2. Культура педагогічного спілкування

Досвід педагогічної діяльності підтверджує, що культурою педагогічного спілкування повинен оволодіти кожен учитель. Тому що найбільш цікаві навчально-педагогічні матеріали, найактивніші і прогресивніші методи навчально-виховного впливу "запрацюють" лише тоді, коли будуть забезпечені правильним, відповідним їм педагогічним спілкуванням.

Можна з упевненістю сказати, що через спілкування в педагогічному процесі складається невловима, але надзвичайно важлива система виховних відносин, яка сприяє ефективності виховання й навчання. Для багатьох педагогів очевидною стає істина: ставлення до вчителя діти часто переносять на предмет, який він викладає. Це багаторазово доведено психолого-педагогічними дослідженнями. У педагогічному процесі відносини первинні, як первинна матерія, на якій будується багатоскладова піраміда навчання й виховання, через які педагог зближується з дітьми і які роблять дитину співтворцем власної особистості.

Антуан де Сент Екзюпері називав людське спілкування найбільшою розкішшю у світі. Але в одному випадку це - "розкіш", а в іншому - професійна необхідність. Є такі види людської праці, які просто неможливі без спілкування. Саме таким видом трудової діяльності є праця педагога. Структура педагогічної праці нараховує, на думку

200

психологів, більше ніж 200 компонентів. Але однією з найскладніших її сторін є спілкування, через живе і безпосереднє спілкування педагога з дитиною здійснюється головне в педагогічній праці - вплив особистості на особистість.

Розглядаючи, вивчаючи й досліджуючи особливості педагогічного спілкування, ми дійшли висновку, що воно є одним із важливіших компонентів педагогічної культури. Спілкування присутнє в усіх видах людської діяльності. Але є такі види праці, як пише один із дослідників педагогічного спілкування, психолог О. Леонтьєв, де воно з фактора, що супроводжує діяльність, є його супутником, перетворюється в категорію кардинальну, професійно значущу, функціональну. Саме функціональним і професійно значущим є спілкування в педагогічній діяльності, тому що процес спілкування педагога й учнів виступає як важливіша професійна категорія педагогічної діяльності [6].

Спілкування як соціально-психологічний процес характеризується такими функціями: пізнання людьми один одного, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживаннями, самоствердження. Автори посібника '"Основи педагогічної майстерності" наголошують, що однією з важливіших функцій є інформаційна. Спілкування часто визначають як процес передачі інформації. Виступаючи як специфічна суспільна діяльність, спілкування забезпечує обмін матеріальними й духовними цінностями, інтелектуально-емоційною інформацією, яка відіграє важливу роль у формуванні особистості. "Якою стане людина, - стверджував В.О. Сухомлинський, - залежить від того, яке в неї спілкування з іншими людьми, до чого вона кличе думку й волю, який світ людського відкривається перед нею"

[7]-

У педагогічній діяльності йде інтенсивний процес професійного спілкування. "Слово вчителя, - наголошував В. Сухомлинський, - нічим не замінимий інструмент впливу на душу вихованця. Мистецтво вихователя включає насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця".

"Професійно-педагогічне спілкування є система (прийоми і навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога й вихованців, змістом якого є обмін інформацією, спрямування виховного впливу, організація відносин за допомогою комунікативних засобів", - пише В. Кан-Калик, автор книги "Учителю о педагогическом общении" [10]. А далі він продовжує: "Спілкування в педагогічній діяльності виступає, по-перше, як засіб вирішення навчальних завдань, по-друге, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу,

201

Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії

по-третє, як спосіб організації відносин вихователів і дітей, що забезпечують успішне навчання і виховання".

У процесі навчання, як наголошує В. Кан-Калик, вирішуються три основні завдання: навчальне, виховне і розвивальне. При вирішенні навчальних завдань спілкування дає змогу забезпечити реальний психологічний контакт з учнями; сформувати позитивну мотивацію навчання; створення психолого-педагогічної обстановки колективного, пізнавального пошуку й спільних роздумів.

При вирішенні виховних завдань за допомогою спілкування налагоджуються виховні та педагогічні відносини, психологічний контакт між педагогом і дітьми, що сприяє успішній навчальній діяльності; формується пізнавальна спрямованість особистості, долаються психологічні бар'єри; формуються міжособистісні відносини в студентському й учнівському колективах.

При вирішенні розвивальних завдань через спілкування створюються психологічні ситуації, що стимулюють самоосвіту й самовиховання особистості: долаються соціально-психологічні фактори, які стримують розвиток особистості в процесі спілкування (скутість, сором'язливість, невпевненість тощо); створюються можливості для виявлення та врахування індивідуально-типологічних особливостей учнів; здійснюється соціально-психологічна корекція в розвитку і становленні важливіших особистісних якостей (мова, розумова діяльність тощо). Такий діапазон у системі процесу навчання визначає В. Кан-Калик. Професійно-педагогічне спілкування - феномен складний і, на його погляд, включає такі етапи:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування з класом у процесі підготовки до заняття (прогностичний етап).

2. Організація безпосереднього спілкування з аудиторією (початковий період спілкування).

3. Управління спілкуванням у педагогічному процесі.

4. Аналіз здійсненої системи спілкування й моделювання нової системи спілкування на майбутню діяльність.

Усі ці етапи створюють спільну структуру процесу професійно-педагогічного спілкування [11].

В. Кан-Калик пропонує й конкретну програму комунікативної підготовки вчителя:

1. Згадайте конкретний колектив чи ряд колективів, у яких ви будете проводити заняття.

2. Спробуйте відновити у власній комунікативній пам'яті досвід спілкування з певним колективом. Намагайтесь розвивати позитивні

202

відчуття від спілкування з аудиторією і блокувати негативні - вони будуть вам заважати.

3. Згадайте, який тип спілкування властивий вам саме в цій аудиторії. Чи можливий він на сьогоднішньому занятті?

4. Спробуйте уявити, як аудиторія сприйме вас і матеріал заняття.

5. Зіставте властивий вам стиль спілкування з аудиторією та з завданнями (навчальними, розвивальними, виховними) сьогоднішнього заняття. Спробуйте домогтися їх єдності,

6. Працюючи над конспектом, плануючи фрагменти й частини заняття, уявіть собі психологічну атмосферу їх реалізації. Це допоможе обрати засоби навчання, зробити планування більш доцільним.

7. Не забудьте згадати ваші відносини з окремими учнями, уникайте стереотипних психологічних установок у ставленні до них.

8. Нарешті, спробуйте відчути в цілому очікувану атмосферу спілкування на занятті - це зробить вас більш упевненим.

Нерідко вдало спланована система спілкування на занятті диктує і відбір матеріалу, і методи навчання, оптимізує увесь навчально-виховний процес, що є свідченням високого рівня педагогічної культури вчителя.

Педагогічна культура - соціально-суспільне явище, носіями якого виступають викладачі вищих навчальних закладів, вчителі, вихователі, керівники навчальних закладів, суспільні працівники.