lis_test_2012
.pdf119.Відносять до хімічних едафічних факторів:
колір ґрунту; водний режим ґрунту; гумус; кислотність ґрунту;
механічний склад ґрунту.
120.Підкислюють грунт насадження:
дубові; грабові; соснові; ялинові; ясенові.
121.Мезотрофотами є види:
Alnus glutinosa (L.) Gaertn; Acer pseudoplatanus L; Larix decidua Mill;
Betula pendula Roth; Populus tremula L.
122.Види, які ростуть на засолених ґрунтах називають:
псамофіти; галофіти; кальцієфіли; нітрофіли.
123.Мезофіти ростуть за умов:
сухих; вологих;
відносно вологих; у воді.
124.Основною систематичною одиницею у фітоценології є:
тип рослинності; асоціація; клас формацій; формація.
125.Виділяють за господарською доцільністю:
біогеоценоз; біоценоз; фітоценоз; тип лісу; екосистему.
20
126.Не має на території України природних зон:
лісової; лісостепової; степової; пустельної; напівпустельної.
127.Найбільше дубових лісів у природній зоні, регіоні:
Поліссі;
Лісостепу; Степу; Криму; Карпатах.
128.Росте Fagus orientalis Lipsky у регіоні і лісовому поясі:
Карпати; дубово-широколистяні ліси; букові ліси; Крим; яйли.
129.Природно росте Abies alba L у регіоні і лісовому поясі:
Карпати; Крим; рідколісся; полонини;
ялиново-ялицеві ліси.
130.Вегетативне потомство від однієї особини:
гібрид; клон; екотип; лузус.
131.Причини виникнення внутрішньовидових форм:
онтогенез; філогенез; поліморфність виду; екологічні причини.
132.Культивовані рослини:
вид; різновидність; популяція; сорт.
21
133.Тип ареалу, який має вільха чорна:
суцільний; розірваний; стрічковий; широкий.
134.Ареал, який мають ендемічні види:
вузький; широкий; дуже широкий; середній.
135.Реліктовий ареал в Україні мають:
Гінкго дволопатеве; тис ягідний; ялиця біла; бук лісовий.
136.Ареал, який виникає під час культивування рослин:
природний; реліктовий; штучний; регресуючий.
137.Дерева першої величини:
висота понад 35 м; висота понад 25 м; висота понад 20 м; висота понад 30 м.
138.До вегетативних органів належить:
корінь; стебло; брунька; квітка.
139.Супротивне листкорозміщення мають:
Acer platanoides L; Syringa vulgaris L; Sambucus nigra L; Quercus robur L.
22
140.Складне листя мають:
Juglans regia L; Salix alba L; Fraxinus excelsior L; Fagus silvatica L.
141.Рідкісні і зникаючі види, занесені в “Чернову книгу України”:
тис ягідний; сосна кедрова європейська;
рододендрон жовтий; сосна кримська.
142.Перехресне запилення здійснюється за допомогою комах:
орнітофілія; ентомофілія; анемофілія; гідрофілія.
143.Вітрозапильними є:
дуб, сосна; ялина, модрина; липа, яблуня;
акація біла, гледичія.
144.Розповсюдження плодів і насіння за допомогою тварин:
анемохорія; гідрохорія; зоохорія; орнітохорія.
145.Штучне вегетативне розмноження, яке не зустрічається у природі:
кореневими паростками; щеплення; бульбами; відсадками.
146.Дводомні види:
обліпиха, гінкго; дуб, береза; бук, яблуня; ялина, ліщина.
23
147.Найкраще розмножується кореневою порослю:
береза; липа; акація біла; осика.
148.Життєвий цикл деревних рослин, який починається з проростання насіння:
ембріональний; ювенільний; вергінільний; зрілості.
149.Плід – крилатка:
Tilia cordata Mill;
Fraxinus excelsior L;
Corylus avellana L;
Salix alba L.
150.На коріннях мають бульбочки з бактеріями, що засвоюють азот:
вільха, обліпиха; акація біла, гледичія; верба, береза; клен, в’яз.
151.Кількість видів природної дендрофлори, які беруть участь в утворенні лісів України:
150;
270;
410;
300.
152.Деревні види, що швидко ростуть:
дуб; самшит; береза; тополя.
153. Найдовговічніші деревні види:
тис ягідний; ялиця біла; ялина сибірська;
гінкго дволопатевий.
24
154.Найвищий ступінь пристосування рослин до умов зростання в новому регіоні:
інтродукція; акліматизація; адаптація; натуралізація.
155.Введення рослин у регіони, де вони раніше не зростали:
адаптація; натуралізація; інтродукція; адаптація.
156.Найперспективніші інтродуценти для лісового господарства, захисного лісорозведення:
акація біла, дуб червоний; псевдотсуга мензіса, сосна веймутова; ліщина звичайна, в’яз гладкий; яблуня лісова, ясен звичайний.
157.Найбільш перспективні хвойні інтродуценти для лісового господарства і захисного лісорозведення:
акація біла, дуб червоний; псевдотсуга мензіса, сосна кримська; ліщина звичайна, в’яз гладкий; яблуня лісова, ясен звичайний
158.Рослини сухих місцеоселень, здатні витримувати тривалу сухість ґрунту і повітря:
береза пухнаста, смородина чорна; модрина сибірська, граб звичайний; скумпія, акація біла; сосна звичайна, гледичія.
159.Типові гігрофіти:
Alnus glutinosa L;
Quercus robur L;
Salix alba L;
Acer platanoides L.
160. Група екологічних факторів, яка є не прямо діючою на живі організми:
кліматичні; едафічні; біотичні;
орографічні (топографічні).
25
161.Тіньовитривалі деревні види:
береза, дуб; клен, ясен; ялиця, тис; бук, граб.
162.Рослини, що добре пристосовані до ґрунтів, багатих вапном:
кальцефіли; кальцефоби; нейтрофіли; ацидофіли.
163.Рослини, що потребують родючих ґрунтів:
оліготрофи; мезотрони; мегатрофи; псамофіти.
164.Рослини, які можуть рости на засолених ґрунтах:
базофіли; псамофіти; галофіти; нейтрофіли.
165.Рослини, які потребують великої кількості азоту в ґрунті:
нейтрофіли; ацидофіли; кальцефіли; нітрофіли.
166.Світолюбні деревні види:
сосна, модрина; береза, осика; ліщина, липа; бук, граб.
167. Найбільш стійкі до впливу диму і газів:
туя західна; тополя пірамідальна; ялина колюча; ялиця біла.
26
168.Вітровальними є:
ялина європейська; тис ягідний; клен гостролистий; дуб черешчатий.
169.Запилення за допомогою вітру відбувається у:
сосни звичайної; ліщини звичайної; яблуні лісової; липи серцелистої.
170.Теплолюбні деревні види:
каштан їстівний; софора японська; в’яз гладенький; клен татарський.
171.Морозостійкі деревні види:
дуб скельний, ясен звичайний; ялина сибірська, сосна звичайна;
береза бородавчаста, тополя тремтяча; ялина східна, акація біла.
172.Особливо пошкоджуються від весняних заморозків:
Fagus silvatica L; Betula pendula L; Pecea exelsa L; Populus tremula L.
173.Найкращий розвиток, ріст, продуктивність деревних видів
відбуваються за температури:
від +200С до +250С; від +250С до +350С; від +150С до +200С; від +100С до +150С.
174.Розділ дендрології, який вивчає умови існування організмів та їх взаємозв’язок із навколишнім середовищем, називають:
фенологія; дендрологія; екологія; цитологія.
27
175.Група екологічних факторів, в яку входять ґрунтові умови:
кліматичні; орографічні; біотичні; едафічні.
176.Висота над рівнем моря, експозиція та крутизна схилу – показники, які входять в групу екологічних факторів:
едафічні; біотичні; кліматичні; орографічні.
177.Чисте і сухе повітря має в своєму складі вуглекислого газу:
0,03%;
0,003%;
0,3%;
3%.
178.Газ, якого в складі повітря найбільше:
азот; кисень;
вуглекислота; аргон.
179.Позитивна роль вітру в житті рослин:
бурелом; вітровал;
розповсюдження насіння; посилюється газообмін.
180.Газ, який бере участь у фотосинтезі:
вуглекислий газ; кисень; азот; аргон.
181.Господарська діяльність людини та вплив її на живі організми входить в екологічну групу факторів:
кліматичні; антропогенні; едафічні; орографічні.
28
182.Рослини, які ростуть за умов високогір’я називають:
сукуленти; склерофіти; кріофіти; психрофіти.
183.Суцвіття китиця характерна для родів:
ліщина, береза, вільха; смородина, аґрус, робінія; абрикос, черешня, слива; всі відповіді правильні.
184.Кліматичні фактори, які мають найбільше значення під час проведення рубок догляду за лісом:
світло; тепло; повітря; волога.
185.Види, які є грунтопокращувальними:
ліщина звичайна; липа серцелиста; ясен звичайний; ялівець звичайний.
186.Екологічний фактор, який має в основі господарську діяльність людини:
антропогенний; кліматичний; орографічний; едафічний.
187.Конкретне рослинне угруповання на певній території, однорідне за своїм складом:
фітоценоз; біоценоз; зооценоз; агроценоз.
188.Наука, що вивчає рослинні угруповання та їх розповсюдження:
цитологія; біологія; дендрологія; фітоценологія.
29