4. Основні напрями діяльності педагогічної кафедри в технічному внз

Можливо, п'ять років тому таке питання було б дискусійним, ате зараз, узагальнюючи вітчизняний і зарубіжний досвід, можна зазначити чотири основні напрями.

1. Визначення змісту і обсягів педагогічної складової в навчальних планах і освітньо-професійних програмах підготовки майбутніх інженерів, викладачів природничих і технічних дисциплін, магістрантів, аспірантів технічних спеціальностей. Опрацювання нових навчальних програм, спецкурсів, тематики курсових, дипломних, атеста-ційних робіт. Здійснення наукових досліджень з проблем педагогіки вищої технічної освіти.

2. Визначення змісту й обсягів психологічної складової в підготовці майбутніх фахівців з урахуванням особливостей обраної спеціальності. Опрацювання нових навчальних програм, спецкурсів, тематики курсових, магістерських, атестаційних робіт з професійної психології. Здійснення наукових досліджень з проблем психологічного менеджменту, педагогічного менеджменту, професійної орієнтації та мотивації навчання молоді в технічних університетах.

3. Обгрунтування необхідності модернізації традиційних технологій навчання в технічному університеті, систематичного оновлення дидактичного обладнання й навчальної техніки, безперервного навчання викладачів і забезпечення освіти упродовж життя всім бажаючим. Здійснення експериментальних досліджень з проблем інформаційно-комунікаційних технологій навчання в технічному університеті.

4. Поступова модернізація діяльності кафедри від загальноуні-верситетської до випускової. Ліцензування та акредитація підготовки науково-педагогічних кадрів з нових спеціальностей, відкриття аспірантури й докторантури з педагогічних і психологічних спеціальностей. Відкриття в університеті Інституту (факультету) підготовки викладацьких кадрів.

5. Приклади співпраці установ АПН України і університетів Останніми роками Всеукраїнським експериментом стала діяльність, пов'язана з участю українських університетів у процесах європейської інтеграції і глобалізації систем вищої освіти, зокрема перехід на кредитно-модульну систему організації навчального процесу (КМСОНП), здійснення заходів щодо моніторингу якості освіти тощо.

Реальним внеском в інформування та сприйняття викладачами і студентами здійснюваних змін стали цикл публікацій науковців Ін-

51

Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії

статуту в газеті "Освіта" за матеріалами Круглого столу "Болонський процес у дії"' (2006 p.,керівник - доктор історичних наук, професор Б.І. Корольов) та дві Міжнародні науково-практичні конференції "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору" (2006, 2007 pp.,керівник - доктор психологічних наук, професор І.ГІ. Маноха).

Багаторічна наукова співпраця відділів Інституту з ВНЗ міста Києва і регіонів України уможливлює аналітичні спостереження за інноваційними процесами, що відбуваються як експерименти в окремих університетах і ВНЗ України. Наприклад:

- НТУУ "Київський політехнічний інститут" - перетворення політехнічного інституту в національний, а тепер і в дослідницький університет, психолого-педагогічна підготовка магістрантів усіх технічних спеціальностей;

-Національний гірничий університет (м. Дніпропетровськ) — запровадження форми навчання екстернатом і використання інформаційних ресурсів освітніх порталів професійного спрямування;

- Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка (Тернопільська обл.) - перетворення педагогічного училища у профільний університет тощо.

Названі інновації знаходять місце у вигляді публікацій у фахових наукових збірниках і педагогічних періодичних виданнях.