15.2. Віктимологічна детермінація злочинів, що вчиняються з необережності

Аналізуючи віктимологічні детермінанти злочинності, слід звернути увагу, що на рівень необережних злочинів впливають різні соціальні, економічні, організаційні, культурні й інші об’єктивні чинники. Безліч усіх цих чинників впливає на необережну злочинність не безпосередньо, а переломлюючи через психологічні особливості особи правопорушника. Антигромадська поведінка складається, як правило, зовсім не на базі нових відносин, характерних для сучасного розвитку науки і техніки, а, навпаки, всупереч їм. У суб’єктивному плані в сприй­нятті соціальних змін маються визначені розбіжності, обумовлені неоднаковою підготовленістю до них людей з погляду їх індивідуальних якостей. Тому і нині можливо розглядати визначену невідповідність між досягненнями науково-технічної думки і процесом індивідуального удосконалювання людей.

У сучасних умовах змінюється характер правопорушень, значна частина яких характеризується неорганізованістю, недисциплінованістю, неуважністю, безтурботним ставленням до справи. Зазначені чинники вимагають активізації профілактичних заходів, необхідних для підвищення ефективності запобігання злочинів, що вчиняються з необе­режності²⁵⁴.

Віктимологічними чинниками загальносоціального характеру, що обумовлюють існування необережної злочинності, є такі:

- ускладнення технологічних процесів, автоматизація виробництва та побуту (науково-технічний прогрес);

- послаблення контрольних функцій держави та суспільства (негативні соціально-політичні процеси);

- кризові процеси в економіці;

- негативні культурні тенденції (сприйняття свободи та демократії як вседозволеності).

У кримінологічній віктимології до криміногенних детермінантів належать:

- недбалий ремонт, використання деталей з технологічними харак­теристиками, які не відповідають стандарту, ремонтні роботи без зупин­ки машин, механізмів;

- порушення нормальних умов експлуатації, які сприяють психологічній та операційній напруженості працівників;

- недоліки технічної документації, інструкцій з експлуатації машин і механізмів, пам’яток з техніки безпеки;

- відсутність, непридатність вимірювальної і контрольної апаратури;

- допуск до експлуатації джерел підвищеної небезпеки чи інших робіт, які вимагають особливої відповідальності, осіб, стан яких істотно обмежує ступінь їх обережності та уваги (втома, хвороба, стан похмілля, стрес);

- латентність чи безкарність небезпечних, необережних професійних або побутових дій;

- байдужість адміністрації, колег по роботі, громадян у побуті до фактів неодноразових порушень норм безпеки у пове­дінці певних осіб, поки вони не призвели до тяжких наслідків.

Окремо слід звернути увагу на причини виробничого травматизму.

Особливістю такого виду недбалості є порушення посадовими особами вимог чинних нормативних документів (правил, інструкцій, наказів тощо), які регламентують і забезпечують нормальну діяльність господарських ланок, що призводить, як правило, до заподіяння матеріального і морального збитку. Важливість визначення даних чинників пов’я­зана з істотним впливом на злочинну недбалість процесів, пов’я­заних, з одного боку, з подаль­шим ростом і ускладненням виробництва, його спеціалізацією, розширенням досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого – з вимогою підвищення кваліфікації кадрів, їх дисциплінованості й відповідальності за результати праці²⁵⁵.

Основними причинами виробничого травматизму і про­фесійних захворювань є такі:

- застарілість основних фондів і низьке технічне забезпечення технологічних процесів виробництва;

- погіршення забезпечення засобами індивідуального захисту, порушення надійності роботи засобів і систем колективного захисту;

- відсутність у низці випадків нормативної бази та інформації;

- масові порушення технологічної і виробничої дисципліни;

- низький рівень культури виробництва, соціальної активності та професійної підготовки працівників;

- зниження відповідальності, вимогливості й контролю за дотриманням норм і правил з охорони праці;

- недотримання режимів праці й відпочинку, скорочення медичних оглядів.

Причинами та умовами, що призводять до вчинення дорожньо-транспортних злочинів, є:

• дії та стан водія;

• дії та стан пішоходів і пасажирів транспорту;

• технічний стан транспортного засобу;

• стан дороги та метеорологічні умови.

До основних віктимологічних чинників, що пов’язані з особою водія, належать:

1. керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння;

2. порушення приписів Правил дорожнього руху, що стосуються керування транспортним засобом (перевищення швидкості руху, що припустима в даній конкретній обстановці, а також неправильна оцінка дорожньої обстановки і несвоєчасне вживання заходів із забезпечення безпеки руху);

3. недосвідченість і неуважність водія;

4. психофізіологічні й інші дані водія (перевтома, хворобливий стан водія);

5. порушення техніки керування та режиму роботи водіїв автотранспортних засобів.

До основних віктимологічних чинників, що пов’язані з діями пішоходів та пасажирів, належать:

• перехід дороги в невстановленому місці;

• рух уздовж проїжджої частини за наявності тротуару;

• перехід через дорогу, вулицю, перед транспортним засобом, що близько рухається;

• несподіваний вихід через транспортний засіб на проїжджу частину дороги;

• гра дітей на проїжджій частині;

• вхід у транспортний засіб і вихід з нього під час руху;

• проїзд на підніжках і виступах транспортного засобу;

• неуважність пішохода або пасажира;

• інші порушення правил руху.

Причинами та умовами, що сприяють створенню машинами аварійної обстановки на дорогах, є такі:

• неналежний стан доріг;

• порушення безпечних нормативів ширини проїжджої частини, розмітки, розв’язок, переходів;

• недоліки конструкції автотранспортних засобів, які ускладнюють керування, або обмежують можливості спостереження, що викликає підвищену втому водія;

• довгострокова експлуатація транспортного засобу;

• помилки у виборі режиму регулювання дорожнім рухом і технічних засобів для цього;

• недостатній контроль за станом автотранспортних засобів, доріг і технічних засобів регулювання руху;

• недоліки дисциплінарної, адміністративно-правової і кри­мі­наль­но-правової боротьби з порушеннями правил безпеки руху;

• неправильна поведінка пішоходів;

• відсутність необхідних засобів для евакуації потерпілих і пошкодженого автотранспорту.