Тема 1. Жанрове різноманіття дитячого фольклору

Мета вивчення: Закріпити знання студентів про специфіку фольклору як словесного мистецтва, жанрове різноманіття дитячого фольклору, виробляти уміння розрізняти фольклорні жанри, визначати їхні художні особливості.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Обладнання: Збірка „Дитячий фольклор”, ілюстрації до народних українських приказок, прислівʼїв, казок.

Основні питання (до контролю рівня засвоєння навчального матеріалу, його обговорення, самостійного вивчення та осмислення):

1. Специфіка фольклору як словесного мистецтва.

2. Різноманітність і специфічність фольклорних жанрів.

Література:

1. Бахтин В. От былины до считалочки. Рассказы о фольклоре. – Л.: Дет. лит., 1982.

2. Грицай М., Бойко В., Дунаєвська Л. Українська народнопоетична творчість. – К.: Вища шк., 1983.

3. Довженок Г. Вступ // Дитячий фольклор / Упоряд. і передм. Г.В.Довженок. – К.: Дніпро, 1986. – С. 5-18.

4. Дунаєвська Л. Українська народна казка. – К., 1987. – 127 с.

5. Зуева Т., Кирдан Б. Русский фольклор. – М., 2003. – 400 с.

6. Лановик М., Лановик З. Українська народна словесність. – Львів, 2000. – 614 с.

7. Мельников М. Русский детский фольклор: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 „Рус. яз. и лит.” – М.: Просвещение, 1987. – 240 с.

8. Пропп В. Русская сказка. – Л.: Наука, 1984. – 335 с.

9. Специфика фольклорных жанров. – М.: Наука, 1973.

Методичні поради з викладання теми:

Вивчення теми „Жанрове різноманіття та особливості дитячого фольклору” пов’язане з цілим рядом особливостей. Самі твори завдяки своєї змістово-художньої наповненості дозволяють торкнутися глибинних підвалин колективного народного світогляду, за їхньою допомогою осягнути світовідчуттєві чинники, які, з одного боку, становили основу народного побуту, звичаїв, традицій, обрядів, а з іншого – формували морально-етичні та естетичні цінності, які реалізовувалися через образно-виражальну систему твору.

Вагомість дитячого фольклору полягає і в тому, що від нього проростає безліч пагонів до писемної літератури, не враховуючи чого, не можна в повній мірі відчути жанрові, проблемні та ідейно-художні здобутки конкретного письменника.

Складність вивчення дитячого фольклору виявляється і в тому, що різноманітні твори розглядають не стільки в жанрово-естетичній, скільки змістово-пізнавальній, змістово-виховній площині. Зважаючи на це, важливо формувати розуміння фольклору як самобутньої словесно-художньої системи, що охоплює всю матеріально-духовну сферу побутування етносу, що це один з найглибинніших пластів національної культури, пізнання якої невичерпне.

У силу того, що матеріал частково розглядався на лекції, на практичному занятті слід зробити доповнення, зокрема з питання специфіки фольклору. Тому при підготовці до заняття необхідно самостійно опрацювати матеріал про такі риси фольклору, як колективність, анонімність, традиційність.

При опрацюванні матеріалу про приказки та прислівʼя слід зосередитися на тому, в чому полягає принципова різниця між даними малими жанрами, оскільки цей матеріал вивчається в початкових класах і діти повинні одержати чіткі відомості стосовно змісту та художніх особливостей кожного з них.

Готуючись до аналізу дитячих пісень, встановлення їхніх жанрових ознак, слід пригадати, які типологічні риси властиві кожному жанровому різновиду дитячої народної пісні, які зображувально-виражальні прийоми можуть зустрічатися в них. Також варто враховувати, що існує дифузія жанрів, а отже, не завжди жанрова природа пісні простежується однозначно.

Робота над дитячою казкою полягає в тому, що необхідно за будь-яким збірником українських народних казок підібрати три тексти різної видової приналежності (казки про тварин, фантастичні, побутові або соціально-побутові казки) й аргументувати правильність здійсненого вибору.

План проведення практичного заняття №1 ( 2 год.):

1. Сутність дитячого фольклору. Джерела дитячого фольклору.

2. Малі фольклорні жанри. Їхні художні особливості.

3. Жанрові різновиди дитячих пісень.

4. Казка як жанр. Види народних казок.