- •1.Поняття законодавчої гілки влади
- •2. Поняття, функції парламенту .
- •4.Способи формування верхніх і нижніх палат парламенту
- •5.Порядок роботи парламентів.
- •6. Охарактеризуйте внутрішню структуру парламенту
- •7.Характеристика керівних органів парламенту
- •8. Компетенція парламенту.
- •9. Характеристика парламенту з обмеженою і не обмеженою компетенцією
- •10. Комісії та комітети парламенту. Види. Повноваження . Функції
- •13. Поняття глави держави.Види. Особливості повноважень
- •14. Місце глави держави у системі органів державної влади у сучасних республіках
- •15. Моделі інституту глави держави.Одноосібний і колегіальний глава держави.
- •16.Повноваження монарха
- •18. Поняття і система престолонаслідування .
- •У Російській імперії Акт 5 квітня
- •19. Повноваження президента
- •21. Основні типи президентських виборів
- •22.Обрання президента парламентом
- •23. Дострокове припинення повноважень презедента
- •25. Виконавча гілка влада .
7.Характеристика керівних органів парламенту
Важливу роль у діяльності парламенту відіграють його керівні органи, які можуть бути одноосібні або колегіальні.
В однопалатних парламентах і в нижніх палатах двопалатних парламентів керівництво палатами здійснюється одноосібно їх головами (англомовні країни, Японія). Голову, як правило, обирають депутати зі свого складу і найчастіше його іменують спікером (Великобританія, Індія), іноді - головою (Греція, Україна, Хорватія) або президентом (Австрія, Німеччина). Посада голови верхньої палати в різних країнах обіймається по-різному. У деяких країнах голова верхньої палати обирається так само, як і голова нижньої палати (Італія, Франція, Японія), а в інших - цю посаду обіймають за посадою (віце-президент Індії, США, лорд-канцлер Великобританії) або головують по черзі представники від різних земель (по півроку-рік кожний) в алфавітному порядку найменувань земель (Австрія, Німеччина), або призначається (Канада).
Обсяг повноважень голови парламенту (палати) є досить широкий. Зазвичай він стежить за дотриманням регламенту, веде засідання, визначає порядок денний засідань та першочерговість розгляду питань, організовує виконання парламентських рішень, керує дебатами, представляє парламент (палату) у відносинах з іншими державними органами, міжнародних відносинах тощо. Голова парламенту вважається політично нейтральною фігурою. Депутат, обраний на цю посаду, відразу ж припиняє всі формальні стосунки зі своєю партією, що має бути запорукою його політичної неупередженості.
Голова парламенту (палати) є найважливішою особою у державі, у деяких країнах він навіть може заміщати президента в разі його тимчасової відсутності (Білорусь, Італія, Латвія, Німеччина, Франція). Наприклад, у ст. 52 Конституції Латвійської Республіки 1922 р. у редакції 1998 р. зазначено, "якщо Президент Республіки відмовляється від посади або помирає до спливу строку своїх повноважень, або ж якщо до Сейму внесено пропозицію про усунення Президента з посади, обов'язки Президента Республіки до обрання Сеймом нового Президента виконує Голова Сейму. Так само Голова Сейму заміщає Президента Республіки, якщо Президент перебуває за межами держави або натрапляє на будь-які інші перепони для виконання своїх обов'язків", у ч. 1 ст. 105 Конституції Республіки Білорусь 1994 р. визначено, що "у випадку вакансії Президента або неможливості виконання ним своїх обов'язків його повноваження. переходять до Голови Верховної Ради".
У парламентах більшості країн керівництво палат здійснюється виборними колегіальними органами (бюро, президія, правління тощо). Наприклад, у ч. 1 ст. 63 Конституції Італійської Республіки 1947 р. визначено, що "кожна з палат обирає із своїх членів голову і бюро", а у п.2 ст. 72 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. зазначено, що "кожна з палат обирає зі свого складу голову палати і решту членів президіума.".
Кількісний склад колегіальних органів у ряді країн коливається у межах від трьох до п'яти осіб, але нерідко вони бувають й більш чисельні. Так, у Швейцарії бюро нижньої палати складається з десяти осіб, верхньої - з п'яти; у Франції - відповідно з двадцяти двох і двадцяти; в Італії до бюро кожної із палат входять по шістнадцять членів (голова палати, чотири заступника, три квестора і вісім секретарів).
Роль колегіального органу в керівництві палатою досить обмежена. Він здебільшого розглядається як робочий орган палати, тому що цей орган не виконує будь-яких політичних функцій загального характеру, а обмежується лише внутрішньопарламентськими справами.