Опорний конспект-правознавство

як загально

соціальне явище

загальносоціальне

право

(передзаконодавче)

Право

як юридичне

явище

випливає безпосередньо із

соціального життя і не залежить від держави (право першості в черзі, право на подяку за безкорисну допомогу)

Загальльносоціальне, або природне право – це природні права

людей, що безпосередньо випливають із природного порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників та існують незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні

Право як загальносоціальне явище – це певні можливості

(свободи) учасників суспільного життя, які об’єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб’єктів

Правалюдства		Праванацій(народу), іншихсоціальних спільностей		Правасім’ї

юридичне право

(законодавче)

			соціальні
	людини		особисті
			культурні
	Права
			економічні
			політичні
			економічні

є наслідком державної діяльності,

втіленням волевиявлення держави (право вимоги повернення свого майна із незаконного володіння)

Юридичне, або позитивне право – це штучне право, що

виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади, тобто це система норм, що містять права та обов’язки, офіційно закріплені державою

Право як юридичне явище – це складна система, яка складається

із загальнообов’язкових принципів, прав і норм поведінки, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою

21

Структурні елементи юридичного

права

об’єктивне право – це

система діючих у державі правових норм, втілених у різних джерелах права і не залежних від індивіда

суб’єктивне право – це

визначена об’єктивним правом міра можливої поведінки індивіда

Об’єктивне право – це система загальнообов’язкових,

формально визначених норм права, втілених у різних джерелах права і незалежних від індивідуальної свідомості і суб’єкта права

Суб’єктвне право – це закріплена правовими засобами

можливість здійснювати певні дії, вимагати дій від інших суб’єктів та звертатися до держави за захистом порушених прав

об’єктивне право

застосування права

до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від об’єктивного до суб’єктивного права

суб’єктивне право

об’єктивне і суб’єктивне тісно взаємопов’язані – на

підставі об’єктивного права здобуваються суб’єктивні права та виникають правовідносини

2. Право – особливий вид соціальних норм

Соціальні норми – це історично зумовлені правила поведінки чи

діяльності людей, що мають загальний характер, є результатом свідомої вольової діяльності людини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу за допомогою яких здійснюється регулювання та охорона суспільних відносин

Види соціальних норм

політичні

правові

корпоративні

звичаї, традиції

моральні

релігійні

інші

Право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.

22

Порівняльні ознаки правових та інших соціальних норм

Правові норми	Інші соціальні норми
виникають разом із	існують у будь-якому суспільстві
виникненням держави
встановлює чи санкціонує	встановлюють чи санкціонують
держава	інші суб’єкти
виражають волю домінуючої	виражають волю різних частин
часини суспільства	суспільства
утворюють внутрішньо	можуть не мати внутрішнього
погоджену цілісну структуру	узгодження і властивостей
(систему права)	системи
існують як єдина система норм	існують у вигляді кількох
у суспільстві	самостійних систем
формують правила поведінки у	виражаються через права, загальні
вигляді прав і обов’язків	принципи, цілі, гасла
мають формальну визначеність	можуть виражатись у будь-яких
	формах
мають чітко визначені межі дії	не завжди мають точно визначені
	межі дії
забезпечуються державним	забезпечуються звичкою,
примусом та іншими	внутрішнім переконанням,
державними засобами	громадським впливом тощо

Серед усіх соціальних норм найбільш значущими та важливими є норми права та норми моралі. Вони взаємодіють у процесі соціального регулювання, їх вимоги як правило збігаються: що забороняє або дозволяє право, те саме засуджує або заохочує мораль.

Право – це система загальнообов’язкових формально визначених

правил поведінки, правових норм, які встановлює або санкціонує держава, і які спрямовані на регулювання найважливіших суспільних відносин і забезпечується державними органами в межах їхньої компетенції

Мораль – система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що склались

у суспільстві під впливом громадської думки відповідно до економічної бази та уявлень про добро, зло, обов’язок, справедливість, честь тощо, регулюють поведінку людей і забезпечуються внутрішнім переконанням та засобами морального, громадського впливу

Відмінність права і моралі

Правові норми		Норми моралі
	за походженням
встановлюються,		формуються у людській
санкціонуються або		свідомості
визначаються державою

за формою зовнішнього виразу

23

закріплюються у спеціальних	не мають письмової форми і
державних актах	виступають у формі суспільної
	думки
за сферою дії
регулюють найбільш важливі	регулюютьпрактично всі
суспільні відносини	суспільні відносини
за ступенем	деталізації
деталізовані правила поведінки	не містять точних правил, мають
	абстрактний характер
за способом	забезпечення
забазпечуються примусовою	забезпечуються силою
силою держави	громадського впливу

Найбільшої ефективності право досягає за умови співпадання його вимог і вимог, що формуються у моральних нормах.

Єдність права і моралі

це засоби соціального регулювання;

вони є соціальними нормами;

існують у реальній поведінці людей;

основний їхній зміст – права і обов’язки;

виробляють повагу до прав і свобод особистості;

протидіють свавіллю та беззаконню;

при виникненні необхідності встановлюються, закріплюються і гарантуються

Між правом як юридичним явищем і державою як організацією політичної влади існує тісний взаємозв’язок.

Порівняльна характеристика взаємозалежності держави та права

Залежність права від	Залежність держави від
держави	права
 право виникає завдяки державі,	 право упорядковує державну
яка встановлює чи санкціонує	владу;
його норми, тобто юридичне
право походить від держави;	 право дає дозвіл державній
	владі на певні дії;

право є більш-менш сталим завдяки охороні з боку держави;  право організовує побудову,

	структуру, удосконалення й
 право впроваджується у життя	розвиток державних органів,
завдяки державі та її органам;	визначає їх функціонування;
 авторитет та престиж права	 право в демократичному
залежить від держави;	суспільстві обмежує
 сутність права відображає	державну владу;
соціальну сутність і	 право надає державним
призначення державної	органам престижу і
організації	авторитету

24

Роль держави і права в організації суспільства

на державу покладена охорона прав людини і громадянина, задоволення загально соціальних і загальнолюдських потреб;

держава видає загальнообов’язкові для усіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-юридичні приписи;

за допомогою права держава здійснює необхідний вплив на суспільні відносини.

право тісно співвідноситься з економікою: виробничі відносини в економіці визначають, яким має бути право, а право й саме впливає на економіку (н-д: встановлення податків та їх розмірів; правил безпеки праці; тривалості робочого часу; можливостей особи щодо володіння, користування, розпорядження майном тощо)

Основні способи виникнення права

у процесі формування держави

санкціонування		створення судових		видання нормативно
звичаєвих норм		прецедентів		правових актів

3.Поняття, сутність, ознаки, принципи, функції права

Право – система норм (правил поведінки) і принципів,

встановлених державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

	Ознаки права
			втілює основні права та свободи
	вираз міри свободи,
			людини, визнані у світі таким
	рівності та		чином, щоб свобода одного не
	справедливості		обмежувала свободи іншого

нормативність

формальна

визначеність

право виражається в нормативних

узагальненнях – нормах права

чіткість, однозначність, стислість

формальних правових приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо

25

це не проста сукупність принципів і

системність норм, а їх система, де всі елементи пов’язані та узгоджені

вираження суспільних, групових і

вольовий характер індивідуальних інтересів у їх гармонічному поєднанні, злагоді та

компромісах

			правила	є	загальними	та
	загальнообов’язковість
			обов’язковими для всієї країни

далеко не всі норми права

додержуються та виконуються державна забезпеченість добровільно, в силу внутрішнього переконання. Державна охорона містить у собі державний легальний

примус

Сутність права – внутрішній зміст права як регулятора

суспільних відносин, який виражається в єдності загально соціальних і вузько класових (групових) інтересів через формальне (державне) закріплення міри свободи, рівності та справедливості

Загально соціальна сутність права

(вираження узгодженої волі суб’єктів)

є результатом узгодження інтересів учасників суспільних відносин;

фіксується у відповідних джерелах права;

здатна бути еталоном поведінки для учасників суспільного життя;

забезпечується державою

Принципи права – це керівні ідеї, які характеризують зміст

права, його сутність і призначення у суспільстві:

-є підставою права, первинними щодо нього;

-є об’єктивно зумовленими;

-містяться у змісті права;

-є стабільними;

-мають високий ступінь абстрагованості;

-носять засадничий характер;

-виступають як орієнтири у формуванні права;

-відбивають сутність права та основні зв’язки, які реально існують у правовій системі;

-зосереджують досвід розвитку права, досвід цивілізації;

-вважаються стрижнем правової матерії

26

Залежно від рівня фундаментальності (основоположності):

загальноцивілізаційні (універсальні засади);

загальноправові (спільні для декількох правових систем);

загальні (для міжнародних чи національних систем)

	За територією			За предметом
	поширення:	Види	правового регулювання
	міжнародні;	принципів		конституційні;
	національні	права		цивільні;
(внутрішньодержавні)				трудові

За сферою дії:

загальні (спільні засади правового регулювання для національних чи міжнародних правових систем);

міжгалузеві (спільні для кількох галузей);

галузеві (засади, що визначають сутність правового регулювання у межах окремих галузей права);

інститутів права

За сферою

суспільного життя:

економічні;

політичні;

культурні

Загальносоціальні:

соціального компромісу

(забезпечення компромісу інтересів);

організаторсько- управлінська (організація суспільних відносин, розв’язання соціальних проблем);

комунікативна (є засобом зв’язків між учасниками суспільних відносин);

орієнтаційна (спрямовує поведінку суб’єктів суспільного життя, визначає засоби задоволення інтересів);

оцінювально-пізнавальна

(є джерелом знань про право, визначає критерії правомірної та неправомірної поведінки суб’єктів);

ідеологічно-виховна (є засобом формування світогляду)

За територією

поширення:

внутрішні;

В	 зовнішні
И
Д

ИСпеціальносоціальні:

 регулятивна: Ф a) статична або

У закріплювальна(фіксує

Ніснуючі суспільні

К	відносини);
Ц	b) творча або динамічна
І	(прогнозує і розвиває

Йнові відносини);

П	c) стимулююча
	(забезпечує розвиток
Р	бажаних відносин);
А
В	 охоронна:
А	a) обмежувальна
	(встановлює	заборони
	для	небажаної
	поведінки);
	b) витіснювальна (сприяє
	усуненню	небажаних
	відносин);
	 захисна	або
	відновлювальна
	(відновлює	порушені
	відносини)

27

Призначення права

регулювати		охороняти суспільні		захищати суспільні
суспільні відносини		відносини		відносини

Питання для самоконтролю

1.Що таке право?

2.На яких причинах виникнення права концентрується увага?

3.Визначте, з яких компонентів складається юридичне (позитивне право).

4.Чи може існувати держава без встановлених нею юридичних норм?

5.У чому полягає відмінність права від моралі?

6.Що дає змогу вирізнити право серед інших нормативних регуляторів?

7.Яка роль належить державі та праву в організації суспільного життя людей?

8.Якими є специфічні ознаки права?

9.Розкрийте соціальну сутність та призначення права.

10.Визначте призначення принципів права, виокремте їх ознаки та види?

11.Охарактеризуйте основні принципи права.



28

Тема 3. НОРМИ ПРАВА

План

1.Поняття та основні ознаки норм права

2.Структура правової норми

3.Класифікація норм права

Рекомендована література Основна: 26, 28, 39, 44, 46, 50-51, 61, 63, 67

Додаткова: 1, 3, 5-6, 9, 15, 33,48-49,52-53, 55, 57, 64, 78,

Міні-лексикон:

Норма права, ознаки правової норми, структура норми права, гіпотеза, диспозиція, санкція, норма-розпорядження, регулятивні норми, охоронні норми

1. Поняття та основні ознаки норм права

Норма права – це офіційне, формально визначене,

загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом закріплення юридичних обов’язків і прав суб’єктів правовідносин

Ознаки правової норми

узагальнює типові життєві ситуації

встановлює юридичні права і обов’язки

регулює найважливіші суспільні відносини

й охороняє інтереси держави і особи

діє у часі, просторі, за колом осіб безперервно

адресована колу неперсоніфікованому суб’єктів

формально визначене правило поведінки, яке

зафіксоване в нормативно-правовому акті

виникають разом з державою, встановлюються і

санкціонуються нею і мають офіційний характер

є загальнообов’язковими до виконання всім населенням

чинність дії припиняється чи скасовується за

спеціальною процедурою уповноваженими суб’єктами

забезпечуються державною владою і охороняються нею від

порушень шляхом державного примусу

2. Структура правової норми

29

Структура норми права, або внутрішня форма норми

права – це об’єктивно зумовлена потребами правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в поділі на окремі складові елементи, що пов’язані між собою

н о р м и

гіпотеза (умова) – частина правової норми, в

якій зазначаються обставини, вказуються умови при настанні яких можна чи необхідно виконувати правило, що міститься в диспозиції (визначає сферу і межі дії диспозиції)

С т р у к т у р а п р а в о в о ї

диспозиція (розпорядження) – обов’язкова

частина правової норми, в якій міститься саме правило поведінки, виражене в юридичних правах і обов’язках суб’єктів (центральна, основна частина; вказує на дозволену чи неприпустиму поведінку суб’єкта)

санкція (стягнення) – частина правової норми,

що закріплює заходи (вид та обсяг) державного примусу, застосовувані у разі її порушення (невиконання обов’язків, недотримання правил диспозиції) (забезпечує реалізацію диспозиції)

Елементи класичної моделі норми права: «гіпотеза – диспозиція

– санкція» можна умовно змалювати за допомогою такої схеми: «якщо – то – інакше»

			Гіпотеза
абсолютно			альтернативна			відносно
визначена			(не	повно		визначена
вичерпно			визначена)	містить		обмежує	умови
визначає	ті		формулювання в			застосування
умови,	за		загальній формі «у			норми	певним
наявності	яких		необхідному			колом вимог
діє норма права			випадку»

Санкція

відновлювальна

каральна

заохочувальна

(штрафна)

30