Методичка на 2-й курс

здійснювати функції щодо забезпечення законності в публічному адмініструванні.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Адміністративне право – це галузь права, засобами якої (норми,

законодавство, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації.

Адміністративно-правова норма – це юридично оформлене правило поведінки субʼєктів, які реалізують свої повноваження у сфері адміністративних зобовʼязань публічної адміністрації.

Адміністративно-правові відносини – це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобовʼязань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обовʼязкового) рішення.

Публічна адміністрація – 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Предмет адміністративного права – це сукупність правових відносин, які виникають в результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобовʼязань. Такими є: а) відносини публічного управління; б) відносини адміністративних послуг; в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність (відносини судового і адміністративного оскарження); г) відносини відповідальності за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (адміністративно-деліктні відносини).

Адміністративна послуга – 1) юридичне оформлення субʼєктом публічної адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної, юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів; 2) результат здійснення владних повноважень уповноваженим субʼєктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічне управління – цілеспрямований, владний, в рамках правових

31

установлень і обовʼязковий для виконання вплив уповноважених субʼєктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

			Кількість годин
№		Назви тем		Семі-	Прак-
з/п			Лекції		тичні
				нари
					заняття
1.		Поняття адміністративного права	2	1	–
2.		Адміністративно-правові норми і	2	1	–
		відносини
3.		Субʼєкти адміністративного права	4	4	–
Всього			8	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // ВВРУ. – 1996. – №30. – Ст. 141.

2.Про Кабінет Міністрів України: Закон України вiд 07.10.2010 // Урядовий курʼєр вiд 15.10.2010. – № 192.

3.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.

4.Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон України від 08.07.2011 р. // Голос України вiд 03.08.2011.

– № 142.

5.Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI // Урядовий курʼєр від 17.01.2012. – № 8.

6.Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 //

Internet. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

7.Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

8.Закон України "Про обʼєднання громадян" // ВВРУ. – 1992. – №34. – Ст. 504.

9.Про правовий статус іноземців та осіб без громдянства: Закон України від 22.09.2011 // Голос України від 25.10.2011. – № 199.

10.Положення про Адміністрацію Президента України // затверджено Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010 // Офіційний вісник Президента України вiд 20.04.2010 – 2010. – № 13. – 40 с. – Ст. 468.

32

11.Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.

12.Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 // Урядовий курʼєр вiд 14.12.2010 – № 234.

13.Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 24 грудня 2010 року № 1199/2010 // Урядовий курʼєр вiд 05.01.2011 – № 1.

14.Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [кол. моногр.] / Алексєєв В.М., Андрійко О.Ф., Бабич О.М., Гончарук Н.Т., Гудима Н.В., Дніпренко Н.К. / Секретаріат Кабінету Міністрів України / Н.Р. Нижник (заг. ред.), Н.Т. Гончарук (заг. ред.). – [Д.] : [Монолит], 2009. – 383 с.

15.Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Аверʼянов: Т.1: Загальна частина. – К. : Юридична думка, 2007 – 591 с. Т.2: Особлива частина. – К. : Юридична думка, 2009.

– 600 с.

16.Адміністративне право України: Підручник / Т.О. Коломоєць (заг.ред.). – К. : Істина, 2009. – 475 с.

17.Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади – Х.: Право, 2005. – 304 с.

18.Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Хмельницький : ХУУП, 2007. –

236 c.

19. Колпаков В.К. Послуги в предметі адміністративного права / В.К. Колпаков // Науковий вісник Національної академії внутр. справ: Науково-теоретичний журнал. – 2011. – № 1. – С. 23-32.

20.Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 780 с.

21.Куйбіда М.С., Росенко М.І. Організація влади у містах із спеціальним статусом: Монографія. – Л.: "Львівська політехніка", 2008. – 226 c.

22.Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: монографія / В.Б. Аверʼянов (заг. ред.). – Д. : Ліра, 2008. – 585 c.

23.Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг. ред.) – Чернівці : Технодрук, 2008. – 432 с.

24.http://www.rada.kiev.ua/ – Верховна Рада України.

25.http://www.guds.gov.ua – Головне управління державної служби України.

26.http://www.naiau.kiev.ua – Національна академія внутрішніх справ України.

33

27.http://www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України.

28.http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття адміністративного права

Лекція – 2 години

1.Адміністративне право у юридично-галузевій класифікації.

2.Поняття і зміст предмета адміністративного права.

3.Метод адміністративного права.

4.Адміністративна реформа в Україні.

Тема 2. Адміністративно-правові норми і відносини

Лекція – 2 години

1.Поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його складові частини (елементи).

2.Поняття, структура та види адміністративно-правових норм.

3.Способи реалізації адміністративно-правових норм.

4.Адміністративно-правові відносини, їх особливості та структура.

Тема 3. Субʼєкти адміністративного права

Лекція – 4 години

1.Поняття та види субʼєктів адміністративного права.

2.Президент України як субʼєкт адміністративного права.

3.Органи виконавчої влади як субʼєкти адміністративного права.

4.Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

5.Громадяни та обʼєднання громадян як субʼєкти адмiнiстративного права.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Поняття адміністративного права

Семінар – 1 година

1.Адміністративне право у юридично-галузевій класифікації.

2.Поняття і зміст предмета адміністративного права: відносини публічного управління (публічно-управлінські відносини); відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг (відносини адміністративних послуг); відносини відповідальності публічної адміністрації перед іншими субʼєктами суспільства (відносини судового і адміністративного оскарження); відносини відповідальності субʼєктів суспільства за порушення загальнообовʼязкових правил та інших установлень публічної адміністрації (адміністративно-деліктні відносини).

3.Метод адміністративно-правового регулювання суспільних відносин (зміст, значення, практичне застосування).

34

4.Адміністративна реформа в Україні.

Література

1, 11, 14-16, 19, 20, 23

Тема 2. Адміністративно-правові норми і відносини

Семінар – 1 година

1.Поняття та структура механізму адміністративно-правового регулювання.

2.Поняття та види адміністративно-правових норм.

3.Реалізація норм адміністративного права (виконання, використання, додержання, застосування). Вимоги до застосування норм адміністративного права (законність, обґрунтованість, доцільність).

4.Поняття та особливості адміністративно-правових відносин.

Література

1, 11, 14-16, 19, 20, 23

Тема 3. Субʼєкти адміністративного права

Семінар – 2 години

1.Поняття та види субʼєктів адміністративного права.

2.Поняття та структура публічної адміністрації.

3.Президент України.

4.Органи виконавчої влади.

5.Органи місцевого самоврядування.

Література

1-3, 6, 7, 10, 13, 20, 21, 24

Семінар – 2 години

1.Громадяни України як субʼєкти адміністративного права.

2.Іноземці (біженці) та особи без громадянства в адміністративно-правових відносинах.

3.Обʼєднання громадян в адміністративно-правових відносинах.

Література

1,4, 9, 15, 16, 20, 24

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Адміністративна правосубʼєктність.

2.Адміністративна реформа в Україні.

3.Адміністративне право і правова держава.

4.Адміністративне право у юридично-галузевій класифікації правової системи.

5.Адміністративне право як юридична наука і навчальна дисципліна.

35

6.Адміністративно-правовий статус біженців.

7.Адміністративно-правовий статус державних служб.

8.Адміністративно-правовий статус державних агентств.

9.Адміністративно-правовий статус державних інспекцій.

10.Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

11.Адміністративно-правовий статус міністерств.

12.Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади.

13.Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

14.Адміністративно-правовий статус Президента України.

15.Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права.

16.Види адміністративно-правових відносин.

17.Види обʼєднань громадян.

18.Види органів виконавчої влади.

19.Види центральних органів виконавчої влади.

20.Відносини відповідальності в предметі адміністративного права.

21.Відносини оскарження в предметі адміністративного права.

22.Відносини послуг в предметі адміністративного права.

23.Відносини публічного управління в предметі адміністративного права.

24.Відокремлення адміністративного права від інших галузей права.

25.Громадяни як субʼєкти адміністративного права.

26.Джерела адміністративного права.

27.Загальні методи адміністративного права.

28.Інститут представників Президента України.

29.Кабінет Міністрів України у системі органів виконавчої влади.

30.Класифікація адміністративно-правових норм.

31.Класифікація адміністративно-правових норм за галузевою належністю.

32.Класифікація адміністративно-правових норм за повнотою викладенних велінь.

33.Класифікація адміністративно-правових норм за формою припису.

34.Класифікація адміністративно-правових норм за юридичною силою.

35.Легалізація обʼєднань громадян.

36.Метод адміністративно-правового регулювання.

37.Механізм адміністративно-правового регулювання.

38.Нормативне забезпечення діяльності органів виконавчої влади.

39.Обʼєднання громадян як субʼєкти адміністративного права.

40.Органи виконавчої влади в системі публічної адміністрації.

41.Органи місцевого самоврядування в системі публічної адміністрації.

42.Особливості адміністративно-правових відносин.

43.Особливості реалізації виконавчої влади в м. Києві.

44.Повноваження Президента у сфері виконавчої влади.

45.Поліструктурність предмету адміністративного права.

46.Політичні партії як субʼєкти адміністративного права.

47.Поняття адміністративного права.

36

48.Поняття адміністративно-правової норми.

49.Поняття і властивості адміністративно-правових відносини.

50.Поняття і зміст предмета адміністративного права.

51.Поняття публічної адміністрації.

52.Поняття та види субʼєктів адміністративного права.

53.Реалізація виконавчої влади органами місцевого самоврядування.

54.Реалізація норм адміністративного права.

55.Соціальне призначення адміністративного права.

56.Спеціальні методи адміністративного права.

57.Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.

58.Структура адміністративно-правової норми.

59.Територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади.

60.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

37

ФІЛОСОФІЯ

Філософія – "квінтесенція духовної культури" людства й форма світоглядного відношення людини до світу, в якому вона живе. ЇЇ засвоєння у вищих навчальних закладах (у тому числі й у Національній академії внутрішніх справ) є передумовою формування наукового світогляду людини. Вивчення курсу "Філософія" починається з історико-філософського розділу, де розглядається історичний генезис філософії, її різноманітні школи та особливості головних напрямків розвитку філософії XX-ХХІ століть. Далі визначаються загальні закони буття та їх відображення в методології пізнання, філософії природи, розвитку, свідомості людини. Вивчення курсу закінчується аналізом специфіки суспільства, культури, цивілізації, діалектики економічної, політичної, соціальної, духовної сфер суспільного розвитку. Особлива увага приділяється звʼязку філософії та права як форм суспільної свідомості, становленню філософії як науки, світогляду, методології.

Метою навчальної дисципліни є:

забезпечити засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності;

ознайомити із наявними філософськими концепціями, які розкривають поліфонізм та плюралізм філософського мислення;

створити умови для формування світоглядно-методологічної культури студентів;

формування вміння студентів системно й історично аналізувати основні етапи розвитку філософської думки, досліджувати особливості формування філософських концепцій враховуючи соціальні, економічні, культурні, політичні чинники;

вироблення навичок роботи з науковою літературою і комплексом джерел з історії філософії.

Урезультаті вивчення дисципліни "Філософія" студенти повинні:

знати

основний зміст тем усіх розділів програми;

визначення основних філософських категорій і понять, їх обумовленість, причинно-наслідковий контекст;

орієнтуватися в традиціях філософського мислення сформованих в контексті світових, загальноцивілізаційних вимірів.

уміти

вільно володіти матеріалом з курсу філософії;

розкривати суть будь-якого питання з тих, які розглядалися під час лекційних та семінарських занять;

обстоювати власну точку зору на дискусійні проблеми як зарубіжної, так і вітчизняної філософії;

працювати з першоджерелами;

38

застосовувати набуті філософські знання при аналізі світогляднометодологічних проблем сучасного наукового пізнання;

формувати та обґрунтовувати власну позицію щодо актуальних проблем сьогодення.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Метафізика (грец. met а та physika – "після фізики") – 1) в історії філософії термін вживається для позначення філософських вчень про надчуттєві, недоступні досвідові начала буття; 2) протилежний діалектиці спосіб мислення

іметод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішнім звʼязком

ірозвитком, не визнає внутрішніх суперечностей як джерела саморуху.

Метод (грец. methodes – шлях дослідження чи спосіб пізнання) – спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями відповідного обʼєкта.

Методологія (від метод і грец. логос – вчення) – 1) вчення про методи пізнання та перетворення дійсності; 2) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці.

Свідомість – властивий людині спосіб ставлення до світу через суспільство, вироблену систему знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях; найвища форма відображення матерії.

Світогляд – система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до навколишньої дійсності і самих себе, а також зумовлені цими поглядами їхнього переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності.

Свобода – притаманна людині специфічна здатність діяти відповідно до своїх цілей та інтересів, які виражають переважно не наявну (вже здійснену), а майбутню, головним чином можливу, реальність.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

			Кількість годин
№		Назви тем		Семі-	Прак-
з/п			Лекції		тичні
				нари
					заняття
1.		Філософія як наука та світогляд	2	2	–
2.		Історичні типи філософії	2	6	–
3.		Філософські проблеми онтології та	2	2	–
		гносеології
4.		Особливості соціальної філософії	2	–	–
5.		Суспільство. Культура. Цивілізація.	–	4	–
		Право
Всього			8	14	–

Форма підсумкового контролю – екзамен.

39

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Андрєєв Д.В., Вовк В.М., Івченко Ю.В. Філософія права: актуальні

проблеми та сучасні інтерпретації: Навчальний посібник. – К., 2012. – 224 с.

2. Афанасенко В.С., Горлач М.І., Данильян О.Г., Дзьобань О.П., Квіткін П.В. Соціальна філософія: підруч. для вищої шк. – Х. : Прапор,

2011. – 679 c.

3.Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія: Навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. – К. : Університет "Україна", 2011. – 211 с.

4.Вандышев В.Н. Феномен украинской философии: соискание идей: Монография / Сумский гос. ун- т. – Суми: СумДУ, 2009. – 144 с.

5.Вільчинський Ю.М. Філософія історіі: теорія взаємопроникнення часу і вічності: [лекції]. – К.: Поліграфкнига, 2009. – 360 с.

6.Вовк В.М., Чернєй В.В., Петрова Г.М. Історія філософії: опорний конспект: [навч.посіб.]. – К. : Атіка,2012. – 188 с.

7. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В., Кремень В.Г. История философии: Учебник для высшей школы. – Х.:

Консум, 2002. – 752 с.

8.Габрієлян О.А., Кальной І.І., Цвєтков О.П. Філософія історії: підручник / О.А. Габрієлян, І.І. Кальной, О.П. Цвєтков. – Київ : Академвидав, 2010. – 213 с.

9.Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: навч. посібник для студ. / Європейський ун-т. – 3-є вид. – К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2007. – 422 с.

10.Гриненко Г.В. История философии в вопросах и ответах. Учебник для ВУЗов. – М.: Юрайт, 2006. – 685 с.

11.Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки: підручник для студ. філос. ф-тів ун-тів і аспірантів (для складання канд. іспиту з філософії та філософії науки). – К. : Логос, 2009. – 244 с.

12.Єременко О.М., Левченкова О.Б., Литвинов О.М., Ковальова О.В. Філософія: навч.-метод. посібник для слухачів ф-ту заоч. та дистанційного навчання / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. Кафедра філософії права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 90 с.

13.Зачепа А.М. Філософія: курс лекцій. – Л. : Ставропігіон, 2007. – 92 с.

14.Ильин В.В. Философия: Учебник для вузов. – Ростов н / Д: Феникс, 2006.

–824 с.

15.Інформаційне суспільство у соціально-філософській ретроспективі та перспективі: Монографія / Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України; Київський ун-т туризму, економіки і права / В.В. Лях (відп.ред.).

–К.: ХХІ століття: діалог культур, 2009. – 404 с.

16.Касьян В.І. Філософія: відповіді на питання екзаменаційних білетів: навч. посіб. – 6-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2011. – 354 с.

40