ВСТУП

Реалізація дієвих телоретико-методологічних засад та практичних підходів до розвитку регіональної економіки повинна бути чітко зорієнтована на вирішення надзвичайно важливих для України завдань – це протидія товарній експансії з боку іноземних товаровиробників, захист інтересів і позицій вітчизняного товаровиробника на світовому і вітчизняному товарних ринках, пом’якшення негативних наслідків глобалізації. Така багатоплановість завдань є внутрішнім імпульсом розвитку теорії регіональної економіки.

Як галузь економічної науки регіональна економіка грунтується на загальних економічних законах, які зводяться до територіального поділу праці, спеціалізації регіонів і раціонального природокористування всіх видів ресурсів та охорони навколишнього середовища.

Регіональна економіка – це дисципліна, яка досліджує сукупність економічних і соціальних явищ, а також факторів, що обумовлюють формування й розвиток продуктивних сил і соціальних процесів у межах конкретних регіонів. Основними складовими предмета регіональна економіка є:

• економіка конкретного регіону;

• економічні зв’язки між регіонами країни і окремими державами;

• розміщення продуктивних сил;

• соціальна сфера і регіональні аспекти життя населення і побуту;

• природно-ресурсні фактори і охорона навколишнього середовища.

Мета дисципліни „Регіональна економіка” – надання студентам теоретичних знань та набуття ними навичок з питань інтегральної характеристики регіону і визначення його соціально-економічного потенціалу, форм і методів організації виробництва і управління соціально-економічними системами регіонів, понять про екологічний моніторинг, екологічні нормативи стандарти.

Основними завданнями регіональної економіки в теоретико-методологічному відношенні є: економічні, соціальні, екологічні, демографічні, науково-технічні, поселенські аспекти, що відбивають основні пріоритети розвитку регіонів. Відповідно до визначених аспектів слід сформулювати завдання регіональної економіки.

Економічне завдання передбачає інтенсифікацію виробництва в регіонах, раціональне розміщення продуктивних сил та ефективне використання природних ресурсів.

Соціальне завдання орієнтується на посилення соціальної спрямованості господарського розвитку і комплексності інфраструктурного забезпечення.

Екологічне завдання орієнтується на регулювання природно-господарської збалансованості в регіонах та охорону навколишнього середовища.

Поселенське завдання покликане забезпечити єдність при формуванні регіональних багатоступінчастих систем розселення і виробництва.

Демографічне завдання спрямоване на стимулювання якісних змін демографічних та соціальних структур населення регіонів.

Науково-технічне завдання спрямоване на визначення приоритетних напрямків наукових досліджень у господарському розвитку та раціональному ресурсозбереженні і природокористуванні.

Взаємозв’язок регіональної економіки з іншими дисциплінами

Дисципліна, що забезпечує	Розділ, назва розділу	Дисципліна, яку забезпечують
1. Економічна теорія 2. Макроекономіка 3. Мікроекономіка	Розділ 2. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства. Розділ 3. Теоретичні засади ринкової економіки. Розділ 7. Закономірності розвитку світового господарства. Розділ. Макроекономічні показники в системі національних розрахунків. Розділ. Зайнятість та соціальний захист населення. Розділ. Довгострокове економічне зростання та економічний розвиток. Держава в мікроекономічній теорії; зовнішні ефекти та суспільні блага. Теорія підприємства: виробництво та витрати.	Економічна теорія. Макроекономіка. Мікроекономіка економіка підприємства. Нова економіка. Інформатика. Управління регіональною економікою

Тема 1. Предмет, методи і завдання регіональної економіки.

1. Регіон: зміст і функціонування.

2. Предмет і завдання регіональної економіки.

3. Наукові методи дослідження регіональної економіки.

1. Регіон: зміст і функціонування.

Сучасна економічна теорія поряд з мікро- і макроаналізом досліджує функціонування особливої господарської структури регіону. У науковій літературі розглядаються проблеми регіонів у трьох аспектах: світогосподарському, геополітичному, територіально-відтворювальному.

Світогосподарський підхід засновано на основі того, що в процесі історичного розвитку у світі утворюється певна система країн, що завдяки своїй економічній силі, культурному потенціалу, успіхам у науково-технічному прогресі, загальному розумінню міжнародної політики, насамперед міжнародних зобов'язань за правами людини і функціонування демократичних владних структур, впливає на події в усьому світі. Так до кінця XX ст. у світі сформувався особливий регіон, який включає Великобританію, Італію, Росію, США, ФРН, Францію, Японію. Спільні дії цих країн дозволяють виконувати три функції:

• по-перше, сприяти власному розвитку шляхом активної інтеграції;

• по-друге, активно підтримувати відносини добросусідства й миру;

• по-третє, здійснювати в різних формах матеріальну, фінансову й військову допомогу найнестабільнішим країнам, які цього потребують.

Геополітичний підхід характерний для деякої територіальної єдності прилеглих країн. У Європі, Азії, Латинській Америці утворилися союзи країн, які створили загальний ринок. Виникла нова економічна інтеграція Європейських країн зі збереженням лише символічних меж країн, що входять до союзу. Створено єдине економічне поле із загальним ринком, валютою, правилами господарювання.

Територіально-відтворювальний підхід виражає спільність всіх територій країни, що утворюють суверенну державу. Є два тлумачення змісту територіально-відтворювального розуміння регіону.

Перше з них сугубо географічне. У його основі лежить економіко-географічне розуміння територіального поділу праці, що доповнюється галузевим поділом праці. У цьому випадку регіон одержує однобічну характеристику природньо-природного утворення. В Україні його називають економічним районом. Наприклад, Донецький, Центральний, Подільський економічні райони.

Друге тлумачення регіону виходить із розуміння процесу відтворення, що описується не прямою і не кривою, а спіраллю й охоплює всі фази, які по черзі міняють один одного: виробництво, розподіл, обмін, споживання. У цьому випадку ринок є сполучною ланкою. Він охоплює кругообіг усередині регіону (ендогенний), коли виробництво й споживання здійснюються в одному регіоні. Однак може бути зовнішній кругообіг, коли виробництво здійснюється в одному регіоні, а споживання - в іншому (екзогенний). Сукупність всіх ендогенних і екзогенних операцій і отримана різниця дозволяють судити про характер даного регіону, тісноту його зв'язків з іншими районами, спеціалізацію виробничих структур, які розташовані на території даного утворення. Перевага або виробництва, або споживання в такому регіоні впливає на формування величини витрат виробництва.

Якщо у виробничій сфері витрати вище, ніж доходи, то регіон дотаційний за виробництвом, якщо витрати дорівнюють доходам, - не дотаційний. У тому випадку, якщо доходи вище, ніж сума витрат інвестицій, то це регіон - донор.

Таким чином, регіон - територіальне утворення на єдиному економічному полі, за своєю суттю виконуюче посередницьку роль між макро- і мікроекономікою, забезпечуючи оптимальне функціонування всіх систем економічних, соціальних, політичних, національних у будь-якій частині простору.