право соц.забезп

Таким чином, найбільш характерними ознаками пенсії за вислугу років є: професія, посада, тривалість роботи в певній галузі народного господарства, залишення роботи, що дає право на цю пенсію, а іноді й певний вік. Хоча вік не є обов'язковою ознакою пенсії за вислугу років, але він, як правило, нижче встановленого пенсійного віку. Що стосується тривалості спеціального стажу, то він звичайно збігається із тривалістю виробничого стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

2. Пенсійне забезпечення громадян, що проходили військову службу або службу в органах внутрішніх справ.

Право на пенсійне забезпечення визначається наявністю у військовослужбовців й атестованих органів, що служать, внутрішніх справ певної законом тривалості служби, досягненням до дня звільнення з військової служби або органів внутрішніх справ (для цих категорій службовців) установленого віку й обов'язковим звільненням з військової служби або органів внутрішніх справ по певних причинах (відставка, запас, хвороба, скорочення штатів й ін.).

Залежно від причин звільнення й умов надання права на пенсію за вислугу років, установлюються різні розміри пенсії (від 50 до 90% грошового забезпечення). Так , військовослужбовцям, особам начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ, що мають вислугу 20 років і більше, призначається пенсія в розмірі 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або по стані здоров'я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення й за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 відсотки грошового забезпечення, але не більше 85 відсотків грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, особам середнього, старшого й вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, що мають на день звільнення загальний виробничий стаж 25 календарного років і більше, з яких не менш 12 років й 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, що достигли 45-літнього віку, призначається пенсія за загальний виробничий стаж 25 років - 50 відсотків і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 відсоток відповідних сум грошового забезпечення.

Особам, що приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період проходження служби й віднесених до категорії 1, розмір пенсії збільшується на 10 відсотків, а віднесених до категорій 2, 3 й 4 - на 5 відсотків. Загальний розмір пенсії, обчислений за зазначеними правилами, не повинен перевищувати 85 відсотків, а особам, що приймали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи по 1-й категорії - 95 відсотків, а по 2, 3 й 4 категоріям - 90 відсотків.

До пенсії за вислугу років можуть нараховуватися відповідні надбавки, передбачені загальним пенсійним законодавством, а саме:

-непрацюючим пенсіонерам, що мають на своєму втриманні непрацездатних членів родини, - у розмірі соціальної пенсії, установленої Законом України “Про пенсійне забезпечення”;

-самотнім пенсіонерам, інвалідам 1-й групи, що бідує, за висновком медичних установ, у догляді за ними, - у розмірі соціальної пенсії. Надбавки

можуть нараховуватися одночасно.

3. Пенсії за вислугу років державним що служать, суддям, працівникам прокуратури й митних органів.

Пенсії державним службовцем призначаються, як ми вже відзначали, при наявності загального виробничого стажу для чоловіків - не менш 25 років, для жінок - не менш 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менш 10 років і відповідно досягненні пенсійного віку. Тільки за таких умов може бути призначена пенсія в розмірі 80 відсотків суми посадового (діючого) окладу з урахуванням надбавок і доплат за вислугу років і ранг державного службовця. Розмір пенсії може бути збільшений за кожний повний рік понад 10 років державної служби на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцеві виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (доходу), одержуваного після виходу на пенсію.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з осудом за навмисний злочин, зроблений з використанням свого посадового положення, або здійсненням корупційного діяння, втрачає права на одержання пенсії, передбаченої Законом України “Про державну службу”.

Пенсії за вислугу років суддям. Основною умовою призначення пенсії суддям є стаж роботи в посаді судді не менш 20 років і вихід у відставку. Судді, що пішов у відставку, при наявності відповідного віку й стажу роботи виплачується по його виборі пенсія на умовах госслужбы або звільнене від сплати податку щомісячний довічний зміст у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи більше 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового змісту збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового змісту (пенсії).

Судді у відставці, що має стаж роботи в посаді судді менш 20 років і достигшему 55-літнього віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового змісту обчислюється пропорційно кількості повного років роботи в посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового змісту в зазначеному розмірі або, по його виборі, призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України “Про державну службу”. У заробіток судді для вирахування щомісячного довічного грошового змісту або пенсії включається посадовий оклад, премії й доплата за кваліфікаційні класи, а також надбавка за вислугу років.

Пенсії працівникам прокуратури. Пенсії працівникам прокуратури призначаються диференційовано залежно від займаної посади. Наприклад, слідчим працівникам пенсії призначаються незалежно від віку при вислузі не менш 20 років - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується: на слідчій роботі - на три відсотки, а на будь-якій прокурорській посаді - на два відсотки заробітку, з

якого обчислюється пенсія. Працівникам, що займають прокурорські посади, пенсія призначається по досягненні 55 років чоловіками й 50 років жінками, з вислугою на цих посадах не менш 20 років - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на два відсотки заробітку.

Слідчим працівникам і працівникам, що займають прокурорські посади, що не має вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менш 12 років, по досягненні чоловіками 60 років при загальному стажі роботи 25 років і більше, а жінками - 55 років при загальному стажі роботи 20 років і більше - пенсії призначаються в розмірі, пропорційному кількості повного років роботи на прокурорсько-слідчих посадах з розрахунку 50 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік загального стажу понад 25 років - для чоловіків й 20 років - для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється. Загальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за зазначеними правилами, не може перевищувати 75 відсотків відповідного заробітку, а особам, що брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи й віднесеним до категорії 1 - 85 відсотків, до категорії 2 - 80 відсотків.

Пенсії працівникам митних органів. Митники забезпечуються пенсіями відповідно до Закону України “Про державну службу” при наявності встановленої законодавством вислуги років і досягненні певного віку. Відповідно до Митного кодексу України* митники мають право на пенсію: жінки при вислузі 20 років і досягненні віку 50 років, чоловіка — відповідно

— 25 років й 55 років при наявності персонального звання. Вирахування розміру пенсії провадиться у відсотковому відношенні до фактичного заробітку з урахуванням надбавок за персональні звання, вислугу років, знання іноземних мов і т.п., тобто застосовується та ж методика вирахування пенсії, що й для всіх інших державних службовців.

4.Пенсії за вислугу років окремим категоріям фахівців інших галузей народного господарства.

Коло осіб, професій і посад, робота в які надає право на пенсію за вислугу років, необхідно їх ще раз перелічити:

1.це окремі категорії працівників залізничного транспорту;

2.плавсклад окремих видів морського, річкового флоту й флоту рибної промисловості;

3.працівники лісової промисловості й лісового господарства;

4.працівники утворення, охорони здоров'я й соціального захисту;

5.заслужені майстри спорту й майстри міжнародного класу;

6.артисти театрів й інших театрально-видовищних підприємств і колективів.

Тема №7 Загальнообов'язкове державне соціальне страхування по тимчасовій втраті працездатності

1. Законодавство України

18.01.2001р. прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням», далі №2240-ІІІ. Даний Закон прийнятий відповідно до Закону України «Про Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 №516/98-ВР.

Законодавство України, що регулює відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнятих Законом України №516/98-ВР 14.01.98, Кодексу законів про працю, прийнятої Закону України «...» №2240-ІІІ від 18.01.2001 і прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій по захисту прав громадян на одержання матеріального забезпечення й соціальних послуг у випадку тимчасової непрацездатності, вагітності й пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його родини.

Право на матеріальне забезпечення й соціальні послуги по даному законодавству мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства й члени їхніх родин, що проживають на Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування й день звільнення).

Страхуванню підлягають:

1)особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання або у фізичних осіб.;

2)члени колективних підприємств, сільськогосподарських й інших виробничих кооперативів;

3)громадяни України, що працюють за межами України й не застраховані в системі соціального страхування країни, у якій перебувають, за умови сплати страхових внесків у Фонд соціального страхування України;

4)особи, що забезпечують себе роботою самостійно (підприємці, адвокати, нотаріуси, творчі працівники й т.д.) за умови сплати страхових внесків у Фонд соціального страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється на принципах:

1)законодавчого визначення умови й порядку здійснення страхування;

2)обов'язковості страхування осіб пунктів 1 й 2 і добровільності страхування осіб п. 3 й 4;

3)державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4)обов'язковості фінансування виплат і соціальних послуг в обсягах, передбачених Законом;

5)формування й використання коштів на принципах солідарності й субсидування;

6)цільового використання;

7)паритетності в керуванні Фондом представників держави, застрахованих осіб і роботодавців;

8)відповідальності роботодавця й Ф.С.С. за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення й соціальні послуги.

Особам, що підлягають страхуванню, видається Свідоцтво, що є єдиним для всіх видів страхування. Для вирахування допомог і виплат застосовується страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню

йсплачує або за нього сплачують страхові внески у Ф.С.С. У страховий стаж зараховується загальний виробничий стаж особи до введення в чинність закону №2240-ІІІ, наступні періоди сплати страхових внесків, а також періоди тимчасової непрацездатності, відпустка у зв'язку з вагітністю й родами до 3х років.

Фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності (далі Фонд) є органом, що здійснює керівництво й керування загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням по тимчасовій непрацездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням, що проводить збір й акумуляцію страхових внесків й інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення й соціальних послуг й забезпечувающим їх надання, а також здійснюючий контроль за використанням цих коштів.

Фонд ставиться до цільових позабюджетних страхових фондів. Всі застраховані особи є членами цього фонду. Фонд є некомерційною самокерованою одиницею, у якому держава є гарантом надання матеріального забезпечення, має право юридичної особи від дня реєстрації Уставу.

Керування Фондом здійснюється на паритетній основі: державою, представниками застрахованих осіб і роботодавцем. Керування здійснюється через правління й виконавчу дирекцію Фонду.

В областях безпосереднє керування здійснюють правління й обласні виконавчі дирекції.

Виконавчі дирекції є органом правління Фонду, що забезпечує виконання рішень правління через робочі органи виконавчих дирекцій, створених у районах і містах.

Кошти Фонду

Джерелом формування коштів Фонду Соціального Страхування є:

1)страхові внески страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб;

2)суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника, пені, штрафів й інших фінансових санкцій, застосовуваних до страхувальника посадовими особами;

3)благодійні внески підприємств і фізичних осіб;

4) асигнування з Держбюджету України й інші надходження.

Кошти Фонду не включаються в Держбюджет, не підлягають вилученню, використовуються за цільовим призначенням й у випадку невикористання їх цього року переходять у наступний фінансовий рік.

Кошти використаються на:

1)виплату застрахованим особам допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності й родам, народження дитини, догляду, на поховання;

2)фінансування санаторно-курортного лікування й оздоровлення застрахованих осіб і членів їхніх родин;

3)утворення резерву страхових коштів розраховуючи на місяць для фінансування матеріальних виплат;

4)забезпечення поточної діяльності й зміст органів Фонду, розвиток матеріально-технічної бази.

Розмір страхових внесків установлюється по поданню КМУ Верховною Радою України й нараховується:

1)для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що підлягають оподаткуванню;

2)для найманих робітників - до сум оплати праці, що включає основну

йдодаткову зарплату й інші заохочувальні виплати в натуральній формі, що підлягає оподаткуванню із громадян;

3)особи, що забезпечують себе роботою самостійно - до сум оподатковуваного податком доходу (прибутку).

Страхові внески нараховуються в границях граничної суми зарплати, що встановлюється КМУ і є розрахунковою величиною при вирахуванні допомог. Платниками страхових внесків у Фонд С.С. є: страхувальники й застраховані особи, які здобувають статус платника від дня їхньої реєстрації у виконавчій дирекції Фонду. Страхувальник сплачує у Фонд різницю між на чисельними для роботодавця й найманих робітників страховими внесками й витратами, пов'язаними із предоставляннями матеріального забезпечення й соціальних послуг застрахованим.

Суб'єкти і приципи страхування

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування по тимчасовій непрацездатності є страхувальник, страховик, застраховані особи.

Страхувальник – роботодавець або фізична особа, що сплачує страхові внески.

Страховик – Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Застрахована особа – найманий робітник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

І. Страхувальник має право:

1)брати участь у керуванні Фондом через своїх представників у складі правління Фонду;

2)одержувати в органах управління Фонду безкоштовно інформацію про порядок й умови сплати страхових внесків і використанні страхових коштів;

3)на додаткове фінансування з коштів Фонду у випадку перевищення сум фактичних витрат над сумою нарахованих страхових внесків;

4)на судовий захист своїх прав.

Страхувальник зобов'язаний:

1)зареєструватися у виконавчій дирекції Фонду як платник внесків протягом 10 днів від дня одержання Свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, зміни юридичного статусу, адреси, висновку трудового договору з найманим робітником;

2)нараховувати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески;

3)надавати й оплачувати застрахованим особам у випадку настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення;

4)звістки облік коштів соціального страхування й вчасно надавати звітність у Фонд;

5)допускати посадових осіб Фонду до перевірок правильності вирахування й сплати страхових внесків, надавати їм необхідні документи;

6)звістки облік заробітної плати застрахованої особи й зберігати ці дані протягом строку, установленого законодавством;

7)надавати на вимогу застрахованої особи відомості про зарплату й сплату страхових внесків.

Відповідальність страхувальника:

1)страхувальник-роботодавець відповідає за відхилення від реєстрації як платник страхових внесків - накладає штраф у розмірі 50% суми підметів сплаті страхових внесків за весь період страхування;

2)несвоєчасність сплати або неповну сплату страхових внесків - штраф

урозмірі схованої суми зарплати, на яку нараховуються страхові внески, а при повторному порушенні - у трикратному розмірі зазначеної суми;

3)порушення порядку використання страхових внесків - штраф у розмірі 50% підлягаючої до сплати суми страхових внесків;

4)на виплачені в строк страхові внески нараховується пеня виходячи 120% дисконтної ставки Нацбанку, що діяли на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь строк.

ІІ. Страховик має право:

1) здійснювати перевірку обґрунтованості видачі й продовження листків непрацездатності;

2)одержувати безкоштовно від підприємств, організацій, державних органів і громадян-суб'єктів підприємницької діяльності відомості про сплату страхових внесків й їхньому використанні;

3)здійснювати перевірки, одержувати необхідні пояснення, припиняти операції підприємств, накладати фінансові санкції, адміністративні штрафи;

4)порушувати питання про залучення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства соціального страхування.

Страховик зобов'язаний:

1)забезпечувати фінансування матеріального забезпечення й надання соціальних послуг;

2)зареєструвати страхувальника як платника в десятиденний строк;

3)здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків;

4)звістки облік і звітність про страхові кошти;

5)давати безкоштовно страхувальникам і застрахованим особам консультації, інформувати про призначення й відмову матеріального забезпечення, стягувати зайво виплачені суми з юридичних і фізичних осіб.

Відповідальність страховика за невиконання або неналежне виконання умов соціального страхування несуть його органи, працівники виконавчої дирекції Фонду відповідно до законодавства.

ІІІ. Застраховані особи мають право:

1)брати участь у керуванні Фондом через своїх представників у правлінні;

2)одержувати безкоштовно інформацію у виконавчій дирекції Фонду про порядок й умови сплати страхових внесків й їхній витраті;

3)одержувати при настанні страхового випадку матеріальне забезпечення й соціальні послуги;

4)оскаржити дії страховика й страхувальника по наданню матеріального забезпечення.

Застраховані особи зобов'язані:

1)надавати страхувальникові, страховикові достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення;

2)вчасно повідомляти страхувальника й страховика про обставини, що впливають на виплати протягом 10 днів з моменту їхнього виникнення;

3)дотримувати режиму, певний лікарем на період тимчасової непрацездатності.

Застрахована особа несе відповідальність відповідно до законодавства за незаконне одержання по його провині (підробка, виправлення в документах, надання недостовірних даних) матеріального забезпечення.

Види матеріального забезпечення:

По загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню передбачені наступні види матеріального забезпечення й соціальних послуг:

1)допомога з тимчасової непрацездатності, що виплачується на підставі листка по тимчасовій непрацездатності в результаті:

-тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; виплачується на підставі листка по тимчасовій непрацездатності Фондом з 6 дня; перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів підприємства за графіком роботи;

-необхідності догляду за хворою дитиною у віці до 14 років - виплачується з 1 дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря має потребу в догляді, але не більше 14 календарних днів, що бідують дітям до 14 років у стаціонарному лікуванні на весь період перебування в стаціонарі;

-необхідності догляду за хворим членом родини (крім дітей) надається

з1-го дня, але не більше ніж на 3 кал-х дні, а у виняткових випадках - не більше 7 календарнихх днів;

-догляду за дитиною у віці до 3-х років або дитиною-інвалідом у віці до 16 років у випадку хвороби матері або іншої особи, що доглядає за цією дитиною, надається з першого дня на весь період хвороби;

-карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби, допомога надається з першого дня за увесь час відсутності на роботі із цієї причини;

-тимчасового перекладу застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більше легку нижчеоплачуванну роботу, допомогу надається з 1- го дня, але не більш ніж за 2 місяці;

-протезування із приміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства, надається допомога з 1-го дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд туди й назад;

-санітарно-курортного лікування, допомога надається якщо тривалість щорічної відпустки основного й додаткового недостатньо для лікування й проїзду до санітарно-курортної установи й назад.

2)одноразова допомога при народженні дитини надається застрахованій особі одному з батьків у розмірі встановленому правлінням Фонду, якщо обіг за його призначенням надійшло не пізніше 6 місяців від дня народження дитини. При народженні 2-х і більше дітей допомога надається на кожну дитину. У випадку народження мертвої дитини допомога не виплачується.

3)допомога з вагітності й родів застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю й родами, тривалістю 70 к.дн.. до пологів й 56 к.буд. після (70 у випадку ускладнених пологів, народження 2-х і більше дітей). Жінкам-чорнобильцям 1-4 категорій - 180 к.дн. (90+90). При збігу відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-літнього віку з періодом відпустки у зв'язку з вагітністю й родами, допомога з вагітності виплачується незалежно від допомоги з догляду.

Допомога з вагітності й родів надається застрахованій особі в розмірі 100% середньої зарплати й не залежить від страхового стажу.

4)допомога з догляду за дитиною до досягнення їм 3-літнього віку надається у вигляді матеріального забезпечення застрахованій особі, що частково компенсує втрату заробітної плати й надається одному з батьків дитини й іншій застрахованій особі, що фактично здійснює догляд за дитиною. Розмір допомоги встановлюється правлінням Фонду й виплачується щомісяця від дня надання відпустки по догляду по день закінчення, але не більш ніж по день досягнення дитиною 3-х років. У випадку народження (усиновлення, опікунства) двох і більше дітей, допомога призначається на кожну дитину.

5)допомога на поховання надається у випадку смерті застрахованої особи, а також членів родини, що перебувають на його втриманні (дружини, чоловіка, дітей, братів, сестер й онуків, що не досягли 18 років, батька, матері, діда й бабки по прямої лінії споріднення). Не вважаються, що перебувають на втриманні члени родини, які мали самостійні джерела коштів до існування (одержували зарплату, пенсію). Допомога надається особі, що здійснила поховання.

6)соціальна послуга із забезпечення оздоровчих заходів - оплата й надання путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам і членам їхніх родин, у дитячі оздоровчі установи, зміст санаторіївпрофілакторіїв, по позашкільній роботі з дітьми, зміст дитячих юнацьких спортивних шкіл.

Призначення й виплата допомог

Матеріальне забезпечення й соціальні послуги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню застрахованим особам призначається й надається по основному місцю роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

При ліквідації підприємства виплати провадяться правонаступником, а при відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду по місцю реєстрації ліквідованого підприємства як страхувальника.

Застрахованим особам-підприємцям виплати здійснюються виконавчою дирекцією Фонду по місцю реєстрації їх як страхувальника.

Рішення про призначення виплат і надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування, що створюється на підприємстві, до складу якої входять на паритетній основі представники адміністрації й застрахованих осіб.

Допомога з тимчасової непрацездатності призначається комісією соціального страхування при наданні листка по тимчасовій непрацездатності

йвиплачується залежно від страхового стажу в наступних розмірах:

-60% середньої заробітної плати - застрахованим особам, що мають страховий стаж - до 5 років;

-80% - страховий стаж - від 5 до 8 років;

-100% - страховий стаж понад 8 років;