Опорний конспект-правознавство

		Диспозиція
визначена		не повно		відносно визначена
		визначена		вказує на	права і
				обов’язки	суб’єктів,
закріплює		вказує лише		але надає	можливість
однозначн		на загальні		для їхнього уточнення,
е правило		ознаки		залежно	від
поведінки		поведінки		конкретних обставин

На відміну від класичної (логічної) норми, що має трьохчленну структуру, частіше використовується норма-розпорядження, що складається з двох елементів:

	Регулятивні норми		Охоронні норми
∙	гіпотеза	∙	гіпотеза (диспозиція)
∙	диспозиція	∙	санкція

Елементи норми-розпорядження можна розташувати за схемою «якщо – то»

Норма-розпорядження – це цілісне, логічно і граматично

вивершене імперативне судження загального характеру, формально закріплене в тексті нормативно-правового акта

Не завжди в структурі норми права присутні всі елементи (адміністративно-правові норми, як правило, не містять гіпотези, що пояснюється їхнім відсильним характером, санкція також не є обов’язковим елементом)

Способи (форми) викладення норм права

устаттях нормативно-правового акта

∙за повнотою викладення норм права у статтях нормативно-правових актів:

повна – у статті містяться всі необхідні елементи норми

права без посилань до інших статей;

відсильна – у статті містяться не всі елементи норми права, але є посилання до інших статей цього акта, якщо є недостатні відомості;

бланкетна – у статті міститься посилання не на якесь

конкретне нормативне розпорядження даного закону, а на інший нормативний акт (такого роду стаття є «бланком», що заповнюється іншим законом, джерелом права).

∙за рівнем узагальнення норм права у статтях нормативно-правових актів:

31

казуїстична – зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, через певні факти, випадки, ознаки та ін.

абстрактна – зміст норми розкривається через загальні,

абстрактні, не індивідуалізовані поняття

3. Класифікація норм права

У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою):

За предметом правового регулювання (або за

галузями права) норми:

конституційні

цивільні

адміністративні

кримінальні

підприємницькі

трудові

сімейні

екологічні

фінансові

За методом правового регулювання (або за

формою закріплення бажаної поведінки суб’єктів права):

імперативні норми		диспозитивні норми
(прямо наказують		(надають свободу вибору
правила поведінки)		поведінки, діють лише коли
виражають у		сторони не встановили для
категоричних		себе іншого правила) у яких
розпорядженнях		держава наказує варіант
держави чітко позначені		поведінки, але які
дії і не допускають		дозволяють сторонам
ніяких відхилень від		регульованих відносин
вичерпного переліку		самим визначати права й
прав і обов’язків		обов’язки в окремих
суб’єктів		випадках

За характером впливу на особу:

заохочувальні норми					рекомендаційні
встановлюють заходи заохочення					норми
за варіант поведінки суб’єктів,					встановлюють
який схвалюється		державою	і		варіанти бажаної з
суспільством	і	полягає	в		погляду держави
сумлінній і продуктивній праці					поведінки суб;єктів

32

По субординації у правовому регулюванні:

норми матеріального		норми процесуального права
права		встановлюють				оптимальний
є первинним		порядок застосування					норм
регулятором		матеріального права: містить
суспільних відносин:		правило,		на	підставі		якого
містить правило		можливо		вирішення справи
(права, обов’язки,		по	суті		(встановлюють
заборони), на підставі		процедуру		здійснення			прав
якого можливо		або	виконання			обов’язків
вирішення справи по		закріплених			у	матеріальних
суті		нормах)

За суб’єктами правотворчості:

нормиорганів представницької влади		нормиглави держави		нормиорганів виконавчоївлади

Норми громадських

об’єднань,

комерційних організацій, трудових колективів підприємств

За дією у просторі:

загальні норми		місцеві норми

За дією у просторі:

постійні норми		тимчасові норми

За дією за колом осіб:

загальні норми			спеціальні норми		виняткові норми
поширюються			поширюються на		роблять винятки
на	все		певне коло осіб		із загальних і
населення					спеціальних норм

33

За функціональною спрямованістю

(за функціями права):

регулятивні норми

охоронні норми

(правила

(сторожі порядку)

поведінки)

встановлюють

способи

юридичної

встановлюють

відповідальності за порушення прав

права і обов’язки

і

невиконання

обов’язків,

суб’єктів

закріплених у регулятивних нормах

За характером розпоряджень, що

містяться в них:

уповноважуючі

зобов’язуючі норми

заборонні норми

норми

вказують

на

вказують

на

надають

необхідність

необхідність

можливість

здійснювати певні

утримуватися

від

певної дії,

дії,

наділяють

здійснення

дій

наділяють

суб’єктів

певними

певного

роду,

суб’єктів

обов’язками

встановлюють

правами

заборони

Питання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте норму права за основними ознаками та видами.

2.Яке значення для юридичної практики має їх класифікація?

3.Проаналізуйте структуру норм права.

4.Назвіть точки зору, що існують у юридичній літературі відносно структури норми права?

5.Чи може норма права складатися лише з двох елементів?

6.Визначте місце норм права в системі соціальних норм.

7.Поясніть, чому питома вага норм права у сучасній системі соціальних норм різних країн є різною?

8.Охарактеризуйте взаємозв’язок норм права та інших соціальних норм у різних країнах сучасності.

9.Які, на вашу думку, фактори сприяють збільшенню питомої ваги норм права у сучасній системі соціальних норм?

10.У чому, на вашу думку, проявляється правова значущість групування норм права?

11.Чи є потреба в групуванні норм права?



34

Тема 4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

План

1.Поняття та система джерел (форм) права.

2.Характеристика нормативних актів як джерел права.

3.Чинність нормативно-правових актів.

4.Систематизація законодавства: поняття, форми та значення.

Рекомендована література

Основна: 26, 28, 39, 44, 46, 50-51, 61, 63, 67 Додаткова: 7-8, 32, 38, 45, 49, 60, 62, 64, 66, 73, 83-85

Міні-лексикон:

Джерела права, правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт, законодавство, систематизація законодавства

3. Поняття та система джерел (форм) права

Джерело (форма) права – це спосіб зовнішнього

оформлення правових норм, який засвідчує їхню державну загальнообов’язковість (це спосіб, форма вираження і закріплення державної волі)

Ознаки джерела права

фіксує волевиявлення компетентного (правотворчого) суб’єкта; містить нормативно-правовий припис, за допомогою якого

формалізується зміст норми права; має загальнообов’язковий характер;

є зовнішньою формою вираження норми права та нормативно-правового припису; має визначені межі дії; має юридичну силу;

має визначену юридичну (зовнішню) форму; спрямована на досягнення відповідних юридичних наслідків

Види джерел права

нормативно-правовий акт; нормативно-правовий договір; правовий звичай; правовий прецедент; принципи права; правова доктрина; релігійні джерела

Нормативно-правовий акт – юридичний документ компетентного

органу держави, в якому закріплено забезпечуване нею формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, що охороняється державною владою від порушень

35

Ознаки нормативно-правого акта

приймається компетентним (правотворчим) суб’єктом;

є формально-обов’язковим волевиявленням правотворчого суб’єкта;

містить норми права та принципи права;

є загальнообов’язковим для адресатів;

має письмову та юридичну форму вираження; діє в часі, просторі та щодо певного кола осіб (адресатів); має юридичну силу

Нормативно-правовий договір – об’єктивне, формально

обов’язкове равило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю двох і більше суб’єктів суспільних відносин і забезпечується державою (колективний договір та ін.)

Ознаки нормативно-правого договору

приймається декількома правотворчими суб’єктами;

містить норми права та принципи права;

діє в часі; просторі та щодо певного кола осіб (адресатів);

є загальнообов’язковим для адресатів; має письмову та юридичну форму вираження; має юридичну силу; забезпечується державою

Види нормативно-правових договорів

за кількісним складом:		за предметом регулювання:
 двосторонні;		 у міжнародному праві;
 односторонні		 у конституційному праві;
			у трудовому праві;
			в інших галузях права

Правовий прецедент – рішення компетентного органу

(судового чи адміністративного) держави в конкретній справі, яка розглядалась вперше, і якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ (притаманние для англосаксонської системи права)

Ознаки нормативно-правого прецеденту

створюється право застосовним суб’єктом, спеціально уповноваженим на правотворення; містить норми права чи принципи права;

норми права чи принципи права об’єктивуються в акті застосування права; має письмову зовнішню форму вираження;

36

поширює свою дію та має обов’язковий характер лише щодо суб’єктів та відносин в аналогічній справі; є більш близьким до юридичної практики;

створюється лише за відсутності нормативно-правової регламентації; має юридичну силу, похідну від суб’єкта правотворення

Правовий звичай – історично обумовлене, неписане правило

поведінки загального характеру, яке увійшло в звичку через багаторазове застосування протягом тривалого часу і санкціоноване державою

Ознаки правового звичаю

санкціонується органом держави; містить норми права; є загальнообов’язковим для адресатів;

має обмежені регуляторні можливості (охоплює незначне коло адресатів та невелику кількість випадків); використовується для виразу форми інших джерел права; має юридичну силу, похідну від суб’єкта санкціонування; має стійкий характер (санкціонується після багаторазового застосування)

Види правових звичаїв

за предметом		за суб’єктами
регулювання		санкціонування
 у міжнародному праві;		санкціоновані	інститутами
 у конституційному		міжнародних відносин;
праві;		санкціоновані	органом
 у цивільному праві;		законодавчої влади;
 у морському праві;		санкціоновані	главою
 у торговому праві		держави;
(комерційному) праві		санкціоновані	судовими
		органами

4. Характеристика нормативних актів як джерел права

Характерні риси нормативно-правового акта

виражає державну волю домінуючої частини населення або всього народу;

визначає юридичні норми;

має певний владний характер;

закріплює правила поведінки суб’єкта;

встановлює форму виразу; виконання забезпечується силою примусу, заохочення, переконання

37

Вимоги до нормативно правового акта

структура повинна включати назву акта (вказує на орган який видав акт, предмет регулювання), преамбулу (містить інформацію про причини, умови, ціль прийняття акта, принципи його дії), розділи, глави, статті, пункти.

Наприкінці акта розміщується дата і місце його прийняття, а також підпис відповідальної посадової особи; підлягають обов’язковій державній реєстрації; опрацьовуються з урахуванням правил юридичної техніки; публікуються в офіційних друкованих виданнях

Юридична сила – це специфічна властивість нормативно-

правових актів мати переваги перед іншими нормами, що розкриває їх співвідношення і залежність за формальною обов’язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави

За юридичною силою нормативно-

правові акти поділяють на:

закони		підзаконні акти
мають вищу		видаються на підставі закону, відповідно
юридичну силу		до закону і для його виконання

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького

органу державної влади (парламенту) або народу, який приймається в особливому порядку, регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю, інтереси більшості населення, має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, загальнообов’язковий для всього населення і держави та охороняється державною владою

Види законів за значенням і місцем у системі законодавства:

1.Конституції – регулюють усі аспекти життєдіяльності країни:  кодифіковані – становлять єдиний писаний основний закон;  не кодифіковані – складаються з групи законів.

2.Конституційні закони – відрізняються від звичайних законів юридичною чинністю, особливою сферою предмету регулювання та особливою процедурою порядку ухвалення (конституційною більшістю – в Україні 2/3):

 закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передбачена чинною конституцією (ці закони або конкретизують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію);

 закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції.

38

3. Звичайні закони – це значна і рухлива група законів, які приймаються простою більшістю голосів (в Україні 1/2) і регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції:

a.загальні – регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх (кодифіковані, поточні);

b.спеціальні – регламентують обмежену сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення.

4. Забезпечуючи (оперативні) закони – нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори тощо, їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні системи норм, що містяться в інших окремих законах.

Види законів за строком дії

постійні		тимчасові				надзвичайні
Види законів за суб’єктами законотворчості
ухваленні громадянським суспільством				ухвалені законодавчим
(народом) у результаті референдуму						органом держави

Види законів за межами дії

закони України		закони Автономної Республіки Крим

Види законів за структурною формою

кодифіковані

некодифіковані

Види законів за галузевою ознакою

конституційні				адміністративні				кримінальні
	цивільні					трудові тощо

Відмінність між правом і законом

39

Право	Закон
його визначають як систему	його визначають як систему
правових норм	документів, що є зовнішнім
	виявом права
на його розвиток і формування	на його функціонування та
впливають об’єктивні фактори	формування впливають
	суб’єктивні фактори
структурними його елементами	структурними його елементами є
є норми	розділи та статті, що містять у
	собі приписи
є загальнообов’язковим	має певну юридичну силу
виражається, крім нормативних	крім норм включає інші елементи
актів, вправових звичаях,	– преамбули, назви розділів, глав,
нормативних договорах,	статей тощо
правових прецедентах
має горизонтальну (галузеву)	систематизуються за
структуру	горизонтальною, вертикальною,
	комплексною системами

Підзаконні акти – це нормативно-правові акти, що

конкретизують приписи законів, прийняті уповноваженими на те компетентними правотворчими державними органами на підставі і відповідно до законів та для їхнього виконання

Види підзаконних актів залежно від юридичної сили

загальні	поширюються на всю територію і населення
відомчі	поширюються на певну сферу суспільних відносин
місцеві	мають	чинність	на	території		певної
	адміністративної одиниці
локальні	регламентують		діяльність		конкретних
	підприємств, установ і організацій

5. Чинність нормативно-правових актів

Порядок набрання чинності (вступу в юридичну силу)

нормативно-правовими актами

чинність нормативно-правових актів починається з дня, наступного за днем настання обумовленої дати (обставини)

з моменту прийняття;

з моменту підписання; з моменту опублікування;

40