12. Філософія Нового часу. Матеріалістичний емпіризм ф.Бекона. Матеріалізм, метафізика та механіцизм т.Гоббса.

Історичними передумовами формування філософії Нового часу є утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукова революція XVI—XVII ст., становлення експериментального природознавства. Вона обстоювала свої засадові принципи в боротьбі з феодальною ідеологією, середньовічною схоластикою, релігією та церквою, продовжуючи духовні надбання епохи Відродження.

Філософська парадигма Нового часу створила сприятливі умови для існування філософського матеріалізму у власному розумінні цього слова.

Найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу була орієнтація на природознавство, тісний зв’язок з проблемами методології наукового пізнання, в якому вона вбачала головний засіб морального й соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи й щастя.

У свою чергу, усередині емпіризму виділялися такі напрямки як ідеалістичний і матеріалістичний емпіризм. Ідеалістичний емпіризм очолюють Дж. Берклі (1685-1753), Юм (1711-1776). Другим напрямком всередині емпіризму був матеріалістичний емпіризм, який затвердили Ф. Бекон і Т. Гоббс. Представники цього напряму вважали, що джерелом досвіду людини є зовнішній світ. Емпіризм (грец. empeiria — досвід) — це такий філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання. Емпіризм XVII—XVIII ст. сформувався як матеріалістичний емпіризм, тобто такий, який стверджує, що чуттєвий досвід об’єктивно відображає навколишній світ. Головне своє завдання філософія Нового часу вбачала в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання та гносеології.

У Новий час матеріалізм виник спершу в Англії. Його представниками були Ф. Бекон, Т. Гоббс, Д. Локк та ін. Матеріалізм цього часу — це матеріалізм, який спирався на великі відкриття природничих наук. Розвиток буржуазного укладу, нових продуктивних сил зумовив значний прогрес механіки, математики, медицини, експериментальної біології. Новий лад вимагав нових конкретних знань, тому бурхливий розвиток наук об’єктивно підвів до вивчення світу в його конкретності. Цей спосіб мислення сприяв розквіту конкретних наук, нагромадженню емпіричного матеріалу. Матеріалізм XVIII ст. мав переважно метафізичний характер. Це була ознака тогочасної філософії.

Механіцизм — напрям у філософії XVI — XVIII століть, що зводив усю багатогранність світу до механічного руху однорідних часток матерії, а складні закономірності розвитку — до найпростіших законів механіки. Філософія Гоббса - типовий приклад механістичного тлумачення людини як частини природи, функції якої принципово зводились до механічної форми руху, а закони розуму як природної властивості людини - до законів математики. Він не розумів специфіки органічного світу: "Що таке серце, як не пружина? Що таке нерви, як не такі ж нитки, дріт, а суглоби - не такі ж коліщата, які надають рух усьому тілу, як того хотів майстер?".

Гоббс змушений визнати, що людина є і моральною, духовною істотою. Він вказує на її двоїсту природу, на біологічне і соціальне в ній. Проте цю специфіку людини він тлумачить механістичне. Людина відрізняється від інших тіл природи тим, що здатна створювати штучні тіла: "Природне тіло створює штучне тіло, суспільство".

В особі Т. Гоббса матеріалізм в Англії знайшов'свого яскравого виразника І захисника. Т. Гоббс безпосередньо примикав до Бекона не тільки в часі, але й за своїми Ідейними І соціально-політичними позиціями. І якщо Ф. Бекон був засновником англійського матеріалізму, то Т. Гоббс став послідовником І систематиком цієї філософської концепції. Він роззинув матеріалізм, наїдавши йому закінчену механістичну форму. І не дивлячись на те, що матеріалізм був абстрактним, с-днобічно-механістичним, філософія Т. Гоббса була кроком вперед в його розвитку, так кк б ній мислитель, спираючись на природничі науки, проводить матеріалістичну лінію більш принципово І послідовно. Де дозволило йому звільнитись не лише від арістотелівсько-схсластичних елементів, але І від будь-якого впливу релігії І теології.