5. Написання курсової роботи

Після того, як підібрано і вивчено літературні джерела, зібрано необхідні фактичні дані, знову повертаються до плану курсової роботи, роблять його аналіз, уточнюють формулювання окремих питань, їх послідовність і т. д. Завершивши роботу з планом, переходять до написання тексту курсової роботи.

Матеріал розташовують у суворій відповідності із складеним планом, дотримуються послідовності викладення кожного питання, бо порушення цього призводить, як правило, до повторів одних і тих самих положень, втрати логічного зв’язку. У ряді випадків подібні похибки залишають нерозглянутими найважливіші питання. Особливу увагу приділяють прискіпливому аналізу і використанню зібраного фактичного матеріалу: він є основою і підтвердженням важливих теоретичних положень.

Бажано, щоб студенти у курсових роботах наводили таблиці, графіки, робили їх аналіз. Це підтверджує науковий підхід автора до оцінки конкретних явищ. Так, за допомогою цифрового матеріалу можна виявити і показати динаміку і тенденції розвитку економічних процесів, особливості економічних явищ, охарактеризувати їх реальну величину і значення. Найкраще це робити, користуючись відносними або абсолютними показниками, взятими у зіставленні один з одним. Широке використання фактичного і цифрового матеріалу зовсім не означає перевантаження ним курсової роботи. Фактів може бути небагато, але вони повинні бути переконливими, яскравими, актуальними, типовими.

Глибоке знання літературних джерел, точок зору вітчизняних і зарубіжних економістів, матеріалів державних законотворчих і виконавчих структур країни з питань курсової роботи допоможуть творчо підійти до виконання завдання, зробити правильні висновки на підставі зібраного і вивченого матеріалу, в достатній мірі теоретично висвітлити тему, встановити тісний зв’язок теоретичних питань з практичною діяльністю.

У роботі теоретично обґрунтовується і підтверджується конкретним фактичним і статистичним матеріалом кожне положення, показується динаміка даного економічного явища. Тут допоможуть зроблені при вивченні літературних джерел нотатки, конспекти тощо.

Робота не повинна носити реферативний характер, тобто копіювати частини тексту певних літературних джерел. Матеріал має бути викладений своїми словами, за винятком, звичайно, цитат.

Нерідко трапляється, коли в економічній літературі немає єдиної точки зору з даного питання. У такому разі можна навести думки авторів, які дотримуються різних позицій і висловити своє ставлення до них. Зокрема, можна погодитись з однією із позицій, наводячи при цьому додаткові аргументи, або навіть сформулювати свою точку зору з даної проблеми. Самостійний аналіз економічних проблем значно підвищує цінність роботи, сприяє більш глибокому засвоєнню матеріалу, надає роботі творчого характеру.

6. Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота має бути написана (чи надрукована) чітко, розбірливо, без помилок і виправлень, на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). Мова написання роботи – державна. Загальний обсяг курсової роботи 30 – 35 сторінок рукописного тексту ( надрукованого дещо менше).

Для написання роботи використовують чорнила (чорного, синього або фіолетового кольору).

Вимоги до друку: шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5.

Текст курсової роботи пишуть (друкують), залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній та нижній – 20 мм. При цьому окреслення полів не допускається. Обсяг вступу й висновків, як правило, по 2 – 3 сторінки; всі розділи (окрім підрозділів) плану розпочинають з нової сторінки.

Сторінки курсової роботи послідовно нумерують арабськими цифрами, проставляючи їх у правому верхньому куті аркуша на відстані не менше 10 мм від верхнього та правого поля. При цьому титульний аркуш та наступну зі змістом сторінку роботи включають до загальної нумерації, але номери на них не проставляють. Тобто нумерація розпочинається зі сторінки 3, на якій розташований вступ курсової роботи.

Титульний аркуш – перша сторінка роботи. Його оформлення здійснюється у відповідності до наведеного додатку 1.

Наступна сторінка – зміст курсової роботи, де вказуються заголовки розділів (підрозділів) та номери сторінок, з яких вони починаються (додаток 2).

Викладення роботи ведеться у відповідності зі змістом після повної назви кожного з розділів.

У кінці роботи подається список використаної літератури, до якого вносять тільки ті джерела, які безпосередньо використовувались під час написання курсової роботи (вони цитувались, на них робились посилання в тексті або ж вони були відправною точкою при формуванні концепції автора).

Список літератури формується в такому порядку:

1. Закони України.

2. Укази Президента України.

3. Постанови Кабінету Міністрів України.

4. Офіційні й нормативні матеріали міністерств і відомств.

5. Постанови й рішення місцевих органів самоврядування.

6. Навчальна література, монографії, довідники, статті із наукових збірників і періодичних видань – у алфавітному порядку прізвищ авторів, а ті, що не мають на титульних сторінках прізвищ авторів, – за назвою роботи.

Для кожного літературного джерела вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, загальну кількість сторінок.

Для статей, що опубліковані у періодичних виданнях, зазначають прізвище, ініціали автора. Назву статті // Назву журналу чи газети. – Рік видання. – Номер журналу чи дату виходу газети (додаток 5).

У роботі на всі цитати, статистичні дані і наведені факти обов’язково надають відповідні посилання. Допускається два варіанти оформлення посилань:

1) посилання у вигляді [N, C], де N – порядковий номер джерела за списком використаної літератури; C – номер сторінки, з якої взята цитата. Їх наводять одразу після закінчення цитати у квадратних дужках. Наприклад: [5, с. 22];

2) посилання наводять внизу сторінки, на якій розміщена цитата, і відокремлюють від тексту горизонтальною лінією. Тут вказують прізвище та ініціали автора. Назву роботи. – Місце видання: Видавництво, рік видання. – Сторінку (сторінки), на якій знаходиться цитований текст. Якщо на одній сторінці кілька посилань (всі вони нумеруються) на одне й те ж літературне джерело, то, починаючи з другого посилання, воно замінюється словами «Там же, с. 5». Наведемо приклади такого оформлення посилань:

__________________

1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – К.: Вища школа, 1997. – С. 238.

2. Юрчишин В., Сахацький М. До проблеми відродження сільського господарства України // Економіка України. – 1999. – № 1. – С. 25.

3. Там же. – С. 72 – 73.

Цитати з оригіналу оформлюють як пряму мову, з відповідними розділовими знаками: лапки, двокрапка, тире. Якщо ж уривок (положення) з якоїсь роботи викладається своїми словами, з використанням окремих словосполучень автора, термінів, то все рівно посилання робити обов’язково.

У тексті роботи допускаються тільки загальноприйняті скорочення такі як наприклад: США, Агропром; % – відсоток, млн. – мільйон, т – тонна, м – метр та ін. Скорочення вживаються лише після цифр чи в таблицях.

Загальний цифровий матеріал у курсовій роботі оформлюється у вигляді таблиць, однак перевантажувати таблиці великою кількістю показників не рекомендується. Таблицю розташовують після першого згадування про неї в тексті. Слово «Таблиця» та тематичний заголовок починають з прописних літер. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Усі таблиці нумеруються арабськими цифрами (додаток 3). Цифровий матеріал таблиці в тексті роботи не дублюється.

При посиланні на таблицю у тексті пишуть скорочено «табл.» і зазначають її номер. Наприклад: у табл. 4 (табл. 5 додаток 3). Кожна таблиця супроводжується коротким якісним аналізом її змісту й висновками.

Формули вписують чітко і розбірливо чорнилом і нумерують арабськими цифрами. Порядковий номер вказують у круглих дужках на рівні правого оберегу, навпроти формули, до якої він належить. При посиланні в тексті на формулу вказують її номер у дужках. Наприклад: у формулі (2). Після формули ставлять кому, а з нового рядка пишуть слово «де» і розшифровують кожне позначення, вказуючи одиницю виміру показника. Наприклад:

К = (2)

де К – кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році, тис. грн.;

СЦ – сума цін товарів, що реалізуються у певному році, тис. грн.;

О – середнє число оборотів грошової одиниці за рік.

Курсову роботу ілюструють рисунками: схемами, графіками, діаграмами та ін. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілості та конкретності. Вибір виду ілюстрацій залежить від поставлених у роботі мети і завдань. Кожен рисунок повинен мати номер і під рисунковий підпис (додаток 4). Усі ілюстративні матеріали розміщують, як правило, відразу після посилання на них. У випадку, коли на даній сторінці не вистачає для них місця, їх наводять на наступній сторінці.

Додаткипродовжують курсову роботу; їх розміщують після списку літератури. До них включають допоміжні матеріали: таблиці, довідки, акти, схеми роз’яснювального або підтверджуючого характеру тощо. Кожний додаток повинен мати тематичний заголовок. Слово «Додаток» проставляють у правому верхньому куті сторінки. Якщо в курсовій роботі декілька додатків, то їх нумерують послідовно арабськими цифрами (без знака №). Наприклад: «Додаток 1», «Додаток 2» і т. д. Посилання на додатки у текстовій частині роботи є обов’язковими.

Порушення вимог щодо оформлення курсової роботи призводить до зниження загальної оцінки.