичних дописів

Головний редактор V_Shultz

Комп’ютерна верстка та дизайн V_Shultz

Коректор O_Melnyk

Підписано до друку 22.06.2010. Формат 29,7х42 ¼

Папір офсетний. Гарнітура «Cambria»

Ум. друк арк. 5.81. Наклад 50 примірників, а той менше.

Віддруковано

на старенькому принтері Canon IP 1000 – хвала йому і шана!

м. Вінниця, вул. Ленінградська, 31 км. 717.