Розділ 1. Літературний огляд

1. Аналіз ринку печериці в Україні та закордоном

В Україні щорічно вирощується за різними оцінками 0,5-1,5 тис. тонн грибів. Цього недостатньо для того, щоб забезпечити всіх цим продуктом. Для порівняння у країнах Західної Європи вирощують 0,15-0,7 млн. тонн в рік, а у США 0,5-0,7 млн. тонн на рік. Отож, в нашій країні цей бізнес є перспективним і може приносити чималий дохід. Сьогодні на ринок виходять дрібні господарства, які вирощують печерицю приватно вдома чи на дачі. А серед потужних гравців на ринку такі підприємства як : «Боровик», «Ріо», «Наш край».

На території України зростає досить значна кількість їстівних печериць Високий попит на печериці у країнах Європейського Союзу стимулює грибний бізнес. Збір і заготівля грибів в Україні здійснюють лісогосподарства і лісництва, заготівельні організації Укоопспілки, інші структури. За оцінками операторів ринку, на сьогодні в Україні близько 100 великих компаній і від 200 до 1000 дрібних господарств займаються вирощуванням печериць. [1]

Таблиця 1.1

Виробництво печериці у деяких країнах світу 

Країна	Виробництво,тис. т.
Китай	8670
США	387
Країни Бенілюкс	330
Польща	240
Франція	135
Іспанія	130
Італія	115
Канада	91
Австралія	55

В країнах Європи щорічно вирощують близько 1 млн. т печериць, з яких третина становить експортно-імпортні обсяги. Інтенсивний розвиток світового промислового виробництва печериць зумовлений наступними обставинами. По-перше, це висока продуктивність їстівних грибів, що містять значну кількість протеїну. По-друге, для культивування печериць використовують субстрати, виготовлені із доступних матеріалів (солома злакових рослин, соняшникове лушпиння, відходи переробки винограду, тирса деревини, курячий послід, кінський гній та ін.). По-третє, для штучного культивування грибів можуть бути використані, крім спеціальних, різні приміщення, що не експлуатуються за прямим призначенням (склади, овочесховища, ферми, підвали, відпрацьовані вугільні виробки тощо). По-четверте, технологія вирощування печериць є екологічно чистою та безвідходною, тому що субстрат після їх культивування можна використовувати як цінне добриво або кормові добавки до раціону сільськогосподарських тварин і птиці. У багатьох країнах світу (Японія, Китай, Південна Корея, КНДР, США та ін.) культивовані печериці використовуються не лише як продукт харчування, але і як цінна сировина для виробництва лікувально - профілактичних і лікарських речовин із широким спектром дії. [2]

Досить вагомим аргументом є те, що виробництво печериць в Україні може скоротити споживання м'ясної і рибної продукції в раціоні українців на 40–50.

У багатьох країнах протягом останніх 30–40 років спостерігається інтенсивний розвиток промислового грибівництва. Так, якщо в 90-х роках ХХ ст. таких країн було 60, то на початок нинішнього їх вже – 80. Обсяги щорічного світового виробництва грибів досягли 8 млн т, з них 1 млн. т – в Китаї і США. У Росії вирощуванням печериць займається близько 30 компаній і частка їх на ринку грибівництва країни становить 30 %. У Росії у теплицях вирощують близько 11900 т грибів за рік, з них печериць – 8178 т, при цьому що споживається 42 тис. т культивованих печериць. Обсяг імпорту грибів на ринку Росії, за даними 2011 р., становив 80 %. Основними імпортерами грибів у Росію є Польща (241147 т), Нідерланди (1718 т), Бельгія, Китай. Середньостатистичний житель України споживає протягом року приблизно один кілограм культивованих печериць, тоді як у більшості європейських країн споживається 2,5–3,0 кг на одну людину .У Франції цей показник сягає 8,1 кг, у Німеччині 3,1 кг. Однак, для задоволення попиту споживачів, Німеччина завозить печериць ще з Нідерландів. Досить високий показник споживання печериць у Китаї – 5,0 кг на душу населення за рік.[3]

Отже, розвиток галузі грибівництва в усьому світі, значна ступінь техногенного та радіоактивного забруднення території України та потужний розвиток вітчизняного АПК дають підстави стверджувати, що використання при штучному культивуванні їстівних грибів відходів сільського і лісового господарства, переробної промисловості дає можливість отримувати екологічно чисту, високопоживну продовольчу продукцію. Крім цього, культивування печериці у промислових масштабах дозволяє частково усунути загрозу щорічного масового отруєння населення, яке збирає гриби в природних умовах.

За даними Міністерства охорони здоров'я України опитування населення показало, що 57 % респондентів систематично використовують у їжу дикорослі печериці.

Індустріалізація українського грибівництва можлива за умов залучення інвестицій, допомоги з боку держави у вигляді часткової компенсації кредитних ставок, надання субсидій для господарських підприємств тощо.

На жаль, на сьогоднішній день більшість гравців ринку зациклені на власних проблемах, тому саме функціонування та розвиток професійних об'єднань серед учасників грибного бізнесу є стимулом для просування грибної продукції до споживача, проведення науково-дослідних робіт та впровадження сучасних технологій, ефективного лобіювання власних інтересів, обміну інформацією.[4]