npsC5CF

―злочин‖ та ―склад злочину‖.

15.Види складів злочинів.

16.Функції складу злочину.

17.Кваліфікація злочину. Її види. Формула кваліфікації.

18.Об’єкт злочину: поняття, ознаки. Класифікація об’єктів злочину.

19.Суспільно небезпечне діяння як ознака об’єктивної сторони.

20.Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони.

21.Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони.

22.Множинність злочинів: поняття та види. Відмінність множинності злочинів від одиничних злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 ―Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки‖.

23.Прості та складні одиничні злочини та їх зміст.

24.Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину.

25.Осудність як ознака суб’єкта злочину.

26.Спеціальний суб’єкт злочину та його види. Кваліфікація злочину із загальним та спеціальним суб’єктами.

27.Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.

28.Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінальноправовою теорією та судовою практикою.

29.Поняття та види помилок у кримінальному праві.

30.Попередня злочинна діяльність: поняття та види.

31.Добровільна відмова при незакінченому злочині.

32.Поняття співучасті та її ознаки.

33.Види співучасників. Кваліфікація злочину, вчиненого при розподілі ролей.

34.Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою, злочинною організацією.

35.Специфічні прояви співучасті.

36.Поняття та види причетності до злочину. Відмінність причетності до злочину від співучасті в злочині.

37.Сукупність злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 ―Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки‖.

38.Повторність злочинів. Відмінність повторності від рецидиву злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 ―Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки‖.

39.Поняття, ознаки та види та рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 ―Про практику застосування судами кримінального

61

законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки‖.

40.Умови правомірності необхідної оборони. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 ―Про судову практику в справах про необхідну оборону‖.

41.Умови правомірності затримання особи, що вчинила злочин.

42.Умови правомірності крайньої необхідності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

43.Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття та види. Підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 ―Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності‖.

44.Поняття та мета покарання. Система покарань та її кримінальноправове значення.

45.Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 ―Про практику призначення судами кримінального покарання‖.

46.Судимість: поняття, кримінально-правові наслідки, порядок погашення та зняття. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 ―Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості‖.

47.Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2004 р. № 17 ―Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування‖.

48.Примусові заходи виховного характеру: поняття та види, порядок застосування. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 2 ―Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру‖.

49.Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 КК). Конституційні положення щодо основних засад життєдіяльності суспільства, держави й людини в Україні.

50.Державна зрада (ст. 111 КК). Відмінність від шпигунства.

51.Умисне вбивство (ст. 115 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 ―Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи‖.

52.Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 ―Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи‖.

53.Умисні вбивства за пом’якшуючих обставин (ст.ст. 116, 117, 118 КК).

62

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 ―Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи‖.

54.Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК). Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 ―Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи‖.

55.Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК).

56.Залишення в небезпеці (ст. 135 КК). Відмінність від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК).

57.Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК).

58.Зґвалтування (ст. 152 КК). Відмінність від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 ―Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи‖.

59.Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіціального спостерігача (ст. 157 КК).

60.Крадіжка (ст. 185 КК). Відмінність крадіжки від грабежу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

61.Грабіж (ст. 186 КК). Відмінність грабежу від розбою. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

62.Розбій (ст. 187 КК). Відмінність розбою від бандитизму. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

63.Вимагання (ст. 189 КК). Відмінність вимагання від розбою. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

64.Шахрайство (ст. 190 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

65.Привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

66.Контрабанда (ст. 201 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 8 ―Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил‖. Постанова Пленуму

63

Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 8 ―Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 ―Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил‖.

67.Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 ―Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності‖.

68.Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 5 ―Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом‖.

69.Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 ―Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів‖.

70.Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 ―Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності‖.

71.Незаконне полювання (ст. 248 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 ―Про судову практику у справах про злочини та інші порушення проти довкілля‖.

72.Бандитизм (ст. 257 КК). Відмінність цього злочину від створення злочинної організації. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 ―Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненими стійкими злочинними об’єднаннями‖.

73.Терористичний акт (ст. 258 КК).

74.Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 ―Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами ‖.

75.Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 7 ―Про практику застосування судами України законодавства у справах злочини проти безпеки виробництва‖.

76.Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 ―Про

64

практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті‖.

77.Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 ―Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті‖.

78.Хуліганство (ст. 296 КК). Відмінність від групового порушення громадського порядку та від масових заворушень. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 ―Про судову практику в справах про хуліганство‖.

79.Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 ―Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність‖.

80.Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 ―Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів‖.

81.Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 ―Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів‖.

82.Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 ―Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів‖.

83.Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 ―Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів‖.

84.Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 ―Про

65

застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів‖.

85.Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК). Відмінність від вимагання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 ―Про судову практику у справах про злочини проти власності‖.

86.Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 ―Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень‖.

87.Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 ―Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень‖.

88.Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 ―Про судову практику у справах про хабарництво‖.

89.Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 ―Про судову практику у справах про хабарництво‖.

90.Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК). Конституційні положення щодо захисту свободи та особистої недоторканності людини.

66

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

«Кримінальний процес» є однією з основних навчальних дисциплін, що передбачена для обов’язкового вивчення при підготовці фахівців освітньокваліфікаційних рівнів «Спеціаліст» у всіх вищих юридичних навчальних закладах України.

Засвоєння студентами Національної академії внутрішніх справ матеріалу цієї дисципліни становить фундамент професійної підготовки працівників судових, правоохоронних та правозахисних органів.

В процесі вивчення навчальної дисципліни «Кримінальний процес» розглядаються поняття і завдання кримінального процесу, його основні наукові категорії, система стадій, джерела кримінального процесуального права України, засади кримінального провадження, правовий статус суб’єктів кримінального провадження, доказове право, порядок відшкодування шкоди, положення про процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження, характеристика кожної стадії кримінального провадження, особливих порядків кримінального провадження, а також міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні.

Метою викладання навчальної дисципліни «Кримінальний процес» є оволодіння студентами глибокими теоретичними знаннями щодо діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду з розкриття та розслідування кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків), їх судового розгляду, виконання судових рішень, а також формування практичних навичок правильного застосування кримінального процесуального закону при проведенні процесуальних дій, прийнятті та оформленні процесуальних рішень.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Кримінальний процес» є засвоєння студентами загальних положень кримінальнопроцесуального права, організації діяльності органів розслідування, прокуратури та суду з розслідування, судового розгляду та вирішення кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків), діяльності органів судової влади щодо перевірки вироків, постанов та ухвал суду.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти, повинні

знати:

теорію кримінального процесу;

кримінальне процесуальне законодавство та практику його застосування органами розслідування, прокуратури та судом;

фактори, що визначають та впливають на діяльність органів розслідування;

67

засоби кримінально-процесуального регулювання діяльності органів розслідування, прокуратури та суду;

теорію прийняття процесуальних рішень, їх структуру, системні якості і функціональне призначення в діяльності слідчого з розслідування кримінальних правопорушень.

Уміти:

застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу проблемних питань, що виникають під час кримінального провадження;

поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення проблемних ситуацій, пов’язаних із вдосконаленням кримінального судочинства;

самостійно поглиблювати свої знання, правильно визначати обґрунтовувати і відстоювати свою правову позицію;

використовувати навички творчого мислення та самовдосконалення свого професійного рівня;

ефективно використовувати положення кримінального процесуального закону в своїй професійній діяльності;

складати процесуальні акти у кримінальному провадженні;

застосовувати прийоми з виявлення, фіксації та дослідження доказової інформації;

самостійно вивчати закони України, інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність державних органів та посадових осіб з

розслідування, судового розгляду та вирішення матеріалів кримінального провадження.

«Кримінальний процес» знаходиться у взаємозв’язку з іншими юридичними дисциплінами, перш за все, з теорією держави і права, яка забезпечує його категоріальним апаратом, з конституційним, кримінальним, адміністративним і цивільним правом, оскільки в діяльності органів досудового розслідування і суду досить часто виникають питання, що пов’язані з відшкодуванням завданої кримінальним правопорушенням шкоди, забезпеченням конституційних прав і свобод людини, адміністративною відповідальністю тощо.

Основними засобами вивчення навчальної дисципліни є лекції, семінарські та практичні заняття, написання рефератів, самостійна та індивідуальна робота, поточний і підсумковий контроль.

При вивченні дисципліни студенти повинні активно використовувати знання щодо завдань, компетенції, структури і повноважень органів досудового розслідування, прокуратури та суду, які були ними отримані під час вивчення дисципліни «Судові та правоохоронні органи України», а також та опрацьовувати такі нормативні акти, як Конституція України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, Закони України «Про судоустрій і статус суддів України», «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про державний

68

захист працівників суду та правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тощо.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Кримінальний процес – це врегульована кримінально-процесуальним

законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на розслідування кримінальних правопорушень, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, а також на вирішення питань, пов’язаних із виконанням судових рішень.

Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб’єктів процесуальної діяльності, властивою їм кримінально-процесуальною формою та підсумковими рішеннями.

Кримінальні процесуальні норми – це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується, в основному, добровільними діями учасників процесу, а у необхідних випадках – засобами державного примусу і загрозою юридичної відповідальності.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним законом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слідчі (розшукові) дії – це частина процесуальних дій, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Повідомлення про підозру – комплекс процесуальних дій передбачених кримінальним процесуальним кодексом, внаслідок проведення яких на підставі достатніх доказів, щодо конкретної особи формулюється офіційна підозра у вчинені кримінального правопорушення, про зміст якої вона повідомляється

69

Зупинення досудового розслідування – це тимчасова вимушена перерва у провадженні досудового розслідування, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження.

Закінчення досудового розслідування – заключний етап стадії досудового розслідування, в межах якого підбиваються підсумки проведеної роботи, аналізуються усі зібрані докази, завершується провадження процесуальних дій, приймається підсумкове рішення, учасникам процесу надається можливість реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами провадження.

Закриття кримінального провадження – це одна із форм закінчення досудового розслідування або судового провадження, що полягає у прийнятті слідчим, прокурором або судом рішення про остаточне припинення кримінального провадження.

Обвинувальний акт – це процесуальний документ, у якому слідчий або прокурор підводить підсумки досудового провадження й формулює обвинувачення певної особи у вчиненні кримінального провадження.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

						Кількість годин
							Прак-
	№		Назви тем		Лек	Семі-	тичні
					ції	нари	занятт
							я
	1.	Загальні положення кримінального			2	2	-
		провадження
	2.	Заходи		забезпечення	2	2	-
		кримінального провадження
	3.	Загальні	положення	досудового	2	-	2
		розслідування
	4.	Провадження		слідчих	-	-	2
		(розшукових) дій
	5.	Зупинення	та	закінчення	-	2	-
		досудового розслідування
		Всього			6	10	4
	Форма підсумкового контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ Нормативно-правові акти

1.Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.,

1992. – С.18-24.

70