1.3.Технологія вирощування різних видів печериць

Первинною основою високої рентабельності грибного виробництва служить якісний компост для вирощування міцелію, максимально придатний для життя печериць. Для приготування компосту можна використати такі компоненти: солома, кінський гній, курячий послід, гіпс, вода. (Варто відзначити, що склад компосту може бути різним.) Технологія приготування компосту полягає у виконанні таких операцій. На підготовлену площу укладають солому - спочатку рівним шаром висотою до 30 см, шириною до 1,6-1,8 м і довжиною до 3 м. Солома рівномірно розтрушується по всій площині. На поверхню соломи рівномірно укладають кінський гній. У свою чергу, по поверхні розкладеного кінського гною розподіляють сухий пташиний послід. Далі покладені матеріали зволожують водою зі шланга й ущільнюють. Потім операцію повторюють. У такий спосіб формують бурт з 5-6 шарів соломи, кінського гною та пташиного посліду. [11] При задовільному стані компосту на нього наносять покривну суміш. Кращим покривним матеріалом є торф. Завдяки своїм властивостям він може утримувати велику кількість води й поступово віддавати її. На 1 м площі компосту укладають 25-32 кг покривної суміші, висота шару від 4 до 6 см залежно від типу покривного грунту. Товщина шару в 5 см є оптимальною, такий шар уміщує достатню кількість води й створює сприятливий мікроклімат для росту грибів. Після нанесення покривний грунт розпушують і/або вирівнюють, злегка ущільнюючи її. Розпушування й наступне вирівнювання суміші забезпечує однакову товщину покривного шару на всіх ділянках компосту. Вирівнювання шару є важливим як для забезпечення рівномірного розростання міцелію, так і для кращого зволоження покривного грунту. При вирівнюванні покривного шару вручну не слід сильно ущільнювати його й порушувати грудкувату структуру. Легке прикочування поверхні покривного шару після його вирівнювання стимулює вегетативний ріст міцелію. Важливо відзначити, що тонкий покривний шар і його невисока вологоємність погіршують якість грибів. При низькій вологоємності суміші покривний шар доводиться частіше поливати. Це затримує утворення хвилі, а також веде до погіршення якості грибів: за кольором і зовнішнім виглядом. Часті поливи також можуть стати причиною появи бактеріозу.[12]

Існує декілька систем вирощування печериць: 

1. на грядках;

2. у мішках;

3. у блоках;

4. у контейнерах;

5. на полицях

Вирощування печериць у контейнерах і на полицях більш поширене за кордоном - в Америці, Канаді, Австралії. 

Особливість вирощування в контейнерах (рис.1.2) полягає у використанні спеціально виготовлених для грибних виробництв дерев'яних контейнерів, які піддаються спеціальній обробці проти цвілевих грибків.

Рис.1.1 Вирощування печериць на полицях

Мабуть, єдиним і досить істотним недоліком даної системи є висока вартість устаткування для заповнення контейнерів компостом і його вивантаження, нанесення покривного ґрунту, плюс вартість самих контейнерів. Поличну систему вирощування грибів часто називають голландською, ймовірно, через те, що в цій країні переважна більшість печериць вирощується на полицях.

Рис.1.2 Вирощування печериці у контейнерах

Недоліком цієї системи є поширення хвороб і шкідників по полиці, причому це можливо й по вертикалі - зайва вода, стікаючи з верхнього ярусу, який має якісь хвороби або шкідників, може рознести їх на полиці, розташовані нижче.

Ще один спосіб вирощування печериць - вирощування на грядах(рис.1.3). Гряди (гребені) зазвичай використовують у підземних виробітках - шахтах, іноді в овочесховищах, які пустують, пташниках і т.п. Готовий компост укладається в гряди на поверхню підлоги, краще на поліетиленову плівку. Засівання міцелію можна провести безпосередньо в грядку. Основний плюс даної технології - відсутність витрат на які-небудь ємності (стелажі, контейнери й т.п.) для компосту. Однак сьогодні цей спосіб використовується досить рідко, тому що має ряд істотних недоліків. Це й використання ручної праці при формуванні гряд, і загроза зараження компосту бактеріями та шкідниками через труднощі здійснювати якісне прибирання приміщення, і можливість поширення інфекції по всій грядці при зараженні однієї ділянки. [13]

Рис.1.3 Вирощування печериці на грядках

Мішечна система вирощування печериць є найбільш популярною серед дрібних і середніх виробників, які використовують як пристосовані порожні приміщення (шахти, овочесховища, пташники, свинарники й т.п.), так і спеціально побудовані для вирощування грибів. Використання мішків вимагає менших капіталовкладень у порівнянні з поличною та контейнерною системами.

Одна з основних переваг мішечної системи(рис.1.4) - це можливість більш ефективної боротьби з поширенням шкідників і хвороб. При використанні мішків легше локалізувати шкідників і хвороби (у будь-який момент уражений мішок можна закрити та винести). Негативні моменти полягають у великій кількості ручної праці при забиванні мішків компостом (особливо за відсутності спеціального устаткування), при перенесенні й установці мішків на місце і при нанесенні покривного грунту на зарослий компост. 

Рис.1.4 Мішечна система вирощування печериць

Основні технологічні етапи вирощування печериці:

1. Підготовчі роботи. Підготовка приміщення для вирощування грибів – основні початкові витрати: на обладнання однієї камери площею 180 м² в існуючому приміщенні 24000 грн; один цикл (садіння-вирощування) триває від 1,5-2 місяців. На цей період потрібно компосту, засіяного міцелієм.

2. Приміщення. Приміщення (може бути існуюча будівля, ферма, корівник, склад) переобладнане для вирощування грибів, з належним мікрокліматом.

3. Субстракт приготування компосту (субстракту) досить складний і громіздкий процес. Доцільно купувати готовий. Основні виробники субстрату розташовані в містах Тернополі, Донецьку, Каневі.

4. Інкубаційний період В інкубаційний період температуру в приміщенні потрібно підтримувати в межах 20-270 С, вологість повітря 80-90%, світло звичайне Проростання грибниці зазвичай триває 2 тижні, після чого компост ущільнюють і засипають грунтом. Після цього можна знизити вологість повітря до 50 % і температуру до 15-220 С.

5. Період плодоношення. Період плодоношення настає через 1,5 місяця і триває приблизно 7 днів. За цей час блоки встигають дати декілька хвиль врожаю. Оптимальними умовами для плодоношення є: температура - 12-18 0 С, вологість повітря - 85- 90%, посилена вентиляція.

6. Збір врожаю. Найкращим вважають збір першої хвилі врожаю. У цей період гриб найякісніший. І з кожним наступним збором якість знижується.[14]