- •Міністерство освіти і науки України
- •2. Історична доля півдня України: Кочовики
- •Кіммерійці
- •Сармати
- •Авари та болгари
- •Печеніги
- •Половці
- •Антична колонізація Північного Причорномор'я (VII ст. До н.Е. - V ст. Н.Е.)
- •3. Слов’янські племена
- •Докиївські часи
- •4. Походження назви «Русь»
- •6.Київська Русь(іх-хіІст.)
- •7. Державний Устрій Київської Русі
- •9. Галицько-Волинське князівство (хіі – хіv ст.).
- •13. Кревська унія 1385р
- •23.Визвольна війна українського народу (1648-1676 рр.)
- •24. Козацько-гетьманська держава
- •25. Становище Правобережної України під владою Польщі
- •26. Українське національне відродження XIX ст.
- •1. Політичні й економічні наслідки остаточної втрати Української автономії
- •2. Політизація національного руху в Україні Зародження перших політичних організацій
- •3. Національне відродження в західноукраїнських землях. "Руська трійця"
- •Національно-визвольний рух у другій половині XIX ст.
- •27. Соціально-економічна модернізація України
- •Особливості капіталізації економіки Наддніпрянської і Західної України
- •Соціальні зміни, спричинені модернізацією економіки
- •28. Україна на початку XX ст. Активізація революційно-визвольної боротьби
- •Україна в революції 1905-1907 рр.
- •Столипінська аграрна реформа в Україні
- •Україна в роки Першої світової війни (серпень 1914 - листопад 1918 рр.)
- •Культурний розвиток України на поч. XX ст.
- •30.Доба Українсьеої Центральної Ради. Відродження державності(березень 1917- квітень 1918 рр.)
- •32. Утворення зунр (квітень - грудень 1918р.)
- •33. Доба Директорії унр(грудень 1918-1920рр.). Злука унр і зунр:
- •35. Індустріалізаця Ураїни
- •38. Західноукраїнські землі у 20-30-х роках
- •39. Початок другої світової війни
- •40. Окупація України військами Німеччини та її союзників
- •41. Рух Опору в Україні
- •42.Визволення України від фашистських загарбників(грудень 1942- жовтень 1944рр)
- •43. Тоталітарний режим
- •45. Україна в період застою та загострення кризи радянської системи (1965-1985)
- •46.Десиденський рух в Україні
- •47. Україна в період перебудови
- •48.Аварія на Чорнобильській аес.
- •49. Утворення незалежної української дежави
- •50. Основні державотворчі події
- •51. Конституційні процеси
- •54.Економічна криза. Проблеми економічного будівництва
- •56. Духовне життя суспільства.
- •57. Відродження релігії і церкви:
- •58.Зовнішня політика України
- •60. Акт проголошення незалежності України.
Авари та болгари
У VI ст. у Північному Причорномор'ї з'явилися орди аварів. Вони напали на антів, спустошили їхні землі. Боротьба виявилася дуже виснажливою, і антський племінний союз розпався (602 р.).
Ще одну загрозу для слов'ян у цей час становили напади булгар (болгар). Частина булгар осіла на Камі та Волзі, створивши тут державне утворення (Волзьку Болгарію), а інша, пройшовши через територію сучасної України, осіла у східній частині Балканського півострова, заснувавши міцну державу - Дунайську Болгарію. До її складу ввійшли землі південних слов'ян, культура яких перевищувала культуру переможців.
Хозари
Хозари прийшли з Азії й заснували велику державу - каганат, яка досягла в VIII ст. найбільшої могутності. Хозари були войовничим народом, що підкорив багато племен: аланів, радимичів, в'ятичів, полян, сіверян. Формою залежності підкорених племен була сплата данини. Столицею Хозарського каганату було м. Ітіль на нижній Волзі.
Печеніги
Наприкінці IX ст. у південноукраїнських степах з'явилися нові кочівники - печеніги, основним заняттям яких, окрім скотарства, були грабіжницькі набіги на сусідні племена і країни. Упродовж 915-1036 рр. Русь воювала з ними 16 разів, не рахуючи дрібних сутичок. 972 р. хан Куря біля Дніпрових порогів розбив загін Святослава і зробив із княжого черепа чашу для пиття.
У 1036 р. дружина Ярослава Мудрого розгромила під стінами Києва печенізьку орду й відкинула її у безкраї степи.
Половці
Вийшовши у IX ст. із теренів сучасної Киргизії та Казахстану, половці витіснили печенігів - спочатку з Приуралля, а в першій половині XI ст. - і з Причорномор'я. Перший удар половців на Русь припадає на 60-ті рр. XI ст. До початку XIII ст. половці здійснили 46 великих походів на Русь.
У різні часи Русь не лише воювала з кочівниками, а й мала з ними мирні відносини і навіть торгувала. Коли з 60-х рр. XI ст. половці почали тіснити печенігів, то частина з них відійшла за Дунай. З дозволу київського князя вони зайняли малозаселені землі Поросся та Південної Переяславщини. Русичі називали ці тюркські племена за кольором їхніх шапок чорними клобуками.
Літописи зберегли відомості про півтора десятка русько-половецьких шлюбних союзів. На половчанках, наприклад, були одружені Олег Святославич (онук Ярослава Мудрого, засновник династії Ольжичів), Ізяслав Давидович, Всеволод Ольгович, Юрій Володимирович (Долгорукий); у Всеволода і Святослава Ольговича половчанкою була мати; у Ігоря і Всеволода Святославича - і мати, і бабка (по батькові).
Кочові народи залишили помітний слід в історії України. Протягом століть вони впливали на розвиток українських земель, на формування матеріальної і духовної культури населення країни. Державні утворення кіммерійців, скіфів, сарматів, готів існували ще до IV ст. н.е.
Антична колонізація Північного Причорномор'я (VII ст. До н.Е. - V ст. Н.Е.)
Із VII ст. до н.е. в Північному Причорномор'ї вихідцями із Греції були засновані міста-держави: Ольвія (гирло Південного Бугу), Tipa (біля гирла Дністра), Феодосія, Херсонес (на місці нинішнього Севастополя), Пантікапей (на місці сучасної Керчі) та інші.
Засновані спочатку містами малоазійського узбережжя, ці поселення невдовзі стали незалежними державами (VII-І ст. до н.е.), а пізніше (І ст. до н.е. - III ст. н.е.) опинились під протекторатом Риму. Найбільшого розквіту держави досягли у VI-IV ст. до н.е. Провідну роль серед них відігравали Ольвія, Херсонес, Боспорське царство.
Головні причини заснування греками колоній - дефіцит землі і хліба, перенаселеність грецьких міст, воєнно-політичні конфлікти. Лідерство у заснуванні колоній належало малоазійському місту Мі-лету, "родоначальнику" понад 90 міст у басейні Чорного моря. Саме з малоазійських грецьких міст, які потерпали від постійних нападів персів і лідійців, рухався основний потік грецьких колоністів.
За формою правління міста-держави були республіками: демократичними (де вирішальну роль у політичному житті відігравав демос) або аристократичними (де влада фактично належала рабовласницькій аристократії). Типовими демократичними полісами були Ольвія та Херсонес. Як свідчать джерела, демократизації суспільного життя міст передувала гостра внутрішня соціальна боротьба. Так, переломним моментом в історії Ольвії можна вважати осаду міста македонським полководцем Зопіріоном у 331 р. до н.е. У цей період у місті спалахнула гостра соціальна боротьба: було звільнено рабів, наділено громадянськими правами іноземців, пом'якшено боргові зобов'язання, збільшено повноваження народних зборів. Соціальні реформи заспокоїли населення, в результаті Ольвія змогла дати відсіч Зопіріону.
Єдина монархія - Боспорське царство - виникла у V ст. до н.е. в результаті об'єднання більш як 20 міст на чолі з Пантікапеєм. Причому спочатку держава являла собою союз грецьких міст, кожне з яких мало елементи самоврядування. Але поступово вона трансформувалася в монархію. До Боспорського царства входили Керченський та Таманський півострови, Кубань. Поряд із греками тут жили скіфи, таври (у Криму), меотські племена (у Приазов'ї та на Кубані). У період свого розквіту (IV-III ст. до н.е.) Боспор вдався до спроби поширити свою владу на все узбережжя Чорного моря.
Правлячими династіями були Археанактиди (480-438 рр. до н.е.) та Спартокіди, що стояли при владі до 107 р. до н.е., коли під час повстання рабів та вільного населення під проводом скіфа Савмака було вбито царя Перісада V. Повстання виявилося згубним для Боспорської держави: спочатку вона ввійшла до складу Понтійського царства, згодом потрапила під владу Риму, а у 70-х роках IV ст. н.е. остаточно розпалася під ударами гунів.
Господарство античних міст-держав було засноване на жорстокій експлуатації рабів.
Економіка була багатогалузевою:
- Торгівля велася у двох напрямках - з Грецією і з північними сусідами (скіфами та сарматами). У Грецію вивозили хліб, худобу, шкіру, пушнину, рабів. Сусідам продавали вино, зброю, тканини, вироби мистецтва та ін.
- Ремесло досягло високого рівня розвитку і славилося виробництвом металевих, керамічних, ювелірних виробів, ткацтвом.
- Землеробство: вирощували пшеницю, ячмінь, просо, виноград, яблука, груші тощо.
- Скотарство і рибальство.
Духовна культура досягла високого рівня розвитку: розвивалися освіта, наука, література, музика, театр, скульптура, архітектура.
Культуру міст-держав визначають як чорноморський варіант античної культури.
Причини занепаду:
- загальна криза рабовласництва, яка почалася з III ст. н.е. і підірвала сили держав;
- натиск кочівників. У III ст. н.е. під натиском готів загинула Ольвія та інші міста, в IV ст. н.е. під натиском гунів загинуло Боспорське царство. У V ст. н.е. античні міста-держави припинили існування. - Культура античних колоній значною мірою вплинула на культурний розвиток сусідніх народів, у т.ч. і слов'ян.