Тема 5. Проблематика, образи оповідань с.Васильченка

Мета вивчення: Визначити провідні проблеми, образи, до яких звертався письменник, наголосити на модерністських підходах до їхнього змалювання, що дозволить увиразнити і роль і місце творчості прозаїка в українській літературі межі сторіч.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Обладнання: Видання творів С.Васильченка різних років, фотоматеріали музею письменника у м. Дзержинську Донецької області.

Основні питання (до контролю рівня засвоєння навчального матеріалу, його обговорення, самостійного вивчення та осмислення):

1. Традиції та новаторство в художній літературі.

2. Роль творчості письменників рідного краю щодо формування почуття батьківщини та Батьківщини.

Література:

1. БондаренкоО.Е., Сиротенко В.П. Імпресіоністичні засади змалювання образу дитини у творах С.Васильченка // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. Частина І. – 2009. - № 3 (166). – С. 56-67.

2. Деркач Б.А. Степан Васильченко // Васильченко С.В. Оповідання. Повісті. Драматичні твори / Упоряд. і приміт. Н.М.Шумило; Вступ. стаття Б.А.Деркача; Ред. тому Деркач Б.А. – К.: Наукова думка, 1988. – С. 5-28.

3. Дуб Р.Й., Поліщук В.М. Вивчення творчості Степана Васильченка: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1984.

4. Олійник В.П. Творчість Степана Васильченка.– К.: Дніпро, 1979.

5. Турган О.Д. Степан Васильченко. Життя і творчість. – Запоріжжя, 2000.

6. Шумило Н. Проза Степана Васильченка: Питання поетики. – К.: Наук. думка, 1986.

Методичні поради з викладання теми:

Входження С.Васильченка в літературу припадає на початок ХХ століття, коли в українській літературі відчутно виявлялася взаємодія двох різних філософсько-естетичних концепцій – реалістичної та модерністської, що не могло не накладати відбиток на стильові особливості кожного письменника. Тому в доробку прозаїка можна спостерігати як елементи критичного реалізму, так і нові імпресіоністичні ознаки, які яскраво виявляються і у прозових творах, що входять у коло читання дітей молодшого і середнього шкільного віку. Отже, надалі аналіз творів вестиметься з урахуванням того, що певні реалістичні підходи до змалювання дійсності та персонажів, властиві творчості С.Васильченка, значно увиразнюються імпресіоністичними виражальними засобами, що врешті-решт й обумовлює художню особливість прози письменника.

Аналіз мініатюри „Дощ” доцільно розпочати з її порівняння з поезією Т.Шевченка „Мені тринадцятий минало”, оскільки сам С.Васильченко неодноразово підкреслював, що для його становлення і як громадянина, і як письменника значну роль відіграв Тарас Шевченко, його вільнолюбиві погляди, герої його творів.

Спочатку слід пригадати, які коливання настрою й у звʼязку з чим переживає хлопчик-сирота, що утверджує Т.Шевченко подібною психічно-настроєвою динамікою.

Надалі необхідно звернутися до епізоду з мініатюри, коли до гурту дітей, що на вулиці з нетерпінням очікують на появу матері, підходить невідома бабуся. Тут варто акцентувати увагу на всіх портретних змінах, властивих найстаршій дівчинці (треба не тільки простежити ці зміни, але і зʼясувати їхню імпресіоністичну наснаженість).

Однак важливо не лише підкреслити спорідненість поглядів С.Васильченка на стан обездоленої дитини з Шевченковими, але і зрозуміти, що при цьому нового вносить прозаїк. Для цього аналізується уривок „А десь за ланами гомонів, затихаючи грім, немов той суворий тато, що навідався додому, нашумів, обмив своїм дітям залякані та заплакані лиця, обдарував усіх гостинцями й пішов собі, буркотаючи, геть, добрий і суворий, і все зеленіло, цвіло й осміхалося услід йому. Тільки трійко дітей під землянкою тьмарили красу зеленого куточка, як три прив’ялі квітки, що забули виставити на дощ”. Треба відповісти на такі питання:

Який виражальний прийом покладено в основу змалювання образу дощу?

Які думки викликає автор у читача завдяки прийому персоніфікації?

З чим і чому порівнює письменник дитячу трійцю? Які оціночні асоціації можливі при цьому?

Що нового в розуміння стану дитини-сироти вносить С.Васильченко порівняно з Т.Шевченком?

Імпресіоністичний стиль прози С.Васильченка зокрема характеризується тим, що постійно відбувається чергування та поєднання дійсного й уявлюваного, прози життя з казковою мрією тощо. Однак персонажі ніколи не залишаються у вигаданому ними світі, і саме момент повернення або усвідомлювання нової реальності є своєрідним лакмусовим папірцем, який засвідчує мить прояву в характері персонажа чогось нового, пізнання себе в новій, ще невідомій якості. Тож динамічність як принцип бачення і змалювання дійсності та внутрішнього світу людини є визначальною для новели „Свекор” та повісті „Циганка”.

У першому творі слід простежити причини, чому Василько ладен поринути у світ мрії, а потім таки змушений повертатися в дійсність. При цьому необхідно зʼясувати, яку зображувально-виражальну функцію виконує прийом невласне прямої мови в уривкові „Чому б і справді мені не женитись?” – подумав він собі. Було б добре, коли б у його була жінка: обід варила б йому, сорочки прала, а він лежав би собі на печі та погукував би до неї: „Стара, а принеси огню, я люльку запалю!..”.

У повісті слід визначитися:

• чому Грицько та його друзі перебувають у романтично-козацькому світі;

• які випробування влаштовують хлопці Галі-„циганці”;

• що починає почувати кожен із хлопців при подальших щоденних спілкуваннях з дівчиною;

• якими зображувально-виражальними засобами передає прозаїк новизну почуттів Грицька та Галі в момент їхньої першої „інтимної” зустрічі, що утверджує даним епізодом письменник.

У новелі „Басурмен” розкриваються неоднозначні стосунки Семена з матірʼю. Тож треба встановити, чому мати назвала сином басурменом, як на це зреагував хлопець, що картиною уявного похорону прагне довести Семен матері й собі.

Також у творі йдеться про пошуки божої благодаті. На думку автора, вона полягає в ревному дотримуванні релігійних канонів (репліки матері Степана під час проголошення молитви) чи відчутті краси і гармонійності навколишнього світу („Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно, дивиться у синє небо, голова – низько на землі.

Перед очима летить маленький комар...

Здається, десь високо в небі журавель лине. Над головою недалеко манячить стеблина звіробою, і здається вона Семенові високим-високим, аж до неба, гіллястим та рясним деревом... І друге вже таке, і третє...”; „Семен піднімає вгору руки, ніби підбираючи мотузки од небесних дзвонів, і починає працювати руками й ногами, і голос його, як грім, розноситься далеко по всьому зеленому світу...”).

План проведення практичного заняття №5 ( 2 год.):

1. Шевченківські традиції та новаторство письменника при змалюванні скрутногостановищадитини в мініатюрі„Дощ”.

2. Простеження динаміки зростання дитячої особистості (новела „Свекор” і повість „Циганка”).

3. Розкриття своєрідності стосунків дитини з навколишнім світом (новела „Басурмен”).

Розділ V. Різноманітність дитячих образів у творості письменників ХХ ст.