Опорний конспект-правознавство

Правосуб’єктність ЮО

виникає одночасно з моменту державної реєстрації та

припиняється з моменту внесення запису до державного реєстру про припинення в результаті ліквідації або реорганізації

правоздатність,				деліктоздатність
дієздатність			особа відповідає всім належним
особа має спеціальну			їй	майном	за	своїми
компетенцію	або		зобов’язаннями, а іноді – також
мету,	предмет		за	зобов’язаннями		своїх
діяльності			учасників

Об’єкти правовідносин – явища (матеріальні або

нематеріальні блага), з приводу яких виникають, змінюються, припиняються правовідносини. На їхню охорону направлені взаємні суб’єктивні права і юридичні обов’язки

Види об’єктів

матеріальні (нерухоме майно, рухомі речі, цінні папери);

результати інтелектуальної, творчої діяльності (твори літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі);

властивості фізичних осіб (життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність);

поведінка учасника правовідносин (мовчання як вираження волі сторони до вчинення правочину);

стан природних явищ (іонізуюче випромінювання);

властивості юридичних осіб (ділова репутація, найменування, обмежений режим доступу до документів);

обставини, що встановлюються в процесуальному порядку (інформація інтимного характеру)

Матеріальні:	Нематеріальні:
- фізичний стан людини;	- духовні цінності;
- фізичні дії уповноваженого	- певні соціальні
суб’єкта;	властивості;
- фізичні дії зобов’язального	- морально-психологічний
суб’єкта;	стан людини.

-стан природних об’єктів і явищ;

-речі (засоби виробництва, гроші тощо).

Юридичний зміст – це суб’єктивні права і юридичні

обов’язки суб’єктів правовідносин, тобто можливість дій уповноважених суб’єктів і необхідність відповідних дій зобов’язальних суб’єктів.

61

Елементи юридичного змісту

суб’єктивне право

юридичний обов’язок

передбачена нормою права

передбачена

нормою

можливість

певної

права необхідність певної

поведінки

суб’єкта,

поведінки

суб’єкта

для

спрямованої на задоволення

задоволення

інтересів

власних інтересів

уповноваженої особи

Зміст суб’єктивного права

Зміст юридичних обов’язків

включає:

можливість

необхідність

 діяти відповідно

до свого



здійснення певних дій;

бажання;



утримання

від

здійснення

 вимагати

певних

дій

від

дій,

що

суперечать

зобов’язальної сторони;

інтересам інших осіб;

 звернутися

до



нести

юридичну

компетентного

органу

чи

відповідальність

за

посадової особи за захистом

невиконання

свого права;

передбачених

нормою

 користуватися

соціальним

права дій

благом,

що

закріплене

суб’єктивним правом

Фактичний зміст – це сама поведінка суб’єктів, їх

діяльність, в якій реалізуються суб’єктивні права і юридичні обов’язки сторін

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини,

передбачені правовими нормами, які є основою для виникнення, зміни або припинення правовідносин

	Види юридичних фактів:
За вольовою	 дії (вольова поведінка		або діяльність
ознакою	фізичних чи юридичних осіб щодо
	реалізації	своїх суб’єктивних		прав,
	свобод і обов’язків)
	 події (факти або обставини, що
	виникають	незалежно	від	волі
	конкретних	суб’єктів правовідносин –
	стихійне лихо, повінь, землетрус);
За юридичними	 правостворюючі,
наслідками	 правозмінюючі,
	 правоприпиняючі
За складом	 прості,
	 складні

62

За часом	 одноактні	(наприклад,	купівля-
тривання	продаж),

триваючі (наприклад, юридичні стани

–перебування у шлюбі)

4.Застосування права як особлива форма його

реалізації

Застосування правових норм – це організаційно-правова

діяльність компетентних державних органів, уповноважених на це громадських об’єднань або їхніх службових осіб, яка полягає у встановленні формальнообов’язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб’єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації ними таких норм

Стадії застосування правових норм

встановлення юридично значимих фактів та

відшукання норми, яку можна застосувати до них

перевірка достовірності та правильності

тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми

з’ясування змісту правової норми

прийняття рішення у справі

оформлення рішення певним актом

застосування

Вимоги правильного застосування правових норм

Законності

Обґрунтова

ності

Доцільності

прийняття правозастовчого рішення

лише в межах компетенції, на підставах, за процедурою, у формі та у цілковитій відповідності із законодавством прийняття такого рішення на основі

знань про юридично значимі факти, що є істинними, правильними, вірогідними та передбачені гіпотезою норми, яку застосовують правозастосовче рішення повинно закріплювати оптимальний варіант поведінки, який дасть можливість найкраще досягти мети закону

63

Правозастосовчий акт – це правовий акт компетентного

органу або посадової особи, прийнятий на основі юридичних фактів і норм права, який визначає права, обов’язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб

Нормативні акти – це акти, які містять у собі норми права,

тобто веління до невизначеного кола осіб, характеризується можливістю неодноразової їх реалізації, тобто це правовий акт, який містить норми права і спрямований на регулювання суспільних відносин

це правові акти

приймаються і забезпечуються компетентними

органами

мають владний характер

застосовується на основі нормативного акта

має конкретний, персоніфікований характер

не є джерелом права

виступає як юридичний факт

Прогалина в праві – це відсутність у чинному

законодавстві необхідної юридичної норми

	Аналогія закону				Аналогія права
вирішення		конкретної		вирішення конкретної справи
юридичної справи (при				(при	наявності	прогалин у
наявності		прогалин	у	законодавстві та		відсутності
законодавстві)			на	«аналогічної» правової норми) на
основі правової норми,				основі	загальних	принципів
розрахованої не на дані,				відповідної галузі права в цілому.
а	на	подібні
відношення

64

5. Загальна характеристика тлумачення норм права

Тлумачення правової норми – це діяльність суб’єктів

щодо усвідомлення (з’ясування) і роз’яснення змісту правової норми з метою правильного її застосування і

Тлумачення норм права

включає два процеси:

Усвідомлення (з’ясування) – перший і		Роз’яснення	–
обов’язковий елемент тлумачення, який		це викладення
дає змогу зрозуміти для себе зміст		сенсу і змісту
правового акта, розкрити зміст правової		державної
норми. Це внутрішній розумовий		волі	та
процес, що не виходить за межі		вираження	її
свідомості інтерпретатора		назовні

Спосіб тлумачення правових норм – це засіб (прийом),

заснований на даних окремої галузі знань і використовується для розкриття змісту і аналізу правових норм, з метою їх практичної реалізації

Види тлумачення-зя’сування за способом
Мовне тлумачення	спосіб,		заснований				на		даних
	ретельного			аналізу		морфологічної і
	синтаксичної				структури				тексту
	правової			норми.			Цей		спосіб
	тлумачення			охоплює			усвідомлення
	окремих слів і термінів, граматичного
	і	синтаксичного				змісту			всього
	речення, групи речень. Серед інших
	способів цей спосіб є первинним,
	оскільки		правові			норми		існують
	тільки в мовній формі
Логічне тлумачення	спосіб тлумачення змісту норм права
	за	допомогою			прийомів			логічного
	мислення, заснованих на законах і
	правилах формальної						логіки. При
	логічному			тлумаченні			досліджують
	не окремі слова, а внутрішні зв’язки
	між	частинами				правового			акта,
	логічну		структуру			правових			велінь.
	Шляхом			формальної					логіки
	розкривають зміст правової норми
Спеціально-	спосіб,		заснований			на спеціальних
юридичне	юридичних			знаннях,			на		даних
тлумачення	юридичних				наук.		Спеціальні
	юридичні			знання			використовує

65

юрист-професіонал у процесі тлумачення правової норми. У багатьох випадках тільки за їхньою допомогою можливо розкрити в необхідному обсязі зміст юридичної норми. Дані юридичних наук можуть бути в самому тексті закону у вигляді понять, визначень, у наукових коментарях, у роз’ясненнях юридичних органів

Систематичне спосіб, заснований на знаннях зв’язку тлумачення юридичної норми з іншими нормами, із загальними нормативними положеннями, з принципами права.

Цей спосіб дає змогу розкрити зміст правової норми у зв’язку з іншими нормами, оскільки вона діє не ізольовано. Норма співставляється з іншими нормами, встановлюється її місце в даному нормативному акті, в галузі права, в правовій системі

Історичне спосіб, заснований на даних тлумачення історичних умов, історичних подій при виданні закону, тобто, це усвідомлення змісту норм права на основі дослідження конкретних історичних умов, за яких вони були прийняті, яку мету на той час ставили перед ними. Цей спосіб може зачіпати ґрунтовні історико-правові дані, які використовуються лише як

спосіб тлумачення

Види тлумачення-роз’яснення

І. Офіційне – це тлумачення правової норми уповноваженим органом, сформульоване у спеціальному акті роз’яснення змісту та мети правових норм і є загальнообов’язковим для всіх суб’єктів її застосування і реалізації

а) Нормативне

Автентичне норма тлумачиться тим самим органом, (власне, який її встановив (суб’єктами такого «авторське») тлумачення можуть бути всі правотворчі органи)

Легальне коли загальнообов’язкове тлумачення (делеговане) змісту правової норми дає орган, який дану норму не встановлював, але спеціально уповноважений законом

давати її обов’язкове роз’яснення

б) Казуальне

(казус – випадок), або індивідуальне тлумачення правової

66

це науково обґрунтоване тлумачення вчених, науково-дослідних закладів у статтях, монографіях, наукових коментарях, усних або письмових обговореннях проектів нормативних актів; воно не має обов’язкової сили, але суттєво впливає на правотворчу та правозастосовчу діяльність тлумачення юристів-практиків,

адвокатів, роз’яснення в юридичних консультаціях, консультації в газетах з окремих питань права, вечори запитань і відповідей на правові теми – все це відноситься до неофіційного компетентного тлумачення норм права Тлумачення не юристів, тобто всіх суб’єктів права на основі життєвого досвіду. Його значення для правозастосовчої діяльності пов’язане з виявленням правової свідомості широкого кола суб’єктів правовідносин

норми - роз’яснення, обов’язкове тільки для конкретного

випадку, конкретної справи й обов’язкове лише для осіб, щодо яких воно провадиться. Найчастіше акт казуального тлумачення є складовою частиною правозастосовчого акта, яким вирішують конкретну юридичну справу

Судове дається судовими органами при розгляді конкретних справ, і знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях з цих справ

Адміністративне здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією (напр., наказ міністра у зв’язку з розглядом конкретної скарги)

ІІ. Неофіційне тлумачення норми права – це тлумачення, що здійснюється будь-яким суб’єктом і не володіє юридичною силою

Доктринальне

тлумачення

Професійне

тлумачення

Повсякденне

(буденне)

тлумачення

Питання для самоконтролю

1.Чи можлива реалізація норм права поза правовими відносинами?

2.Охарактеризуйте основні форми реалізації норм права.

3.Чи всі суспільні відносини є правовими?

4.Охарактеризуйте правовідносини за основними ознаками.

5.Визначте структурні частини правовідносин та дайте характеристику основних їх видів.

6.Дайте характеристику основних видів суб’єктів правовідносин.

67

7.Розкрийте зміст правосуб’єктності фізичних осіб та юридичних осіб.

8.Охарактеризуйте основні види об’єктів правовідносин.

9.Чи може визнаватися об’єктом правовідносин людина?

10.Виокремте відмінні властивості суб’єктивного права та юридичного обов’язку.

11.Назвіть відомі вам приклади обмеження правоздатність, дієздатність фізичної особи?

12.Розкрийте значення взаємозв’язку суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

13.Чи можна вважати, що існують гарантії здійснення суб’єктивного права, якщо йому не кореспондує юридичний обов’язок іншого суб’єкта?

14.У чому на вашу думку, проявляється відмінність між правовідносинами та правопорушеннями?

15.Чи відрізняється реалізація публічних та приватних норм права?

16.Охарактеризуйте основні стадії реалізації норм права.

17.Чи можна вважати застосування норм права особливою формою їх реалізації?

18.Виокремте передумови та основні ознаки застосування норм права.

19.Дайте характеристику основних стадій застосування норм права.

20.Назвіть подібні та відмінні ознаки нормативноправових та право застосовних актів.

21.Чи існують джерела права, які не потребують тлумачення?

22.Визначте поняття та виокремте етапи тлумачення норм права.

23.Назвіть способи тлумачення правових норм та їх значення для юридичної практики.



68

Тема 7. ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТІ І ПРАВОПОРЯДКУ. ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

План

1.Поняття законності, правопорядку, суспільного порядку та дисципліни.

2.Правова культура.

3.Правомірна та протиправна поведінка.

4.Поняття, причини і види правопорушень.

5.Поняття, підстави й цілі, види юридичної відповідальності.

Рекомендована література

Основна: 26, 28, 39, 44, 46, 50-51, 61, 63, 67 Додаткова: 1, 14, 16-17, 2931, 4042, 47-48, 57-59,76-77

Міні-лексикон:

Законність, гарантії законності, правопорядок, дисципліна, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, склад правопорушення, об’єкт правопорушення об’єктивна сторона правопорушення,, суб’єкт правопорушення, суб’єктивна сторона правопорушення, причини правопорушення, юридична відповідальність

1. Поняття законності, правопорядку, суспільного порядку та дисципліни.

Законність – це режим, такий стан суспільства, який

характеризується неухильним виконанням, дотриманням всіма учасниками суспільних відносин вимог нормативно-правових актів

Режим законності в правовій державі передбачає наявність

двох взаємопов’язаних факторів:

наявність досконалого

демократичного законодавства, яке відповідає потребам суспільного демократичного розвитку

повного і неухильного

виконання приписів законів, підзаконних актів державними органами, посадовими особами, об’єднаннями та громадянами

Ознаки законності:

неприпустимість протиставлення законності і доцільності

зв’язок законності із загальною і правовою культурою

населення, посадових осіб

єдність законності та справедливості

69

невідворотність відповідальності за правопорушення, будь-

які порушення режиму законності та інше

Гарантії законності – це система засобів, за допомогою яких у

суспільному житті впроваджується, охороняється і, в разі порушення, відновлюється законність

Юридичні гарантії законності – це передбачені законом

спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності

Принципи законності:

доцільність – відповідність законодавства цілям

забезпечення прав людини і громадянина, нації і народу, прогресивного розвитку суспільства тощо

єдність – однаковість нормативно-правового

регулювання на всій території країни і щодо всіх суб’єктів права

реальність – гарантування законності всіма

дієвими засобами

Види юридичних гарантій законності:

за найближчими цілями:

 превентивні (попереджувальні) – спрямовані на

запобігання правопорушенням;

відновлюючи – спрямовані на усунення чи відшкодування негативних наслідків правопорушень;

каральні (штрафні) – спрямовані на реалізацію

юридичної відповідальності правопорушників;

за суб’єктами застосування гарантій:

парламентські;

президентські;

судові;

прокурорські тощо;

за формою зовнішнього виразу (об’єктивації):

документальні:

нормативно-документальні – гарантії законності, передбачені нормативно-правовими чи правороз’яснювальними актами загального характеру;

індивідуально-документальні – правозастосувальні акти, покликані забезпечувати, охороняти чи відновлювати законність;

70