Опорний конспект-правознавство

Ознаки юридичної відповідальності

передбачена в нормативно-правових приписах; є обов’язком правопорушника зазнати негативних для себе наслідки; забезпечується державою;

підставою застосування юридичної відповідальності є склад злочину; застосовується лише уповноваженими суб’єктами;

виконує охоронну, захисну, каральну, виховну функції; є одним із засобів державного примусу

Підстави застосування юридичної

відповідальності

				нормативно-правовий припис, що
правопорушення, що
				передбачає можливість застосування
характеризується
				юридичної відповідальності
сукупністю ознак
(елеменів), які утворюють
				правозастосовний акт, в якому
його юридичний склад
				визначено конкретно обсяг та форма
(суб’єкт, суб’єктивна
				заходів примусу, що застосовуються
сторона, об’єкт, об’єктивна
				до правопорушника
	сторона,)
		Мета юридичної відповідальності

забезпечення інтересів суб’єктів суспільних		запобігання
відносин та самого суспільства		правопорушенням

	Функції юридичної відповідальності:
	запобіжна (охоронна);		каральна (штрафна);
	захисна (відновлювальна);		виховна

Принципи юридичної відповідальності

справедливості – відповідальність має бути спів мірною зі ступенем небезпечності вчиненого правопорушення; законності – повинна застосовуватися лише у випадках, передбачених законом ; гуманізму – неможливість застосування заходів примусу, що принижують людську гідність;

доцільності – вибір найбільш ефективних засобів примусу; невідворотності – жодна особа не повинна уникнути

відповідальності за кожне вчинене правопорушення; обґрунтованості – аргументованість щодо фактичних обставин правопорушення та обраної міри відповідальності;

81

своєчасності – юридична відповідальність та правопорушення не повинні мати значного розриву в часі

Обставини, що виключають протиправність діяння та

юридичну відповідальність

неосудність (нездатність особи оцінити свої дії);

недосягнення особою встановленого законом віку;

необхідна оборона (дії особи з метою захисту своїх законних прав та інтересів, а також законних прав та інтересів інших осіб від протиправних посягань) за умови не перевищення її меж;

уявна оборона (помилкові дії особи, пов’язані з заподіянням шкоди іншій особі (потерпілому) за обставин, коли реального посягання не було)

крайня необхідність (заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, що здійснюється з метою усунення небезпеки, яка загрожує іншій особі (особам) або особистим, суспільним чи державним інтересам, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими способами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена); казус (учинення діяння без наявності вини);

фізичний або психічний примус, унаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками;

обґрунтований ризик (для досягнення суспільно корисної мети);

затримання, а також завдання шкоди під час затримання особі, яка вчинила протиправне діяння, та доставлення її органам влади (за умови не перевершення заходів затримання);

малозначність правопорушення; виконання законного наказу або розпорядження;

виконання спеціального завдання із запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групи

(злочинної організації);

втрата діянням суспільної або особистої шкідливості чи небезпечності

Види юридичної відповідальності:

 конституційна;	 матеріальна;
 кримінальна;	 земельна;
 адміністративна;	 екологічна;
 цивільна;	 сімейна;
 господарська;	 процесуальна;
 дисциплінарна;	 міжнародна

82

Державний примус – це передбачений джерелом права

фізичний, психічний, майновий чи організаційний вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистих чи суспільних інтересів

Види засобів державного примусу

засоби юридичної відповідальності (позбавлення волі, догана, штраф);

засоби запобігання правопорушенням (періодичне подання звітності, адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі);

засоби унеможливлення правопорушень (підписка про невиїзд, визнання нікчемності договору);

засоби право відновлення чи захисту (поновлення на роботі, визнання договору недійсним);

примусово-профілактичні засоби (заходи виховного, медичного характеру, реквізиція, карантин)

Питання для самоконтролю

1.Назвіть явища, компонентом яких є поведінка.

2.Чи завжди правова поведінка є соціально корисною?

3.Назвіть ознаки та форми правової поведінки.

4.Назвіть приклади зловживання правом.

5.Визначте, чи існують при цьому перешкоди для інших суб’єктів у використанні прав та свобод?

6.Які критерії дають змогу виокремити правомірну поведінку?

7.Назвіть ознаки та види правомірної поведінки.

8.Як співвідносяться поняття «порушення прав» та «правопорушення»?

9.Назвіть ознаки та склад правопорушення.

10.Чи можна вважати правопорушенням думки, почуття, переконання, погляди, які не збігаються із змістом джерел права?

11.Чи можуть вважатися протиправні діяння правопорушенням, якщо вони не передбачені нормативно-правовим приписом?

12.Розкрийте зміст співвідношення між аморальним вчинком та правопорушенням.

13.Назвіть основні відмінності між злочином та проступком.

14.Назвіть основні причини правопорушень в Україні.

15.Назвіть підстави застосування юридичної відповідальності.

16.Чи є юридична відповідальність єдиним засобом державного примусу?

17.Визначте мету та розкрийте зміст основних принципів юридичної відповідальності.

83

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Абдуллаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права.

– СПб., 2003.

2.Алексеев С. С., Дюрягин И. Я. Функции применения права // Правоведение. – 1972. - № 2.

3.Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия. – М.,- 2000.

4.Батанов О. В. Органи судової влади. – К., 2002. – Т. 4.

5.Берг О. В. Некоторые вопросы теории нормы права // Государство и право. – 2003. - № 4.

6.Бобнева М. И. Социальные нормы и регулирование поведения. М., 1978.

7.Бобровник С.В. Систематизація законодавства // Юридична енциклопедія.– К.,- 2003.– Т. 5.

8.Бобровник С.В., Богініч О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К., 1994.

9.Бобылев А. И. Современное толкование системы права и системы законодательства // Государство и право. 1998. - № 2.

10.Бро Ю. Применение права. – Иркутск, 1980.

11.Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический аспект // Правоведение. – 1991. - № 4.

12.Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. – 2000. - № 1.

13.Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987.

14.Грызунова Е.В. Правонарушение: юридический состав и его особенности (применительно к различным видам правонарушений): Учебное пособие. – Саратов, 2002.

15.Давид Р., Гофре-Спинози К. Основне правове системы современности.

– М., 1999.

16.Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологические и юридические аспекты). – М., 1983.

17.Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности // Государство и право. – 2000. - № 6.

18.Емельянов С.А. Право: определение понятий. – М., 1992. 19.Єрмолаєнко В. Щодо відмінностей між об’єктом правовідносин і

об’эктом права // Право України. – 2004. - № 1. 20.Завадская Л. Механизм реализации права. – М., 1992. 21.Завадская Л. М. Теория права: новые идеи. М., 1991.

22.Заєць А. Законодавча діяльність: деякі питання методології теорії і практики // Українське право. – 1996. - № 1.

23.Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К., 1999.

24.Заєць А. П. Суб’єкт права // Юридична енциклопедія. К., 2003. – Т. 5.

84

25.Кашанина Т. В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. – М., 1999.

26.Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права. – К., 2006.

27.Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. - № 7.

28.Кириченко В.М. Правознавство. – К., 2007.

29.Кодекс адміністративного судочинства України. – К., 2005. 30.Кодекс законів про працю України. – К., - 1971 31.Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К., 2006.

32.Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - № 2.

33.Кокошин В.Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) // Право України. 1995. - № 7.

34.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996.- № 36. – Ст. 141.

35.Колодій А.М. Принципи права України. – К., 1998.

36.Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні // Право України. – 2004. - № 3.

37.Коростей В. Про функції права // Право України. – 2004. – №9. 38.Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми

систематизації правових актів // Право України. – 2000. - № 8. 39.Кравчук М.В. Правознавство. – Тернопіль, 2003. 40.Кримінальний кодекс України. – К., 2001.

41.Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: нормы и патология. – М., 1982. 42.Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976.

43.Курас І. Федерація чи унітарна держава // Політика і час. – 1993.- № 6. 44.Курило В.М, Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф., Філіндаш Є.В.

Правознавство. – К., 2007.

45.Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. – 1999. - № 11.

46.Луць Л.А. Загальна теорія держави та права. – К., 2007.

47.Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М., 1985.

48.Марченкр М.Н. Проблемы теории государства и права. – М.. 2005. 49.Марченкр М.Н. Проблемы теории государства и права. – М.. 2007. 50.Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси теорії прва. – К., 2004.

51.Молдован В.В., Чулінда Л.І. Правознавство. – К., 2006. 52.Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М., - 2001. 53.Нерсесянц В.С. Проблемы общей теория права и государства. – М., -

2006.

54.Нечаєв А. М. О правоспособности и дееспособности физических лиц // Государство и право. – 2001. - № 2.

55.Нормы права. Проблемы теории // Под ред. М. И. Байтина, В. К. Бабаева.- Саратов, 1987.

85

56.Оборотов Ю. Н. Современное государство. – Одесса, 1998. 57.Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы

теории (от познания к постижению права). – Одесса, 2002. 58.Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. – К., 1985. 59.Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности / Автореф. дис. д-

ра юрид. Наук. – К., 1990.

60.Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – 1999. - № 12.

61.Опришко В.Ф., Шульженко Ф.П. Правознавство. – К., 2003. 62.Пархоменко Н.М. Звід законів // Юридична енциклопедія.– К.,- 1999.–

Т. 2.

63.Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф., Наум М.Ю. Основи правознавства.

– К., 2000.

64.Перевалов В.Д. Теория государства и права. – М., 2006.

65.Петров В. С. Сущность, содержание и формы государства. – Л., 1971. 66.Петрова Л.В. Джерела права (критичний методологічний дослід) //

Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 1 (8). 67.Пилипенко П.Д. Правознавство. – Львів, 2003. 68.Протасов В. Н. Правоотношение как система. – М., 1991.

69.Рабинович П.М. Принципи права // Юридична енциклопедія. – К., 2003. – Т.5.

70.Рабинович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретикометодологічні засади // Право Украни. – 2001. - № 8. С. 41-44.

71.Решетов Ю. С. Правоотношение и их роль в реализации права. – Казань, 1993.

72.Селиванов В. М. Право і влада суверенної України. – К., 2002. 73.Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи

вдосконалення. К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003.

74.Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. – М., 1997. 75.Харитонов Е., Підопригора О. Деякі міркування з приводу

нормотворчості // Право України. – 2000. - № 8. 76.Цивільний кодекс України. – К., 2004.

77.Цивільний процесуальний кодекс України. – К., 2004.

78.Черданцев А. Ф. Специализация и структура норм права // Правоведение, 1970. - № 1.

79.Четверин В. А. Понятие права и государства – М., 1997.

80.Швець М. Нова технологія законотворення // Право України. – 2003. - № 3.

81.Шемшученко Ю. Проблеми розбудови української державності // Право України. – 1997. - № 1.

82.Шмельова Г.Г. Законодавча термінологія. Законодавча техніка. Законодавчі презумпції. Законодавчі фікції. // Юридична енциклопедія.

– Т. 2. – К., 1999. – С. 503-5005.

86

83.Шмельова Г.Г. Кодифікація і особливості її здійснення в законотворчому процесі // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 1996.

84.Шмельова Г.Г. Концепція Закону: загальнотеоретичний аспект // Право України. – 1992. - № 1

85.Шмельова Г.Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996.

86.Якимов А. О. Статус субъекта права (теоретические вопросы) // Государство и право. – 2003. - № 4.

87