Опорний конспект-правознавство

діяльнісніі - діяльність певних суб’єктів щодо:

застосування юридичних норм;

реалізації юридичних норм

Правопорядок – це стан (режим) правової впорядкованості,

урегульованості і узгодженості – системи суспільних відносин, що складаються в умовах реалізації законності

Функції правопорядку – це основні напрямки формування і

підтримки стабільного правового стану системи суспільних відносин

Функції правопорядку:

впорядкування		закріплення		збереження і
зовнішніх зв’язків і		внутрішніх		вдосконалення
відносин		зв’язків і відносин		правопорядку

Зміст правопорядку – це система правових і не правових

елементів, властивостей, ознак, процесів, які сприяють встановленню і підтриманню правомірної поведінки суб’єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права, і досягла мети правового регулювання

Зміст правопорядку:

Матеріальний		Юридичний
система реальних		(державно-правовий)
впорядкованих відносин в		система реалізованих прав,
громадському суспільстві, з		обов’язків, відповідальності
правомірною поведінкою їх		громадян, тобто результат
учасників, як результат їхніх		встановлення режиму
об’єктивних потреб. В		законності, упорядкованості і
матеріальному змісті		урегульованості правових
правопорядку виражається		відносин, правомірної
закономірність його		поведінки їх учасників,
виникнення, розвитку і		досягнутий за допомогою
функціонування в процесі		правових засобів через
взаємозв’язку з економікою,		виражену в них волю держави
політикою, культурою
Реалізована		- це суспільний порядок,
законність -
		що врегульований
правопорядок
		нормами права

71

Основні ознаки правопорядку:

закладається в правових нормах в процесі правотворчості;

спирається на принцип верховенства права і панування

закону в сфері правовідносин;

встановлюється в результаті реалізації правових норм;

створює сприятливі умови для використання суб’єктами

юридичних прав і свобод;

вимагає невідворотності юридичної відповідальності для

кожного, хто вчинив правопорушення;

встановлює сувору дисципліну;

передбачає чітку та ефективну роботу всіх державних і

приватних юридичних органів і служб, передусім правосуддя;

створює умови для організованості громадянського

суспільства і режим сприяння для індивідуальної свободи;

передбачає своєчасне і повне виконання всіма суб’єктами

юридичних обов’язків;

забезпечується всіма державними засобами, включаючи примус

Суспільний порядок – певним чином урегульований стан

суспільних відносин, основою якого є загальний суспільний інтерес (регулюється як нормами права, так і нормами моралі, звичаями тощо).

Суспільний порядок урегульований нормами права, називається

правопорядком

Дисципліна – точне, своєчасне і неухильне додержання

встановлених правовими та ін. соціальними нормами правил поведінки у державному і суспільному житті

спрямована на впорядкованість і узгодженість суспільних відносин;

дисципліна є необхідною умовою ефективності функціонування суспільства і держави, досягнення поставленої мети у діяльності органів державної влади та їх посадових осіб, підприємств, установ і організацій, а також громадян

72

	Види дисципліни:
- державна;	- трудова;
- фінансова;	- військова та інші види
	Дисципліна
Встановлюється			Забезпечується
законами і підзаконними актами,			засобами юридичної
статутами, положеннями та правилами			відповідальності та
внутрішнього розпорядку, нормами			механізмами держави і
моралі й суспільного співжиття			громадського контролю

Зміст правопорядку – це система правових і не правових

елементів, властивостей, ознак, процесів, які сприяють встановленню і підтриманню правомірної поведінки суб’єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права, і досягла мети правового регулювання

2. Правова культура

Правова культура є різновидом загальної культури, яка складається з духовних і моральних цінностей, що відносяться до правової дійсності. При цьому, правова культура охоплює в правових явищах лише те, що є відносно прогресивним, соціально корисним і цінним. Вона є не тільки результат, а спосіб діяльності, і в цьому змісті духовна правова культура розуміється як напрям мислення, норми і стандарти поведінки.

це система правових цінностей,
		це глибоке знання і
що відповідають рівню	Правова
досягнутого суспільством		розуміння права та
правового процесу і відбивають у	культура	свідоме виконання
правовій формі стан свободи		його вимог
особи, інші соціальні цінності

Правова культура особистості – це система правових знань,

вмінь і навичок, емоцій, почуттів, вольових компонентів, які проявляються у правомірній діяльності й поведінці, це позитивна частина правосвідомості плюс її проявлення в правомірній діяльності й поведінці

Правова культура:

правова культура особи –		правова культура суспільства –
властивість, що		сукупність факторів, які
характеризується		характеризують рівень
загальною повагою до		правосвідомості, досконалості
права, достатнім знанням		законодавства, організації
змісту його норм і вмінням		роботи з його дотримання, стан
їх виконувати		законності й правопорядку

73

Правова культура суспільства складається з таких найбільших правових утворень:

1.системи правових норм як особливих правил поведінки, що зовні відбиті у системі нормативно-правових актів, та актах індивідуального регулювання, які їх конкретизують;

2.сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, що врегульовані за допомогою правових норм і складаються з юридичних прав і обов’язків;

3.сукупності суб’єктів права (фізичних, у тому числі і посадових осіб, державних та інших організацій, соціальних груп, соціальних спільностей);

4.правосвідомості – системи духовного відображення правової дійсності;

5.режиму законності й правопорядку – стану фактичної впорядкованості суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових засобів.

У змісті правової культури особи доцільно

виділити такі блоки:

правосвідомість як систему відображення суб’єктом правової

дійсності;

правомірну поведінку і правове мислення;

результати правомірної поведінки і правового мислення

До загальних рис правової культури відносяться властивості, притаманні всім видам культури як умови, способу і результату діяльності особи і суспільства, в процесі якої відбувається розвиток людських сил і відносин, самої особи в усій різноманітності її людських виявлень. Особливі риси правової культури пов’язані з правом, правовою системою й іншими правовими явищами.

3. Правомірна та протиправна поведінка

Правова поведінка - це діяння суб’єктів, передбачені

нормативно-правовими приписами

Ознаки правової поведінки:

соціальне значення поведінки;

знаходження поведінки під контролем свідомості й волі людини;

регламентованість поведінки правом;

підконтрольність поведінки державі; здатність поведінки потягнути за собою юридичні наслідки

правомірна

Форми правової поведінки

неправомірна

74

Правомірна							Протиправна
поведінка – це діяння							поведінка – це діяння
суб’єктів права, що							суб’єктів права, що
відповідають вимогам							суперечать вимогам
нормативно-правових							нормативно-правових
приписів							приписів

Критерії визначення правової поведінки

Оцінювальний критерій		Юридичний критерій

особисто чи суспільно

корисне діяння

відповідає нормативно-

правовим приписам

Правомірна поведінка

особисто чи суспільно шкідливе		суперечить нормативно-
або небезпечне діяння		правовим приписам

Протиправна поведінка

Правомірна поведінка – суспільно необхідна, бажана, і

допустима під кутом зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка знаходить свій вираз у здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою

Види правомірної поведінки:

за складом юридичних фактів:

юридичні вчинки;

індивідуальні акти;

за зовнішніми формами вираження:

усна;

письмова;

діяльнісна (фізична);

за формою вияву назовні:

дія;

бездіяльність;

за ступенем активності (об’єктивною стороною)

активна;

пасивна;

75

за формами реалізації права:

додержання;

виконання;

використання;

правозастосування;

за соціальною (державною) оцінкою:

бажана (необхідна);

допустима;

залежно від активності суб’єкта:

принципова (соціально активна) – зумовлена усвідомленням цінності права та внутрішнім переконанням суб’єкта в необхідності правомірної поведінки;

позитивна (звичайна) – зумовлена звичкою (без роздумування) дотримуватися нормативно-правових

приписів;
 конформістська	(пристосувальна) –	зумовлена
підпорядкуванням	поведінки суб’єкта	нормативно-

правовим приписам під впливом соціального оточення (прагненням не відрізнятися від інших осіб, які поводяться правомірно);

маргінальна – зумовлена страхом перед державним примусом (здійснюється під загрозою настання відповідальності в разі вчинення правопорушення)

4.Поняття, причини і види правопорушень

Правопорушення – це особистісно чи суспільно шкідливе або

небезпечне винне протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке суперечить вимогам правових норм, що є підставою для застосування юридичної відповідальності

Ознаки правопорушення

протиправний акт поведінки (порушує саме правову норму, а не будь-яку іншу із соціальних норм);

зовнішній акт поведінки – діяння, яке може проявлятися у формі дії або бездіяльності (не визнаються правопорушенням думки, почуття тощо);

свідомий і вольовий акт поведінки (скоєння особою, яка розуміє характер і значення свого діяння і може керувати своїми вчинками – це варіант поведінки, вчинений осудною і дієздатною особою);

визнається лише винне діяння (скоєне умисно або з необережності); характерна наявність причинного зв’язку між діянням і

суспільно небезпечними наслідками, що наступили (такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами);

76

завжди завдає суспільству певної шкоди (завжди є небажаним, суспільно небезпечним)

Суспільна небезпека правопорушення визначається

сукупністю ознак – складом правопорушення:

o цінністю того блага, на яке посягає правопорушення;

oшкідливістю наслідків, що наступають як результат правопорушення;

o способом діяння;

o мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Ознаки правопорушення повинні аналізуватись у сукупності. Відсутність хоча б однієї з них не дозволяє розглядати діяння як правопорушення

Склад правопорушення – це сукупність закріплених у законі

ознак об’єктивного і суб’єктивного характеру, за наявності яких, суспільно небезпечне діяння визнається конкретним правопорушенням

Елементи правопорушення

	об’єкт				суб’єкт
об’єктивна сторона				суб’єктивна сторона

Юридичний склад правопорушення – вказує на сукупність

фактів, що є підставою юридичної відповідальності та визначають спосіб індивідуального покарання

Об’єкт правопорушення – суспільні відносини, що

охороняються нормами права, на пошкодження чи знищення яких спрямоване винне протиправне діяння

Види об’єктів правопорушення

загальний (охоплює всю сукупність суспільних відносин, що охороняються правом, напр., територіальна цілісність держави);

родовий (охоплює певний вид однорідних суспільних відносин, що охороняються правом, напр., майно ); безпосередній (конкретні суспільні відносини, що охороняються правом, напр., честь і гідність особи, ділова репутація юридичної особи)

Об’єктивна сторона правопорушення – це його зовнішня

сторона, яку складають протиправні діяння (дія чи бездіяльність), викликані ним небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням і його наслідками

77

Об’єктивна сторона правопорушення

протиправне				Причинний	шкідливий (небезпечний)
				зв’язок між
	діяння					результат
				ними
			діяння (дія або бездіяльність)

Елементи об’єктивної сторони правопорушення

дія – це активна поведінка людини, яка усвідомлює свої вчинки і здатна керувати ними;

бездіяльність – це пасивна поведінка людини, яка проявилася в невиконанні особою тих дій, які вона повинна і могла в конкретній ситуації здійснити;

причинний зв’язок між протиправним діянням та суспільно шкідливими наслідками має місце тоді, коли ці наслідки об’єктивно походять від конкретної дії чи бездіяльності

Суб’єкт правопорушення – фізичні та юридичні особи, що

мають здатність і можливість нести юридичну відповідальність за свої протиправні дії (деліктоздатність)

Фізична особа – суб’єкт правопорушення

її деліктоздатність виникає з досягненням встановленого нормативно-правовими приписами віку:

за кримінальним законодавством: з 16 років, за тяжкі злочини – з 14 років;

за адміністративним законодавством: з 16 років;

за трудовим законодавством: з 16 років, в окремих випадках з 15 або 14 років;

за цивільним законодавством: з 14 років;

її деліктоздатність пов’язана з осудністю (здатністю особи усвідомлювати свої діяння і керувати ними);

Юридична особа – суб’єкт правопорушення

її деліктоздатність виникає з моменту державної реєстрації;

може бути суб’єктом цивільно-правових господарськоправових, адміністративно-правових проступків; не може бути суб’єктом злочину, адміністративного чи дисциплінарного проступку

Суб’єктивна сторона правопорушення – це його внутрішня

сторона, певне психологічне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків, що характеризуються провиною, метою та мотивом вчинення правопорушення

78

Елементи об’єктивної сторони правопорушення

основний

факультативні

умисел

необережність

мета – передбачуваний

результат підготовки та здійснення правопорушення

мотив – внутрішнє спонукання

суб’єкта до протиправного діяння

Умисел – форма провини характеризується тим, що під час

скоєння забороненого законом діяння, усвідомлювала його протиправний характер, передбачала його небезпечні наслідки і жадала їх настання (прямий умисел); за тих самих умов не бажала, але передбачала можливість їх настання, але ставилася до них байдуже (непрямий, побічний умисел)

Необережність – має місце тоді, коли особа передбачала

абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала їх ненастання чи відвернення (протиправна самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (протиправна недбалість)

Причини правопорушень

соціальні

загальні:

-суперечності суспільного розвитку;

-суперечності чинної системи джерел права;

-суперечності між нормативно-право- вими приписами та інтересами суб’єктів

соціальних груп

конкретизовані

-деформації способу життя особи;

-послаблення соціального контролю;

-неефективна діяльність право охоронних та інших державних органів

фізичні

-вік;

-стать;

-генетична

спадковість;

-стан здоров’я;

-особливості

темпераменту

Види правопорушень

злочини

проступки

Злочини – це особисто або суспільно небезпечні діяння, що є

підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності та застосування кримінальних покарань

79

Види злочинів	Види покарань
 проти основ національної безпеки	 штраф;
 проти життя та здоров’я особи;	 громадські роботи;
 проти виборчих, трудових прав і	 виправні роботи;
свобод людини та громадянина;	 конфіскація майна;
 проти громадської безпеки;	 арешт;
 проти власності;	 обмеження	волі	на
 проти правосуддя;	певний строк;
 проти миру, безпеки людства та	 позбавлення	волі	на
міжнародного правопорядку;	певний строк;
 інші види злочинів	 довічне позбавлення волі

	Види проступків
конституційні	завдають шкоду формі державного правління,
	державному устрою, порядку утворення та
	функціонування органів держави
адміністративні	завдають шкоду правам і свободам громадян,
	громадському порядку, встановленому порядку
	управління, моральності та здоров’ю населення,
	праву власності
цивільні,	завдають шкоду майновим і особистим
господарські	немайновим відносинам
матеріальні	завдають шкоду підприємству, установі,
	організації чи роботодавцю-фізичній особі в
	процесі виконання працівником своїх трудових
	обов’язків
дисциплінарні	завдають шкоду внутрішньому трудовому
	розпорядку, раціональній організації
	виробничого процесу, встановленому порядку
	несення військової служби
податкові	завдають шкоду фінансово-грошовій системі
	держави
бюджетні	завдають шкоду бюджетній системі держави
земельні	завдають шкоду природному стану земель,
	погіршують їх родючість
сімейні	завдають шкоду шлюбно-сімейним відносинам
міжнародні	завдають шкоду правам та інтересам суб’єктів
	міжнародного права
процесуальні	завдають шкоду встановленому порядку
	судочинства, правилам і процедурам розгляду
	справ іншими уповноваженими органами
5. Поняття, підстави й цілі, види юридичної
	відповідальності

Юридична відповідальність – передбачений нормативно-

правовими приписами обов’язок правопорушника зазнати негативні наслідки за вчинення правопорушення;

-це засіб захисту інтересів особи ;

-це реакція держави на вчинене правопорушення

80