6. Філософія стародавнього Китаю. Даосизм. Конфуціанство. Легізм

У Стародавньому Китаї в VII-VI ст. до н. е. як в ідеології, так і в політиці чітко вимальовувались дві тенденції - консервативна і прогресивна, містична і атеїстична. У ході боротьби цих двох тенденцій все ширше розповсюджувалися наївно-матеріалістичні думки про п'ять першоелементів і речей (метал, дерево, вода, вогонь, земля), про протилежні сили (інь і ян), про природний шлях (дао) в природі та інші, що виникли ще на початку П-І тисячоліття до н. е. внаслідок узагальнення першопочаткових знань того часу. Проте формування філософських течій відноситься до VI-V ст. до н. е. Між цими течіями велась напружена боротьба протягом трьох століть, яка, без сумніву, була пов'язана зі зламом в історії стародавньо-китайського суспільства.

В історії давньокитайської філософії важливе місце посідає конфуціанство, засновником якого був Конфуцій. Головним у етиці Конфуція є поняття "жень" (гуманність) -моральний закон, який визначає взаємини людей у сім'ях, суспільстві і вимагає беззастережної покори молодших старшим за віком або за соціальним становищем. Згідно з конфуціанством воля людини визначається "небесною волею", тому поділ суспільства на "шляхетних" і "низьких" не може бути змінений. Кожна людина повинна точно знати своє місце в суспільстві і сумлінно виконувати покладені на неї обов'язки.Конфуцій висуває вчення чжень-мін (виправлення імен), суть якого полягає в тому, що назва речі повинна відповідати її сутності Із вченням про виправлення імен пов'язаний принцип "лі" (етикет), що включає в себе норми поведінки, права, звичаї, ритуали, в яких ніби відбивається воля неба, "верховного божества". Етикет був розрахований на те, щоб чітко регламентувати життя кожної людини. Обґрунтовуючи свої соціально-етичні погляди, Конфуцій стверджував, що "життя людей залежить від долі, а багатство і знатність - від неба".Таким чином, він дотримувався традиційних релігійних поглядів давнього Китаю, згідно з якими небо як верховне божество диктує свою волю людині.

У розвитку філософії Стародавнього Китаю чільне місце посідає даосизм, вчення Лао-цзи про Дао, про загальний природний закон світу речей. Основна ідея філософського вчення Лао-цзи (VІ-V ст. до н. е.) полягає в тому, що життя природи і людей не керується "волею неба", а тече за визначеним природним шляхом -Дао. Дао - це природний закон самих речей, який разом із субстанцією "ці" становить підвалини світу. Сутність Дао полягає в тому, що в світі все знаходиться в русі і зміні, і в процесі цієї зміни всі речі обов'язково переходять у свою протилежність. При цьому Лао-цзи вважав, що в процесі безкінечних змін "у світі найслабші перемагають найсильніших". На думку Лао-цзи, людина не повинна втручатись у природний процес розвитку речей. Хто намагається змінити цей процес, підкорити його особистим інтересам, той неминуче зазнає поразки. Із вчення Лао-цзи про Дао логічно витікає, що все зло і нещастя в житті людей походять від того, що, втручаючись у природний плин речей, вони порушують закон Дао. Лао-цзи закликав людей відмовитися від розкошів і багатства і повернутися до первіснообщинного життя. Вчення Лао-цзи суперечливе, воно реакційне, оскільки вимагає повернення до минулого, але разом з тим воно прогресивне, оскільки його викриття соціального зла сприяло боротьбі проти консервативного суспільно-політичного ладу того часу.

Легізм. Фацзя були прихильниками державних реформ як знаряддя перетворення старого суспільства. Основні положення школи сформулював Шан-Ян (IV ст. до н. е.). Один з найвидатніших представників цієї школи - учень Сюнь-цзи -Хань Фей (III ст. до н. е.), стверджував, що природний шлях розвитку дао є підґрунтям усіх законів природи - лі. У людському суспільстві, як і в природі, існують, закони (Фа), які є для людей критерієм їхніх дій. Ці закони повинні стати мірилом у визначенні добрих і злих намірів людини, змінюватися згідно з вимогами часу, зробитися могутньою зброєю в укріпленні країни. До кінця III ст. до н. е. філософсько-політичні ідеали фацзя втілилися в життя. Китай був об'єднаний під владою першого імператора Цінь Ши-хуанді.