Методичка на 2-й курс
.pdfКирилиця – давньословʼянська абетка, що виникла на основі грецького алфавіту з додаванням декількох літер для неіснуючих у грецькій мові звуків.
Кроманьйонець – викопна людина сучасного фізичного типу, Homo sapiens, місце перших знахідок – грот Кро-Маньйон у Франції.
Літопис – історичний твір, що описує події за роками.
Модернізм – узагальнена назва нових напрямків у мистецтві і літературі, що виникли наприкінці Х1Х – початку ХХ ст. (кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм і т.д.).
Парсуна (перекручування слова "персона") – твір портретного живопису, що ще зберігало прийоми іконопису.
Реалізм – напрямок у художній культурі, правдиве, обʼєктивне відображення дійсності, особлива його форма – критичний реалізм.
Соціалістичний реалізм – художній метод, який у СРСР був оголошений єдиним і обовʼязковим для радянської літератури.
Українізація – радянська політика, спрямована на створення української освіти, формування кадрів української інтелігенції, розвиток українського мистецтва, підтримку культури національних меншин.
Фреска – одна з технік стінних розписів, живопис по мокрій штукатурці фарбами, розведеними на воді.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
|
|
|
Кількість годин |
||
№ |
|
Назви тем |
|
Семі- |
Прак- |
з/п |
|
Лекції |
тичні |
||
|
|
нари |
|||
|
|
|
|
заняття |
|
|
|
|
|
|
|
1. |
|
Культура періоду княжої доби |
2 |
2 |
– |
2. |
|
Розвиток української культури у |
2 |
2 |
– |
|
часи Гетьманщини |
||||
|
|
|
|
|
|
3. |
|
Українська культура наприкінці |
– |
2 |
– |
|
XVIIІ-ХІХ ст. |
||||
|
|
|
|
|
|
4. |
|
Культура українського модерну і |
2 |
2 |
– |
|
постмодерну ХХ – поч. ХХІ ст. |
||||
|
|
|
|
|
|
Всього |
|
6 |
8 |
– |
|
Форма підсумкового контролю – екзамен.
ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ
1.Андріяненко В.І. Історія і теорія української і зарубіжної культури: Посібник / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2007. – 175 с.
2. Безотосний М.Т. Історія української культури: Навч. посіб. / М. Безотосний; Полтав. держ. аграр. акад. – Полтава: РВВ ПДДА, 2011. – 108 с.
51
3.Греченко В.А. Історія світової та української культури з тестовими завданнями / В.А. Греченко, І.В. Чорний. – К.: Літера, 2009. – 414 с.
4.Історія культури України: Навч. посіб. / В.А. Бокань та ін. – 2-ге вид.,
доп. – К.: МАУП. – 2001. – 256 с.
5.Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В. Греченко, І. Чорний, В. Кушнерук, В. Режко. – К.: Літера,
2006. – 478 с.
6.Історія української культури / За заг. ред. І. Крипʼякевича. – 4-е вид., стер.
– К.: Либідь, 2002. – 650 c.
7.Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. / С.М. Клапчук, В.Ф. Остафійчук, Б.І. Білик та ін.; за ред. Клапчука С.М., Остафійчука В.Ф. – 5-е вид., випр. і допов. – К.: Знання-Прес, 2004. – 357 с.
8.Історія української та зарубіжної культури: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л.Є. Дещинський, С.В. Терський, Р.Д. Зінкевич, Я.Я. Денісов. – Львів: Бескид Біт, 2008. – 249 с.
9. Колтунов О.Ю. Історія української культури: навч. посіб. / О.Ю. Колтунов, О.О. Уварова; Одес. нац. мед. ун-т. – О.: Одеський медуніверситет, 2011. – 315 с.
10.Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: "Центр учбової літератури", 2010. – 653 с.
11.Крвавич Д.П. Українське мистецтво: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: У 3-х ч. / Д.П. Крвавич, В.А. Овсійчук, С.О. Черепанова. – Львів:
Світ, 2004. – 275 с.
12.Павленко В.М. Проекції національної свідомості в монументальному мистецтві України: Навч. посіб.; М-во освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. – 210 с.
13.Українська культура: Лекції за редакцією Д. Антоновича / Упор. С.В. Ульяновська. – К.: Либідь, 1993. – 592 с.
14.Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / О.Л. Шевнюк. – К.: Знання-Прес, 2002. – 277 с.
15.Шейко В.М. Історія української культури: навч. посіб. / В.М. Шейко, В.Я. Білоцерківський. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2010. – 271 с.
16.Шейко В.М. Історія української художньої культури: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. мистец. і культ. / Шейко В.М., Тишевська Л.Г.; Харк. держ. акад. культ. – Х.: Регіон-інформ, 2003. – 178 с.
17.Корінний М.М., Потапов Г.Г., Шевченко В.Ф. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури. – К.: Видав. Україна, 2000.
– 184 с.
18.Арабески Миколи Хвильового. – К.: Грані-Т, 2010.
19.Ушкалов Л. Від бароко до постмодерну. – К.: Грані-Т, 2011.
20.Котляр М.Ф. Духовний світ літописання / НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2011.
52
ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Тема 2. Культура періоду княжої доби
Лекція – 2 години
1.Основні етапи та тенденції в розвитку культурних процесів за доби Київської Русі.
2.Еволюція мови, писемності та літератури.
3.Освіта і наука в Київській Русі.
4.Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва за княжої доби.
5.Особливості становлення та розвитку музичного і театрального мистецтва.
6.Характерні риси розвитку культурних процесів у Галицько-Волинській державі.
Тема 4. Розвиток української культури у часи Гетьманщини
Лекція – 2 години
1.Умови розвитку української нації та головні тенденції в еволюції культурного життя у добу Гетьманщини.
2.Особливості розвитку освіти. Літературні процеси доби.
3.Образотворче мистецтво та архітектура.
4.Розвиток музичного і театрального мистецтва.
Тема 6. Культура українського модерну і постмодерну ХХ – поч. ХХІ ст.
Лекція – 2 години
1.Формування модернових течій в українській культурі. Характерні риси українського модерну перших двох десятиліть ХХ ст.
2.Основні тенденції в культурному розвитку України після утвердження радянської влади. Українізація.
3.Культурні процеси в Україні за умов утвердження тоталітарної системи.
4.Зміни у напрямах культурного розвитку українського суспільства в 60-х – 80-х рр. ХХ ст.
5.Тенденції та спрямування культурних процесів сучасної України.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 2. Культура періоду княжої доби
Семінар – 2 години
1.Значення прийняття християнської віри для подальшого розвитку української культури.
2.Мислителі Київської Русі. Книжна справа.
3.Образотворче, музичне та театральне мистецтво періоду Київської Русі.
4.Загальна характеристика розвитку української культури періоду Галицько-Волинського князівства.
53
Теми рефератів, доповідей
1.Подвижницька діяльність Антонія та Феодосія Печерського.
2.Ярослав Мудрий і українська культура.
3.Формування давньоукраїнського архітектурного стилю.
4.Нестор літописець – перший український історик.
5.Монах Агапіт, як засновник лікарської і цілительної справи в Київській Русі.
6.Культурно – просвітницька діяльність книжника Тимофія в ГалицькоВолинському князівстві.
Література
1-20
Тема 4. Розвиток української культури у часи Гетьманщини
Семінар – 2 години
1.Козацтво, як соціокультурне явище в історії українського народу.
2.Культуротворча діяльність І. Мазепи.
3.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
4.Українське бароко та його вплив на розвиток літератури, театру, музики.
5.Барокова архітектура.
Теми рефератів, доповідей
1.Феномен запорозького козацтва та його вплив на подальший розвиток української культури.
2.Теоретична спадщина Юрія Немирича.
3. Культурно-освітня |
діяльність |
останнього |
гетьмана |
України |
К. Розумовського. |
|
|
|
|
4.Козацьке літописання та його вплив на процес формування української національної свідомості.
5.Нові тенденції у розвитку української музичної культури.
6.Козацьке бароко, як новий архітектурний стиль.
7.Класицизм в українському мистецтві ХVІІІ століття.
8.Дати розгорнуту характеристику теоретичної спадщини Ф. Прокоповича та С. Яворського.
Література
1-20
Тема 5. Українська культура наприкінці XVIII-ХІХ ст.
Семінар – 2 години
1.Початок українського культурного відродження. Формування української національної свідомості.
2.Діяльність українських культурно-просвітницьких організацій. Діяльність Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка.
3.Романтизм та реалізм в українській літературі, театрі, музиці.
54
4.Українська література і театр на західноукраїнських землях.
Теми рефератів, доповідей
1.Культурницька діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства.
2.Значення творчості І. Котляревського у формуванні української літературної мови.
3.Світочі українського романтизму. Творча спадщина Г. КвіткиОсновʼяненка та М. Гулака.
Література
1-20
Тема 6. Культура українського модерну і постмодерну ХХ – поч. ХХІ ст.
Семінар – 2 години
1.Вплив модерну на розвиток української культури початку ХХ століття.
2.Українське національно-культурне відродження періоду "українізації".
3.Нищення української культури сталінською тоталітарною системою.
4.Характеристика основних напрямків розвитку української культури періоду 60-80 –х рр. ХХ століття.
Теми рефератів, доповідей
1.М. Зеров та українські неокласики.
2.Сучасні субкультурні напрямки в Україні.
3.Класик української естрадної музики. Творчість В. Івасюка.
4.Фактор "радянського патріотизму" в українській культурі 40-50 рр. ХХ століття.
5.Постмодерністські тенденції сучасної української культури.
6.Основні напрями еволюції української культури в контексті сучасних світових тенденцій розвитку.
7.Український модернізму та модернізм західноєвропейський.
8.Проблемні питання розвитку культури незалежної України.
9.Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.
10.Пріоритетні напрями державної політики в розвитку національної культури.
Література
1-20
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ
1.Предмет, обʼєкт та завдання дисципліни.
2.Джерельна база дисципліни.
3.Періодизація історії української культури.
4.Місце історії української культури в системі навчальних дисциплін фахової підготовки працівників ОВС.
55
5.Проблема етногенезу української нації.
6.Культура первісної людини на території України.
7.Трипільська культура.
8.Культури кочових народів на території України у давні часи.
9.Загальні особливості культури скіфів.
10.Антична культура та її значення для розвитку культурного процесу на території України.
11.Культура східних словʼян дохристиянської доби.
12.Міфи та вірування давніх словʼян.
13.Християнство і розвиток культури Київської Русі.
14.Освіта і наука у Київській Русі.
15.Література Київської русі.
16.Давньоруські літописи.
17.Архітектура Київської Русі.
18.Мозаїка та фреска як вид монументального мистецтва Київської Русі.
19.Іконопис у Київській Русі.
20.Особливості культури Галицько-Волинської держави.
21.Загальні тенденції розвитку української культури ХІV-ХVІ ст.
22.Образотворче мистецтво в Україні у XIV-XVI ст.
23.Особливості розвитку архітектури в Україні у XIV-XVI ст.
24.Становище освіти в Україні у XIV-XVI ст.
25.Меценатство як фактор розвитку української культури XV-XVII ст. Діяльність К.Острозького та П. Могили.
26.Культурна місія братств і братських шкіл.
27.Деревʼяна архітектура в Україні.
28.Полемічна література в Україні (ХІV-ХVІ ст.)
29.Роль козацтва в розвитку української культури.
30.Острозький культурний центр та його місце у розвитку культурного процесу на території України.
31.Козацькі літописи.
32.Історія українського друкарства.
33.Українські народні думи та пісні XV-XVII ст., їх тематика та особливості.
34.Тема козаччини в українському народному малярстві (XV-XVII ст.)
35.Філософія і поетична творчість Григорія Сковороди.
36.Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток української культури.
37.Українська культура доби Гетьманщини.
38.Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
39.Загальна характеристика українського бароко.
40.Українська барокова архітектура.
41.Українська барокова музика.
42.Українська барокова поезія.
43.Поезія І. Котляревського.
56
44. Загальні тенденції та особливості розвитку української культури у ХІХ ст.
45.Формування національно-визвольної течії в українському культурному русі кінця XVIII – початку ХІХ ст. Поява українознавства.
46.Розвиток освіти і науки в Україні у ХІХ ст.
47.Еволюція архітектурних стилів в Україні протягом ХІХ ст.
48.Розвиток музичного мистецтва в Україні у ХІХ ст.
49.Поезія і драматургія Т. Шевченка.
50.Т. Шевченко – художник.
51.Творчість М. Гоголя.
52.Творчість Л. Українки.
53.Творчість І. Франка.
54.Творчий доробок О. Кобилянської.
55.Творчість М. Лисенка.
56.Український живопис ХІХ – початку ХХ ст.
57.Українське образотворче мистецтво ХІХ-ХХ ст.
58.Памʼятки архітектури класицизму в Україні.
59.Українська драматургія ХІХ – початку ХХ ст.
60.Формування українського національного театру у ХІХ ст.
61.Національно-культурне відродження в Україні на межі ХІХ-ХХ ст.
62.Загальна характеристика українського модерну.
63.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX – початку XX ст.
64.Модернова українська література.
65.Мистецькі обʼєднання в Україні 20-30-х років ХХ ст.
66.Авангард в українському образотворчому мистецтві першої третини ХХ ст.
67.Модерністські напрями в українському театрі. Лесь Курбас.
68.Тоталітаризм і українська культура.
69."Розстріляне відродження" 30-х років ХХ ст.
70.Політика українізації в радянській державі: причини, сутність та наслідки для культурного розвитку України.
71.Феномен культури соціалістичного реалізму.
72.Дисидентський рух в Україні та його вплив на розвиток національної культури.
73.Головні напрями і тенденції розвитку української літератури радянської доби.
74.Кіномистецтво радянської України.
75.Творчий доробок О. Довженка.
76."Поетичне кіно": С. Параджанов, Ю. Іллєнко.
77.Загальна характеристика українського постмодерну.
78.Сучасний стан культури в Україні.
57
79.Надання державного статусу українській мові та значення цього акту для українського культурного відродження.
80.Сучасна українська література.
81.Основні тенденції в сучасній архітектурі України.
82.Сучасне українське образотворче мистецтво.
83.Головні тенденції у розвитку освіти в сьогоднішній Україні.
84.Театральне мистецтво в сучасній Україні.
85.Елітарна і масова культура, специфіка проявів на теренах України.
86.Молодіжна субкультура в Україні.
87.Фольклор у сучасній українській культурі.
88.Культура українського народу в контексті європейської культури.
89.Розвиток культури національних меншин в незалежній Україні.
90.Культурне життя української діаспори.
58
ЕКОЛОГІЯ
Сучасна криза повʼязана значною мірою з невпинним загостренням суперечностей між природою і суспільством. Вирішувати їх дедалі важче без усвідомлення того, що екологічна компонента є невіддільною складовою економічної і фінансової систем та якості життя людини. Індекси людського виміру, що їх використовують міжнародні структури, включають екологічні показники як обовʼязкові.
Стратегія екологічної освіти (ЕЄ) ООН орієнтує на інтегровану освіту щодо природничих, гуманітарних та економічних наук.
У структурі цілей екологічної освіти виразно простежуються світоглядний та прагматичний (діяльнісний) аспекти.
Особливістю програми цього курсу є чітка гуманітарна спрямованість, яка ґрунтується на ідеї органічної єдності етносу і природного середовища як фундаментальної властивості біосфери, на розумінні культури як зовнішнього прояву свідомості, без чого остання була б "річчю в собі". Проблема "людина – природа" розглядається як логічний етап парадигмального осягання рівнів екологічної організації: організмовий (аутекологія), популяційний (демекологія), екосистемний (синекологія), соціоекологічний (соціальна екологія).
Структура програми дозволяє лектору в разі потреби легко змістити акценти в природничий чи гуманітарний аспект проблеми. Але у кожному випадку узагальнюючою є тема "Екологічна політика, екологічна і природо ресурсна безпека".
Деталізація окремих тем дозволяє лектору сформувати робочу програму відповідно до кваліфікаційного рівня та професійної спрямованості майбутніх фахівців.
З огляду на вимоги часу до програми включені раніше відсутні при вивченні екології теми з екологічного менеджменту та аудиту, екологічного імперативу, соціальних функцій екології тощо.
Природні ресурси розглядаються як засіб розвитку продуктивних сил і одночасно як екологічний фактор життєдіяльності людини, суспільства взагалі.
Курс "Екологія" передбачає оволодіння студентами базовими науковометодологічними знаннями, необхідними для формування гармонійних суспільно-екологічних відносин.
Метою навчальної дисципліни є:
оволодіння студентами базовими науково-методологічними знаннями, необхідними для формування гармонійних суспільно-екологічних відносин.
59
У результаті вивчення дисципліни "Екологія" студенти повинні:
знати
базові науково-природничі та гуманітарні принципи дисципліни "Екологія", які потребуються для формування екологічного світогляду, екологічної культури та екологічного мислення;
основні проблеми і завдання науки "Екологія".
уміти
використовувати знання про закони взаємодії суспільства і природи при вирішенні професійних завдань використання екологічного законодавства;
застосовувати комплексний екологічний аналіз стану різних обʼєктів, територій, галузей виробництва;
застосовувати методи екологічного контролю стану довкілля: екологічна експертиза, екологічний аудит, екологічна паспортизація.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Природа – це існуючий світ в усій різноманітності його форм і проявів,
живого (біотичного) і неживого (абіотичного) компонентів.
Екологія – це комплекс наук про будову, функціонування, взаємозвʼязки багатокомпонентних і багаторівневих систем у Природі і Суспільстві та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.
Соціальна екологія – розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінності цієї ролі інших живих істот. Вона вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою.
Урбоекологія досліджує процеси урбанізованих і промислових територій, які формують екологічні умови та особливості функціонування екосистем під впливом енергетики, транспорту, будівництва, галузей промисловості.
Аудит екологічний – інструмент управління, який охоплює систематичну, документовану,періодичну та обʼєктивну оцінку того, наскільки відповідає організаційна система управління охороною довкілля та функціонування устаткування виробництва екологічним цілям і вимогам. Мета – перевірка екологічної безпеки виробництва та відповідності дій останнього дійсним екологічним нормативам і законодавству.
Екологічно чистий продукт – продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає чинним екологічним стандартам і є сертифікованим із наданням відповідної екологічної відзнаки маркування.
Екологічна безпека – ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини від можливих екологічних уражень. Визначається величиною екологічного ризику обрахованому величинами імовірних збитків.
Сталий розвиток (стійкий) – усталений, еколого-економічно збалансований, екологічно безперервно підтримуваний.
60