Опорний конспект-правознавство

Ознаки предмета правового регулювання:

це найбільш значущі для суспільства відносини; ці відносини є однорідними, стійкими. типовими;

їх виникнення пов’язано з вольовою цілеспрямованою діяльністю учасників суспільних відносин; ці відносини є усталеними; такими, що неодноразово повторюються;

ці відносини регулюються або можуть регулюватися нормами права; їх можна контролювати

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів та

засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний вплив на вольову поведінку учасників суспільних відносин для приведення її до бажаної моделі

Ознаки метода правового регулювання:

Різноманітні поєднання цих ознак утворюють метод конкретної галузі

-це спосіб (прийоми) впливу на суспільні відносини за допомогою правових засобів;

-наявність однорідних суспільних відносин, що піддаються впливу;

-існування визначеного кола суб’єктів, на яких здійснюється вплив;

-встановлення правового статусу суб’єктів;

-наявність підстав виникнення прав та обв’язків (юридичні факти);

-встановлення змісту прав та обов’язків;

-визначення процедури реалізації прав та обов’язків;

-визначення характеру юридичних наслідків

Основні прийоми, що утворюють метод правового

регулювання

дозволи		зобов’язання		заборони

для кожного методу встановлено

спеціальну частку цих прийомів

Імперативний метод – спосіб впливу на учасників суспільних

відносин, які перебувають у підпорядкуванні, це метод владних приписів, що містять у собі, як правило, норми-зобов’язання та норми-заборони

Диспозитивний метод – спосіб регулювання суспільних

відносин між учасниками, які є юридично рівними, який дає суб’єктам відому альтернативну можливість вибору варіантів поведінки в межах закону, якому притаманні норми-дозволи

51

Переконання і примус – особливі методи правового

регулювання, що виступають як необхідні засоби впливу на свідомість та поведінку людей

Всі вказані методи правового регулювання взаємопов’язані між собою і, як правило, використовуються у поєднанні один з одним.

3. Загальна характеристика основних галузей права України

	Основні галузі права
Вид	Предмет правового	Метод
	регулювання	правового
		регулювання
конституційне	відносини щодо основ	імперативний
	конституційного ладу,
	формування органів держави,
	правового статусу особи
цивільне	особисті немайнові та майнові	диспозитивний
	відносини
цивільно-	відносини, що виникають з	диспозитивний,
процесуальне	приводу здійснення цивільного	імперативний
	судочинства
кримінальне	відносини, що виникають з	імперативний
	необхідності покарання за
	вчинення злочину
кримінально-	відносини, що виникають з	імперативний
процесуальне	приводу здійснення
	кримінального судочинства
адміністративне	відносини, що складаються у	імперативний
	сфері здійснення виконавчої
	влади
фінансове	відносини, що виникають при	імперативний
	здійсненні фінансової та
	бюджетної діяльності держави
	(акумуляція та централізований
	розподіл грошових коштів)
трудове	відносини, що виникають між	диспозитивний,
	власником (уповноваженим	імперативний
	ним органом управління)
	підприємства, установи та
	організації, фізичною особою-
	працедавцем, з одного боку, та
	найманим працівником – з
	іншого
земельне	відносини, що регулюють	імперативний,
	правовий режим земель,	диспозитивний
	порядок їх використання та
	охорони, землеустрою та
	земельного кадастру
сімейне	шлюбно-сімейні відносини	диспозитивний

52

Система права України – це комплекс норм та принципів

національного права, взаємо узгоджених та групованих в інститути та галузі права

4. Правотворення як процес самоорганізації права

Правотворення – це процес, яким суспільство, народ, держава творить форми державної і суспільної організації, комбінує і пристосовує до потреб нового життя, приватного і суспільного, елементи звичаєвого права, традиції, старе право, впливи найновіших правових систем.

Правотворчість – це діяльність уповноважених державою

органів, громадських об’єднань, трудових колективів, усього народу, спрямована на встановлення (поява нових правил поведінки), санкціонування (визнання тих соціальних норм, які діяли раніше шляхом надання їм формальної обов’язковості), зміну чи скасування правових норм

Ознаки правотворчості:

є переважно, діяльністю держави; має організаційну спрямованість;

відображається в утворенні нормативно-правових актів, що містять норми права чи скасовують, змінюють їх; суворо регламентується правовими нормами

		- законності – дотримання процедури правотворчості та
			компетенції правотворчого суб’єкта;
		- демократизму – характеризує рівень участі громадян у
			правотворчості та врахування інтересів різних
	правотворчості		соціальних груп;
		-	науковості – обґрунтованості створення джерел права з
			використанням надбань юридичної науки та інших
			наукових знань;
		- диференціації		–	розподіл повноважень між
	Принципи		правотворчими суб’єктами;
		-	професіоналізму	–	компетентність, обізнаність,
			наявність навичок у суб’єктів правотворення;
		- оперативності – своєчасність прийняття нормативно-
			правових приписів, внесення до них змін, скасування;
		- компаративності – використання позитивного досвіду
			інших держав;

53

Функції правотворчості

встановлення		скасування		заміна раніше
нових правових		правових норм,		прийнятих норм
норм із питань, що		що припиняють		новими, що вводять
ще не вирішені в		правове		нове регулювання
законодавстві		регулювання		замість старого

Види правотворчості

	-		пряма – здійснюється
		шляхом прийняття рішень на
За способом		референдумі чи на загальних
		зборах;
правотворчості		-	опосередкована –
		здійснюється шляхом
		прийняття рішень
		уповноваженим на те органом
За способом		чи посадовою особою
формування		- створення – встановлення;
нормативно-		-	санкціонування;
правових приписів		-	делегована;
За способом
		-	договірна;
надання		-	санкціонована;
юридичної сили		-	прецедентна;
За значущістю		-	законотворчість;
		-	підзаконна правотворчість;
		-	правотворчість народу;
		-	органів держави;
		-	спеціально уповноважених
		посадових осіб держави;
За суб’єктами		-	органів місцевого
правотворчості		самоврядування;
		-	недержавних організацій;
		-	об’єднань громадян;
		-	фізичних осіб, які
		використовують найману
		працю

Законотворчість – це правотворча діяльність органів

законодавчої влади або народу, яка спрямована на створення (об’єтивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів

Види законотворчості:

за суб’єктами – закони прийняті народом або органом законодавчої влади;

за способом здійснення – прийняті референдумом або шляхом здійснення законотворчої процедури

54

Правотворчий процес – юридично встановлена процедури

діяльності суб’єктів правотворчості, порядкок формування і закріплення їх волі у загальнообов’язкових юридичних приписах, упорядкована системи стадій діяльності зі встановлення, зміни чи скасування правових норм

Стадія правотворчого процесу – це самостійний етап

процедур, організаційно-відокремлений комплекс тісно пов’язаних між собою дій, які спрямовані на створення певного нормативного акта

Основні стадії правотворчості

попереднє формування

проекту нормативного акта

прийняття джерела права

правотворчим суб’єктом

оприлюднення джерела права

Законодавчий процес – це встановлений порядок проходження

проектів законів й інших нормативних актів до моменту набрання ними чинності

Основні стадії законотворчості

1. Законодавча ініціатива

Підготовка проекту джерела права:

розробка концепції закону;

підготовка законопроекту;

внесення законопроекту до органу законодавчої влади;

2.Обговорення законопроекту

підготовка до слухання (в т.ч. розгляд у профільному комітеті)

заслуховування доповіді суб’єкта законодавчої ініціативи;

заслуховування доповіді представника профільного комітету;

виступи народних депутатів, представників фракцій; прийняття законопроекту чи одного з альтернативних законопроектів у першому читанні;

3.Прийняття закону

прийняття під час процедури другого читання (постатейно та

вцілому);

неприйняття (відхилення);

прийняття (під час процедури третього читання) доопрацьованого законопроекту, за який не проголосовано в цілому під час процедури другого читання;

підписання прийнятого в цілому закону керівником законодавчого органу;

підписання главою держави прийнятого закону;

4.Офіційне опублікування закону та набрання ним чинності

55

Питання для самоконтролю

1.Яка категорія дає змогу розглядати право як цілісне явище?

2.Охарактеризуйте систему права за основними ознаками та виокремте її структуру.

3.З якою метою використовується категорія «система права»?

4.Визначте первинні елементи системи права.

5.Які фактори є значущими для утворення галузі права?

6.Виокремте основні ознаки галузі права.

7.Охарактеризуйте основні види галузі права.

8.Визначте місце галузей права у системі права.

9.Визначте критерії групування норм та інститутів в галузі.

10.Які на Вашу думку, елементи методу правового регулювання є важливими для утворення таких галузей як конституційне та цивільне право?

11.Що викликає потребу в групуванні норм публічного та приватного права?

12.Чим зумовлене групування норм матеріального та процесуального права.

13.Які галузі можна віднести до матеріальних, а які до процесуальних?

14.Чим зумовлена складність у сучасному нормативноправовому масиві, встановлення параметрів групування?

15.Як співвідносяться поняття «система права», «правова система», «система законодавства»?

16.Чи така багатоманітність понять, на Вашу думку, не створює певних труднощів для юридичної практики?

17.Наскільки відповідає сучасним реаліям та є необхідним поняття «система законодавства»?

18.Охарактеризуйте сучасну систему права України.

19.Визначте проблеми формування та тенденції розвитку системи права України.

20.Чи відрізняються поняття «правотворення», «законотворення», «законотворчість», «законо творчість»?

21.У чому полягає призначення правотворчої діяльності держави?

22.Охарактеризуйте правотворчу діяльність за основними ознаками.

23.Виокремте основні стадії та види правотворчої діяльності.

24.Визначте поняття законотворчості та виокремте основні стадії



56

Тема 6. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА

План

1.Поняття та основні форми реалізації права.

2.Поняття, ознаки і види правовідносин.

3.Структура та зміст правовідносин. Юридичні факти.

4.Застосування права як особлива форма його реалізації.

5.Загальна характеристика тлумачення норм права

Рекомендована література

Основна: 26, 28, 39, 44, 46, 50-51, 61, 63, 67 Додаткова: 2, 10-11, 13, 19-20, 24, 27, 49, 52, 54, 68, 71, 74, 86

Міні-лексикон:

Реалізація права, правовідносини, суб’єкт правовідносин, об’єкт правовідносин, юридичний зміст, застосування правових норм, тлумачення права

1. Поняття та основні форми реалізації права

Реалізація правових норм – це здійснення приписів норм

права у практичних діях (діяннях) суб’єктів

Форми реалізації права

Використання форма реалізації уповноважуючих юридичних норм, коли суб’єкт за власним бажанням використовує можливості, надані йому правовою нормою (напр., реалізація права на вищу освіту, пред’явити чи ні своє право на спадщину).

Дотримання форма реалізації забороняючих юридичних норм, коли суб’єкту заборонено здійснювати недозволені дії ( напр., не палити у приміщеннях, не перевищувати швидкості і т. д.).

Виконання форма реалізації зобов’язуючих юридичних норм, яка проявляється в активних діях суб’єктів, що здійснюються ними незалежно від їхнього власного бажання, а в силу виконання своїх юридичних обов’язків (напр., сплата податків, збереження майна сторожем).

57

2. Поняття, ознаки і види правовідносин

Правовідносини – передбачені нормами права зв’язки між

суб’єктами права, що виникають у процесі здійснення ними прав та обов’язків

Ознаки правовідносин

є різновидом суспільних відносин;

це відносини, передбачені нормами права;

мають вольовий характер;

суб’єкти правовідносин є правоздатними, дієздатними та деліктоздатними;

наявність об’єкта, з приводу якого виникає, змінюється чи припиняється правовідношення;

наявність правового зв’язку між суб’єктами правовідносин;

наявність суб’єктивних прав та юридичних обов’язків у суб’єктів правовідносин;

виникають на підставі юридичних фактів; охороняються державою

Передумови виникнення правовідносин

соціальні			юридичні
(фактичні
суспільні		норми	правосуб’єктність	юридичний
відносини)		права		факт

Правовідносини – це врегульовані правовими нормами

суспільні відносини, учасники яких (фізичні чи юридичні особи) виступають одночасно як носії юридичних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою

Види правовідносин:

за предметом правового	 конституційні;
регулювання	 адміністративні;
(галузями права)	 цивільно-правові;
	 фінансово-правові;
	 трудові;
	 кримінально-правові;
	 земельні тощо;

за кількістю суб’єктів у правовідношенні

прості (два суб’єкти);

складні (три і більше суб’єктів);

58

за змістом поведінки зобов’язаного суб’єкта

за часом тривалості

залежно від розподілу права обов’язків між суб’єктами

за методом правового регулювання

за функціональним призначенням

за ступенем визначеності

за характером правовідносин

активні (виконання

обов’язків);

пасивні (утримання від конкретних дій);

короткочасні;

триваючі;

односторонні (кожен

учасник або наділений правом або на нього покладено обов’язок);

двосторонні (кожен учасник має і право і

обов’язок);

договірні;

управлінські (владні);

регулятивні;

охоронні;

абсолютні;

відносні;

матеріальні;

процесуальні.

3. Структура та зміст правовідносин. Юридичні факти

Структура правовідносин

(сукупність елементів правовідносин)

Суб’єкти		Юридичний зміст		Об’єкти

Суб’єкти правовідносин – правосуб’єктні учасники

суспільних відносин, що є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків:

фізичні особи (ФО) – громадяни певної держави, іноземці (громадяни інших держав), біпатриди (громадяни двох держав), апатриди (особи без громадянства);

юридичні особи (ЮО) – публічного права (держава, її органи, державні установи, підприємства, організації тощо) та приватного права (громадські установи, організації, господарські товариства, політичні партії, релігійні організації, споживчі кооперативи тощо);

соціальні спільності – народ, нація, трудові колективи, територіальні спільноти тошо.

59

Правосуб’єктність

(юридичні властивості суб’єкта правовідносин)

правоздатність

дієздатність

–

деліктоздатність –

–

передбачена

передбачена

передбачена

нормами

права

нормами

права

нормами

права

можливість

можливість

можливість

суб’єкта

суб’єкта

мати

суб’єкта

своїми

нести

юридичну

права і

нести

діями

набувати і

відповідальність

за

обов’язки

здійснювати

вчинення

права і обов’язки

протиправних дій

правоздатність – виникає з моменту народження,

ФО

припиняється зі смертю

Правосуб’єктність

дієздатність –виникає з досягненням певного віку

зі смертю, з набранням чинності рішення суду про

(іноді за певних умов), припиняється зі смертю, з

набранням чинності рішення суду про визнання

особи недієздатною, оголошення її померлою

деліктоздатність – виникає з досягненням

певного віку (іноді за певних умов) і припиняється

визнання особи недієздатною, оголошення її

померлою, в ін. випадках, передбачених

законодавством

Види дієздатності ФО

часткова

повна

малолітні у віці

-

з

досягненням повноліття

(18

до 14 років

років);

-

з

моменту

укладання

шлюбу

неповна

неповнолітнім;

неповнолітні

- з моменту внесення запису про

від 14 до 18

те,

що

неповнолітня

особа

є

років

батьком чи матір’ю дитини;

обмежена

- з моменту державної реєстрації

встановлюється

16-річної особи підприємцем;

рішенням суду

- з моменту набуття чинності

щодо окремих

трудового договору з 16-річною

категорій осіб

особою (за рішенням органу опіки

та піклування чи суду)

60