10. Входження Укр до срср

У грудні 1920 р. між Росією та Україною було підписано договір про воєнний і господарський союз, що передбачав об'єднання семи наркоматів обох держав і входження їх до складу уряду Російської Федерації. На V Всеукраїнському з'їзді Рад проти цього договору виступили представники опозиційних партій. Проте з'їзд рати­фікував договір. У грудні 1922 р. VII Всеукраїнський з'їзд Рад схва­лив ідею створення Союзу. ЗО грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про ут­ворення Союзу та Союзний договір.

Зміст Союзного договору полягав у тому, що:

а) незалежні радянські республіки добровільно і на рівноправних засадах

вступають у державний союз;б) до компетенції союзного уряду входили зовніш­ня торгівля, військово-морські та

іноземні справи, за­лізничний транспорт і поштово-телеграфний зв'язок, утворювались відповідні загальносоюзні наркомати; в) до компетенції республіканських урядів були віднесені внутрішні справи, освіта, юстиція, землероб­ство та соціальне забезпечення. Остаточне юридичне оформлення Радянського Со­юзу відбулося на II з'їзді Рад СРСР (січень 1924 p.). З'їзд прийняв Конституцію СРСР, яка складалася з двох частин.

10. Суть неПу причини його впровадження

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянськихреспубліках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП, змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

ПРИЧИНИ НЕПУ

- глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму; - тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва; - масові повстання селян, робітників, солдат і матросів; - політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені; - спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію; - намагання утримати владу в будь-який спосіб.

10. Політика Українізації та наслідки її впровадження.

- українізація сприяла зростанню національної свідомості українців, стимулювала націонал-комуністичні настрої. Прибічники національного комунізму вважали, що не можна нав'язувати всім народам російський шлях до комунізму, що кожен народ, у т.ч. й український, повинен іти до комунізму власним шляхом, пристосовуючи його до специфічних національних умов. Основними і деологами українського національного комунізму були письменник М.Хвильовий, нарком освіти з 1924 по 1926 рр. Шумський, економіст М.Волобуєв. З кін. 20-х рр. політика українізації поступово згортається. У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для єдності Радянського Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада повертається до політики зросійщення,

активних учасників українізації було репресовано.