nmm_4-k-n_2012rn_2r6m

25.Незаконне полювання (ст. 248 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші порушення проти довкілля".

26.Бандитизм (ст. 257 КК). Відмінність цього злочину від створення злочинної організації. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненими стійкими злочинними обʼєднаннями".

27.Терористичний акт (ст. 258 КК). Закон України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 р.

28.Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами ".

29.Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства у справах злочини проти безпеки виробництва".

30.Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".

31.Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".

32.Хуліганство (ст. 296 КК). Відмінність від групового порушення громадського порядку та від масових заворушень. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство".

33.Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК).

34.Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК).

35.Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність".

36.Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від

61

26 квітня 2002 р. № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів".

37.Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК). Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р.

38.Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів".

39.Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів".

40.Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів".

41.Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоровʼя, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів".

42.Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобовʼязань (ст. 355 КК). Відмінність від вимагання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності".

43.Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (компʼютерів), автоматизованих систем, компʼютерних мереж чи мереж електрозвʼязку (ст. 361 КК).

44.Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво".

45.Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судов у практику у справах про хабарництво".

62

46.Одержання хабара (ст. 368 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво".

47.Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК).

48.Зловживання впливом (ст. 369-2. КК).

49.Пропозиція або давання хабара (ст. 369 КК). Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво".

50.Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК). Конституційні положення щодо захисту свободи та особистої недоторканності людини.

51.Примушування давати показання (ст. 373 КК).

52.Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення ухвали або постанови (ст. 375 КК).

53.Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК).

54.Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у звʼязку з їх діяльністю, повʼязаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК).

55.Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК).

56.Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК).

57.Втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК).

58.Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК).

59.Дезертирство (ст. 408 КК). Відмінність від самовільного залишення військової частини або місця служби.

60.Найманство (ст. 447 КК). Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (ратифікована Україною 14 липня 1993 р.).

63

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС (Ч.1)

Загальні положення. Навчальна дисципліна "Кримінальний процес" є однією з основних навчальних дисциплін з підготовки фахівців з освітньокваліфікаційним рівнем "бакалавр" та "спеціаліст" за спеціальністю "Правознавство" у всіх вищих юридичних навчальних закладах України.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна розглядає поняття, завдання, стадії, засади кримінального провадження, стадій, кримінальне процесуальне законодавство та сферу його дії, правовий статус субʼєктів кримінально-процесуальної діяльності, теорію кримінально-процесуальних доказів та доказування, процесуальні акти, відшкодування шкоди, положення про процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження, а також положення щодо процесуальної діяльності, яка відбувається у кожній стадії кримінального процесу, особливих порядків кримінального провадження та міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.

Предметом цієї навчальної дисципліни є вивчення кримінальнопроцесуального права; теорії та практики кримінальної юридичної діяльності щодо складання документів та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Метою навчальної дисципліни "Кримінальний процес" є: навчання студентів кримінально-процесуальному праву України; розвиток умінь щодо: самостійного опрацювання нормативно-правових актів у сфері кримінального судочинства та відповідної навчальної літератури, узагальнення практики роботи органів кримінальної юстиції щодо кримінального провадження; формулювання власних висновків на підставі інформації наукового та статистичного характеру, яка отримана у процесі навчання; оцінки правових ситуації, які виникають у процесі кримінальної процесуальної діяльності; прийняття процесуальних рішень тощо; виховання у студентів прагнення підвищувати свій інтелектуальний та професійний рівні, повагу до фундаментальних принципів існування держави та суспільства – законності, гуманізму, справедливості тощо.

У процесі вивчення цієї навчальної дисципліни студенти зобовʼязані знати: кримінально-процесуальне право України; норми Конституції та Кримінальне процесуальне законодавство, основні напрями нормотворчої (законопроектної) роботи у сфері кримінального судочинства; законодавство України у сфері охорони правопорядку, а також відповідних галузей права, у випадках опрацювання міжгалузевих правових питань, які передбачених навчальною програмою; засади побудови, функціонування та взаємодії судів, правоохоронних та правозахисних органів України; нормативно-правові акти (постанови, ухвали, рішення, узагальнення) судової гілки влади у сфері кримінального судочинства; основну навчально-методичну, навчальну та наукову літературу, яка стосується вивчення навчальної дисципліни; загальні

64

засади наукової роботи у сфері кримінального судочинства. Науково-педагогічним працівникам під час проведення занять необхідно

звернути увагу на уміння студентів: показувати рівнобічні, системні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вичерпно, послідовно, грамотно і логічно правильно його подавати; повʼязувати теорію з практикою, вільно виконувати задачі, завдання та правильно відстоювати прийняті рішення; самостійно узагальнювати і викладати навчальний матеріал, не допускаючи помилок та проявляти творчі здібності у розумінні, поданні і використанні навчально-програмового матеріалу; опрацьовувати навчальну літературу та нормативно-правові акти у сфері кримінального судочинства; аналізувати наукову та статистичну інформацію, а також роботи власні висновки та висувати відповідні пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів кримінальної юстиції; самостійно тлумачити нормативно-правові акти кримінально-процесуального характеру; розвʼязувати ситуаційні завдання передбачені навчальною програмою.

Основними формами проведення занять з навчальної дисципліни

"Кримінальний процес" є лекційні, семінарські та практичні заняття. Для лекційних, семінарських і практичних занять студент повинен мати робочий зошит і робити у ньому необхідні записи: основних положень лекції; конспектування рекомендованих нормативних актів та літератури; письмове вирішення задач з обґрунтуванням відповідно до норм чинного законодавства, положень теорії та існуючої практики. Під час самостійної роботи студенти готуються до проведення семінарських та практичних занять з відповідно теми передбаченої цією навчальною програмою.

Студенти мають право отримати консультацію у науково-педагогічного працівника, який проводить заняття у відповідній навчальній групі. За структурою відповідь на питання семінару повинна складатись із вступу, основної частини, висновку. За змістом охоплювати норми чинного законодавства, положення теорії кримінального процесу, проблеми практики тощо. Перелік нормативних актів та літератури подається до кожної теми окремо. При підготовці до занять потрібно творчо використовувати літературні джерела, з урахуванням норм нового Кримінального процесуального кодексу України.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Кримінальний процес як галузь права (кримінальне процесуальне

право) – це одна із галузей права України, сукупність правових норм, що регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також інших фізичних та юридичних осіб, що залучаються у сферу кримінального судочинства, під час кримінального провадження.

Кримінальний процес як галузь науки – це галузь правової науки,

предметом дослідження якої є кримінально-процесуальне право, практика

65

його застосування, а метою – вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства та практики діяльності субʼєктів кримінального процесу.

Кримінальний процес як навчальна дисципліна – це дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінально-процесуальне законодавство, практика його застосування, а також наука кримінального процесу.

Кримінальне процесуальне право – це самостійна галузь правової системи України, сукупність норм, які регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду із розкриття кримінальних правопорушень, викриття й покарання винних, а також права й обовʼязки громадян та юридичних осіб, які залучаються до сфери кримінального процесу.

Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом субʼєктів процесуальної діяльності, властивою їм кримінально-процесуальною формою та підсумковими рішеннями.

Кримінально-процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

Функції кримінального процесу (кримінально-процесуальні функції) –

це визначені законом основні напрями кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальні правовідносини – це врегульовані кримінальним процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і розвиваються у звʼязку зі здійсненням кримінального провадження.

Кримінально-процесуальні гарантії – це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального судочинства, виконання його завдань.

Кримінальний процесуальний закон – це сукупність процесуальних норм, що регулюють кримінально-процесуальну діяльність і спрямовані на забезпечення виконання завдань кримінального судочинства.

Кримінальні процесуальні норми – це встановлені державою загальнообовʼязкові правила поведінки субʼєктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується, в основному, добровільними діями учасників процесу, а у необхідних випадках – засобами державного примусу і загрозою юридичної відповідальності.

Субʼєкти кримінального процесу – це державні органи та посадові особи, які ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обовʼязки.

Засади кримінально-процесуального права – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних

66

державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

Заходи забезпечення кримінального провадження − передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державноправового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, для запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Кримінально-процесуальні документи – це письмові документи, складені на підставі кримінально-процесуального закону уповноваженим на те субʼєктом у звʼязку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у якому зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінально-процесуальні правовідносини – це врегульовані кримінальним процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і розвиваються у звʼязку зі здійсненням кримінального провадження.

Предмет доказування – це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожному кримінальному провадженню і які мають правове значення для правильного його вирішення по суті (ст. 91 КПК України).

Процесуальні витрати – витрати на забезпечення кримінального провадження, відшкодування яких покладається на певних його учасників та на державу. Вiднесення до них витрат, повʼязаних з кримінальним провадженням, але не передбачених статтями 118-123 КПК, недопустимо.

Процесуальні строки – встановлені законом, прокурором або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобовʼязані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий,

керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Учасники кримінального провадження – сторони, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

67

Учасники судового провадження – сторони, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

			Кількість годин
№		Назви тем		Семі-	Прак-
з/п			Лекції		тичні
				нари
					заняття
		Кримінальне процесуальне
1.		законодавство України та сфера	2	–	–
		його дії
2.		Засади кримінального провадження	2	2	–
3.		Учасники кримінального	2	2	–
		провадження
4.		Докази і доказування	2	2	–
5.		Заходи забезпечення кримінального	2	–	–
		провадження
Всього			10	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1.Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).

3.Кримінальний кодекс України: Чинне зак-во зі змінами та допов. на 18 січня 2011 року / Україна. Закони. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 174 с.

4.Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: Паливода А.В., 2011. − 456 с.

5.Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.

6.Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року.

7.Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст. 529.

8.Концепція реформування кримінальної юстиції України: Затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.

68

9.Басиста І.В. Прийняття і виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування: Монографія. – Івано-Франківськ: "Тіповіт", 2011. – 500 с.

10.Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії. – К.: НАВСУ, "Охорона праці", 2001. – 232 с.

11.Верхогляд-Герасименко О.В. Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу: Монографія.

– Харків.: Вид-во "Юрайт", 2012. – 216 с.

12.Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. − К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.

13.Зеленський С.М., Назаренко С.П., Письменний Д.П. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2012. – 160 с.

14.Зразки процесуальних документів по кримінальних справах: Навчальний

	посібник / Кол. авторів: С.О. Бандурка,	Р.В.	Єдин,	С.О. Сичов,
	С.В. Слінько. – Х.: Золота миля, 2011. – 316 с.
15.	Кримінальний процес: Підручник / За	ред.	Ю.М. Грошевого,
	О.В. Капліної. – Х.: Право, 2010. – 608 с.
16.	Кримінально-процесуальне право: Навч.	посібник /		Ю.І. Азаров,
	С.О. Заїка, В.Г. Фатхутдінов. – К., 2008. – 295 с.
17.	Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним
	процесуальним кодексом України (Загальна		частина) [Текст]/
	Рожнова В.В., Савицький Д.О., Конюшенко Я.Ю. та ін. – К.: Нац. акад.
	внутр. справ, 2012. – 280 с.
18.	Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним
	процесуальним кодексом України (Особлива		частина) [Текст]/
	Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін. – К.: Нац. акад. внутр.
	справ, 2012. – 200 с.

19.Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.

20.Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Курс лекций. Учеб. пособие. – Х.: Одиссей, 2007. – 457 с.

21.Лоскутов Т.О. Кримінальне переслідування здійснюване слідчим: Монографія. – Дніпропетровськ: "Ліра ЛТД", 2011. – 164 с.

22.Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: Монографія. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.

23.Ляш А.О. Кримінальний процес (Особлива частина): Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: Університет "Україна", 2006.

– 470 с.

24.Маляренко В.Т., Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.

25.Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник. 2-е вид. – К.: ЦУЛ, 2010. – 352 с.

69

26.Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юридична думка, 2008. – 548 с.

27.Пашинін О.І. Актуальні проблеми досудового провадження у кримінальному процесі України: Монографія. – Х.: Кроссроуд, 2009. – 164 с.

28.Рожнова В.В., Азаров Ю.І., Заїка С.О. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: посібник / В.В. Рожнова, Ю.І. Азаров, С.О. Заїка. –

К.: Паливода А.В., 2009. – 260 с.

29. Смоков С.М., Горелкіна К.Г. Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві. – Одеса: Астропринт, 2012. – 152 с.

30.Слінько С.В. Теорія і практика реформування досудового розслідування: Монографія. – Х.: РВФ "Арсіс ЛТД", 2011. – 270 с.

31.Статіва І.І. Початковий етап досудового провадження в сучасному кримінальному процесі: український і західний контексти: Монографія. – Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 248 с.

32.Татаров О.Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) [Текст]: [монографія] / Татаров О.Ю. – Донецьк: ТОВ " ВПП " ПРОМІНЬ", 2012. – 640 с.

33.Удалова Л.Д. Кримінальний процес України: Підручник. − К.: Вид.

Паливода А.В., 2007. – 158 с.

34.Удалова Л.Д. Кримінальний процес України в питаннях і відповідях: навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: КНТ, 2010. – 160 с.

35.Удалова Л.Д., Рожнова В.В., Шпотаківська О.В. Практикум з кримінального процесу: навч. посібник. – К.: КНТ, 2010. – 360 с.

36.Удалова Л.Д., Корсун В.Я. Суд як субʼєкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К: Видавничий дім "Скіф", 2012. – 168 с.

37.Хавронюк М.І. Конституція України. Коментар основних положень щодо захисту прав і свобод людини та громадянина. – К.: Літера, 2008. – 384 с.

38.Яновська О.Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: Монографія. – К.: Прецедент,

2011. – 303 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії

Лекція – 2 години

1.Поняття, сутність, значення, історичні форми, завдання, система стадій кримінального процесу.

2.Поняття, сутність, значення, джерела кримінально-процесуального закону.

70