Опорний конспект-правознавство

Форми державного правління

монархія

республіка

необмежена

обмежена

-

президентська

змішана(президентсько

парламентська)

парламентська

деспотична

абсолютна

дуалістична

парламентська

Монархія – форма правління, за якої вища державна влада

повністю або частково зосереджена у руках одноособового глави держави на необмежений термін і передається, як правило, у спадок. Характерні риси:

-глава держави вільний від відповідальності;

-глава держави – монарх (король, цар, імператор);

-розрізняють: обмежені (дуалістичні, парламентські, теократичні, виборні) та необмежені (деспотичні, абсолютні) монархії.

Ознаки монархії:

1.влада монарха за спадком, за правом крові;

2.представництво монарха від імені держави не за дорученням, а за власним правом;

3.не підпорядкованість влади монарха іншим суб’єктам;

4.безстроковість влади монарха

Республіка – форма правління, за якої вищу державну владу здійснює колегіальний орган, обраний населенням країни на певний термін. Характерні риси:

-найдавніша форма правління;

-похідний характер влади (джерелом якої є народ);

-юридична відповідальність глави держави;

-розрізняють: парламентські, президентські, напівпрезидентська, президентсько-парламентська республіки

це форма правління, де глава

президентська держави – президент – одноособово або з наступним схваленням

парламенту формує уряд, яким сам керує

11

напівпрезидентська

або президентськопарламентська

парламентська

це республіка, де глава держави –

президент – особисто пропонує склад уряду (кандидатуру прем’єрміністра), який підлягає обов’язковому затвердженню або погодженню парламентом

це форма правління, де глава

держави – президент – не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний лише йому

Форма державного устрою – це територіальна організація

влади, спосіб поділу держави на певні складові частини і розподілу влади між нею та цими частинами:

-визначається порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад

Форми державного устрою

проста		складна

Проста (унітарна, єдина) – форма устрою держави, частини

якої не мають свого суверенітету і яка характеризується цілковитою політичною єдністю (Польща, Україна). Характерні риси:

-зазвичай держави з невеликими територіями;

-єдині вищі органи державної влади і державного управління;

-єдине громадянство;

-єдина правова система;

-єдина судова система;

-єдина грошова система;

-не має самостійних державних утворень на місцях;

-у міжнародних відносинах виступає як єдине ціле;

-частини держави є лише адміністративнотериторіальними одиницями;

-може включати автономні утворення;

-більшість сучасних держав – унітарні

Складна – форма державного устрою, що формується шляхом

об’єднання відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю:

-належать: федерація, конфедерація, імперія

12

Державний (політичний) режим – це елемент форми

держави, що визначає сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів, методів та прийомів здійснення політичної влади:

-характеризується обсягом можливостей використання людиною конституційних прав і свобод;

-залежить від розстановки політичних сил, соціальних і класових взаємовідносин;

-залежить від панівних форм ідеології;

-залежить від стану політичної культури суспільства;

-розрізняють демократичний і антидемократичний

Типи (форми) державного режиму

демократичний		антидемократичний

Демократичний – форма державного режиму, яка здійснюється

з реальним утвердженням парламентаризму, участі народу у формуванні органів держави та будови влади за принципом її розподілу, верховенства права і закону, наявності політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, дійового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина. Характерні риси:

-виборність найважливіших органів держави;

-юридична рівність громадян;

-наявність політичного плюралізму;

-верховенство закону;

-розподіл влади;

-пріоритет прав людини над правами держави;

-визнання народу джерелом влади;

-високий ступінь реалізації прав людини

-розрізняють: демократично-ліберальний; демократичноконсервативний; радикально-демократичний

Антидемократичний - форма державного режиму, який

характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав та свобод громадян та їх об’єднань, суворою регламентацією їхньої активності. Характерні риси:

-держава в особі її органів превалює над суспільством, не опікується його проблемами;

-влада концентрується в руках однієї особи, групи осіб або керівної партійної верхівки;

-народ не бере участі у формуванні органів держави або його участь є формальною

-бюрократизація влади;

-відсутність контролю за владою, що вражається корупцією;

-порушення права і свобод людини і громадянина

-розрізняють: авторитарний; тоталітарний

13

4. Державний механізм. Державний апарат

Механізм держави – це ієрархічна система державних органів,

установ, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати державну владу, а також підприємств, організацій та інших інститутів держави, за допомогою яких реалізуються функції держави

Елементи механізму держави

державні		апарат держави		державні
установи				підприємства

Ознаки механізму держави

-впорядкована система державних органів, установ,

відомств, організацій, підприємств, які виконують завдання та функції держави

-цілісна система, кожен з елементів якої має свої функції

та завдання, в результаті виконання яких виконуються функції та завдання держави в цілому

-основний принцип будови механізму держави – чіткий

розподіл повноважень між елементами механізму

-кожен елемент механізму має чітко визначене місце у

системі і перебуває у визначених взаємозв’язках з іншими елементами

-динамізм системи, який зумовлений виникненням нових,

зміною або припиненням дійсних функцій держави залежно від етапу розвитку держави

-спрямування на гарантування захисту інтересів держави

вцілому і її громадян зокрема.

Державні підприємства – це самостійні господарюючі

суб’єкти, котрі мають самостійний баланс та права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність для отримання відповідного прибутку

Державні установи – це такі державні організації, які

здійснюють безпосередню практичну діяльність для виконання функцій держави в різних сферах: економічній, соціальній, культурній, охоронній, керуючись при цьому статутом, наділені правами юридичної особи і мають визначену, характерну їм організаційну структуру та специфічні повноваження

14

Ознаки державних підприємств і організацій:

-не наділені владними повноваженнями;

-основне призначення – матеріальне і духовне виробництво

(здійснення господарської діяльності – виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт; виконання культурних, освітніх функцій тощо);

-керівництво діяльністю здійснює державний апарат

Апарат держави – це частина механізму держави, що являє

собою сукупність органів держави та її установ, наділених владними повноваженнями в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства (економічній, політичній, соціальній, культурній, екологічній тощо) з метою виконання функцій і завдань держави

-

-

-

ут- а- ра-

п- а о- г- он-

в- аж- р- ед-

и- к- ан-

зО

складається з окремих органів держави

(парламент, президент, уряд, судові органи) та установ (центральні і місцеві органи виконавчої влади, силові відомства: прокуратура, міністерства оборони, внутрішніх справ, служба безпеки, прикордонні війська, податкові органи тощо),

наділених відповідними повноваженнями

(компетенція державного органу чи посадової особи)

система органів заснована і діє на загальних

засадах і принципах (законність, гласність, демократизм, професіоналізм і компетентність тощо)

будується за принципом розподілу влад (на

законодавчу, виконавчу, судову) з метою виключення можливості концентрації влади в одних руках та забезпечення можливості реалізації громадянами політичної свободи

на професійній основі працюють виборні особи

(депутати, президент) або державні службовці, військові тощо, статус яких визначений нормативно-правовими актами

для здійснення повноважень надається

матеріальна база (приміщення, транспорт, засоби зв’язку тощо) та фінансові кошти, які формуються з податків

органи держави створюються, змінюються,

постійно вдосконалюються або припиняються

відповідно до історичного типу держави, її функцій зокрема

15

	Державний апарат
органзаконодавчої влади	органисудової влади	главадержави	контрольнонаглядовіоргани	органивиконавчої влади

Орган держави – це структурно організований державою чи

безпосередньо народом колектив державних службовців або один державний службовець, який наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для виконання певних завдань і функцій держави, має визначену структуру і здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції, відповідно до свого призначення

Класифікація органів держави:

за місцем у системі		первинні (створюються через
державного		вибори усім населенням або
апарату		його частиною)
		вторинні (створюються
		первинними органами,
		підзвітні їм)
за територією,		загальні (центральні)
на яку поширюються		місцеві (локальні)
їхні
повноваження
за способом		виборні
утворення		призначувані
за часом		постійні
функціонування		тимчасові
за складом		одноособові
		колегіальні
за змістом або		органи законодавчої влади
напрямками		глава держави
державної		органи виконавчої влади
діяльності		органи судової влади
		контрольно-наглядові органи

Система органів державної влади України:

законодавчий орган

Верховна Рада України є єдиним

загальнонаціональним представницьким органом законодавчої державної влади. Бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі. Склад – 450 депутатів

16

глава держави

виконавчі органи

контрольнонагядові органи

судові органи

Президент України є главою держави і виступає

від її імені, Головою Ради Національної безпеки і оборони України, Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Являється гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина

-вищі – Кабінет Міністрів України, Рада

Міністрів Автономної Республіки Крим;

-центральні – міністерства, державні комітети, інші органи центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;

-місцеві - обласні та районні, міст Києва і Севастополя, районів у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, очолювані головами цих адміністрацій, відділи та управління цих адміністрацій

Кабінет Міністрів України є центральним

колегіальним органом державної виконавчої влади, вищим органом у системі органів виконавчої влади. Видає у межах своїх повноважень постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання на всій території України

Генеральний прокурор, прокуратури, податкові

адміністрації, санітарні, пожежні, контрольноревізійні та інші інспекції

Реалізація правосуддя у формі цивільного,

господарського, адміністративного, кримінального а також конституційного судочинства

Конституційний Суд України – єдиний орган

конституційної юрисдикції. Вирішує питання щодо відповідності законів й інших правових актів Конституції і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України. Покликаний забезпечити конституційний правопорядок

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка

будується за принципом територіальності і спеціалізації

17

С и с т е м а с у д і в з а г а л ь н о ї ю р и с д и к ц і ї

I ланка – місцеві суди: міські, районні, міжрайонні

(окружні суди), міжобласні суди, військові суди гарнізонів, господарські суди АРК, областей, м. Києва і Севастополя, окружні адміністративні суди – розглядають будь-яку справу і вирішують її своїм вироком, рішенням чи постановою, є судами першої інстанції

II ланка – апеляційні суди: обласні апеляційні,

Київський і Севастопольський апеляційні суди, Верховний суд АРК, військові суди регіонів і ВМС - перевіряють законність й обґрунтованість судових рішень місцевих судів в апеляційному та касаційному порядку як суди другої інстанції, а також розглядають окремі категорії справ як перша інстанція. Вищі спеціалізовані суди є касаційною інстанцією щодо спеціалізованих судів нижчої ланки: Вищий господарський суд України, Вищий

адміністративний суд України

Верховний Суд України є найвищим судовим

органом. Переглядає будь-яке рішення судів нижчих ланок

Питання для самоконтролю

1.Назвіть основні причини виникнення держав.

2.Чим викликана різноманітність поглядів щодо походження держави?

3.Назвіть основні ознаки держави.

4.Чи змінюється сутність та призначення держав у процесі еволюційного розвитку людства?

5.Яка ознака є необхідною для сучасної держави як особливого суб’єкта політичних відносин?

6.Розкрийте зміст поняття «суверенітет».

7.Які поняття дають змогу глибше розкрити сутність та призначення держави?

8.Назвіть основні види функцій держави.

9.Назвіть основні методи та форми здійснення функцій держави.

10.Які функції держави є першочерговими на нинішньому етапі розвитку людства?

11.Визначте поняття форми держави, а також найбільш поширені класифікаційні підвиди сучасних держав за формою чи елементами.

12.Назвіть відомі вам випадки зміни форми сучасних держав чи її елементів.

18

13.Визначте поняття та охарактеризуйте форму державного правління за основними ознаками.

14.Назвіть фактори, що визначають існування в тій чи іншій державі конкретної форми правління

15.Чому більш поширеною формою правління у сучасний період є республіка?

16.Які форми державного устрою вам відомі?

17.Які із них можуть бути більш витребувані у майбутньому і чому?

18.Який елемент форми держави визначає характер та способи взаємодії влади, суспільства та особи?

19.З якою метою формується механізм держави?

20.Розкрийте співвідношення понять «механізм держави» та «апарат держави».

21.Чи змінюється функціональна спрямованість апарату та механізму держави в ході еволюційного розвитку держави?

22.Назвіть принципи організації та діяльності апарату держави.

23.Чому теорія правової держави є найбільш витребуваною західною практикою державотворення в кінці ХХ ст. – на початку ХХI ст.?

24.Чи є можливим у сучасних умовах формування концепції універсального, всесвітнього права?



19

Тема 2. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРАВА

План

1. Загальносоціальне та юридичне значення права. Об’єктивне та суб’єктивне право.

2.Право – особливий вид соціальних норм.

3.Поняття, сутність, ознаки, принципи, функції права.

Рекомендована література

Основна: 26, 28, 39, 44, 46, 50-51, 61, 63, 67 Додаткова: 1, 3, 18, 35, 37, 48-49, 52-53, 64, 69

Міні-лексикон:

Загально соціальне право, юридичне право, об’єктивне право, соціальні норми, право, мораль, принципи права, сутність права, функції права

1.Загальносоціальне та юридичне значення права. Об’єктивне та суб’єктивне право

Убудь-якому історичному суспільстві для підтримання порядку потрібно регулювання за допомогою соціальних норм.

Упервісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми-звичаї – правила поведінки, що стали звичкою у результаті багатократного повторення протягом тривалого часу. В них перепліталися, чітко не проявляючись, найрізноманітніші елементи: моралі, релігії, правових засад.

Причини виникнення права

ускладнення суспільних відносин (соціальні зміни); економічні фактори; географічні фактори; культурно-релігійні фактори; національні фактори; виникнення держави;

необхідність регулювання суспільних відносин, дієвість якого забезпечується примусовими засобами

Основні способи виникнення права

у процесі формування держави

				видання
санкціонування		створення судових		нормативно-
звичаєвих норм		прецедентів		правових актів

20