В+залі+очікування_PDF

Хостел: історія одних студентів з Вінниці	R_Fullbright

В той час, як ми штурмували польських поліцаїв, наша подруга Саша видно захотіла споглядати чаруючі краєвиди Кракова на самоті, чи може з розумінням поставилась до наших бажань потрапити в буцегарню, що було дуже «благородно» з її боку. Вона видала наступне: «Ну все хлопці, я, мабуть, буду йти! В кого мій білет? Рома, в тебе? Давай, хай я йду вже». Ми остовпіли від почутого. Чи нам не причулось? Та ні ж бо, Саша стояла і клянчила білет, та ще й була незадоволена тим, щомарно і даремно гає час. Це при тому всьому, що ми на неї покладали надію у вирішенні цієї ситуації, так як вона нещодавно повернулась з США і добре володіла англійською мовою і могла чітко щось пояснити. Білети дійсно були в мене, всі чотири. Проте ми з хлопцями одностайно вирішили в жодному разі не давати Саші її білет, я думаю, не потрібно пояснювати чому.

Ну що ж, ми зостались фактично утрьох (Саша стояла за метрів 10 від нас і споглядала ніби проста перехожа). І тут нас врятувала така подія, яка мала статись лише через 5 років. Це було Євро 2012. Саме тоді, в 2007 році, Україна і Польща виграли тендер на проведення цього дійства в своїх містах. Варто було лише Павлові зачепити цю тему, мовляв, приїжджайте до нас у 2012-му на кубок УЄФА, там нормально відпочинете, і там можна пити пиво на вулицях, як поляк одразу вдався до цієї теми. Зокрема, його зацікавило будівництво наших стадіонів, на що ми йому відповіли, мовляв, що в Донецьку йде повним ходом, в Києві розпочинають, і взагалі, у всіх чотирьох містах все йде по плану. Більше того, Павло настільки захопився у переконаннях, що стадіони вже майже збудовані, що на наше здивування, почав тараторити неначе навіть його рідний дядько працює будівельником на тих стадіонах, а тому за результат вчасно виконаної роботи турбуватись нема чого. Цей аргумент поліцейським був сприйнятим абсолютно серйозно, що здивувало навіть Павла, проте не могло нас не тішити. Мабуть, це пояснюється тим, що поліцейський був справді палким шанувальником футболу і тому тема євро 2012 була не останньою для нього.

Записавши щось із Павлового паспорту (цілком вірогідно, що то була симуляція), поляк повернув його Павлові і промовив: «Проше, не уживаць болше алкохолу на уліцах! До відзєння!» Ми щиро подякували йому за такий крок і за розуміння, і теж радісно попрощались з поліцейським.

У всій цій історії з поліцаями мене дивує тільки одне: як мене, здорового як шкаф, з наголо побритою головою, з купою незаконного залізяччя в кишенях (для самооборони) не загребли ті польські поліцаї, і я, навіть, не викликав в них ніякої підозри? Це було трохи дивним для мене. А от хто в нас викликав потім підозру, то це той сторож, якому ми не налили горілки минулого вечора. Хто його знає, може падлюка навмисне, із заздрощів, що ми полягали нарізані спати того вечора, а він ні, - зранку повідомив поліцаям, що один із нас вийшов з пивом на вулицю і розпиває його там. Проте винен він в тому зіткненні з поліцейськими чи ні, але коли ми повертались додому поїздом з Львова, то так позаливалися спиртним, що той поляк мабуть помер би на місці із заздрощів, якби побачив нас тоді.

Хто є найважливішою персоною у ВДПУ?	R_Fullbright

Хто є найважливішою персоною у ВДПУ? Риторично-сатиричне запитання-відповідь

Звичайно, перше, що спадає на думку – це ректор. Бувший ректор пан Шестопалюк, чи, може, принаймні в.о. ректора шановний Ткаченко? Аж ніяк!!!

Найважливішою персоною у ВДПУ (ну по крайній мірі в новому корпусі) є особа, яка відкликається на кодове слово «Алєксєїч», рідше вживається найменування «Васіліч» і «Алєбастрович».

Хай всі ці викладачі і професори з вченими званнями і хтивими думками й думають, що вони є пуп землі в святая святих вінницької науки, однак можливості їх ніщо в порівнянні з можливостями Алєксєїча. Сідаючи в не дуже комфортабельний і швидкісний ліфт, ви думаєте, що приводить його в рух? Сила колишнього ректора-фізкультурника, чи електрострум? Ні, це Алєксєїч! Хто свердлить бетонні стіни? Перфоратор? Ні, знову Алєксєїч. Хто охороняє підвали і горища нового корпусу з дивними скарбами? Вогнедихаючий дракон? Рота монгольських міліціонерів? Ні, знову Алєксєїч Всемогутній і Всезнаючий!

Якщо тобі нічого робити і депресія з’їдає тебе, йди до Алєксєїча – він тобі розкаже анекдот, пригостить цигаркою і дасть погнуту лопату з ломиком щоб ти не сумував!

В тебе немає машини, а ти хочеш покататись по місту, познімати тьолок? Якщо Алєксєїч твій ліпший друг, то по великому блату він домовиться за голубий бортовий УАЗік з тентом і весела подорож по місту тобі гарантована!

Взагалі, Алєксєїч не начальник, як могло здатись з першого погляду, він навіть не завгосп, а звичайнісінький собі робітник який однак всіх студентів чоловічого роду кличе одним ім’ям - Джон. В нас в університеті існує душ вісім майже таких же унікальних людей. Наприклад в холі на вході/виході завжди сидить від двох до чотирьох осіб яким постійно треба нагадувати щоб вони повимикали світло і все позамикали в кінці робочого дня. Або ж невідомий, але не менш епічний ніж Васіліч дядько, який завжди з’являється зненацька і нізвідки, як тільки ти зіп-

решся на псевдоколону в холі … і тихесеньким лагідним, майже батьківським голосом, скаже: «Відійди, бо впаде…!»

Інша яскрава особистість це – комендант(ка) нового корпусу. Це невисока кругленька жіночка з короткою стрижкою, схожа на колобка літніх років. Основна її робота це ходити і на всіх кричати, а раз в тиждень вона має щось обов’язково вкрасти (хоч олівець, хоч буржуйку вагою 48 кг – неважливо… ), якщо в неї чи в когось щось не виходить, то на допомогу тут же кличуть (не Супермена і не Чіпа з Дейлом) кого б ви думали? Ну звісно ж Алєксеїча-Алєбастровича, фігура якого не дуже виразно проглядається в натовпі яскравих і не дуже студентів: в’язана шапочка, затерта фуфайка, цигарка за вухом, блиск золотих коронок, дзенькання цвяхів і шурупів в кишенях, сантиметровий шар пилу на одязі і ящик з інструментами…ось він…ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ!

КОМЕНТАР

T_Momot:

Колись у Достоєвського я зустріла шикарну фразу "административновосторженная личность". Так от, ставлю всім камєндам України саме цей однозначиний діагноз.

Вкрадений зефір (трагедія)

R_Fullbright

Вкраденийзефір (трагедія)

Субота. Ранок. Сонця не видно. Поглянувши у вікно бачу лише сіру мряку і прожектор біля великого будинку навпроти. Поглянувши на годинник вирішив, що пора. День обіцяв бути або веселим або нудним - одне з двох. Але явним було відчуття, що сьогодні щось обов’язково має статись…

Сідаючи за кермо старенького авто подумалось, що сьогодні заберуть права. Наступна думка виражалась в усному українському мовленні приблизно так:

- «Та ну нафіг»!

Швиденько проїхавши недовгий шлях від дому до інституту, я вже було подумав, що може все обійдеться. Проте головна подія, як виявилось, була попереду. Перші дві пари пройшли досить спокійно, якщо не звертати увагу на те, що я замість того щоб, як добросовісний і відповідальний студент який все таки приплентався на пари у суботу, мав би писати лекції, а натомість впродовж майже трьох годин пробував себе у важкому поетичному ремеслі. За цей час було написано три невеликих віршика останнім з яких був витвір про університетське кафе. Наслідком цього твору був похід у вищеозначене кафе і купівля двох одиниць їжі: отруєної піци і зефіру в шоколаді, який призвів до НЕЧУВАНОГО!

Спішно поїдаючи піцу на ходу я раз по разу кидав знервований погляд на зефір, який підозріло виглядав з лівої кишені джинсів і вже був майже готовий покинути це затишне місце під назвою «кишеня джинсів». Зрештою сталося те, чого я з острахом очікував, зефір – випав. Це була перша втрата. Однак за досить короткий проміжок часу зефір зайняв своє місце, правда не в лівій, а в правій кишені джинсів.

Піднімаючись останніми сходинками до входу на істфак у дверному отворі я побачив картину яка б нажахала навіть найбільшого фаната фільмів жахів. По факультету, розмахуючи руками в яких були затиснуті по одній дівчині, пересувався розлючений(бо голодний) КАЗАХ. Вже пізніше після всіх тих подій я можу сказати напевно, що його приманив звабливий блискіт обгортки зефіру в шоколаді за 2 грн. Після того як його очі зупинились на обгортці, я встиг помітити лише швидкий,

майже невловимий для людського ока рух в мою сторону. Далі був лише нестерпний біль вивихнутої руки і відбитої печінки з нирками. Найобразливіше було те, що люди навколо не кинулись мені на допомогу, а якраз навпаки – кинулись навтіки від цього голодного розлюченого Казаха. Останньою думкоюв згасаючій свідомості було:

-«От якби тут був Павло…він би показав цьому триклятому звіру…»

Ізразу ж ще одна думка:

-«Хоч би затягнули на лекцію… бо Іваницька «еНку» поставить….

Івсе. Нічого. Пустота. А як чудово починався день! Туман. Сирість. Мряка…

КОМЕНТАРІ

V_Shultz: До речі. Казах сьогодні мене спитав: "Як думаєш, Рома обідився на мене, чи ні?"

V_Shultz:"Вкрадений зефір" це продовження фільму "Зефір в шоколаді" 1994 р., де загін радянських десантників рятує темношкірого хлопчика. Дитина зростає у дитячому будинку і нічого не знає про своє походження. Згодом він починає красти зефір у перехожих...

Lacky_Chacky: Казах був нєгром, але темні коридори навчального закладу зпаскудили його імідж...

V_Shultz: Він і зараз не дуже білий. а особливо якщо не помиється.

P_Weisman: Так і бить, я покараю казаха!

Lacky_Chacky: Як же це сумістити зефір і секс?

R_Fullbright: Намащуєся зефіром і суміщаєш тіла - от тобі і секс...

R_Fullbright

Jedem das Seine або ةدﺎﮫـــﺸﻟا

Jedem das Seine або ةدﺎﮫـــﺸﻟا

Про що пишуть сучасні українські письменники? Про секс, зраду, політику, алкоголь, наркотики, проституток і т. д.! Вони пишуть про відоме і знайоме до болю. А якби написати щось таке, що ти бачиш кожний день, але воно є тобі зовсім чужим? Хтось би вже подумав, що розповідь буде про екзистенціалістичну сутність буття нечистої сили типу чортів, відьом, барабашок там всяких. Але мені хотілось би висловити дещо про світ і думки людини абсолютно чужої (більш вдало по російські - чуждой) нашому суспільству, країні, народу, релігії.

Це світ хлопця-араба (чи турка?). Ні, скоріше араба, який колись давно, а може не дуже, оголосив джихад своїм верблюдам і посунув в Україну. Посунув наче татарин за ясиром, посунув вчитися у Вінницький медичний університет, а тепер замість того, щоб повернутись на батьківщину і рятувати життя скалічених ізраїльськими бомбами і кулями маленьких арабчат, працює продавцем шаурми біля того ж медичного університету.

Кожного ранку він виходить на роботу і бачить десятки своїх співвітчизників, ще молодих і наївних хлопчаків в білих халатах, які приходять поїсти свого нехитрого, але смачного арабського їдла, і згадати далекий рідний дім.

Що ж бачить він в їхніх очах? Сум за домівкою? Ненависть до євреїв? Хіть до українських дівчат? Чи шок від споживання сала й горілки? Чи у всьому цьому він бачить себе, ну й іноді своїх друзів-негрів, які також любили шаурму, а зараз, десь далеко в Африці стріляють один в одного з української зброї купленої за ті ж алмази за які спочатку вчились лікувати людей? Чи може після стількох років навчання, успіхів і невдач в чорних очах своїх співвітчизників йому поступово перестає ввижатись арабська нафта, і починає бачитись український чорнозем, а замість незнайомки Фатіми в хіджабі, все частіше турбуютьорганізм і кидаються в очі глибокі декольте і міні спідниці невірних (не мусульманок), але таких доступних українок?

То що ж змушує от таких от воїнів джихаду залишатись на чужині? Невдачі в навчанні чи хіть, чи він просто забив на все і залишився, бо в його сусіда дяді Міши відмінний самогон, велика хата і красуня дочка?

А як же маленькі, невинні арабські діти?

Чорт з ними! Хай вмирають від холоду-голоду та ізраїльських бомб! Йому й тут непогано. Живи. З 9-00 до 19-00 крути собі шаурму, потім йди в клуб, трахай українських дівчат, пий самогон з дядьою Мішою (Аллах далеко, не побачить) і насолоджуйся життям хитрий арабський хлопчино, ізраїльські бомби далеко...

...і будуть їхати з далеких жарких країв негри і араби до невідомої їм країни з дивною назвою і погодою, і будуть вони опановувати важке, але дуже потрібне на батьківщині ремесло ескулапа, і будуть грішити в тій дивній країні, а згодом кому стане духу повернутись, будуть замолювати свої численні гріхи перед богами і божками, перед духами і пророками, будуть замолювати гріхи своїми скальпелями та інструментами для ампутацій, ісовість їх буде чиста, аруки по лікоть вкрові...

План життя пересічного араба, що залишився жити

вУкраїні

1.Одружитись на українці (не обов’язково на гарній, але роботящій, хоча краще щоб і гарна була).

2.Змусити дружину прийняти іслам.

3.Робити дітей(хоча б по одному в рік!)

4.Відкрити свій бізнес 5.Змусити дружину працювати в своєму бізнесі (це свідчить про чудову

акліматизаціюараба й поступове перетворення його в цигана чижида). 6.Передати свійбізнес дітямі поїхати на батьківщину 7.Повернутись через три дні(бо ну її до Аллаха ту батьківщину, і в Укра-

їні добре).

8.Відкрити новий бізнес.

9.Зробити собі афіґеннийпам’ятник на всяк випадок.

10.Як наслідок всього вище перечисленого, розбитись на дорогому мерседесі з повною машиною п’яних, голих тьолок, так щоб аж мізки по асфаль-

ту...

Гуртожитки як місця діяльності чаклунів, ворожок та ін. нечисті R_Fullbright

Гуртожиткияк місцядіяльності чаклунів, ворожок та іншої нечисті

Отож, гуртожиток – це особливе місце, яке концентрує в своїх стінах велику кількість людей і, відповідно, їх енергетики. А енергетика, як ми знаємо, буває різна – негативна і позитивна.

У цій статті ми розглянемо якраз негативну енергетичну сторону людей, які живуть в гуртожитках. Назвемо цих людей умовно чаклунами і відьмами, відповідно до їх статевих ознак. Однак існує ще велика кількість людей, які активно не займаючись негативною діяльністю, постійно роблять всілякі пакості несвідомо. Назвемо їх загальним терміном – «нечисть». Перш за все, звідки береться увесь оцей негатив? Середній термін проживання в гуртожитку становить 4-5 років, виключення однак становлять аспіранти та викладачі, які можуть перебувати в цій установі до 8-10 років. Розглянемо всю цю нечисть на прикладі гуртожитку№1 ВДПУ.

Чаклуни. До чаклунів відносяться вахтери чоловічого роду (зокрема він один тут такий) та студенти, які потрапили під вплив негативної енергії внаслідок ТМВ (див. мою статтю про трьохголовий межовий вихор). Вахтер являється найбільш сильним чаклуном, оскільки перебуваючи на прохідній впродовж довгого часу він, фактично всотує в себе всю енергію оточуючих його людей. Але залишимо чаклуна в спокої і перейдемо до найбільш цікавої і багаточисельної категорії вражої сили

– відьом! В гуртожитку відьмою являється практично кожна дівчина. Відрізняє їх лише частота застосування відьомських обрядів (приворот, наведення порчі, підливання мертвої води* та ін.). Я не побоюсь сказати

* Мертва вода – частіше за все, це речовина, ззовні схожа на воду. Однак за своїм складом і консистенцією цілком і повністю інша. Саме поняття мертвої води є дещо абстрактним. Так, наприклад, в народних переказах і оповіданнях мертвою називають ту воду, якою обмивали покійника. Згідно з віруваннями українців вона має магічні властивості. Зокрема часто вода використовувалась для привороту або надсилання всіляких недугів, болячок, смерті, узагальнено – порчі. Носіями цих обрядів або чаклунами виступають найчастіше жінки, оскільки, згідно народних вірувань, жінки мали більше потенціалу для здійснення магічних обрядів ніж чоловіки. Можна зауважити, що потенціал енергії для магії збільшувався або зменшувався під час місячного циклу в залежності від бажання кінцевого результату. Тобто, якщо магічні обряди здійснювались з позитивною метою, то в ці дні жінкам категорично заборонялось займатись магією, оскільки це б дало зовсім протилежний ефект. Крім думки, що мертвою

ще раз «кожна» особа жіночої статі хоч раз вдавалась до магічних обрядів (напр. гадання на св. Андрія).

Діяння відьом є найбільш небезпечним для проживаючих в гуртожитку. Наслідками цих діянь можуть бути болячки (включно венеричні) або ще гірше – одруження (не по любові, звичайно) і поламане життя в результаті. Щодо протидії відьмам, то методи боротьби з ними не змінились з часів середньовіччя. Найкращий – це вивести відьму на чисту воду (буквально примусити щоб зіналась в скоєнні злочину проти особи, що її підозрює). Більш детальніше про способи боротьби з відьмами можна дізнатись з книги «Молот відьом». Тепер розглянемо найбільш шкідливі протиправні діяння нечисті, яка прирівнюється до барабашок і домових. Боротися з ними в гуртожитку майже так само не можливо як і з чаклунами. Залишається лише змиритися з діяннями мілкої нечисті і не дуже її ображати щоб не викликати неадекватних дій з боку вищесказанихістот.

водою є вода після миття покійника, існує ще одна. Мертвою водою вважають жіночі виділення під час місячного циклу розбавлені в пропорції 1:2. Бережіться мертвої води!