Глава 1

Принципи організації надання медичної допомоги

Дітям в Україні, основи законодавства України

З охорони здоров’я дітей

Охорона здоров'я дітей є одним з основних завдань внутрішньої політики в Україні, та має пріоритетне значення для формування здорового покоління з самого раннього етапу його розвитку. Після проголошення незалежності України (24.08.1991 р.) основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.

Головним законодавчим актом, що регулює функціонування системи охорони здоров'я в Україні, є «Основи законодавства України про охорону здоров'я», прийняті Верховною Радою 19 листопада 1992 р., згідно яким основними принципами охорони здоров'я є:

• визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

• дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ним державних гарантій;

• гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами; підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;

• рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров'я;

• відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства; наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

• орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги;

• об'єднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров'я: попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підходи до охорони здоров'я;

• багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування;

• об'єднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

• децентралізація державного управління;

• розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.

Основний нормативний акт у сфері охорони здоров'я «Концепція розвитку охорони здоров'я населення України» був затверджений Указом Президента України від 7 грудня 2000 р., та спрямований на реалізацію положень Конституції та законів України щодо забезпечення доступної кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові України, запровадження нових механізмів фінансування та управління у сфері охорони здоров'я, створення умов для формування здорового способу життя.

З метою поліпшення здоров'я населення, зокрема, дітей та молоді, в Україні прийнято ряд важливих законів і підзаконних актів: Закон України «Про охорону дитинства» (2001), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000), «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІДу) та соціальний захист населення» (1998). Прийняті Укази Президента України «Про Національну програму «Діти України» (1996), «Про затвердження Цільової комплексної програми «Фізичне виховання - здоров'я нації» (1998), «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян» (1999), «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2001), «Про національну програму «Репродуктивне здоров'я 2001-2005 рр.» (2001 р.) та багато інших.

В Україні функціонує Центр планування сім'ї при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, 45 обласних та міських центрів, 485 кабінетів планування сім'ї, які забезпечують доступність медичних послуг, спрямованих на збереження репродуктивного здоров'я, особливо для підлітків і молоді. У 2006 р. прийнята галузева програма «Підтримка грудного вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки».

На протязі 2004 - 2011 рр. Міністерством охорони здоров’я України розроблено та затверджено Протоколи надання медичної допомоги дитячому населенню. З метою удосконалення системи надання медичної допомоги дитячому населенню було впроваджено нову ефективну форму закладу охорони здоров'я «Лікарня, доброзичлива до дитини», створені «Дружні клініки для молоді».

Важливим етапом на шляху збереження і зміцнення здоров'я населення, в тому числі молоді, стало затвердження Урядом Україні Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002 - 2011 роки, побудованої на принципах політики ВООЗ «Здоров'я для всіх». Програмою передбачено міжсекторальний підхід до вирішення проблем державної політики у сфері охорони здоров'я, справедливості і рівності в питаннях охорони здоров'я, підвищення здоров'я та якості життя дітей, молоді та інших верств населення, формування здорового способу життя, політики з охорони навколишнього середовища, економічних та організаційних аспектів медичної діяльності.

Надання медичної допомоги дітям в Україні забезпечує розвинена мережа амбулаторно-поліклінічних, лікарняних, санаторно-курортних установ, спеціалізованих центрів та будинків дитини та гарантується Конституцією України за Статтею 57 «Заохочення материнства. Гарантії охорони здоров'я матері та дитини»; Статтею 58 «Забезпечення медичною допомогою вагітних жінок і новонароджених»; Статтею 59 «Піклування про зміцнення та охорону здоров'я дітей і підлітків»; Статтею 60 «Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою»; Статтею 60 «Дитяче харчування»; Статтею 62 «Контроль за охороною здоров'я дітей у дитячих виховних і навчальних закладах»; Статтею 63 «Державна допомога громадянам у здійсненні догляду за дітьми з дефектами фізичного або психічного розвитку»; Статтею 64 «Пільги, що надаються матерям в разі хвороби дітей» та багатьма іншими.