затрати сукупної енергії на вирощування культури, особливо за ра- хунок економії головного енергоносія — пального, а також зменши- ти кількість проходів машин по полю, що сприяє поліпшенню фізи- чних показників ґрунту і, як результат, — росту рослин та підви- щенню врожайності культури.

Якщо фізичні властивості ґрунту (об’ємна маса, пористість, аера- ція) після попередника близькі до оптимальних, застосовують ну- льовий обробіток ґрунту — висівають насіння в необроблений ґрунт спеціальними стерньовими сівалками. Наприклад, можна висівати

встерню попередника післяжнивні й післяукісні кукурудзу, ріпак, різні кормові суміші, а також сидеральні культури. Ефективне і ви- рощування кукурудзи по пласту люцерни. При цьому її травостій на 4 – 5-му році використання восени обробляють гербіцидом, а навесні

внеоброблений ґрунт сіють кукурудзу. Можна для догляду за посі- вом застосовувати до- і післясходове боронування та міжрядний об- робіток, або, що менш бажано, — гербіциди. Протягом 2 – 3 років кукурудзу вирощують без внесення добрив. Після люцерни в ґрунті достатньо поживних речовин для одержання високих врожаїв зерна і силосної маси.

При застосуванні прийомів мінімізації та нульового обробітку важливо, щоб ґрунт мав оптимальну об’ємну масу — рівноважну щіль-

ність (С. С. Рубін, А. Г. Михаловський, В. П. Ступаков, В. П. Гудзь, В. П. Гордієнко, В. О. Єщенко та ін.). Досить часто цієї властивості ґрунт набуває сам, оскільки має здатність самоущільнюватись і са- морозпушуватись. Практикують і біологічне розпушування, висі- вання вівса у зріджені посіви люцерни другого-третього року вико- ристовування. Після мінералізації кореневої системи вівса ґрунт стає пористим, водопроникним, зменшується його об’ємна маса. В результаті цього краще росте люцерна, густішає її травостій, підви- щується врожайність.

3.5. ПРОСТОРОВЕ І КІЛЬКІСНЕ РОЗМІЩЕННЯ РОСЛИН

Під просторовим розміщенням рослин в посіві розуміють спосіб сівби, під кількісним — норму висіву. Ці два поняття розглядаються у тісній взаємодії. Правильне просторове і кількісне розміщення рослин на площі — необхідна умова реалізації сортових (гібридних) особливостей культури.

На посівах важливо дотримуватись відповідності між густотою рослин і рівнем мінерального живлення. Так, досліди М. А. Ільчен- ка (під керівництвом О. І. Зінченка) з кукурудзою на зерно показа- ли, що загущення посіву з 35 до 65 – 70 тис. рослин на 1 га без вне- сення добрив не впливало на рівень урожайності культури. Перева- ги загущення виявились лише при підвищенні фону мінерального живлення рослин. Це підтверджується даними П. О. Дмитренка,

108

К. П. Афендулова, М. Л. Колобової, П. І. Витриховського, О. С. Ма- сельського та ін.

Для збільшення густоти стеблостою і водночас оптимізації площі живлення буває доцільним звуження міжрядь. Так, дослідження кафедри рослинництва Уманської ДАА (О. І. Зінченко) показали, що можна вирощувати в Лісостепу кукурудзу середньоранніх гібри- дів на силос і на зерно з міжряддям 45 см замість 70 см. При такому звуженні міжрядь і густоті стеблостою 120 – 140 тис./га отримували повноцінні качани. У таких посівах різко зменшується проникання світла на поверхню ґрунту, тому забур’яненість поля зменшується, спрощується і здешевлюється догляд за рослинами. Для кращого затінення поверхні ґрунту певне значення має і підбір гібридів, ли- стя в яких орієнтоване в міжряддя.

Спосіб сівби і густота посіву залежать від морфологічних особли- востей сортів, тривалості періоду їх вегетації. Так, ранньостиглі сор- ти й гібриди кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур, які роз- вивають меншу вегетативну масу, сіють густіше, а пізньостиглі — розріджено.

Велике значення має також будова листкової поверхні. Сорти пшениці і гібриди кукурудзи з еректоїдним листям краще пропус- кають світло. Їх густоту збільшують.

Якщо раніше навіть ранньостиглі гібриди кукурудзи вирощува- ли з густотою 40 – 45 тис. рослин на 1 га, то тепер є можливість за- гущувати посіви до 80 – 100 тис. рослин і за умови достатнього жив- лення та зволоження мати по 100 ц/га і більше зерна. Те саме стосу- ється пшениці з еректоїдним листям. Зокрема, напівкарликові і ка- рликові сорти пшениці з еректоїдним листям мають 650 – 700 коло- сів на 1 м2, що дає змогу збирати по 80 – 100 ц/га і більше зерна. Наприклад, у КСП «Деньгівський» Золотоніського району Черка- ської області в 1993 р. на площі 120 га зібрали по 107 ц/га озимої пшениці сорту Альбатрос одеський. Кількість колосів на 1 м2 стано- вила 660 – 700 шт. При цьому мали добре виповнене колосся і ваго- вите зерно (маса 1000 зерен — 46 – 48 г). За таких умов маса зерна з одного колоса становить 1,6 – 2 г.

Строки сівби. Серед польових культур є озимі, ранні і пізні ярі, літні проміжні посіви, відповідно існують і різні строки сівби: осінні, весняні, літні, які залежно від виду і сорту культури можуть бути ранньо-, середньо- і пізньоосінніми (весняними, літніми). Крім того, деякі культури можна висівати в різні строки — рано або пізно на- весні, влітку, в літньо-сінній період. Це люцерна і еспарцет, злакові багаторічні трави — вівсяниця (костриця) лучна, грястиця збірна та інші, ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм. Проте для більшості культур, особливо зернових і технічних, велике значення має дотримування строків сівби. Від цього залежать їх ріст, розви- ток, ураження хворобами, шкідниками, засміченість посівів

109

бур’янами. Наприклад, надто ранні посіви озимої пшениці перерос- тають восени, більше ушкоджуються хворобами і шкідниками. Те саме спостерігається при запізненні із сівбою ранніх ярих — ячме- ню, вівса, гороху та інших культур. Водночас строки сівби кукуру- дзи, сої, соняшнику, суданської трави, люцерни, еспарцету, редьки олійної, ріпаку озимого менше впливають на їх ураження хвороба- ми і шкідниками.

Способи сівби. Розрізняють звичайний рядковий спосіб сівби з міжряддям 15 – 18 – 20 – 22 см, вузькорядний з міжряддям 7,5 – 12 см, перехресний, діагонально-перехресний, широкорядний, гніздовий, квадратно-гніздовий, пунктирний (точний), безрядковий, розосере- джений (сівба з надвузькими міжряддями, наприклад, 5 см), стріч- ковий, смуговий.

Звичайним рядковим способом висівають озимі і ярі зернові — пшеницю, жито, тритикале, ячмінь, овес, горох, чину, просо, гречку та ін.; широкорядним — просапні — кукурудзу на зерно і силос, ча- сто і на зелений корм, цукрові та кормові буряки, соняшник, гречку, сою, просо, сорго, насінники трав, баштанні культури та ін.

Гніздову сівбу нині застосовують мало. Раніше цим способом ви- рощували кукурудзу, соняшник, цукрові буряки. При гніздовій сівбі на певній відстані висівають по 3 – 4 насінини кукурудзи, соняшни- ку, гарбузів, кавунів. Гнізда можуть розміщуватись квадратами

(30 × 30, 45 × 45, 70 × 70, 210 × 210) або прямокутно (30 × 45, 45 × 70, 70 × 140).

Просапні можна висівати діагонально-гніздовим способом. Пло- щу при такому способі сівби обробляють по діагоналі. Цей спосіб ви- користовується обмежено, як і взагалі гніздові посіви.

Безрядкову сівбу в рільництві також ще мало застосовують. У по- льових умовах для одержання дружних сходів важливо висіяти насіння в ущільнений ґрунт, щоб створити кращі умови вологоза- безпечення для його проростання. При безрядковій сівбі цього важ- че досягти, тому цей спосіб сівби застосовують переважно в овочів- ництві.

Точну пунктирну сівбу проводять сівалками точного висівання. Такий спосіб сівби дає змогу економити насіння і дещо підвищити врожайність. Він має переваги порівняно із звичайним нерівномір- ним при густоті до 1 – 1,5 млн шт. насіння на 1 га і мінімальній ши- рині міжрядь. При загущенні посіву або при розширенні міжрядь підвищується і коефіцієнт варіації відстаней між рослинами. Тому стосовно зернових (пшениці, ячменю, жита) він не має переваг пе- ред звичайним рядковим.

Точне висівання коренеплодів з розрахунку на кінцеву густоту вимагає необхідної кількості пестицидів для боротьби з шкідника- ми, хворобами і бур’янами. Це стосується і кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур.

110

Розосереджена сівба може бути суцільнобезрядкова, надвузько- рядна, рядкова або широкорядна, насіння в рядку розосереджено у вигляді смуги шириною 5 – 10 см. Цим способом можна висівати зернові і зернобобові, гречку, льон, кормові трави, змішані посіви та інші культури. Розосереджена сівба дає змогу оптимізувати площу живлення у співвідношенні 1 : 3, 1 : 2 і 1 : 1. Даний спосіб сівби ви- вчався на кафедрах рослинництва Національного аграрного універ- ситету і Харківського аграрного університету (М. А. Бобро, Г. А. Мак- симчук), Застосовуючи його, можна, наприклад, підвищити вро- жайність пшениці на 6 – 8 ц/га. На кафедрах зазначених вузів роз- роблено конструкції спеціальних сошників, які можна використову- вати на серійних зернових і зернотрав’яних сівалках.

Стрічковий спосіб сівби. При широкорядній сівбі (з міжряддям 45, 60, 90, 110 см та ін.) іноді замість одного рядка насіння висіва- ють стрічками по 2 – 3 рядки з відстанню між рядками в стрічці 7,5; 15; 20 см. Застосовують його переважно при вирощуванні проса, гречки, сої, в сумісних посівах на корм, наприклад, суміші кукуру- дзи із суданською травою, соєю, потрійних сумішей. Зокрема, при вирощуванні кукурудзи із суданською травою та соєю (ріпаком, бур- куном, конюшиною) на відстані 5 – 7,5 см від рядка висівають ком- поненти сумішей. Це автономізує їх початковий ріст, сприяє кращо- му росту й розвитку компонентів, підвищує врожайність суміші і якість корму.

Смуговий спосіб сівби при вирощуванні польових культур засто- совують рідко. Він поширений в овочівництві при вирощуванні морк- ви, цибулі та інших культур. У смузі 5 – 7 до 20 см завширшки без- рядковим способом вирощують овочеві культури. У виробництві є приклади застосування його і при вирощуванні польових культур — гречки, сумішей кукурудзи з соєю. Для цього використовують пере- обладнану овочеву сівалку, сошники якої дають змогу висівати гре- чку, просо, суміші кукурудзи із соєю на силос і зелений корм смуга- ми шириною 5 – 6 см. Такий смугово-розосереджений спосіб сівби забезпечує добре загортання насіння, краще розміщення рослин порівняно із звичайним широкорядним способом.

Норми висіву. Оптимальна густота посіву, достатня кількість поживних речовин, вологи, світла й тепла сприяють утворенню оп- тимальної для даного виду і сорту польової культури листкової по- верхні. Вважається, що посіви зернових і зернофуражних (пшениці, кукурудзи, сорго, ячменю), гороху, картоплі, гарбузів та інших культур повинні мати листкову поверхню близько 45 – 60 тис. м2/га. При меншій або більшій площі листя погіршуються умови фотосин- тезу посіву. Мала площа асиміляційної поверхні не лише знижує продуктивність фотосинтезу, а й через те, що значна частина світ- лового потоку проникає на поверхню ґрунту, призводить до небажа- ного підвищення температури ґрунту і повітря в посіві. Внаслідок

111

цього зростають фізичне випаровування вологи з ґрунту і її транспі- рація. Потрапляння світла на ґрунт також сприяє росту бур’янів. За надмірної площі листків частина їх у нижніх ярусах затінюється і не бере участі у фотосинтезі, значна кількість поживних речовин і вологи витрачається на створення листкової маси, а отже, знижу- ється врожай зерна, коренів, бульб тощо. У надмірно затінених по- сівах кукурудзи погано утворюються качани.

Задовільні показники чистої продуктивності фотосинтезу в посівах озимих і ярих зернових, кукурудзи на зерно, цукрових і кормових бу- ряків, картоплі та інших культур — 3 – 4, добрі 4 – 6, дуже добрі — понад 6 г сухої речовини на 1 м2 площі листків за добу.

Для забезпечення вказаних площі листкової поверхні та чистої продуктивності фотосинтезу густота стеблостою залежно від сорту (гібриду) пшениці, ячменю, жита має становити 4,5 – 7 млн генера- тивних стебел на 1 га; гороху 1,0 – 1,2; сої 0,6 – 0,8; кукурудзи на зерно в Лісостепу і на Поліссі 60 – 80, на силос 80 – 100; в Степу без зрошення — відповідно 40 – 60, 60 – 70 тис. стебел на 1 га; картоплі 50 – 70 тис. кущів, цукрових буряків 90 – 110 тис., соняшнику 60 – 70; гарбузів 25 – 30 тис. рослин на 1 га.

Листя рослин, вирощуваних на зелений корм, є найбільш цінною частиною. Тому в посівах на корм бажано збільшувати облистне- ність рослин, підвищувати частку листя в урожаї зеленої маси. В загущених посівах трав і кукурудзи маса листя і листкова по- верхня за достатнього рівня живлення значно збільшуються. Так, у посівах кукурудзи на зелений корм з густотою стояння рослин 250 – 300 тис./га площа листкової поверхні досягає 70 – 90 тис. м2/га, а частка листя в масі врожаю — 43 – 54 %. У таких загущених посі- вах спостерігаються високі темпи наростання вегетативної маси: за 55 – 60 днів вегетації вже у фазах 11 – 12 листків та цвітіння можна отримати 500 – 560 ц/га легкоперетравної зеленої маси кукурудзи на корм, яка містить 86 – 119 ц/га сухої речовини (табл. 6). Це від- повідає такій самій кількості кормових одиниць (1 кг сухої речовини зеленої маси кукурудзи у фазі викидання суцвіть — молочна стиг- лість містить близько однієї кормової одиниці. При звичайній густо- ті 60 – 80 тис./га такий вихід зеленої маси маємо через 90 – 110 днів).

У загущених посівах на корм показники чистої продуктивності фотосинтезу звичайно нижчі порівняно з показниками на посівах на зерно, тому в них більшого значення набуває накопичення сухої речовини не на 1 м2 листкової поверхні, а на 1 м2 площі посіву. За цим показником загущені посіви кукурудзи, жита, вико-жита, пше- ниці, ярих ранніх кормосумішей, що складаються з 3 – 4 і більше компонентів, гороху та інших культур переважають посіви на зерно.

Для забезпечення запланованої густоти посіву (рослин чи стебел) враховують не лише посівну придатність насіння, а й польову схо- жість у конкретних умовах поля, а також випадання рослин у про- цесі вегетації.

112

Польову схожість визначають у середньому за кілька років спо- стережень у господарстві. Вона залежить від вологи, температури, механічного складу ґрунту, якості підготовки площі, фракції насін- ня. У зв’язку з цим при механічному формуванні густоти посівів цукрових і кормових буряків подвійної і навіть потрійної посівної норми насіння може бути недостатньо. Все це визначають в конкре- тних умовах. Зважають на механічний склад ґрунту, можливість утворення на ньому ґрунтової кірки, потенційну забур’яненість по- ля, наявність у ґрунті шкідників тощо. На посівах коренеплодів, крім того, доводиться поєднувати формування посівів з боротьбою зі сходами бур’янів. Тому доцільніше висівати не дві, а дві з полови- ною — три посівні норми насіння. Так, у виробничих умовах нерідко висівають 16 – 18 (до 22 – 24) одноросткових та 14 – 16 багаторост- кових насінин буряків на 1 м довжини рядка при міжрядді 45 см. У рядку в кінцевому підсумку потрібно залишати 5 – 6 рослин на 1 м його довжини. Якщо культуру планують вирощувати за екологічно чистою технологією, слід збільшити норму висіву з розрахунку на механічний обробіток — боронування і міжрядні розпушування. На таких посівах кукурудзи, соняшнику, сої, гороху збільшують норму висіву на 35 – 40 %.

Норму висіву насіння (Hв, кг/га) кукурудзи, соняшнику, сої, го- роху, люпину та інших культур визначають за формулою

Нв=ДМ/КР,

6.Залежність продуктивності посівів кукурудзи на корм від густоти стеблостою і способу сівби, ц/га (за О. І. Зінченком)

Густота							Фаза
стебло-			11 – 12 листків								цвітіння
стою, тис.
		Зелена			Суха ре-		Перетрав-		Зелена		Суха ре-		Перетрав-
рослин на
							ний проте-						ний проте-
1 га		маса			човина				маса		човина
							їн						їн
					Посів	з міжряддям		15 см
200		261			33		2,16		304		62		2,91
250		330			48		2,10		380		78		3,66
300		365			53		2,16		408		83		3,90
400		383			63		3,14		429		86		4,04
500		507			80		3,70		539		114		5,36
600		547			87		3,86		565		119		5,38
					Посів	з міжряддям		45 см
100		263			39		2,96		271		56		3,36
150		299			42		3,00		319		63		3,78
200		320			43		2,84		345		71		4,26
250		348			52		3,28		399		79		4,75
300		408			67		4,00		455		93		5,68
400		425			65		4,05		485		99		5,94

113