Ступінь віктимізації населення України за окремими видами злочинів (у відсотках до загальної кількості опитаних)65

Види злочинів	“Від яких злочинів Ви постраждали протягом останнього року?” (відсоток від загальної кількості опитаних)
	Опитування населення, проведене в м. Києві по програмі UNICRI		Щорічні опитування учнівської та студентської молоді, проведені в м. Києві НДІ НАВСУ
	1996 N=1000	1999 N=1509	1998 N=377	1999 N=441	2000 N=474	2001 N=426	2002 N=447
Обман покупців	67,9	52,5	-	51,5	65,0	72,1	-
Кишенькова крадіжка	20,1	16,2	31,3	24,9	18,8	28,3	26,8
Хуліганство	-	-	15,9	14,7	19,4	10,6	20
Хабарництво	11,2	17,0	12,5	15,7	18,5	18,1	18,3
Крадіжка з квартири приватного будинку, дачі	3,2	2,0	9,8	9,5	15,8	10,6	12,8
Обман або зловживання довірою з метою заволодіння майном (шахрайство)	-	-	9,3	8,6	6,8	9,4	21
Крадіжка деталей та майна з автомобіля	10,1	15,8	6,6	8,8	10,5	5,6	-
Вимагательство грошей або послуг шляхом погроз	-	-	6,6	5,0	8,9	7,5	-
Автовандалізм	11,7	7,8	-	4,5	3,8	4,0	-
Знищення або пошкодження майна	-	-	5,3	2,7	4,6	4,9	-
Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило серйозну шкоду	-	-	4,5	3,2	5,5	4,2	-
Умисне спричинення тілесних ушкоджень, побиття	-	-	4,5	3,6	8,0	4,7	13,8
Напад з метою заволодіння майном (грабіж або розбій)	5,2	2,6	4,2	5,2	7,2	2,6	11
Крадіжка або угон автомобіля	0,3	0,6	1,6	2,0	2,1	2,8	3,4
Зґвалтування, замах на зґвалтування	1,7	1,1	0,5	3,2	3,0	5,2	6,7
Усього осіб, які постраждали від злочинних посягань, %	68,1	58,2	64,5	51,7	47,7	44,4	54,6

Таким чином, у зв’язку зі зростанням рівня злочинності в нашій країні, активна кримінальна віктимізація населення вимагає вжиття більш ефективних заходів протидії цьому негативному явищу, які знизять ризик стати жертвою злочинних проявів, допоможуть засвоїти необхідні правила поведінки в перед­злочинних та злочинних ситуаціях, навчать елементарним правилам самозахисту, у тому числі з вико­рис­тан­ням технічних засобів і методів, забезпечать правовий захист прав і законних інтересів жертв кримінального насильства, вжиття важливих заходів для втілення в життя вимог Декларації ООН від 29 листопада 1985 року основних принципів правосуддя для жертв злочинів щодо недопущення зловживань владою.

Рівень віктимізації відображає не тільки досвід спілкування жертв із правопорушниками, а й віктимні перцепції населення, їх відчуття особистої й соціальної безпеки, зміни в соціальній політиці, політиці страхування, вплив засобів масової інформації, суспільний настрій в цілому.

Характеристики віктимізації відображають, як правило, усереднені закономірності розподілу злочинності з обліком латентної її частини в тій або іншій країні за минулі кілька років.

Немає потреби зупинятися на описах основних закономірностей поширення злочинності у світі. Абсолютний і відносний показник росту, відставання соціального контролю від тенденцій девіантності зазначаються фахівцями в цій галузі. Практично, починаючи з 50-х років, кількість учинених злочинів у розви­не­них країнах подвоюється кожні десять років зі стабільним темпом приросту від 5 до 10 % за рік. Зазначена тенденція спостерігається в більшості європейських країнах.

На основі даних кримінальної статистики, а також аналізу матеріалів преси встановлено, що найпоширенішими видами злочинних проявів є: обман споживачів – 40 %; крадіжки (житла, дачних ділянок, автомобілів; кишенькові крадіжки тощо) – 41 %; грабежі – 11 %, хуліган­ські прояви – 8 %; нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості – 15 %; інші злочини – 14 %. В 11 % випадках одні й ті самі особи тричі ставали жертвами злочинних посягань, у 22 % випадках – двічі. Із загального числа жертв протягом п’яти років 36 % осіб щонайменше один раз стали жертвою. Частка віктимізації становить приблизно (за отриманими результатами) 36 %.

Диференційований аналіз віктимізації в Україні показав, що в селах віктимність удвічі нижче, ніж у містах за всіма видами злочинів.

Дослідження проблеми страху перед злочинністю показало, що рік у рік (з 2000–2005 роки) рівень стурбованості за свою безпеку не знижується. У середньому по Україні кожен четвертий громадянин побоюється стати жертвою злочину.

Чим більше вік громадянина, тим більше його страх перед злочинністю. Що стосується місця проживання, то ми можемо зауважити, що чим більше чисельність населеного пункту, тим вище рівень незахищеності людей, значна кількість громадян уникають деяких вулиць і місць уночі, тому що вони почувають себе в небезпеці.

Як у міській, так і в сільській місцевості у жінок страх перед злочинністю вище ніж у чоловіків. У селах 81,7 % чоловіків спокійно або досить спокійно почувають себе вночі у своєму районі (у містах – 77 %). У жінок це співвідношення 53 й 66,7 % відповідно.

Отже, ми дійшли таких висновків:

1. Проблема страху завжди входила в рамки віктимологічних досліджень й у зазначеному змісті повинна розглядатися як категорія не тільки психологічна, але й віктимологічна, це має важливе значення для організації віктимологічної профілактики.

2. У суспільстві зростає страх стати жертвою. Проблема безпеки й захисту від злочинних посягань хвилює людей не менше (а інколи – навіть більше), ніж інфляція, безробіття та зростання цін. У цілому показники тривоги населення залишаються стійкими, а регіональні відхилення характеризуються, насамперед, більше особливостями конкретної кримінологічної ситуації, ніж загальними соціальними закономірностями.

3. Страх перед злочинністю варто розглядати на фоні загального рівня життя.

Отже, стрімка зміна політичної та економічної обстановки в нашій країні, фрустрація населення та зростаюча аномія не могли не позначитися на кримінальних перцепціях і фобіях населення. Крім того, відсутність довгострокових віктимологічних досліджень не могло не позначитися на якості отриманої інформації. У цьому зв’язку аналіз тенденцій віктимізації в пострадянському просторі показує більше одиничні виміри, ніж закономірності: останнє вимагає застосування дорогих механізмів досліджень.